про вжиття заходів до забезпечення позову
"08" травня 2014 р. справа №903/351/14
Суддя господарського суду Волинської області Войціховський В.А.,
розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта"
про вжиття заходів до забезпечення позову
у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта", м. Київ
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс", м. Луцьк
Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ", м. Рівне
про визнання недійсним договору купівлі-продажу
ВСТАНОВИВ: 14 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулось до господарського суду Волинської області з позовною заявою від 10.04.2014р. №05-02/115/1331 про визнання недійсним укладеного 13 грудня 2011 року між Малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ", м. Рівне та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс", м. Луцьк договору №13/12-1 купівлі-продажу високосірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн.
Ухвалою господарського суду від 15.04.2014р. за цим позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.
Ухвалою суду від 05.05.2014р. розгляд справи було відкладено.
07 травня 2014 року канцелярією господарського суду за вх. №01-127/13/14 була зареєстрована заява Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" від 06.05.2014р. за підписом представника товариства Лилик О.П. (довіреність №141 від 26.12.2013р.) про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" (м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 35211344) вчиняти будь-які дії, пов'язані із відчуженням, переробкою, передачею в заставу чи інше нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м., яка знаходиться в резервуарах №№ 2, 4, 6 на території нафтоперекачувальної станції "Снігурівка" за адресою: с. Кобзарці Снігурівського району Миколаївської області.
В обґрунтування заяви ПАТ "Укртранснафта" здійснюються посилання на те, що 10 квітня 2014 року товариство звернулось до господарського суду Волинської області з позовною заявою про визнання недійсним укладеного між Малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ", м. Рівне і Товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс", м. Луцьк договору №13/12-1 купівлі-продажу високосірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн.
22 квітня 2014 року ПАТ "Укртранснафта" до господарського суду було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову №05-02/132/1481 (із змінами від 30.04.2014р. №05-02/156/1654) в якій просило суд заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" вчиняти дії, пов'язані із витребуванням нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м., яка знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365).
Ухвалою суду від 05.05.2014 в задоволенні зазначеної заяви товариству було відмовлено з тих підстав, що заявником належним чином не було обґрунтовано та не підтверджено відповідними доказами обставини щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу високосірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м загальною вартістю 171 000 000 грн. без ПДВ від 13.12.2011р. №13/12-1.
Відповідно до умов оскаржуваної в судовому порядку угоди Мале приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" зобов'язалось передати зазначену нафту у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс".
Договором визначено, що місцезнаходженням нафти є ділянка "Снігурівка - Херсон" (км. 289 - км. 365) магістрального нафтопроводу "Кременчук-Херсон". Магістральний нафтопровід "Кременчук-Херсон" є державною власністю і знаходиться у користуванні Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта", власником нафти, як на час укладання спірного договору, так і на цей час є ПАТ "Укртранснафта".
Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Господарським судом Рівненської області (суддя Качур А.М.) 17.01.2012р. було винесено рішення по справі №5019/1/12 про задоволення позовних вимог та визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" (код ЄДРПОУ 35211344 м. Луцьк, вул. Кременецька, 38) власником високосірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. вартістю 171 000 000 грн. без ПДВ, яка знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" на ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365). ТзОВ "Тірас-Арс" неправомірно визнано власником нафти лише на підставі договору купівлі-продажу №13/12-1 від 13.12.2011р.
Керуючись зазначеним рішенням ТОВ "Тірас-Арс" 22.03.2014р. було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення про що було внесено до ЄРДР відповідні відомості з правовою кваліфікацією за ч.5 ст. 185 КК України.
В рамках розпочатого досудового розслідування кримінального провадження старшим слідчим СВ Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області Самотьосовим О.Я. було отримано ухвалу слідчого судді Комсомольського районного суду м. Херсона Радченко Г.А. від 24.03.2014р. у справі №667/2141/14-к про надання дозволу на проведення обшуку в нафтоперекачувальній станції "Снігурівка", розташованій за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, с. Кобзарці, яка належить ПАТ "Укртранснафта", з метою виявлення та вилучення нафти сорту ГОСТ 9965-76, яка належить ТОВ "Тірас-Арс".
На підставі зазначеної ухвали старшим слідчим СВ Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області Самотьосовим О.Я. було проведено обшук в НПС "Снігурівка" філії "ПМН" ПАТ "Укртранснафта", вилучено нафту сорту ГОСТ 9965-76 та передано її на відповідальне зберігання начальнику НПС "Снігурівка" філії "ПМН" ПАТ "Укртранснафта" Доскочу М.В. При цьому слідчим було відібрано зразки опломбованої технологічної нафти, що належить ПАТ "Укртранснафта", такі ж зразки нафти було відібрано і працівниками ПАТ "Укртранснафта".
За результатами проведених досліджень зразків нафти, що знаходиться в резервуарах №№2, 4, 6 резервуарного парку НПС "Снігурівка" філії "ПМН" ПАТ "Укртранснафта" встановлено, що в резервуарах знаходиться сірчана нафта сорту URALS, а не високосірчана нафта сорту ГОСТ 9965-76, як визначено рішенням господарського суду Рівненської області від 17.01.2012р. у справі №5019/1/12.
Незважаючи на зазначене, старшим слідчим СВ Комсомольського РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області Самотьосовим О.Я. було винесено постанову від 08.04.2014р. про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, згідно з якою речовий доказ - нафту сорту ГОСТ 9965-76, яка начебто знаходиться в резервуарах 2, 4, 6 НПС "Снігурівка", було передано на відповідальне зберігання ТОВ "Тірас-Арс", не дивлячись на те, що в резервуарах знаходилась технологічна нафта, належна ПАТ "Укртранснафта".
Ухвалою слідчого судді Суворовського районного суду м. Херсон (слідчий суддя Зубов О.С.) від 28.04.2014р. було задоволено клопотання старшого слідчого ОВС СУ УМВС України в Херсонській області Сопочева В.М. у кримінальному провадженні №12014230020001086 та накладено арешт на вилучену нафту, що знаходиться в резервуарах №№2, 4, 6 на території нафтоперекачувальної станції "Снігурівка" на адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, с. Кобзарці. Вказана ухвала була оскаржена ПАТ "Укртранснафта" в апеляційному порядку.
Поруч з цим 28 квітня 2014 року слідчим суддею Суворівського районного суду м. Херсона Зубовим О.С. було задоволене клопотання старшого слідчого в ОВС СУ УМВС України в Херсонській області Сопочева В.М. та надано (забезпечити) тимчасовий доступ до речей, а саме нафтоперекачувальної станції "Снігурівка", що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Снігурівський район, с. Кобзарці, яка належить ПАТ "Укртранснафта" та можливість вилучення нафти, що знаходиться в резервуарах №№2, 4, 6.
За викладених обставин, на думку заявника, існує небезпека позбавлення законного власника нафти - ПАТ "Укртранснафта", оскільки існує небезпека передачі старшим слідчим в ОВС СУ УМВС України в Херсонській області Сопочевим В.М. арештованої нафти на відповідальне зберігання ТОВ "Тірас-Арс".
Відтак ПАТ "Укртранснафта" вважає, що невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до порушення законних прав товариства, як власника нафти, котра за спірним договором купівлі-продажу №13/12-1 від 13.12.2011р. належить ТОВ "Тірас-Арс", призвести до нанесення в майбутньому матеріальної шкоди ПАТ "Укртранснафта", з огляду на те, що ТОВ "Тірас-Арс" не позбавлене можливості чинити будь-які дії із спірним майном по спірному договору, що, в свою чергу, може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Стаття 67 ГПК України передбачає, що позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Забезпечення позову, як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної особи, може застосовуватись на будь-якій стадії процесу.
Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін із заслуховуванням їх думки.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
У спорах щодо витребування майна в ухвалі про накладення арешту на майно боржника господарський суд повинен чітко охарактеризувати ознаки, за якими той чи інший предмет відрізняється від подібних.
Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. За наявності підстав для застосування такого заходу до забезпечення позову суд може заборонити витрачання майна на власні потреби, відчуження його у будь-який спосіб, у тому числі здійснення тих чи інших платежів або перерахування авансом певних сум тощо.
В даному випадку оцінюючи клопотання сторони та його обгрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
При цьому суд виходить також із того, що невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до зникнення або зменшення матеріальних цінностей (нафти), котра була придбана ТОВ "Тірас-Арс" у відповідності до укладеного з МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" договору купівлі-продажу №13/12-1 від 13.12.2011р., правомірність і підставність укладення якого між договірними сторонами та дійсність угоди виступають предметом спору у даній справі, з огляду на ті твердження позивача, що саме ПАТ "Укртранснафта" було і є власником реалізованої згідно спірного договору нафти, а продавець - МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" відчужив нафту без будь-яких на те повноважень та законних прав.
Судом також враховуються положення постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" пунктами 2.1-2.3 котрого визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог, зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Якщо, вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абз. 2 ч. 5 ст. 216 ЦК України).
Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.
Керуючись ст.ст. 66, 67, 86, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
ухвалив:
1. Заяву Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 31570412) про вжиття заходів до забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходів до забезпечення позову та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" (м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 35211344) вчиняти будь-які дії, пов'язані із відчуженням, переробкою, передачею в заставу нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м., яка знаходиться в резервуарах №№2, 4, 6 на території нафтоперекачувальної станції "Снігурівка" за адресою: с. Кобзарці Снігурівського району Миколаївської області.
3. Ухвала набирає законної сили з дня її винесення судом, тобто з 08 травня 2014 року.
4. Ухвала господарського суду у справі №903/351/14 з урахуванням пункту 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" має статус виконавчого документа та дійсна для пред'явлення до примусового виконання органами Державної виконавчої служби України до 09 травня 2015 року.
Суддя Войціховський В.А.