Справа № 368/45/14ц Головуючий у І інстанції Закаблук О.В.
Провадження № 22-ц/780/2558/14 Доповідач у 2 інстанції Іванова
Категорія 18 30.04.2014
Іменем України
30 квітня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Іванової І.В.,
суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.
при секретарі - Власенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» на заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 лютого 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
15.11.2013 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на користь банку у розмірі 29171,86 грн. за кредитним договором від 02.01.2006 року та судові витрати.
Заочним рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 10 лютого 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на те, що будь-які заяви відповідача про застосування строку позовної давності у справі відсутні.
Крім того апелянт зазначив, що відповідно до п.9.12 кредитного договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання, якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той же строк, а відповідач не звертався із такою заявою, тому вважає що договір не припинив свою дію, що судом не було враховано при винесенні рішення.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 02.01.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого, ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 48,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач ознайомився та погодився з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою, які складають вищевказаний кредитний договір, що підтвердив своїм підписом у заяві (а.с.5-9).
Відповідно до п. 9.12 Умов та Правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на такий же термін.
Позивач банк свої зобов'язання за Договором в повному обсязі виконав, проте відповідач не надавав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості у зв'язку з чим, станом на 09.09.2013 року відповідач має заборгованість у сумі 29171,86 грн., яка складається з заборгованості за кредитом - 3665,26 грн.; заборгованості по процентам - 23641,27 грн., 500 грн. штрафу (фіксована частина) і 1365,33 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.3).
Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з підстав спливу позовної давності.
Колегія суддів погоджується із таким висновком, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.
Згідно із п. 1 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За положеннями ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
У правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13 зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.
Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.
У разі встановлення у договорі різних видів цивільно-правової відповідальності за різні порушення його умов, одночасне застосування таких заходів відповідальності не свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Так, відповідно до п.5.3 Умов і Правил надання банківських послуг строк сплати процентів по кредиту проводиться кожного місяця за попередній місяць, а строк сплати в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, зазначеного у платіжній картці (а.с.7-8).
Вирішуючи спір суд першої інстанції, перевіривши коли у кредитора виникло право на звернення до суду, правильно прийшов до висновку, що позивач пропустив строк позовної давності, звернувшись до суду із заявленими вимогами лише 15.11.2013 року, тобто через 7 років та 10 місяців після укладення договору.
Посилання апелянта на те, що строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну його дії і на даний час термін дії договору поновлений, оскільки заява від відповідача про припинення договору не надходила, не є тією подією, яка має неминуче настати, а тому строк або термін дії договору не може визначатись у такий спосіб.
Крім того, доводи апелянта про те, що у справі немає заяви відповідача про застосування строку позовної давності, не заслуговує на увагу, оскільки під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідач не був присутній, так як повістки про розгляд справи направлялись судом за колишньою адресою місця його проживання, а не за встановленою судом дійсною адресою місця проживання відповідача, що позбавило його можливості звернутись до суду з такою заявою (а.с.25).
Проте, така заява надійшла від відповідача до суду апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.
Таким чином, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» відхилити.
Заочне рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :