Справа № 552/772/14-ц
іменем україни
05 травня 2014 року Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А..
при секретарі - Ворона Д.В.,
за участю
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, зобов'язання зняти особу з реєстраційного обліку, -
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, зобов'язання зняти її з реєстраційного обліку. В позовній заяві зазначив, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить йому на підставі договору дарування. Фактично в даній квартирі проживає ОСОБА_4 Оскільки відповідач не має відношення до сім'ї позивача та відмовляється укласти з ним договір найму житла, підстави для реєстрації її місця проживання за адресою даної квартири відсутні. Тому позивач просив суд визнати ОСОБА_4 такою, що втратила право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1, зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області зняти ОСОБА_4 з реєстрації за вказаною адресою.
В судове засідання позивач не з'явився, уповноваживши ОСОБА_1 представляти його інтереси в суді.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пославшись на викладені в позовній заяві обставини, просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_4 в засідання також не з'явилася, уповноваживши ОСОБА_2 на представлення її інтересів в суді.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила, посилаючись на наявність у відповідача права проживати в спірній квартирі. Тому в задоволенні позову просила відмовити за його безпідставністю.
Представник відповідача Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області в судове засідання не з'явився, надавши письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, є само собою достатньою підставою для зняття особи з реєстраційного обліку за адресою такого житла.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, керуючись ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в судове засідання не з'явились.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 12 лютого 2011 року приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_6, належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с.3-4).
На час розгляду справи судом за адресою даної квартири зареєстрована та проживає ОСОБА_4.
Як вбачається з п.8 наведеного вище договору дарування, що був укладений між ОСОБА_7, який в договорі діяв як дарувальник, та ОСОБА_3, що діяв як обдаровуваний, згідно зі ст.725 ЦК України дарувальник поклав на обдаровуваного обов'язок надати право довічного користування дарунком для проживання ОСОБА_4 та не пред'являти до неї вимог про виселення.
При цьому жодних застережень щодо обов'язку ОСОБА_4 укласти з власником приміщення договір найму або будь-який інший договір даним договором дарування не передбачено.
Більш того, договором передбачено заборону власнику пред'являти до ОСОБА_4 вимоги про виселення.
Відповідно до ст.725 ЦПК України договором дарування може бути встановлений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо).
Дарувальник має право вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов'язку на користь третьої особи.
У разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання обов'язку на користь третьої особи має право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов'язок.
Оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1 дарувальник ОСОБА_7 помер, право вимагати від обдаровуваного ОСОБА_3 виконання покладеного на нього пунктом 8 договору дарування від 12 лютого 2011 року обов'язку на користь ОСОБА_4 перейшло до самої ОСОБА_4
Правомірність вселення відповідача до спірної квартири жодною із осіб, що беруть участь у справі, не ставилась під сумнів.
Судом встановлено, що відповідач проживає в спірній квартирі, в якій зареєстрована з 19 червня 1998 року (а.с.7).
Посилання представника позивача, що позивач не порушує питання про виселення відповідача, цим позовом він лише просить зняти відповідача з реєстрації за адресою належної йому квартири, для чого і просить визнати її такою, що втратила право користування житлом, суперечать вимогам Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", стаття 6 якого передбачає, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Припущення представника позивача, що відповідач має зареєструватися за будь-якою іншою адресою, продовжуючи проживати у спірній квартирі, суперечить вказаним вище нормам.
Крім того, підстави, з яких особа втрачає право користування житловим приміщенням, чітко передбачені чинним законодавством.
Так, згідно ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом в разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Главою 6 Житлового кодексу України передбачені підстави для виселення осіб, що проживають в житлових будинках та квартирах приватного житлового фонду.
Проте, обставини, що надавали б підстави визнати відповідача такою, що втратила право користування спірним житлом судом не встановлені.
Тому в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 необхідно відмовити.
Вирішуючи позовні вимоги до УДМС України у Полтавській області щодо зняття відповідача за реєстраційного обліку, крім наведеного вище, суд бере до уваги відсутність доказів того, що вказаний відповідач порушив, не визнав або оспорив будь-яке право позивача.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, зобов'язання зняти особу з реєстраційного обліку відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін.
Головуючий О.А.Самсонова
05.05.2014