Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 квітня 2014 р. Справа № 805/4778/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
Донецький окружний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-609-25 від 31.01.2014 в розмірі 2412,70 грн., -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про визнання незаконним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-609-25 від 31.01.2014 в розмірі 2412,70 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком та здійснює підприємницьку діяльність і застосовує спрощену систему оподаткування. Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 позивач звільнений від сплати єдиного внеску, оскільки у відповідності до вимог зазначеної статті особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
30.01.2014 Шахтарською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску № Ф-609-25 в розмірі 2412,70 грн. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.
Вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску № Ф-29239-17 позивач отримав поштою. Спірну вимогу позивач оскаржував в Головному управлінні Міндоходів в Донецькій області, однак 02.04.2014 отримав відмову в задоволенні його скарги.
Позивач вважає зазначену вимогу протиправною, оскільки він є пенсіонером за віком і отримує відповідно до закону пенсію. З вказаних підстав просить визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.01.2014 № Ф-609-25.
Позивач через відділ діловодства та документообігу суду надав заяву, в якій просив розглянути справу в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надіслав заяву, в якій позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без його участі.
Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження та фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець у встановленому порядку Виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області 27.06.2002 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_4 (а.с.9). Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Шахтарську та Шахтарському районі Донецької області як платник єдиного соціального внеску.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено пенсію за віком, у зв'язку з тим, що він займав посаду на роботі, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 1.
Зазначена обставина підтверджується пенсійним посвідченням ОСОБА_1 Серії НОМЕР_2, термін дії - довічно (а.с.6).
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Шахтарській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області та застосовує спрощену систему оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_3 (а.с.8).
Відповідач - Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України, зокрема, забезпечує реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску.
Відповідно до ст. 19-1 Податкового кодексу України контролюючі органи виконують такі функції, зокрема, контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
Статтею 307 Податкового кодексу України передбачено, що податки і збори, не зазначені у пункті 307.1 цієї статті, сплачуються платником податку в порядку і розмірах, установлених цим Кодексом, а єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - в порядку, визначеному Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Як встановлено судом, 31.01.2014 Шахтарською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-609-25 (а.с.7).
Відповідно до зазначеної вимоги Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області зобов'язує позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 2412,70 грн.
Вимогу про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску № Ф-609-25 позивач отримав поштою.
В порядку досудового врегулювання спору ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Міндоходів у Донецькій області зі скаргою на вимогу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області від 31.01.2014 № Ф-609-25 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в якій просив її скасувати.
26.03.2014 Головним управлінням Міндоходів в Донецькій області прийнято рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого залишено скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Оскільки ОСОБА_1 звертався до органу вищого рівня зі скаргою про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 31.01.2014 № Ф-609-25, тому позивачем не пропущений строк звернення до суду передбачений ст. 99 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Обов'язок суду вирішувати спори на підставі Конституції України закріплений положеннями принципу законності викладеного у пункті 1 частини першої статті 9 КАС України.
Нормою ч. 3 ст. 2 КАС України також визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, з приводу яких виник спір регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі за текстом - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Частиною 4 ст. 4 Закону № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії за віком.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.
Відповідно до пункту «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Судом встановлено, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки він працював на роботі, яка дає право на призначення такої пенсій.
Таким чином, позивач є пенсіонером за віком у розумінні наведених норм законодавства.
Позивач у позовній заяві зазначив, що між ним та відповідачем не було укладено договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому позивач не є платником єдиного внеску.
Отже, положення частини 4 ст. 4 Закону № 2464-VI передбачає звільнення від сплати єдиного внеску всіх пенсіонерів за віком.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється, зокрема, у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.
Як встановлено судом, позивач є пенсіонером, а той факт, що йому призначено пенсію на пільгових умовах не доводить наявність в нього обов'язку здійснювати сплату єдиного внеску до органів доходів і зборів. Суд зазначає, що на підставі статті 19 Конституції України відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише на підставі законодавства. Положеннями Закону № 2464-VI не передбачено обов'язку особи у разі, якщо йому була призначена пенсія на пільгових умовах, здійснювати сплату єдиного внеску. Також такого застереження не містять й інші приписи вказаного Закону.
За таких обставин, Шахтарською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області незаконно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.01.2014 № Ф-609-25, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2412,70 грн., з огляду на що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 31.01.2014 № Ф-609-25 підлягає скасуванню як протиправна, а позовні вимоги - задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
З урахуванням частини 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», а також того, що відповідач звільнений від сплати судового збору, суд присуджує з Державного бюджету України до стягнення на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору, що підтверджені документально, тобто у розмірі 172,05 грн.
Керуючись статтями 2, 11, 17-20, 69-72, 94, 162, 163, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати вимогу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) від 31.01.2014 № Ф-609-25 зі сплати єдиного внеску в розмірі 2412 (дві тисячі чотириста дванадцять) гривень 70 копійок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 (сто вісімдесят дві) гривні 70 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Дмитрієв В.С.