Справа №489/7185/13-к 08.05.2014 08.05.2014 08.05.2014
8 травня 2014 року м. Миколаїв
Апеляційний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженої ОСОБА_4 на ухвалу Ленінського районного суду м.Миколаєва від 02 жовтня 2013 року, якою
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Миколаєва, громадянки України, засудженій вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 10.11.2011 року за ст. 186 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі, звільненій на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання,
- скасований іспитовий строк та вона направлена в місця позбавлення волі для відбування покарання,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
засудженої - ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_7
представника Ленінського районного підрозділу КВІ м.Миколаєва -
ОСОБА_8
1. 1.Короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції.
За змістом апеляційної скарги засуджена ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду та відмовити в задоволенні клопотання КВІ.
Провадження №11-кп/784/257/14 Головуючий першої інстанції: ОСОБА_9
Категорія: ст. 186 ч.1 КК України Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1
ОСОБА_4 засуджена вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 10.11.2011 року за ст. 186 ч. 1 КК України до 2 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.3.4 ст.76 КК України. Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 02.10.2013 року ОСОБА_4 скасований іспитовий строк та вона направлена в місця позбавлення волі для відбування призначеного покарання.
2.Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги засуджена ОСОБА_4 посилається на те, що повістку про необхідність явки до суду вона не отримувала. Вказує, що розглянувши справу без її участі, суд 1 інстанції позбавив її права надати пояснення про причини неявки на реєстрацію в КВІ. Зазначає, що на момент розгляду клопотання КВІ знаходилась вдома за місцем свого постійного проживання. Також посилається на незадовільний стан свого здоров'я.
3.Встановлені судом першої інстанції обставини.
Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції послався на те, що засуджена ОСОБА_4 не з'явилась на реєстрацію без поважних причин 07.06.2012 року, 02.08.2012 року, 06.09.2012 року та не повідомила кримінально-виконавчу інспекцію про зміну проживання, чим порушила порядок відбування покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідь судді; засуджену ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_7 на підтримку доводів апеляційної скарги; думку представника КВІ та прокурора про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін; обговоривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали подання, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга засудженої не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
4.Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Згідно з вимогами ст. 166 КВК України та роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року та ч. 2 ст. 78 КК України суд, за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та про направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
При скасуванні звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, суддя зобов'язаний з'ясувати, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки і чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу, що відає відбуванням покарання, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення.
Вказані вимоги закону судом дотримані.
Так, вирок відносно ОСОБА_4 був постановлений 10 листопада 2011 року, згідно з яким засуджену було звільнено від відбування покарання у виді 2 років позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки та відповідно до п.п. 3,4 ст. 76 КК України на неї були покладено обов'язки: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.
З 30.11.2011 року засуджена перебуває на обліку кримінально-виконавчої інспекції Ленінського районного підрозділу КВІ м.Миколаєва.
01.12.2011 року ОСОБА_4 була ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання, відповідальністю за ухилення від покладених на неї судом обов'язків. В цей же день інспектором Ленінського РП Центрального МВ КВІ винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію ОСОБА_4 , з якою вона була ознайомлена, про що свідчить її підпис.
Як вбачається з матеріалів клопотання, засуджена ОСОБА_4 з моменту постановки на облік до кримінально-виконавчої інспекції до 07.05.2013 року виконувала обов'язки, покладені не неї вироком суду.
Між тим, як вірно зазначив суд в ухвалі, з червня 2013 року засуджена ОСОБА_4 до кримінально-виконавчої інспекції за викликом не з'являлась (07.06.2012 року, 02.08.2012 року та 06.09.2012 року) у зв'язку з чим їй відповідно 11.06.2012 року та 11.09.2012 року були направлені попередження. Також ОСОБА_4 не з'являлась для реєстрації 06.06.2013 року, 04.07.2013 року та 01.08.2013 року.
Старшим дільничним інспектором міліції Ленінського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 19.07.2013 року був здійснений вихід за місцем проживання ОСОБА_4 , в ході якого було з'ясовано, що ОСОБА_4 за адресою АДРЕСА_1 не проживає.
В матеріалах справи відсутні будь-які письмові повідомлення, зроблені засудженою ОСОБА_4 з приводу зміни місця проживання.
Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, про порушення засудженою ОСОБА_4 у період іспитового строку покладених на неї обов'язків, визначених ст. 76 КК України, що свідчить про її небажання стати на шлях виправлення, а тому суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення, про направлення її для відбування покарання, призначеного вироком суду.
Посилання засудженої на те, що вона знаходилась по місцю свого проживання є неспроможними і спростовуються дослідженими доказами.
Те, що ОСОБА_4 не отримувала повістку про розгляд клопотання та була відсутня в судовому засіданні, не свідчить про порушення прав засудженої або про неправильність прийнятого судового рішення.
Як вбачається з матеріалів клопотання, засудженій ОСОБА_4 було направлено повідомлення про розгляд клопотання КВІ 17.09.2013 року. У зв'язку з неявкою засудженої розгляд клопотання був відкладений на 02.10.2013 року, про що ОСОБА_4 також було направлено відповідне повідомлення. В судове засідання ОСОБА_4 не з'явилась.
Оскільки ОСОБА_4 була відсутня за місцем проживання, у зв'язку з чим перебувала у розшуку, суд обґрунтовано розглянув клопотання у її відсутність.
Більш того, згідно положень ст. 537 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання не перешкоджає проведенню судового розгляду. Наявність захворювань у засудженої, на які вона посилається в апеляції, не також перешкоджають відбуванню покарання в місцях позбавлення волі.
Таким чином, апеляційний суд не вбачає підстав, передбачених законом, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду, як просить апелянт.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м.Миколаєва від 02.10.2013 року, якою ОСОБА_4 скасований іспитовий строк та вона направлена в місця позбавлення волі для відбування покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м.Миколаєва від 10.11.2011 року за ст. 186 ч. 1 КК України - залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_2 ОСОБА_1 ОСОБА_3