Провадження № 22ц/790/2346/14 Головуючий 1-ї інст. - Носов Г.С.
Справа № 610/4931/13-ц Доповідач - Кругова С.С.
Категорія: договірні
29 квітня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - КРУГОВОЇ С.С.
суддів колегії -ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
- ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі - Шпарага О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 06 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на житловий будинок та земельні ділянки,-
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати дійсним договір купівлі-продажу 2/5 частини житлового будинку, який розташований за адресою : АДРЕСА_1, і належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ВСВ № 940580 від 07 червня 2005 року № 2-1185, укладений між ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, від 30 березня 2005 року шляхом складання ОСОБА_4 розписки про отримання нею від ОСОБА_3 грошової суми за проданий житловий будинок; визнати за ОСОБА_3 право власності на 2/5 частини житлового будинку, який розташований за вищевказаною адресою та який належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину; визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,0400 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 6320210100:00:034:0035, розташованої за вищевказаною адресою, призначена для обслуговування 2/5 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 991160, виданого 30 січня 2008 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, та зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010868300006; визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 0,0166 га у межах згідно з планом, кадастровий номер 6320210100:00:034:0036, розташованої за вищезазначеною адресою та зареєстрованого за № 010868300007, що належить ОСОБА_4 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 991161.
Рішенням Балаклійського районного суду Харківської області від 06 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення було постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Стверджує, що суд при винесенні рішення був необ'єктивним, його оцінка доказам була односторонньою, неповною, а докази, на які посилається він, відсутні та базуються лише на припущеннях, чим порушив її право на справедливий суд.
Вказує, що сторони домовилися щодо усіх істотних умов, проте через тривале оформлення документів на земельні ділянки виникли непередбачувані обставини.
Зазначає, що позивач звернулася до суду за захистом своїх порушених прав, так як питання щодо сплати грошових коштів за вартість житлового будинку, який розташований за адресою : АДРЕСА_1, між позивачем та відповідачем було вирішено ще в 2005 році, проте на сьогоднішній день позивач не має змоги переоформити даний будинок у нотаріуса, через накладений арешт та заборону відчуження на все майно, що належить ОСОБА_4
Крім того, зазначає, що відповідач дізналася про відчуження та арешт на все майно від позивача, коли остання дзвонила 23 червня 2013 року і повідомила, що не може оформити договір у нотаріуса.
Вважає, що позивач, відповідно до ч.1, 2 ЗК України, має законне право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками, розташованими за вищевказаною адресою
Вказує, що заявою від 05.02.2014 року позивач просила допитати в судовому засіданні свідків, які є очевидцями домовленості, яка відбулася між сторонами у 2005 році, а також вони є родичами відповідача, тому свідчити проти ОСОБА_4 їм немає сенсу.
Звертає увагу, що докази, подані позивачем до суду першої інстанції відповідали двом критеріям ч.1 ст. 58 ЦПК України, а саме були належними та допустимими доказами по справі.
Зазначає, що судом на противагу вимогам цивільно-процесуального законодавства, було проігноровано заяву позивача щодо допиту свідків.
Вказує, що в рішенні суду зазначено, що сторони до судового засідання не з'явилися та просили розглядати справу за їх відсутності, а також позивач в заяві вказала, що позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити, а відповідач, що не заперечує проти визнання договору купівлі-продажу дійсним, тобто, відповідач повністю визнала позов та просила його задовольнити, тому суд неправомірно відмовив у задоволенні позову. Отже, суд однобічно підійшов до вирішення справи та не врахував зазначені обставини.
Вважає, що вищевказаний договір може бути визнано дійсним, оскільки в ньому було досягнуто згоди щодо істотних умов даного договору, а саме предмету договору та ціни. Позивач виконала угоду шляхом передачі грошей ОСОБА_4, а остання в свою чергу, виконала угоду шляхом передачі позивачу ключів від домоволодіння та документів.
Крім того, вказує, що позивач володіє та користується спірним житловим будинком вже 9 років, доглядає його, підтримує у належному стані, оплачує комунальні послуги.
Зазначає, що у цьому будинку зареєстровані: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, та це є єдиним майном, що належить членам родини.
Згідно ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Постановлюючи рішення, суд виходив з того, що договір купівлі-продажу частини домоволодіння підлягав як нотаріальному посвідченню, так і державній реєстрації, та є укладеним з моменту такої реєстрації, а за її відсутності договір є неукладеним та не створює прав та обов'язків для сторін.
З таким висновком суду, судова колегія погоджується з наступних підстав.
Згідно розписки від 30.03.2005 року (а.с. 10) від позивача відповідач отримала за будинок грошові кошти у розмірі 5200 дол. США. У будинку позивач проживає зі своєю сім'єю з 22 грудня 2005 року, користується будинком та надвірними спорудами.
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8076869 від 16.08.2005 року (а.с. 15), державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №991160 від 30.01.2008 року (а.с. 16) та державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 991161 від 30.01.2008 року (а.с. 17) вбачається, що власником житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1, земельної ділянки площею 0,0400 га з цільовим призначенням для обслуговування 2/5 частини житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0,0166 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованих за вищевказаною адресою, є ОСОБА_4.
Довіреністю на управління майном від 30.03.2012 року (а.с. 20) ОСОБА_4 уповноважила гр. ОСОБА_3 укладати всі дозволені угоди по управлінню та розпорядженню її майном, придбавати, продавати та віддавати у заставу будівлі, вирішувати питання з приваду оформлення спадщини, а також виконувати всі інші дії, пов'язані з цією довіреністю.
З інформації, отриманої із запиту нотаріуса до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с. 21-23), вбачається, що Відділом ДВС Тячівського РУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження на підставі іпотечних договорів. Об'єктом обтяження є все майно.
Згідно з ч. 4 ст..174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Аналогічні роз'яснення містяться у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2013 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду». Але такі обставини не підлягають доказуванню (ст. 61 ЦПК України).
Відсутність обов'язкового нотаріального посвідчення договору є порушенням чинного законодавства, а саме ст.ст. 210, 640 та 657 ЦК України.
Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, але якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Матеріали справи не містять доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу.
Із матеріалів справи вбачається, що сторони уклали договір і не встигли його оформити нотаріально. Будь яких доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу матеріали справи не містять.
Судова колегія вважає, що відсутні підстави для визнання договору дійсним, оскільки не встановлено, що одна сторона договору порушує права іншої ухиляючись від укладення договору. Обидві сторони, маючи намір укласти договір, припустилися порушень норм діючого законодавства.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь яких доказів, які б спростовували висновки суду - сторони не надали.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 301, 303, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 06 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя -
Судді колегії -