Справа: № 2а-675/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
25 березня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Ганечко О.М., Карпушової О.В.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпром", Товариства з обмеженою відповідальністю"ВПФ Метапродакшн" про стягнення коштів,-
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2011 року об'єднано в одне провадження адміністративні справи № 2а-675/11/2670, № 2а-4572/11/2670, № 2а-4534/11/2670, № 2а-4554/11/2670, у зв'язку з чим справі було присвоєно загальний номер 2а-675/11/2670.
В межах об'єднаної адміністративної справи № 2а-675/11/2670 на розгляді в суді першої інстанції перебували наступні адміністративні позови за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва:
- про стягнення з ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» на користь ТОВ «Ремпром» вартості виконаних робіт в розмірі 6240,00 грн. та стягнення з ТОВ «Ремпром» на користь держави вартості виконаних робіт в розмірі 6240,00 грн. (справа № 2а-16303/10/2670);
- про стягнення з ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» на користь ТОВ «Ремпром» вартості виконаних робіт в розмірі 4656,00 грн. та стягнення з ТОВ «Ремпром» на користь держави вартості виконаних робіт в розмірі 4656,00 грн. (справа № 2а-675/11/2670);
- про стягнення з ТОВ «Ремпром» на користь держави вартості виконаних робіт в розмірі 6240,00 грн. (справа № 2а-4534/11/2670);
- про стягнення з ТОВ «Ремпром» на користь держави вартості виконаних робіт в розмірі 3360,00 грн. (справа № 2а-4554/11/2670);
- про стягнення з ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» на користь ТОВ «Ремпром» вартості виконаних робіт в розмірі 6240,00 грн. та стягнення з ТОВ «Ремпром» на користь держави вартості виконаних робіт в розмірі 6240,00 грн. (справа № 2а-4572/11/2670).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2011 року в задоволенні позову Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремпром", Товариства з обмеженою відповідальністю"ВПФ Метапродакшн" по справі № 2а-675/11/2670, відмовлено.
Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВПФ Метапродакшн" (далі - ТОВ "ВПФ Метапродакшн") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремпром" (далі - ТОВ "Ремпром") упродовж 2008 року існували господарські взаємовідносини шляхом передачі товарі згідно рахунків-фактур та актів приймання-передачі виконаних робіт.
Так у відповідності до рахунку-фактури № СФ-32/0608 від 18.06.2008 та акту приймання-передачі виконаних робіт до рахунку № 32/0608 від 18.06.2008 ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» виготовило у відповідності з кресленнями замовника -ТОВ «Ремпром» 100 штук накладок ТР-3А, які були здані ТОВ «Ремпром» в обумовлені сторонами строки. Вартість зазначених накладок була визначена ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» в рахунку-фактурі від 30.06.2008 № СФ-32/0608 від 18.06.2008 та податковій накладній № 314 від 18.06.2008 в сумі 6240,00 грн.
Відповідно до рахунку-фактури № СФ-35/0608 та акту приймання-передачі виконаних робіт від 30.06.2008 до рахунку № 35/0608 від 20.06.2008 ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» виготовило 8 шт. заготовок ВКМ у відповідності з кресленнями замовника - ТОВ «Ремпром», які були здані ТОВ «Ремпром» в обумовлені сторонами строки. Вартість зазначених накладок була визначена ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» в рахунку-фактурі № СФ-35/0608 від 20.06.2008 та податковій накладній № 358 від 30.06.2008 в сумі 4656,00 грн.
Відповідно до рахунку-фактури № СФ-31/0308 та акту приймання-передачі виконаних робіт від 31.03.2008 до рахунку № 31/0308 від 13.03.2008 ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» виготовило накладок ТР-3А, які були здані ТОВ «Ремпром» в обумовлені сторонами строки. Вартість зазначених накладок була визначена ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» в рахунку-фактурі № СФ-31/0308 від 13.03.2008 та податковій накладній № 151 від 31.06.2008 в сумі 4656,00 грн.
Відповідно до рахунку-фактури № СФ-32/0308 та акту приймання-передачі виконаних робіт від 31.03.2008 до рахунку № 32/0308 від 13.03.2008 ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» виконало мехобробку деталей оснащення. Робота була здана ТОВ «Ремпром» в обумовлені сторонами строки. Вартість зазначених накладок була визначена ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» в рахунку-фактурі № СФ-32/0308 від 13.03.2008 та податковій накладній № 150 від 31.06.2008 в сумі 3 360,00 грн.
Згідно акту приймання-передачі від 30.06.2009 ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» виготовило накладки ТР-3А у кількості 100 штук на загальну суму 6240 грн. мехобробку деталей оснащення. Робота були здана ТОВ «Ремпром» в обумовлені сторонами строки.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження нікчемності укладених відповідачами правочинів, які б свідчили про їх фіктивність.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами статті 203 Цивільного кодексу України установлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Дії, вчинені у межах нікчемного правочину, не можна вважати господарськими операціями, оскільки зазначений правочин не створює інших юридичних наслідків, окрім пов'язаних з його недійсністю.
Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина: 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Такими є правочини, що посягають на економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.
Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Положенням статті 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається недійсним в судовому порядку. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення так і досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.
Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).
Як було вірно зазначено судом першої інстанції, матеріали даної справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження повного виконання сторонами договірних зобов'язань. Водночас, наявність рахунків-фактур, актів приймання-передачі виконаних робіт та податкових накладних не містять відомостей про факт оплати товару (послуг).
Крім того, позивачем не було надано доказів на підтвердження факту проведення виїзної документальної перевірки ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» та ТОВ «Ремпром» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час здійснення між ними фінансово-господарських взаємовідносин.
Згідно із частиною 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.
Докази в адміністративному судочинстві - це будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Що стосується тверджень позивача про наявність постанови Святошинського районного суду м.Києва від 03 вересня 2008 року у справі № 2а-184 2008 р., якою було визнано недійсними з дати державної реєстрації свідоцтво, статут та реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ "ВПФ Метапродакшн", колегія суддів зважає на наступне.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).
У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Так, на момент укладення позивачем спірних правочинів юридична особа ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» не була припинена у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.
Згідно Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена також в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, як було вірно зазначено судом першої інстанції, юридичним наслідком скасування державної реєстрації підприємства з підстав визнання його установчих документів недійсними мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, у тому числі держави. У зв'язку з цим, сам факт визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його державної реєстрації не є підставою для визнання недійсними всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації та до моменту виключення з державного реєстру.
Водночас, що стосується наявності рішень Київського апеляційного адміністративного суду у справах № 2а-3894/09/2670 від 02.09.2010, № 2а-1432/09/2670 від 24.05.2011, № 2а-1435/09/2670 від 07.04.2011, № 2а-3893/09/2670 від 01.07.2010, № 2а-1428/10/2670 від 24.03.2011, № 2а-2889/09/2670, якими було встановлено нікчемність конкретних правочинів, укладених ТОВ «ВПФ «Метапродакшн» з його контрагентами, колегія суддів зауважує, що вказані судові рішення не можуть вважатися такими, що не потребують доказування при розгляді даної справи, оскільки як було вірно зазначено судом першої інстанції, існує також низка судових рішень Київського апеляційного адміністративного суду у спорах між тими ж сторонами і про той же предмет (№ 2а-3890/09/2670 від 17.06.2010, № 2а-3895/09/2670 від 08.06.2010, № 2а-3896/09/2670 від 30.08.2010, № 2а-3903/09/2670 від 18.08.2010, № 2а-3888/09/2670 від 01.07.2010, № 2а-3902/09/2670 від 16.12.2010), якими відмовлено в задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва.
За таких обставин, заявлені позивачем вимоги колегія суддів знаходить необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків О.М. Ганечко О.В. Карпушова
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Ганечко О.М.
Карпушова О.В.