Справа № 535/605/13-к
Номер провадження 11-кп/786/186/14
Категорія: ст.162 ч.1 - С.Т.
Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 лютого 2014 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченої ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013180210000215 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_8 на вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2013 року,-
Цим вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та мешканка АДРЕСА_1 ,раніше не судима,-
засуджена за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду у розмірі 8 500 грн..
Вирішена доля речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнана винуватою і засуджена за те, що вона 14.05.2013 року в період часу з 8.15 год. до 9.20 год., проникла до квартири свого сусіда ОСОБА_7 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 звідки з комоду в кімнаті спальні таємно викрала належні ОСОБА_7 , гроші в сумі 10 000 гривень, а також пару золотих сережок, належних потерпілій ОСОБА_9 , вагою 4,74 грамів, вартістю 1090,20 грн., заподіявши атеріальнушкоду потерпілим: ОСОБА_7 на суму 10 000 гривень, ОСОБА_9 на суму 1 090, 20 грн..
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_8 просила звільнити її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. При цьому апелянт зазначила, що злочин вона вчинила, перебуваючи в тяжкому психологічному стані, скрутному матеріальному становищі, щиро розкаялася, вину у вчиненні злочину за який її засуджено визнала повністю, має на утриманні неповнолітнього сина, у найближчий час заподіяну шкоду відшкодує, під час роботи у Великорублівській загальноосвітній школі І- ІІІ ступенів їй було винесено подяку, із викрадених 10 000 грн.: 1 500 грн. добровільно повернула, а 8 500 грн. віддала знайомій у погашення боргу, до адміністративної і кримінальної відповідальності не притягувалася.
Заслухавши доповідь судді; прокурора ОСОБА_6 , який вважав рішення суду законним та обґрунтованим; обвинувачену ОСОБА_8 , яка просила задовольнити її апеляційну скаргу з підстав у ній наведених; потерпілого, який просив вирок суду залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, за який її засуджено, підтверджується дослідженими і належно оціненими судом доказами і в апеляційній скарзі обвинуваченою не оспорюється.
Дії ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Як убачається з вироку суду, суд, призначаючи ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі дотримався вимог ст. 65 КК України і врахував, як ступень тяжкості злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким так і дані про особу обвинуваченої, яка заподіяну шкоду потерпілим не відшкодувала, негативно характеризується (а. п. 94, 97), перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом психічно-поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю (а. п. 99, 100), 4.04.2012 року нею був вчинений злочин, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України - 9.07.2012 року Котелевським районним судом Полтавської області її було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.190 КК України на підставі ст. 46 КК України (а. п. 88-90).
Вказані обставини в їх сукупності із врахуванням відсутності обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченої, колегія суддів вважає такими, що давали суду підстави вважати, що виправлення ОСОБА_8 не можливе без ізоляції її від суспільства.
Доводи обвинуваченої про безпідставне не врахування судом того, що вона щиро розкаялася, має на утриманні неповнолітню дитину, у найближчий час відшкодує заподіяну шкоду потерпілому, добровільно повернула із викрадених коштів - 1 500 грн., є необґрунтованими.
Так обвинувачена під час розгляду в апеляційній інстанції повідомила, що вона не працює та не має постійного заробітку, що спростовує її твердження, що вона утримує свою неповнолітню дитину.
Відшкодування заподіяних збитків, а саме 1500 грн., не може вважатися добровільним, оскільки вказана частина грошових коштів була вилучена працівниками правоохоронних органів та повернута потерпілому (а.п.64), що підтвердив у судовому засіданні апеляційної інстанції останній та не заперечувала ОСОБА_8 ..
З моменту вчинення злочину і до розгляду провадження у апеляційній інстанції, а саме на протязі дев'яти місяців, ОСОБА_8 добровільно не відшкодувала завдану шкоду потерпілому ОСОБА_7 , не висловила жаль та бажання виправити ситуацію. Зазначені факти були підтверджені при апеляційному перегляді потерпілим та не заперечувалися і самою ОСОБА_8 .. Саме така поведінка обвинуваченої спростовує твердження про її щире каяття та намір відшкодувати заподіяну шкоду потерпілому.
Перебування обвинуваченої у скрутному матеріальному становищі не може бути визнано судом обставиною, яка пом'якшує покарання, оскільки воно створене нею особисто.
Як видно із матеріалів кримінального провадження ОСОБА_8 постановою Котелевського районного суду Полтавської області від 9.07.2012 року була звільнена від кримінальної відповідальності за вчинення злочину 4.04.2012 року, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України на підставі ст.46 КК України у зв'язку з примиренням з потерпілою, а провадження по кримінальній справі закрито (а. п. 88-90).
14.05.2013 року ОСОБА_8 вчиняє новий злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, тобто через 11 місяців, що також правильно враховано судом при призначенні покарання, оскільки свідчить про те, що остання не стала на шлях виправлення і продовжує бути суспільно небезпечною особою.
Посилання обвинуваченої на те, що під час роботи у Великорублівській загальноосвітній школі І- ІІІ ступенів їй було винесено подяку за підготовку учнів, їх участь у святковому концерті до Дня перемоги (а. п. 119) і на те, що до адміністративної відповідальності вона не притягувалася хоча і має місце, але само по собі не дає підстав для застосування ст. 75 КК України.
Відтак, призначене обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, яке є мінімальним санкції частини статті кримінального закону, за який її засуджено є справедливим, необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Підстав для призначення більш м'якого покарання обвинуваченій ОСОБА_8 , у тому числі й можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання з випробуванням, колегія суддів не знаходить.
Перевіривши матеріали провадження, колегія суддів не вбачає неправильного застосування кримінально-процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченої, які б тягнули зміну чи скасування вироку суду першої інстанції.
З огляду на таке, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення, а вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2013 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Враховуючи те, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції не скасовано і набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, з урахуванням особи обвинуваченої, яка перебувала у розшуку (а. п. 25), колегія суддів вважає за необхідне ОСОБА_8 негайно взяти під варту у залі суду.
Керуючись ст. ст. 404,405,407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Котелевського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2013 року щодо ОСОБА_8 без змін.
ОСОБА_8 негайно взяти під варту у залі суду.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4