Справа № 569/6180/13-ц
02 квітня 2014 року Рівненський міський суд
Рівненської області в особі судді - Діонісьєвої Н.М.
при секретарі - Пальчевській О.Б.
з участю представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК», -
ОСОБА_2 звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», про захист прав споживача, застосування наслідків нікчемності правочину, розірвання правочину та стягнення моральної шкоди.
В ході розгляду даної цивільної справи, позивачкою неодноразово уточнювались свої позовні вимоги.
Зазначила, що 13 жовтня 2012 року між нею та відповідачем-1 - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за місцем її постійного проживання: АДРЕСА_1, було укладено Договір № 115 індивідуального замовлення на виготовлення та встановлення міжкімнатних дверей.
З метою оплати вартості замовлення по виготовленню та встановленню міжкімнатних дверей, в тій же квартирі та в той же день, позивачкою було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2001149662 від 13 жовтня 2012 року, який був за своєю структурою змішаним та містив елементи різних договорів, а також був похідним від першопочаткового Договору на виготовлення та встановлення міжкімнатних дверей від 13.10.2012 року
Згідно п.1.2.3. Договору про надання споживчого кредиту № 2001149662 від 13 жовтня 2012 року, Підставою для перерахування Банком коштів Продавцям є оригінал цього Договору. Банк перераховує кошти Продавцю протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання Банком оригіналу свого примірника даного Договору.
Згідно з п.2.1. Договору № 115 індивідуального замовлення на виготовлення та встановлення міжкімнатних дверей, виконавець зобов'язався передати мені товар у строк 60 діб з моменту підписання договору.
Оскільки, після оформлення Договору про надання споживчого кредиту № 2001149662 від 13 жовтня 2012 року, позивачці не було відомо чи здійснив Відповідач-2 операцію по безготівковому перерахуванню коштів на рахунки Відповідача-1, то і контролювати хід виконання Договорів вона не могла.
Зазначає, що неодноразово усно та письмово зверталася до відповідача-1 з проханням пояснити причини невиконання умов договору та прискоренням його виконання, та до відповідача-2 з проханням надати офіційну відповідь чи відбулося безготівкове перерахування коштів на рахунки Відповідача - 1, однак всі спроби виявились безрезультатними.
Позивачка просить Договір № 115 індивідуального замовлення на виготовлення та встановлення міжкімнатних дверей від 13.10.2012р., укладений між нею та Відповідачем-1 - Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 - розірвати; стягнути з Відповідача-1 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на її користь матеріальні збитки в розмірі 1000 грн.; стягнути солідарно з Відповідача-1 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та Відповідача-2 - Публічного Акціонерного Товариства «ОТП Банк» на її користь моральну шкоду у розмірі 2 000 гривень; застосувати наслідки недійсності нікчемного Договору про надання споживчого кредиту № 2001149662, укладеного 13 жовтня 2012 року між позивачкою та відповідачем-2 - Публічним Акціонерним Товариством «ОТП Банк», а саме стягнути з відповідача-1 - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, на користь відповідача-2 - Публічного Акціонерного Товариства «ОТП Банк» кошти в сумі 7 300 грн.; cудові витрати покласти на Відповідачів по справі.
Представник позивачки - адвокат ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, надав суду оригінали документів та наголосив на тому, що позивачка зразу ж після замовлення товару - міжкімнатних дверей дізналася від оточуючих її людей, що даний підприємець є шахраєм, зазначену інформацію позивачка перевірила через всесвітню мережу Інтернет, яка була підтверджена відгуками ошуканих даним підприємцем людей. У зв'язку з цим, позивачка почала звертатись до Відповідача-2 та Відповідача-1, про дострокове розірвання Договору про надання споживчого кредиту № 2001149662 від 13 жовтня 2012 року, та у разі безготівкового перерахування коштів на рахунки продавця, з вимогою про повернення фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_3 цих коштів на рахунок Банку.
Оскільки позивачці на руки кредитні кошти не видавались, а продавець, товар у строки передбачені Договором № 115 індивідуального замовлення від 13.10.2012 року не виконав та не передав, то й можливості повернути гроші або товар, Позивачка не мала.
Таким чином, відповідачами по справі було фактично умисно створено схему/ситуацію, яка позбавила позивачку реальної можливості використати гарантоване їй як споживачеві право на відкликання її згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту.
Такі дії зі сторони відповідачів по справі, фактично ввели Позивачку в оману, зокрема спонукали її укласти договір, на укладення якого вона не погодилась, знаючи, що відповідачами по справі створено схему/ситуацію яка позбавила її реальної можливості використати право на відкликання згоди на укладення договору.
Оцінити реальні ризики можливості виникнення такої ситуації вона не могла, так як відповідачами по справі не надавалось жодної інформації, необхідної для здійснення свідомого вибору, а умови договору про надання споживчого кредиту є непрозорими та спрямовані на введення в оману споживачів.
Вважає, що згідно з ст.612 та 852 ЦК України наявні всі підстави для розірвання Договору № 115 індивідуального замовлення на виготовлення та встановлення міжкімнатних дверей від 13.10.2012р., а також Договір про надання споживчого кредиту № 2001149662 від 13 жовтня 2012 року, є здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, зокрема такою, що вводить споживачів в оману, відповідно до ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому є недійсним.
Відповідач - 1 - фізична особа-підприємець ОСОБА_3, в судове засідання з розгляду даної цивільної справи не з'явився, хоча завчасно належним чином оповіщався через засоби преси про день та час розгляду справи. Разом з тим, від відповідача-1 не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, як і будь-яких інших заяв.
Відповідач - 2 - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», в судове засідання з розгляду даної цивільної справи не з'явилось, хоча завчасно належним чином оповіщався через засоби преси про день та час розгляду справи. Разом з тим, від відповідача-1 не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, як і будь-яких інших заяв.
Суд у зв'язку з неявкою відповідачів, завчасно належним чином оповіщених у встановленому законом порядку про день та час розгляду справи, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів та за згодою позивача, у порядку ст. ст.224-225 ЦПК України при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, дослідивши письмові матеріали справи, в результаті повного, об'єктивного та всебічного їх дослідження, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав:
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Судом встановлено, що між позивачкою та відповідачем - 1, 13 жовтня 2012 року було укладено Договір № 115 індивідуального замовлення на виготовлення та встановлення міжкімнатних дверей. Відповідно до п.2.1. умов вищевказаного Договору, відповідач-1 зобов'язався передати позивачці товар у строк 60 діб з моменту підписання договору.
Крім того, позивачкою одночасно в тому ж приміщенні, з метою виконання Договору № 115 індивідуального замовлення на виготовлення та встановлення міжкімнатних дверей від 13 жовтня 2012 року, укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2001149662 від 13 жовтня 2012 року.
16.11.2012 року, згідно фіскального чеку № ПН649 позивачкою в рахунок погашення споживчого кредиту № 2001149662 в касу банку було сплачено 1000 грн.
22.02.2013 року, позивачкою на адресу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» було направлено Заяву про те, чи здійснювалось банком перерахування коштів на рахунки продавця.
25.02.2013 року, було здійснено адвокатський запит на ім'я фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про те, чи здійснювалось ПАТ «ОТП Банком» перерахування коштів на його рахунки за виготовлення дверей позивачці.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином, згідно з умовами договору і вимогами вищезазначеного Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору та відшкодування збитків та моральної шкоди.
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання договору, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ст.852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно ч.1 ст.650 ЦК України, розірвання договору можливе за відсутності згоди сторін у випадках, коли це встановлено законом або договором.
Положеннями статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», закріплено право споживача розірвати договір.
Згідно з ч.1 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) та вимагати відшкодування шкоди, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у встановлений строк не являється можливим; якщо значна частина об'єму послуг або робіт (більш, ніж 70 % загального об'єму) вже виконана, споживач має право розірвати договір лише відносно частини послуг чи робіт, що відбулися.
Відповідно до положень ст.22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Враховуючи те, що в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, відповідач-1 у визначений строк свого обов'язку по виготовленню та передачі товару не виконав, суд приходить до висновку, про підставність позовних вимог позивачки про розірвання Договору № 115 індивідуального замовлення на виготовлення та встановлення міжкімнатних дверей від 13.10.2012р.
Разом з тим, відповідно до п.6 ч.4 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту обов'язково має бути зазначено умови дострокового розірвання договору.
Відповідно до ч.6 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів" споживачу безспірно гарантоване право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.
Відповідно до положень ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Встановлено, що відповідно до умов п.1.2.3. Договору про надання споживчого кредиту № 2001149662 від 13 жовтня 2012 року, підставою для перерахування Банком коштів Продавцям є оригінал цього Договору. Банк перераховує кошти Продавцю протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання Банком оригіналу свого примірника даного Договору.
Враховуючи те, що позивачка доступу до грошових коштів перерахованих безготівковим шляхом на рахунки відповідача-1 не мала, тому фактично була позбавлена можливості повернути отриманні в кредит грошові кошти, що позбавило її можливості використати гарантоване ч.6 ст.11 ЗУ "Про захист прав споживачів" право на відкликання згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що Договір про надання споживчого кредиту № 2001149662 від 13 жовтня 2012 року здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, зокрема такої, що відповідно до положень ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» оскільки вводить споживачів в оману, а тому оцінити реальні ризики можливості виникнення такої ситуації позивачка не могла.
Суд, надаючи правову оцінку тому факту, що позивачка на виконання умов Договору про надання споживчого кредиту №2001149662 від 13 жовтня 2012 року згідно Квитанції №ПН649 сплатила 1000 грн., вважає що цей факт не є перешкодою визнання оспорюваного правочину недійсним, оскільки зобов'язання не було повністю виконане, а лише його незначна частина, а також зазначена сплата була здійснена до того як позивачка дізналася про своє порушене право.
Разом з тим, сплачені кошти згідно Квитанції №ПН649 в розмірі 1000 грн. підлягають стягненню з Відповідача-1 на користь позивачки, оскільки з вини останнього, не було виконано в строк передбаченого Договором № 115 індивідуального замовлення на виготовлення та встановлення дверей.
Разом з тим, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
При визначені розміру грошового відшкодування моральної шкоди, у відповідності до вимог ст.23 ЦК України та роз'яснень, які містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», враховуються характер та обсяг завданих страждань, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, ступінь вини відповідача, який завдав моральних страждань, а також вимоги розумності і справедливості.
Вирішуючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що, протиправною поведінкою відповідача-1 та відповідача-2, яка полягала у створенні ситуації, що позбавила позивачку можливості використати гарантоване їй як споживачеві право на відкликання її згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту, позивачці ОСОБА_2 було завдано душевних страждань.
З огляду на зазначене та виходячи з принципу розумності та справедливості суд приходить до висновку, що заявлена позивачкою вимога про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 моральної шкоди у розмірі 1 000 грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.
Згідно з п.7 ч.1 ст.5 Закону України « Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються споживачі за позовними заявами пов'язаними з порушенням їх прав.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Виходячи з наведених положень ст.88 ЦПК України, враховуючи те, що позовні вимоги позивача задоволені повністю та останній звільнений від сплати судового збору в порядку, передбаченому п.7 ч.1 ст.5 Закону «Про судовий збір», то з відповідача - 1 - фізичної особи підприємця ОСОБА_3 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 487грн. 20коп., а з відповідача-2 - Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243грн.60коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,60,88,208,209,213,214-215,224-226 ЦПК України, ст.ст.10,11,19,22 ЗУ "Про захист прав споживачів", ст.ст.22,23,215, 509,526,530,610,611,612,626,651, 852 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» задовольнити.
Договір № 115 індивідуального замовлення від 13 жовтня 2012 року, укладений між ОСОБА_2 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, Респект Рівне - розірвати.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 матеріальні збитки в розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн. 00 коп.
Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» на користь ОСОБА_2 1 000,00 (одну тисячу) гривень 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Застосувати наслідки недійсності нікчемного Договору про надання споживчого кредиту № 2001149662, укладеного 13 жовтня 2012 року між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариства «ОТП БАНК», а саме стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» кошти в розмірі 7 300,00 (сім тисяч триста) гривень 00 коп.
Стягнути солідарно з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 та Публічного акціонерного товариства «ОТП БАНК» в дохід держави 229,40 (двісті двадцять дев?ять) гривень 40 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії .
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в 10 денний строк апеляційної скарги .
Суддя Рівненського
міського суду Н.М.Діонісьєва