05 травня 2014 року Справа № 876/3160/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Шинкар Т.І.,
суддів Ільчишин Н.В., Пліша М.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2014 року про зміну способу виконання судового рішення за поданням начальника Сихівського ВДВС Львівського МУЮ у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання дій неправомірними та стягнення невиплаченої допомоги дитині війни, -
14.02.2014р. начальник Сихівського ВДВС Львівського МУЮ звернувся в суд з поданням про зміну способу виконання рішення у справі, просить змінити спосіб виконання виконавчого листа №2а-832/2011 виданого 26.06.2013 року Сихівським районним судом м. Львова про зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова (далі-Управління) провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 27.10.2010р. з врахуванням виплачених сум.
Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2014 року подання задоволено, змінено спосіб та порядок виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2012р. про зобов'язання Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 27.10.2010 року з врахуванням виплачених сум на стягнути з Управління на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 27.10.2010 року з врахуванням виплачених сум в розмірі 1557,57 грн.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 27 лютого 2014 року Управління подало апеляційну скаргу зазначивши, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання про зміну способу і порядку виконання рішення.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта в їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.06.2013р. Сихівським районним судом м. Львова на виконання постанови суду видано виконавчий лист у справі №2а-832/2011, відповідно до якого зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 27.10.2010 року з урахуванням виплачених сум.
16.07.2013р. державним виконавцем Сихівського ВДВС Львівського МУЮ відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №2а-832/2011 та боржнику надано термін для добровільного виконання до 23.07.2013р.
Згідно довідки Управління зазначено, що ОСОБА_1 за період з 27.10.2010 року по 22.07.2011 року є нарахована заборгованість по виплаті пенсії в сумі 1555,57 грн.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України) встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
З матеріалів справи вбачається, що Сихівським районним судом м. Львова постановою від 01 червня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії Управління щодо виплати у заниженому розмірі ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 01.10.2010 року по 01.06.2011 року відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» протиправними. Зобов'язано Управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.10.2010 року по 01.06.2011 року, з врахуванням виплачених сум.
11.10.2012р. постановою Львівського апеляційного адміністративного суду постанову Сихівського районного суду м. Львова від 01.06.2011р. по справі №2а-832/11/1319 скасовано та адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління в нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1. Зобов'язано Управління провести ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 27.10.2010 року з урахуванням виплачених сум. В решті позов залишено без розгляду.
Аналіз резолютивної частини постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року та наведених процесуальних норм дають підстави колегії суддів зробити висновок про те, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії про перерахунок та виплату спірних сум пенсії є нічим іншим як обраним позивачем видом захисту порушених прав.
Даючи оцінку поданню начальника Сихівського ВДВС Львівського МУЮ, колегія суддів приходить до переконання, що останній просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а фактично резолютивну частину судового рішення, прийнятого по суті позовних вимог та вирішити позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час постановлення рішення у справі.
Слід зауважити, що в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, ст.223 КАС України).
Згідно вимог ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із поданням про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для застосування цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо; для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
З матеріалів справи вбачається, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов відповідного фінансування, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Також колегія суддів наголошує, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями.
Колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, задовольняючи подання про зміну способу виконання рішення, не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою, яка є видом захисту порушених прав позивача, від способу виконання судового рішення, як одного з його заходів, змінивши постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, підтверджених судом, однак дане твердження не може бути підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Вищий адміністративний суд у справі №К/800/598/14 за касаційною скаргою територіального управління Пенсійного Фонду України на рішення судів щодо вирішення питання про зміну способу виконання постанови суду в частині зобов'язання виплатити спірні суми на їх стягнення в Ухвалі від 12.02.2014р. зазначив, що вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Окрім того колегія суддів зауважує, що 11.02.2014р. Інформаційним листом №173/11/14-14 Вищого адміністративного суду України, у зв'язку зі змінами в чинному законодавстві відкликано Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України від 13.06.2013р. №846/12/13-13, яким надавалось судам роз'яснення щодо зміни способу виконання судових рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, та які не належать до зазначених у ст.2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» видів рішень.
Відповідно до ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції обставини у справі встановлено повно та правильно, але не правильно застосовано норми процесуального права, що призвело до незаконного судового рішення, що є наслідком скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 199, 202, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова задовольнити.
Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 27 лютого 2014 року про зміну способу виконання постанови у справі №464/1823/14-а - скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні подання начальника Сихівського ВДВС Львівського МУЮ про зміну способу виконання рішення.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Т.І. Шинкар
Судді Н.В. Ільчишин
М.А. Пліш