Справа № 822/997/14
Головуючий у 1-й інстанції: Блонський В.К.
Суддя-доповідач: Совгира Д. І.
06 травня 2014 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Совгири Д. І.
суддів: Білоуса О.В. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Проскурів" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області до публічного акціонерного товариства "Проскурів" про стягнення податкового боргу, -
Хмельницька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Хмельницькій області звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до публічного акціонерного товариства "Проскурів" про стягнення коштів з боржника за податковим боргом в сумі 90106,21 грн., із банківських рахунків платника податків та за рахунок готівки платника податків.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року позов задоволено повністю. Відповідач постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити в повному обсязі.
Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 20.1.18. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Із матеріалів справи вбачається, що у публічного акціонерного товариства "Проскурів" с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області рахується податковий борг по податку на додану вартість в сумі 90106,21 грн.
Податковий борг по податку на додану вартість в сумі 90106,21 грн., у боржника виник на підставі несплати податкового зобов'язання за наступними нарахуваннями: 1) 26.12.2013 року в сумі 97998,10 грн., згідно несплати по договору розстрочення податкового зобов'язання № 11 від 30.08.2013 року; 2) 26.12.2013 року відсотки за розстрочення платежу в сумі 460,73 грн.; 3) 30.12.2013 року в сумі 7889 грн., згідно податкової декларації з ПДВ № 9082027434 від 19.12.2013 року; 4) 30.12.2013 року нараховано пені в сумі 83,21 грн., з 27.12.2013 року по 30.12.2013 року; 5) 30.01.2014 року в сумі 16950 грн., згідно податкової декларації з ПДВ № 1400001063 від 24.01.2014 року; 6) 01.02.2014 року нараховано штрафних санкцій в сумі 794,30 грн., згідно податкового повідомлення-рішення № 0000681510 від 22.01.2014 року; 7) 02.02.2014 року нараховано штрафних санкцій в сумі 170,00 грн., згідно податкового повідомлення-рішення № 0000821510 від 23.01.2014 року; 8) 02.03.2014 року нараховано платежу в сумі 21418 грн., згідно декларації № 9007945812 від 18.02.2014 року.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
З аналізу даної статті випливає, що податкова декларація чи розрахунок самостійно подані контролюючому органу є податковим зобов'язанням, яке самостійно визначене платником податків.
Пунктом 56.11 ст. 56 ПК України встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Тобто суми зазначені боржником у податкових деклараціях по ПДВ є узгодженими сумами податкового зобов'язання.
Пунктами 100.1, 100.2 статті 100 ПКУ визначено, що розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.
Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.
Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.
Хмельницькою об'єднаною державною податковою прийнято рішення про розстрочення грошових зобов'язань № 11 від 30.08.2013 року боржника публічного акціонерного товариства "Проскурів" с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області.
Тлумачення п. 100.2 ст. 100 ПКУ дає суду підставу зробити висновок про те, що сума зазначена у рішенні про розстрочення податкових зобов'язань боржника публічного акціонерного товариства "Проскурів" с. Розсоша Хмельницького району Хмельницької області є узгодженою сумою грошового зобов'язання з моменту звернення боржника до податкового органу із заявою про розстрочення грошових зобов'язання.
Строк сплати узгоджених податкових зобов'язань відповідача передбачені у рішенні про розстрочення грошових зобов'язань № 11 від 30 серпня 2013 року.
Боржником порушені зазначені у рішенні строки сплати узгоджених податкових зобов'язань, тому суд вважає, що заявником боржнику правомірно визначено суму грошових зобов'язань згідно рішення про розстрочення, та правомірно нараховано проценти за користування розстрочкою.
Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3, пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Заявником відносно боржника за порушення правил законодавства у сфері оподаткування на підставі актів про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість № 73/160/30593842 від 21.01.2014 року та № 88/160/30593842 від 23.01.2014 року були прийняті податкові повідомлення-рішення за платежем податок на додану вартість № 0000681510 від 22.01.2014 року, № 0000821510 від 23.01.2014 року.
Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкове повідомлення-рішення № 0000681510 від 22.01.2014 року вручене представнику боржника 24.01.2014 року, податкове повідомлення-рішення № 0000821510 від 23.01.2014 року вручене відповідачу 24.01.2014 року.
Боржник не скористався своїм правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, а також оскарженням їх в судовому порядку, суму грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) нараховану згідно таких податкових повідомлень-рішень необхідно вважати узгодженою.
Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 Податкового кодексу України.
Згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Так як відповідач не розпочав процедуру оскарження рішення контролюючого органу і не сплатив нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, таку суму грошового зобов'язання необхідно вважати податковим боргом.
Відповідно до пунктів 59.1, 59.4, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до зазначених положень заявником боржнику було виставлено податкову вимогу № 3-15 від 11.01.2014 року, яка була вручена представнику боржника 11.01.2014 року.
Відповідно до п. 95.1. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності.
Пунктом 95.2. ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
Колегією суддів встановлено, що станом на 13.03.2014 року у публічного акціонерного товариства "Проскурів" рахується податковий борг в сумі 90106,21 грн.
Хмельницькою об'єднаною державною податковою інспекцією 11.01.2014 року згідно вимог ч. 3 п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України боржнику було вручено податкову вимогу № 3-15 від 11.01.2014 року, яка є чинною, після її надіслання (вручення), тобто після 11.01.2014 року, сплинуло 60 днів, тому суд вважає, що органом державної податкової інспекції при зверненні до адміністративного суду з поданням про стягнення коштів за податковим боргом дотримано вимоги п. 95.2. ст. 95 Податкового кодексу України та вимоги ст. 183-3 КАС України.
Згідно п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Також відповідно до пункту 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Проскурів", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року, - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий суддя Совгира Д. І.
Судді Білоус О.В.
Курко О. П.