У.н.415/142/14-ц
Н.п. 2/415/483/14
30.04.2014 року Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Чернобривко Л.Б.
при секретарі судових засідань Дьоміновій О.М.
за участю позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки,-
Позивач звернулась до суду з позовом відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року, водій ОСОБА_5, керуючи автомобілем КАМАЗ 55111, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив наїзд на онука позивача, малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, спричинивши йому смерть, джерелом підвищеної небезпеки. За даним фактом було порушено кримінальне провадження, в ході якого було встановлено, що водій офіційно працевлаштувався та працював у відповідача. Документ, який підтверджує володіння транспортним засобом є нотаріально посвідчена генеральна довіреність від 16 лютого 2007 року. Смертю онука позивачу було спричинено моральну шкоду, який полягає в душевних страждань, пов'язаних з відсутністю загиблого онука.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що 28.09.2012 року їй зателефонувала невістка та повідомила, що біля дитячої лікарні на її онука було здійснено наїзд та він помер. Онук разом з батьками проживав у неї. Відповідно до постанови від 04.10.2012 року її було визнано потерпілою та цивільним позивачем. Доповнила, що вона перебуває на обліку в неврології та лікується.
Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та доповнив, що відповідач з водієм ОСОБА_5 перебували в трудових правовідносинах, що підтверджується постановою про закриття кримінального провадження від 10.06.2013 року. Смертю малолітнього онука позивачці завдано моральну шкоду, стан її здоров»я значно погіршився після його смерті. Тому вважає позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду письмові заперечення в яких посилався на те що, згідно з нормами чинного законодавства відповідальність за збиток, заподіяний транспортному в ДТП, покладається на особу винну у скоєнні ДТП, тобто на водія транспортного засобу, або на особу, яка на відповідній правовій підставі управляло автомобілем у момент настання ДТП. Дана обставина має істотне значення, так як неправильним є позиція, згідно з якою відповідальність за вчинення ДТП і нанесення збитку майну потерпілого покладають солідарно як на водія транспортного засобу так і на його власника. Водій транспортного засобу звільняється від відповідальності за здійсненне ДТП в разі доведення умисних дій зі сторони потерпілого, спрямованих на заподіяння собі шкоди, також в разі обставин непереборної сили. До того ж, моральна шкода, спричинена смертю фізичної особи, відшкодовується його дружині (чоловіку), батькам (усиновлювачам), дітям, а також особам, які проживали з ним однією родиною, також особам які на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, користування, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, незалежно від провини такої особи. З позовними вимогами відповідач не згодний з наступних підстав, а саме постановою від 10.06.2013 року про закриття кримінального провадження вини ОСОБА_5 не має. Не обґрунтовано чому саме позов подає бабуся потерпілого, а не мати або батько. На момент вчинення ДТП ОСОБА_5 не був офіційно працевлаштованим. Власником КАМАЗ 55111, реєстраційний номер НОМЕР_1 згідно з технічного паспорту є ОСОБА_7. Довіреність на яку посилається позивач не є підставою його права власності на КАМАЗ 55111.
Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав пояснення аналогічні викладеним в запереченні на позовну заяву та доповнив, що на момент ДТП ОСОБА_5 у відповідача не працював, між ним та відповідачем було укладено договір оренди транспортного засобу, а саме автомашини КАМАЗ 55111.
Третя особа ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що 28.09.2012 року проїжджав біля Лисичанської дитячої міської лікарні, та на проїжджу частину вибігла дитина, та було здійснено наїзд на дитину. Транспортний засіб, яким він керував, взяв в оренду у відповідача, проща уклав з ним договір. У відповідача на той час не працював.
У судовому засіданні були досліджені наступні докази: копія постанови про порушення кримінального провадження від 28.09.2012 року; копія свідоцтва про народження; копія лікарського свідоцтва про смерть № 510; копія постанови про визнання потерпілого та цивільним позивачем від 04.10.2012 року; копія протоколу допиту свідка; копія повідомлення про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування; копія постанови про закриття кримінального провадження; копія посвідчення водія; копія довіреності; копія полісу № АА/7837856; копія трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю; копія договору оренду № 03/1; копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу; матеріали кримінального провадження № 12012030240000185.
Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Частиною 2 ст. 1168 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У судовому засіданні на підставі наявних в матеріалах справи доказів було встановлено наступні фактичні обставини спірних правовідносин.
Згідно з свідоцтва про народження ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, батьками якого є ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (а.с.4).
Постановою про порушення кримінального провадження та прийняття її до свого провадження від 28.09.2012 року, було порушено кримінальне провадження по факту порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом, що спричинила смерть малолітнього потерпілого ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, по ознакам складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с.3).
Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть № 510 від 29 вересня 2012 року, ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 року. Причина смерті: «тяжка тупа травма з переломом грудного відділу хребта та ушкодженням внутрішніх органів» (а.с.5).
З матеріалів кримінального провадження №12012030240000185 вбачається, що постановою про визнання потерпілим та цивільним позивачем від 04.10.2012 року, ОСОБА_2 було визнано потерпілою та цивільним позивачем (а.с.6).
З пояснень ОСОБА_5 в матеріалах кримінального провадження ( а.с.32-34) від 28.09.2012 року та з протоколу допиту ОСОБА_5 в якості свідка ( а.с.80-82) вбачається, що він з 01.08.2012 року офіційно влаштувався на роботу до приватного підприємця ОСОБА_12 та після прийняття його на роботу за ним був закріплений грузовий автомобіль КАМАЗ 5511, р.н. НОМЕР_1. Протоколом допиту свідка від 04.10.2012 року було встановлено, що ОСОБА_5 працює водієм у ПП «ОСОБА_12» (а.с.7-8). Також місце роботи ОСОБА_5, водієм у ПП «ОСОБА_12», було встановлено його поясненнями від 28.09.2012 року (а.с.32-33 кримінального провадження № 12012030240000185).
Постановою про закриття кримінального провадження від 10 червня 2013 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012030240000185 від 27 листопада 2012 року, було закрите у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, а саме його об'єктивна сторона (а.с.10-12 мат. цив. справи ).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником КАМАЗ 55111 реєстраційний номер № НОМЕР_1 є ОСОБА_7 (а.с.13).
Згідно з довіреністю від 16 лютого 2007 року, ОСОБА_7 уповноважила ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14 розпоряджатися транспортним засобом марки КАМАЗ 55111, реєстраційний номер НОМЕР_1.
28.10.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено безстроковий трудовий договір між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, зареєстрований в Лисичанському міському центрі зайнятості (а.с.27цив. справа ).
Суд критично оцінює наданий відповідачем договір оренди № 03/1 від 20 вересня 2012 року, про передачу в оренду ОСОБА_5 КАМАЗ 55111, реєстраційний номер НОМЕР_1, пояснення відповідача та ОСОБА_5 про те, що на час скоєння ДТП ОСОБА_5 не працював у відповідача водієм, а орендував належний ОСОБА_12 автомобіль КАМАЗ 5511.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає, що саме відповідач на момент вчинення ДТП мав право розпоряджатися транспортним засобом, тобто відповідно до ст. 1187 ЦК України відповідач повинен нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 250,00 грн. на підставі ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.
На підставі ст. ст. 1167,1168, 1187 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-218 ЦПК України,
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної безпеки задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_4 судовий збір в сумі 250 (двісті п'ятдесят) грн. 00 коп. за такими реквізитами: отримувач коштів УДКСУ у м. Лисичанську Луганської області, код ОКПО отримувача 37800278, банк отримувача ГУ ДКСУ у Луганській області, МФО 804013, рахунок 31219206700051, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу Лисичанський міський суд Луганської області, код ЄДРПОУ 05381343.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Лисичанський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Л.Б. Чернобривко