Справа №: 398/91/14-ц
Іменем України
"17" квітня 2014 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Тимченко Л.М.
при секретарі Міщенко С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олександрія цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Житлогосп» як треті особи вказані ОСОБА_3 та Служба у справах дітей Олександрійської міської ради про визнання права користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 (надалі Позивачі) 27 грудня 2013 року звернувся до суду із позовом до Комунального підприємства «Житлогосп» (надалі Відповідач) про визнання права користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги тим, що дитина була зареєстрована в цій квартирі разом із матір'ю, однак мати згодом виїхала в інше місце проживання. Коли він звернувся до відповідача з проханням зареєструвати дитину за вказаною адресою при отриманні нею паспорта, йому було відмовлено. Визнає, що його донька фактично не проживає за вказаною адресою, оскільки дитина проживає в його сім'ї. В даний час дитина навчається в м. Олександрія і не має можливості проживати та зареєструватись в цій квартирі. Просить суд задовольнити позовні вимоги, оскільки порушуються права дитини.
В судовому засіданні позивач на своїх вимогах наполягає, посилаючись на викладені обставини.
Представник відповідача КП «Житлогосп» в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, не погоджується із тим, є належним відповідачем, стверджує, що згідно акту - розпорядження в цій квартирі в даний час ніхто не проживає, дитина не проживає з 2006 року, мати дитини також не проживає за вказаною адресою, вона вибула в грудні 2012 року. Згідно акту квартира перебуває у такому стані, що не придатна для проживання.
Інтереси відповідача в суді по довіреності представляли ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Треті особи в судове засідання не з'явились, будучи повідомленими про дату, час та місце розгляду справи в суді. Письмових заяв чи клопотань до суду від них не надійшло.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши докази у сукупності з іншими матеріалами справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
За змістом ст. 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
За змістом ст.ст. 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести перед судом ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Правовідносини сторін врегульовані ст.ст. 4 -15, 16, 22, 242, 310, 311, 313, 810 - 817, 824- 825 ЦК України.
Ст. 41 Конституції України передбачає непорушність права приватної власності. Непорушність права власності полягає в його недоторканності, а водночас і в недоторканності самого майна власника. Всі особи мають утримуватись від безпідставного заволодіння майном власника та завдання йому шкоди. Не допускається також протиправне позбавлення права власності або обмеження в його здійсненні.
Cтаттею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені відповідно статтею 16 ЦК України.
Відповідно до ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст. 391 ЦК України право власності є непорушним і власник має право вимагати усунення перешкод при здійсненні ним права користуватись та розпоряджатись своїм майном.
Правовідносини сторін також врегульовані ст.ст. 405,406 ЦК України, за змістом яких члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, вони втрачають право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Відповідно до Житлового кодексу України, припинення сімейних відносин з власником жилого приміщення не припиняє житлового сервітуту, але за відсутності згоди про безкоштовне користування помешканням колишній член сім'ї повинен вносити плату за користування помешканням.
Відповідно до вимог ст.ст. 810, 825 ЦК України за договором найму житла наймодавець надає наймачу своє житло для проживання у ньому на певний строк та за окрему плату. Наймач житла має право відмовитись від договору найма, попередивши наймодавця та звільнити помешкання.
Судом встановлено, що дитина позивача не є власником чи співвласником квартири АДРЕСА_1.
Судом також встановлено, що вказана квартира не приватизована, Свідоцтво про право власності на вказане житло нікому не було видано.
Суд приймає до уваги та визнає доведеним той факт, що донька позивача дійсно з 2006 року не проживає у вказаній квартирі, з чим погоджується і позивач.
Суд вважає доведеним, що мати дитини по справі дійсно втратила право користуватись житлом в квартирі, оскільки вона фактично там не проживає з грудня 2011 року.
Доводи позивача про те, що саме з вини відповідача неможливо дитині проживати у цій квартирі не знайшли свого підтвердження.
Суд приймає до уваги, що на час розгляду даної справи в суді дитина, в інтересах якої було пред'явлено позов, у цій справі не є співвласником нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1.
Суд також приймає до уваги, що відповідно до вимог ст. 65 Житлового кодексу України, на який посилається позивач, дитина має бути зареєстрована за місцем проживання одного з батьків, однак позивачем до суду не надано доказів, що в квартирі АДРЕСА_1 проживає та зареєстрований один з батьків дитини.
За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Судом достовірно встановлено, що позивачем вибрано невірний спосіб захисту свого права, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли між сторонами та не передбачений в ст.16 ЦК України, що є підставою для суду позовні вимоги залишити без задоволення.
Виходячи з характеру правовідносин, доведеності своїх вимог, а також керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог. Досягнувши повноліття донька позивача матиме можливість реалізувати своє право на звернення до суду за захистом порушеного або оспорюваного права, у випадку, коли наймач житла відмовиться зареєструвати її в цій квартирі.
Судові витрати, що понесені позивачем, не підлягають стягненню з відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4 -15, 16, 22, 242, 310, 311, 313, 810 - 817, 824- 825 ЦК України та ст.ст. 3-11, 15, 57-60, 61, 84-88, 212-215 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Житлогосп» про визнання права користування житловим приміщенням - відмовити.
Судові витрати віднести на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Кіровоградськоїобласті через Олександрійський міськрайонний суд протягом 10-денного строку з дня проголошення рішення.
Судя Олександрійського
міськрайонного суду Л.Тимченко