Справа №: 398/98/14-ц
Іменем України
"04" квітня 2014 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Тимченко Л.М.
при секретарі Міщенко С.А.
з участю адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту,-
ОСОБА_2 (надалі позивач) 11 січня 2014 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та відділу ДВС (надалі відповідачі) про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту, а саме на автомобіль ВАЗ 2107 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама коляска) № НОМЕР_2, тип - легковий седан-В, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 липня 2010 року він з відповідачем ОСОБА_4, який діяв відповідно до посвідченій нотаріально довіреності від ОСОБА_3, домовились про купівлю - продаж автомобіля за грошові кошти в сумі 20 000 грн., про що той написав розписку. Вказує, що вказана сума була передана йому на виконання досягнутих домовленостей. В січні 2014 року, коли він звернувся до МРЕВ ДАІ з питання перереєстрації автомобіля на себе, з'ясувалось, що на даний автомобіль накладено арешт 06 листопада 2011 року державним виконавцем. Вважає себе добросовісним набувачем автомобіля ВАЗ 2107 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску та відсутні законні підстави про позбавлення його цього майна та вважає, що такі дії відповідачів, порушують його права по володінню та користуванню належним йому автомобілем, оскільки право власності є непорушним.
В судовому засіданні позивач та його представник на позовних вимогах наполягає, посилаючись на викладені обставини та просить суд задовольнити позовні вимоги та звільнити автомобіль з під арешту.
Інтереси позивача в суді представляв адвокат ОСОБА_1
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в суді. Про причину неявки до суду відповідачі суд не повідомив, письмових заяв та клопотань до суду від нього не надійшло. Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомленим про дату розгляду справи в суді, оскільки повістки повернулись до суду із відміткою пошти на повідомленні про отримання повідомлення адресатом.
Відповідач ОСОБА_4 будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання з'явився, заперечень проти позовних вимог не має, оскільки автомобіль він продав позивачу після того, як отримав довіреність від власника автомобіля - ОСОБА_3
Представник Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області в судове засідання також не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи в суді. В клопотанні до суду просить розглянути справу за відсутності представника ДВС.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та відповідача, дослідивши докази у сукупності з іншими матеріалами справи, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
За змістом ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
За змістом ст.ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести перед судом ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Правовідносини сторін врегульовані ст.ст. 3-11, 15, 16, 19, 20, 22, 311, 316- 321, 325, 328, 346-348, 386, 391, 392, 657, 659 ЦК України.
Ст. 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканності самого майна власника. Всі особи мають утримуватись від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.
Cтаттею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.Такі способи захисту передбачені відповідно статтею 16 ЦК України.
За змістом ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом
Відповідно до ст.ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона передає майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити нього певну суму.
За загальним правилом відповідно до вимог ст.ст. 657, 658 ЦК України договір купівлі - продажу укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Право продажу належить власнику майна.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст.208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч.1 ст. 206 ЦК України.
За змістом ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг занати (добросовіснийй набувач), власник має право витребувати це майно від набувача.
Судом встановлено, що 07 липня 2010 року позивач та ОСОБА_4 домовились про купівлю-продаж автомобіля ВАЗ 2107 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, шасі (кузов, рама коляска) № НОМЕР_2, тип - легковий седан - за визначену сторонами суму в 20 000 грн., які позивач передав продавцю - відповідачу ОСОБА_4 у справі, а той написав розписку та передав ключі та документи від автомобіля. Суд приймає до уваги, що в розписці вказано, що вказана сума отримана саме в оплату вартості автомобіля, а дата написання розписки та отримання коштів - наступний день від дати видачі нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_4 власником автомобіля ВАЗ 2107 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_3 (зареєстровано в реєстрі за № 1274).
Суд не погоджується із позицією позивача що саме він є власником автомобіля ВАЗ 2107 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, оскільки автомобіль, про який вказує позивач на час розгляду справи в суді є власністю відповідача ОСОБА_3 Суд приймає до уваги, що відповідач ОСОБА_4 не може пояснити суду, чому саме він, а не власник авто «продав» автомобіль, у справі відсутні докази, що кошти за автомобіль отримав власник автомобіля - ОСОБА_3
Судом встановлено, що власником автомобіля ВАЗ 2107 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску є ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Власник автомобіля перед його відчуженням, чи пізніше за власним волевиявленням, чи ОСОБА_4 за дорученням - не зняв автомобіль з обліку в органах ДАІ.
Суд дійшов висновку, що позивачем не надано до суду достовірних доказів, що саме він є власником автомобіля ВАЗ 2107 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, і арешт автомобіля порушує його права, оскільки договір купівлі-продажу автомобіля не був укладений, доказів ухилення відповідачів від укладання договору купівлі-продажу автомобіля до суду не надано.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню за безпідставністю позовних вимог.
Суд вважає, що до суду не надані докази, що між сторонами існує спір, щодо рухомого майна, а позивач є добросовісним набувачем автомобіля.
Виходячи з характеру правовідносин, доведеності позовних вимог, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на рухоме майно та звільнення його з-під арешту. Як вбачається з матеріалів справи між сторонами не виникло будь якого спору з приводу купівлі-продажу автомобіля ВАЗ 2104320 державний реєстраційний номер НОМЕР_3, 2006 року випуску. Накладення арешту на зазначений автомобіль не є підставою для подання позову про визнання права власності на автомобіль та зняття з нього арешту. В разі порушення права власності на автомобіль особа повинна звернутись з позовом саме до тої особи, яка це право порушує. Під час розгляду справ вказаної категорії в суді підлягає доведенню наявність у особи, яка звернулася до суду, права на майно, на яке накладено арешт, протиправність накладення арешту на таке майно, порушення у зв'язку з цим прав та інтересів саме власника майна.
В даному випадку будь якого спору між сторонами по справі не існує, а тому позовні вимоги про визнання права власності на рухоме майно та звільнення з-під арешту не підлягають задоволенню.
Судові витрати, що понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладенні обставини та керуючись ст.ст. 3-11, 15, 16, 22, 311, 316-321, 325, 328, 330, 334, 346-348, 386, 388, 392, 639, 655, 657, 659 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження» та ст.ст. 3- 11, 15, 57- 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та до Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання його добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль та звільнення його з-під арешту - відмовити повністю.
Судові витрати віднести на позивача.
Копію рішення суду надіслати відповідачам.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення або протягом цього ж часу з моменту отримання копії рішення суду.
Суддя :