30 квітня 2014 р.Справа № 820/1865/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі № 820/1865/14
за позовом Комунального підприємства "Жилкомсервіс"
до Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
Позивач - Комунальне підприємство "Жилкомсервіс", звернувся до суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000062212 від 29.01.2014 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що висновки зроблені під час перевірки є обґрунтованими та законними, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.
Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.
У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 січня 2014 року працівниками Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міністерства доходів і зборів у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку господарсько-фінансової діяльності Комунального підприємства «Жилкомсервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 38005005) за вересень, жовтень 2013 року.
За наслідками перевірки було складено акт від 20.01.2014 р. № 130/20-33-22-01-07, яким встановлено порушення позивачем п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: неможливість реального здійснення Позивачем фінансово-господарських операцій із ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД», у зв'язку із чим сума у розмірі 457 000,00 грн. підлягає виключенню зі складу податкового кредиту за вересень 2013 року.
На підставі вищевказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000062212 від 29.01.2014 р., яким КП «Жилкомсервіс» було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 457 000,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 503 450,00 грн.
Також судом першої інстанції встановлено, що штрафні санкції позивачеві нараховано за 50% ставкою згідно ч. 1 ст. 123 ПК України (повторне протягом 1 095 днів визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку на додану вартість), та складаються з:
- 228 500,00 грн. - у зв'язку зі збільшенням відповідачем податкового зобов'язання позивача з ПДВ у вересні 2013 р. на 457 000,00 грн.;
- 274 950,00 грн. - у зв'язку із самостійним коригуванням позивачем податкового зобов'язання з ПДВ у жовтні 2013 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, прийнято рішення за відсутності передбачених законом підстав та при невірному застосування норм законодавства.
Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки вони ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають приписам чинного законодавства, з огляду на наступне.
Встановлені обставини справи, які не спростовуються доводами апеляційної скарги, свідчать про те, що на виконання наказу директора КП «Жилкомсервіс» від 29.08.2013 р. № 2908-3 між КП «Жилкомсервіс» (Замовник) та ТОВ «Тітус-Трейд» (Підрядник) було укладено договір № 1 від 02.09.2013 р. За умовами цього Договору Підрядник зобов'язався за плату встановити металеві сітки у житлових будинках комунальної власності м. Харкова за адресами згідно додатку до Договору. У відповідності до п. 1.2 Договору, роботи виконуються з матеріалів Замовника. На виконання цієї умови Замовником було передано Підрядникові матеріали у необхідній кількості згідно акту приймання-передачі від 03.09.2013 р.
Підрядником були виконані роботи, передбачені договором, у зв'язку із чим сторонами було підписано акт приймання виконаних робіт № 1. Вартість робіт, яка становить 750 000,00 грн., була оплачена КП «Жилкомсервіс» у повному обсязі згідно платіжного доручення № 37277.
На виконання наказу директора КП «Жилкомсервіс» від 29.08.2013 р. № 2908-4 між КП «Жилкомсервіс» (Замовник) та ТОВ «Тітус-Трейд» (Підрядник) було укладено договір № 2 від 02.09.2013 р. За умовами цього договору підрядник зобов'язався за плату здійснити роботи з фарбування фасадів житлових будинків комунальної власності м. Харковаза адресами згідно додатку до договору.
Підрядником були виконані роботи, передбачені договором, у зв'язку із чим сторонами було підписано акт приймання виконаних робіт № 1. Вартість робіт, яка становить 1 992 000,00 грн., була оплачена КП «Жилкомсервіс» у повному обсязі згідно платіжного доручення № 37278.
Також на виконання наказу директора КП «Жилкомсервіс» від 05.09.2013 р. № 0509-26 між КП «Жилкомсервіс» (Замовник) та ТОВ «Тітус-Трейд» (Підрядник) було укладено договір підряду № 81/09 від 14.09.2013 р. За умовами цього договору підрядник зобов'язався за плату здійснити роботи з утримання житлових будинків й споруд комунальної власності м. Харкова (демонтаж аварійних антен). У зв'язку із цим підрядником було проведено роботи з демонтажу аварійних антен з дахів житлових будинків, на підтвердження чого позивачем було надано суду копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9; акти обстеження житлових будинків, на яких проводилися роботи з демонтажу аварійних антен, складені комісіями КП «Жилкомсервіс» за участю начальників дільниць.
Позивачем було оплачено виконані роботи, вартість яких складала 3 510 000,00 грн., згідно платіжних доручень № 37480, 37634, 37714.
До того ж, з метою утилізації демонтованих антен КП «Жилкомсервіс» було укладено відповідний договір із ТОВ «Альт-метал», якому й було передано металобрухт.
Факт розрахунку позивача за отримані від ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» послуги відповідачем не заперечується та підтверджується актом перевірки від 20.01.2014 р. № 130/20-33-22-01-07.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996, документом, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.
У статті 3 зазначеного Закону вказано, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно до п. 198.1, 2 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх ввезенні на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України;
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та у разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Податковим органом не заперечувалось, що оформленні податкових накладних позивачем було дотримано вимоги ст. 201 Податкового кодексу України, податкові накладні відображено у відповідності в вимогами п.201.6 у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.
Як свідчать фактичні обставини справи, висновки відповідача зроблені на підставі акту ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 19.12.2013 р. № 843/26-54-2-02-10/38005005 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2013 р. по 30.11.2013 р.»., яким у зв'язку із ненаданням ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» документів первинного бухгалтерського обліку зроблено висновок про відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг).
З цього приводу, колегія суддів зазначає, що законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Подібної думки дотримується Вищий адміністративний суд України в Ухвалах від 24.01.2012 року №К/9991/2491/11, від 10.04.2012 року №К-19705/10, від 25.04.2012 року №К/9991/75974/11, від 12.07.2012 року №К-14542/08, від 22.08.2012 року №К/9991/43010/12, від 06.09.2012 року №К/9991/90896/11.
Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.
Якщо один з контрагентів не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит по взаємовідносинах із ТОВ «ТІТУС ТРЕЙД» у вересні 2013 року на суму 457 000,00 грн.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Тобто відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій до платника податку згідно ст. 123 ПК України настає лише у випадку самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з ПДВ.
Натомість, у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні податкове зобов'язання з ПДВ у жовтні 2013 року відповідачем не визначалося, що виключає можливість нарахування штрафних санкцій згідно ст. 123 ПК України.
З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого податкового законодавства України, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про наявність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014 року по справі № 820/1865/14 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Західної об'єднаної Державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2014р. по справі № 820/1865/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.