Справа № 751/5826/13-ц Провадження № 22-ц/795/847/2014 Головуючий у I інстанції -Косач І. А. Доповідач - Висоцька Н. В.
Категорія - цивільна
05 травня 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Висоцької Н.В.
суддів: Бобрової І.О., Бойко О.В.
при секретарі - Зіньковець О.О.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві,
В червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві. Позовні вимоги мотивував тим, що 24.06.2011 року ТОВ «Фірма «Лагор і К. лтд.» згідно Договору про уступку права вимоги № 24/06 передала на користь позивача право вимоги повернення товару і/або відшкодування збитків, завданих поклажедавцю неповерненням товару на суму 200000,00 грн. з відповідача.
На підставі викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь 60000,00 грн. завданих збитків, оскільки до цього часу автошини відповідач не повернув.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 04.12.2012 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування збитків поклажедавцеві з відповідача було стягнуто 140 тис. грн., як вартість 140 автошин, щодо залишку 60 автошин, то суд зазначив, що 60 автошин знаходяться у відповідача на зберіганні і він готовий їх віддати в будь-який час, але до цих пір не віддав автошини, бувші у використанні, але придатні для експлуатації.
Заочним рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.10.2013 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 60 000,00 грн. завданих збитків. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 600,00 грн.
26.12.2013 року ухвалою судді прийнято заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 18.10.2013 року та призначено до судового розгляду.
Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.03.2014 року, провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві - закрито.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.03.2014 року про закриття провадження, та винести нову про залишення заочного рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.10.2013 року без змін.
Доводи скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та постановленою з порушенням норм процесуального права.
Апелянт звертає увагу суду на те, що рішення апеляційного суду Чернігівської області № 8-ц/795/14/2013 від 17.12.2013 року не є доказом для даної справи, та не є нововиявленою обставиною у відповідності до п. 2.3 ст. 361 ЦПК України.
Крім того, апелянт посилається, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для скасування заочного рішення від 18.10.2013 року Новозаводського районного суду м. Чернігова.
З врахуваванням наведеного є незаконною ухвала від 04.03.2014 року Новозаводського районного суду м. Чернігова про закриття провадження в справі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як вбачається, закриваючи провадження по справі суд першої інстанції прийшов до висновку, що оскільки звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 просить стягнути 60 000 грн. завданих збитків в зв'язку з неповерненням 60 автошин, що вже було предметом розгляду в суді та постановлено рішення суду, а тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо вже було ухвалено або постановлено з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав рішення суду, провадження у справі необхідно закрити.
Однак погодитися з висновками суду першої інстанції не можна з таких підстав.
Згідно із вимогами п. 2 ст. 205 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо рішення або ухвала суду, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Як встановлено судом, рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.10.2012 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто на його користь з ФОП ОСОБА_2 кошти у розмірі 60 000 грн. Вирішено питання про судові витрати.
Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 04.12.2012 року рішення районного суду скасовано, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 140 000 грн. на відшкодування збитків. В іншій частині позову відмовлено.
12.11.2013 року ОСОБА_2 подав заяву про перегляд рішення апеляційного суду Чернігівської області за нововиявленими обставинами. Рішенням апеляційного суду від 17.12.2013 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення апеляційного суду Чернігівської області від 04.12.2012р. задоволено. Рішення апеляційного суду від 04.12.2012р. скасовано. У позові ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення 200 000,00 грн. - відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.04.2014 року рішення апеляційного суду Чернігівської області від 17.12.2013 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Як вбачається, 25.03.2013 року (а.с. 54, 56), 27.09.2013 року (а.с. 51, 52, 53) ОСОБА_4 на різні адреси ОСОБА_2 були направлені вимоги про повернення майна згідно договору зберігання № 05/10 від 05.10.2010 року, тобто зазначені вимоги були направлені вже після винесення рішення апеляційного суду Чернігівської області від 04.12.2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві.
За змістом ч. 1 ст. 936, ч. 1 ст. 949 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості, а у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилась її вартість.
Правильно визначивши, що ОСОБА_4 просить стягнути 60 000 грн. завданих збитків в зв»язку з неповерненням 60 автошин, та спір виник саме з правовідносин зберігання відповідачем автошин, суд першої інстанції не звернув уваги, що основним обов'язком відповідача є зобов'язання повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, отже, лише порушення цього зобов'язання тягне за собою правові наслідки, зокрема, у вигляді відшкодування збитків, втім, вимагаючи стягнення вартості речей, яких, на думку позивача, не вистачає, позивач може лише в разі доведення не повернення речей, разом з тим в справі за позовом ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_2 про стягнення коштів позивач не доводив невиконання відповідачем зобов'язання з їх повернення, лише просив стягнути збитки.
Суд в порушення норм ЦПК України предмету та підстав позову не з»ясував під час розгляду даної справи.
Таким чином, вирішуючи питання про закриття провадження у справі, суд дійшов помилкового висновку про існування рішення, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не з'ясував усіх обставин, що мають процесуальне значення, та передчасно дійшов висновку про закриття провадження у справі оскільки позов було заявлено з інших підстав.
Крім того, оскільки розгляд справи закінчено ухвалою про закриття провадження в справі, а виходячи з положень ч. 1 ст. 208 ЦПК України судові рішення викладаються у формах ухвал та рішень, то враховуючи норми ч. 2 ст. 293 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Враховуючи наведене, заперечення на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 18.10.2013 року в частині відсутності правових підстави для скасування заочного рішення, не заслуговують на увагу суду.
Як вбачається, підставою для скасування заочного рішення в ухвалі від 19.02.2014 року зазначено наявність доказів, на які посилається в своїй заяві ОСОБА_2, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2014 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: