Справа № 554/11121/13-к
Номер провадження 11-кп/786/73/14
Категорія: ст. 303ч.3 - Т.З.
Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
27 лютого 2014 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
законного представника потерпілої ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
обвинуваченої ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційними скаргами прокурора прокуратури міста Полтави та обвинуваченої ОСОБА_9 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2013 року,-
Цим вироком
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Полтава, мешканка АДРЕСА_1 , раніше судима:
- 11.07.2012 року Київським районним судом м. Полтави за ч. 2 ст. 187, ч. 2 ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України ,-
засуджена за ч. 3 ст. 303 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 11.07.2012 року і остаточно призначено покарання у вигляді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Згідно вироку суду ОСОБА_9 визнано винуватою і засуджено за те, що вона 14.08.2013 року приблизно 22.30 год. на вокзалі «Південний» в м. Полтава достовірно, знаючи про неповнолітній вік ОСОБА_6 , втягнула останню шляхом спонукання до зайняття проституцією, запропонувавши їй надати послуги сексуального характеру незнайомим чоловікам за винагороду, на що ОСОБА_6 погодилася.
Того ж дня приблизно 23.30 год., 15 серпня 2013 року приблизно 01.30 год. та 19.00 год. ОСОБА_9 разом із ОСОБА_6 , знаходячись по вул. К. Шосе у м. Полтава поблизу магазину «Медок», домовилися з невстановленими слідством чоловіками про надання послуг сексуального характеру за гроші. Після цього ОСОБА_6 надала вказані послуги за гроші.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини провадження, доведеність вини ОСОБА_9 та юридичну кваліфікацію дій останньої, просить вирок місцевого суду скасувати у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої через м'якість та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 засудити за ч. 3 ст. 303 КК України на 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Полтави від 11.07.2013 року та призначити остаточне покарання за сукупністю вироків у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_9 вчинила тяжкий злочин, має непогашену судимість, вину не визнала, тобто не розкаялася у вчиненому.
Обвинувачена ОСОБА_9 в своїй апеляційній скарзі просить вирок суду скасувати та ухвалити виправдувальний вирок. При цьому обвинувачена зазначає, що 14.08.2013 року надавала послуги сексуального характеру за гроші разом з ОСОБА_6 за пропозицією останньої. Про неповнолітній вік потерпілої їй не було відомо.
Заслухавши доповідь судді; думку прокурора, який, посилаючись на законність і обґрунтованість не підтримав принесену апеляційну скаргу прокурора прокуратури міста Полтави; потерпілу, яка просила не засуджувати обвинувачену; законного представника потерпілої, яка покладалася на розсуд суду; обвинувачену та її захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу обвинуваченої; перевіривши матеріали провадження і обговоривши доводи скарг колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах.
Висновок про доведеність винуватості ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 303 КК України, суд зробив на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні та детально викладених у вироку.
Як убачається з матеріалів провадження, суд всебічно та повно дослідив докази по провадженню, дав їм належну оцінку в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_9 складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 303 КК України.
При цьому суд послався на показання обвинуваченої ОСОБА_9 , яка показала, що вона з потерпілою ОСОБА_6 познайомилася на початку серпня 2013 року, оскільки у них не було грошей вона розповіла, що займається проституцією і запропонувала останній надати послуги сексуального характеру незнайомим чоловікам за грошову винагороду. 14 та 15 серпня 2013 року вони, перебуваючи біля магазину «Медок» по вул. К. Шосе у м. Полтава, домовилися із незнайомими чоловіками про надання сексуальних послуг за гроші. Після чого ОСОБА_6 і вона надавали зазначені послуги за гроші. Про неповнолітній вік ОСОБА_6 станом на14 серпня 2013 року їй було відомо.
Такі показання обвинуваченої стверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка у суді першої інстанції показала, що вона на початку серпня 2013 року познайомилися з ОСОБА_9 , у зв'язку з відсутністю у них грошей остання, пояснюючи їй, що вона заробляє гроші шляхом надання послуг сексуального характеру запропонувала їй таким шляхом заробити гроші. Коли вона висловила побоювання щодо міліції обвинувачена, запевнила її, що про це ніхто не дізнається. Після чого вони біля магазину «Медок» по вул. К. Шосе у м. Полтава домовилися із незнайомими чоловіками про надання сексуальних послуг за плату і вона з ОСОБА_9 надавали зазначені послуги за гроші.
Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 у суді першої інстанції підтвердили, що у серпні 2013 року біля магазину «Медок» по АДРЕСА_2 вони бачили обвинувачену разом із потерпілою.
Одночасно свідок ОСОБА_11 показала, що попереджала обвинувачену та потерпілу про приїзд міліції і просила піти з місця де стоять ті, хто займається проституцією, але обвинувачена їй у грубій формі заперечила.
ОСОБА_9 у поданій апеляційній скарзі не заперечувала, що під час того, як вона із потерпілою надавали послуги сексуального характеру, ОСОБА_11 попереджала їх про приїзд міліції і просила піти, але вона щодо цього заперечила.
Під час перегляду кримінального провадження в апеляційній інстанції потерпіла ОСОБА_6 підтвердила надані нею показання у суді першої інстанції та показала, що коли обвинувачена запропонувала їй надати сексуальні послуги за плату вона повідомила, що є неповнолітньою і боїться, що про це стане відомо міліції, але ОСОБА_9 її переконала, що про це ніхто не дізнається.
Підстав не вірити показанням потерпілої у колегії суддів не має.
Більше того обвинувачена у апеляційній інстанції підтвердила показання потерпілої і показала, що вона, знаючи про неповнолітній вік потерпілої, запропонувала останній надати сексуальні послуги за плату.
З урахуванням вищенаведених показань потерпілої, свідків та самої обвинуваченої, які узгоджуються між собою, твердження ОСОБА_9 про те, що вона не втягувала ОСОБА_6 у зайняття проституцією і не знала про неповнолітній вік потерпілої на момент вчинення злочину, є необґрунтованими.
Відповідно до примітки 2 ст. 303 КК України відповідальність за втягнення неповнолітнього в заняття проституцією за цією статтею має наставати незалежно від того, чи вчинені такі дії з використання обману, шантажу, уразливого стану зазначеної особи або із застосуванням чи погрозою застосування насильства, використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності.
Виходячи із приписів вказаної норми закону, твердження захисника та обвинуваченої про те, що остання не може нести відповідальність за ч. 3 ст. 303 КК України, оскільки, пропонуючи потерпілій заробити гроші шляхом зайняття проституцією не обманювала, не шантажувала, не погрожувала є безпідставними.
Покарання ОСОБА_9 призначено з дотриманням вимог ст. 65 КК України, оскільки суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, обставини провадження, особу винної, яка даний злочин вчинила в період іспитового строку, за місцем проживання характеризується позитивно. Разом з цим суд зважив на відсутність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченої та наявність обставини, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів.
Покарання, призначене ОСОБА_9 судом у межах санкції статті, за якою вона визнана винуватою, є мінімальним, необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів.
Оскільки ОСОБА_9 вчинила злочин за який її засуджено оскаржуваним вироком до повного відбуття покарання призначеного вироком Київського районного суду м. Полтави від 11.07.2012 року, то їй обґрунтовано призначено покарання за сукупністю вироків.
Підстав для посилення призначеного обвинуваченій покарання за доводами, викладеними прокурором в апеляційній скарзі, колегія суддів не знайшла.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги прокурора та обвинуваченої ОСОБА_9 задоволенню не підлягають.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли би перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок при перевірці провадження в апеляційному порядку, не виявлено.
Керуючись ст. ст. 404,405,407 КПК України колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора прокуратури міста Полтави та обвинуваченої ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 12 листопада 2013 року щодо ОСОБА_9 - без змін.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4