Справа №: 398/10322/13-ц
Іменем України
"02" квітня 2014 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградськоїобласті в складі: головуючого судді Тимченко Л.М.
при секретарі Міщенко С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в АДРЕСА_1 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 (надалі Позивач) 12 грудня 2013 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (надалі Відповідачі) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а кімнатами АДРЕСА_1, власником яких вона є з 2009 року відповідно до Свідоцтва про право власності, мотивуючи свої вимоги тим, що після народження доньки в ІНФОРМАЦІЯ_5 вона дізналась, що відповідачі у справі зареєстровані в кімнатах, які були приватизовані в 2009 році. Відповідачі в кімнатах фактично не проживають, залишаючись зареєстрованими за цією адресою. Просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право користуватись вказаним житлом, оскільки вони більше 14 років проживають за іншою адресою, не сплачують комунальні платежі, особистих речей не мають, проживають за іншою адресою та зовсім не цікавляться цією квартирою.
В судовому засіданні позивач наполягає на позовних вимогах, посилаючись на викладені обставини. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідачі в судове засідання двічі не з'явилися, письмових заяв чи клопотань до суду від них не надійшло. Про причини неявки відповідачі суд не повідомили.
Суд вважає, що відповідачі були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в суді, оскільки до суду повернулись поштові повідомлення із відміткою пошти за закінченням терміну зберігання.
За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази у сукупності з іншими матеріалами справи, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
За змістом ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
За змістом ст.ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести перед судом ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Правовідносини сторін врегульовані ст.ст. 4 -15,16,22, 316-319, 321, 322, 379, 381, 383, 386, 391, 405, 810, 815, ЦК України.
Ст. 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканності самого майна власника. Всі особи мають утримуватись від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.
Cтаттею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені відповідно статтею 16 ЦК України.
За змістом ст. 391 ЦК України право власності є непорушним і власник має право вимагати усунення перешкод при здійсненні ним права користуватись та розпоряджатись своїм майном.
Правовідносини сторін врегульовані ст. 405 ЦК України, за змістом якої член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Судом встановлено, що саме позивач у справі є власником кімнат АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 18 серпня 2009 року, зареєстрованого в Олександрійському БТІ за № 11035122 с 101.
Згідно довідки КП «Житлогосп» від 02 грудня 2013 року відповідачі у справі зареєстровані саме за вказаною адресою, а згідно акту-розпорядження від 29 листопада 2013 року відповідачі не проживають за вказаною адресою в АДРЕСА_1 з 1997 року, їх особисті речі в кімнаті також відсутні.
Суд приймає до уваги та визнає доведеним той факт, що відповідачі дійсно з 1997 року не проживають у кімнатах, які належать позивачу у справі.
Суд вважає доведеним, що відповідачі по справі дійсно втратили право користуватись житлом в кімнатах, що належать позивачу у справі, оскільки саме позивач є їх власником і фактично там постійно проживає разом із малолітньою донькою. Суд, в межах позовних вимог, не входить в оцінку доказів правомірності приватизації житла позивачем в 2009 році, оскільки підставою для вселення в займане житло позивачем був ордер №243 від 19 серпня 2004 року на право зайняття нею жилого приміщення, яке складається із двох кімнат АДРЕСА_1.
Судові витрати суд покладає на відповідачів.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4 -15,16,22, 316-319, 321, 322, 379, 381, 383, 386, 391, 405, 810, 815, ЦК України та ст. 150 Житлового кодексу України, ст.ст. 3, 4-11, 15,57-60, 84-88, 212-215, 224 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву задовольнити.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, Кіровоградської області, яка належить ОСОБА_1 відповідно до Свідоцтва про право власності на житла № 20311 від 18 серпня 2009 року (зареєстровано в Олександрійському МБТІ №11035122 с 101).
Стягнути ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно в сумі по 57 грн. 35 коп. з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.
Копію рішення направити відповідачам не пізніше п'ятиденного строку.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 10-денного строку з дня проголошення рішення.
Суддя Олександрійського
міськрайонного суду : Тимченко Л.М.