"24" квітня 2014 р. Справа № 5023/6093/12
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.
при секретарі Цвірі Д.М.
за участю представників сторін:
ВДВС - Лозова А.І. дов. б/н від 26.11.2013 року
стягувача - Мужик Л.І., дов. № 210 від 28.02.2014 року
1-го боржника - Мирошник Т.Ю., дов. б/н від 24.03.2014 року
2-го боржника- не з'явився
3-го боржника - Мирошник Т.Ю., дов. б/н від 24.03.2014 року
третьої особи - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу SG Transportation Leasing Austria GmbH, Відень (вх. №655 Х/3) на ухвалу господарського суду Харківської області від 03.03.2014 року по справі №5023/6093/12
за позовом SG Transportation Leasing Austria GmbH, Відень
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт-Сервіс", м. Харків
Товариства з обмеженою відповідальністю "Фабрика етикетки "Мікко", м. Харків
Товариства з обмеженою відповідальність "Поліграф Дженерал Україна", м. Харків
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні боржника - ОСОБА_4
за участю Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області
про солідарне стягнення 5280153,38 дол. США (42188425,5 грн.) та вилучення предметів купівлі по договору,-
Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.04.2013 року (головуючий суддя Сальнікова Г.І., судді Лаврова Л.С., Ковальчук Л.В.) затверджена мирова угода по справі № 5023/6093/12.
У лютому 2014 року боржник, Товариство з обмеженою відповідальність "Прінт-Сервіс" звернувся до господарського суду Харківської області зі скаргою на неправомірні дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області, в якій просить визнати дії Відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Харківській області, щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року, постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2014 року, постанови про арешт коштів боржника від 07.02.2014 року неправомірними. Також, просить постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 року, постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2014 року, постанову про арешт коштів боржника від 07.02.2014 року, визнати недійсними та скасувати з моменту їх винесення.
Ухвалою господарського суду Харківської області 03.03.2014 року (головуючий суддя Ольшанченко В.І., судді Лаврова Л.С., Френдій Н.А.) визнано незаконними дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (державний виконавець Лозова А.І.) у виконавчому провадженні №41900685 щодо: прийняття до виконання заяви про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2014 р.; прийняття до виконання ухвали №5023/6093/12 від 29.04.2013 р.; відкриття виконавчого провадження №41900685 шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 р., накладання арешту на майно шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2014 р., накладання арешту на кошти шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника від 07.02.2014 р. Також, визнано недійсними рішення Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області (державний виконавець Лозова А.І.), прийняті у виконавчому провадженні №41900685: постанову про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 р., постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.02.2014 р., постанову про арешт коштів боржника від 07.02.2014 р. з моменту їх винесення.
Позивач, з даною ухвалою суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 03.03.2014 року та винести постанову, якою у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Прінт - Сервіс" на дії відділу примусового виконання рішень УДВС Головного управління юстиції у Харківській області відмовити.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників ВДВС, стягувача, 1-го та 3-го боржника, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, господарським судом Харківської області 29.04.2013 року було затверджено між сторонами мирову угоду від 22.04.2013 року.
Вказаною мировою угодою було затверджено графік погашення солідарно ТОВ «Прінт-Сервіс», ТОВ «Фабрика етикетки «Мікко», ТОВ «Поліграф Дженерал Україна» заборгованості в сумі 960972,03 долара США до 30.04.2014 року і сплату судового збору в сумі 64380,00 грн. до 15.05.2013 року, у випадку прострочення оплати на 15 робочих днів або більше, або розміру, або порядку сплати коштів, то примусовому стягненню підлягає сума заборгованості, а також збитки у сумі 192194,00 долара США.
Далі, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 04.02.2014 р. стягувач звернувся до ВДВС з заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просив прийняти до виконання ухвалу господарського суду Харківської області від 29.04.2013 р. по справі №5023/6093/12 та стягнути з ТОВ "Прінт-Сервіс" заборгованість у сумі 1153166,03 долара США, що по курсу НБУ станом на 25.09.2013 р. становить 9281636,70 грн. та винести постанови про арешт коштів та майна.
Матеріали виконавчого провадження свідчать про те, що постанову про відкриття виконавчого провадження №41525816 прийнято 05.02.2014 року щодо стягнення з ТОВ " Прінт-Сервіс" заборгованості в сумі 9281636,70 грн., в якій надано боржнику строк для добровільного виконання рішення до 12.02.2014 року.
05.02.2014 року державний виконавець прийняв постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, які були виконані, що підтверджується копіями витягів з реєстру про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого та нерухомого майна. 07.02.2014 р. ВДВС прийняв постанову про арешт коштів боржника.
Частина 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Відмовляючи в задоволенні заяви стягувача, господарський суд в оскаржуваній ухвалі посилався на те, що органом ВДВС порушенні вимоги статтей 17,19,25,26 Закону України "Про виконавче провадження" і незаконно відкрито виконавче провадження №41525816, а також незаконно вчинено всі виконавчі дії у ньому, що є підставою для визнання судом відповідних постанов ВДВС недійсними.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції та вказує наступне.
Згідно п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Приписами частин 1 та 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Статтею 18 вказаного Закону встановлені вимоги до виконавчого документу. Так частинами 2, 3 цієї статті передбачено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.
Згідно ч. 1 ст. 19 зазначеного Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону.
Частиною 3 цієї статті передбачено, що у разі відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 6 частини першої цієї статті державний виконавець роз'яснює заявникові право на звернення до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність з вимогами статті 18 цього Закону.
Пленум Вищого господарського суду України у п. 7.9 постанови №9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" вказав, що ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом згідно з пунктом 2 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством (статтею 86 ГПК та статтею 18 названого Закону) ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.
У випадках невиконання зобов'язаною стороною умов мирової угоди, укладеної в процесі виконання судового рішення і затвердженої господарським судом, заінтересована сторона може звернутися до державного виконавця на підставі статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" із заявою про примусове виконання ухвали, якою затверджено цю угоду.
Якщо ухвала про затвердження мирової угоди не відповідає вимогам, встановленим для виконавчих документів (стаття 18 Закону України "Про виконавче провадження"), і державним виконавцем з цих підстав буде відмовлено у відкритті виконавчого провадження, заінтересована сторона вправі звернутися до господарського суду з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, в разі задоволення якого господарським судом видається відповідний наказ.
Внесення в подальшому змін чи доповнень до укладеної й затвердженої судом мирової угоди чинним законодавством не передбачено.
В судовому засіданні колегією суддів було оглянуто оригінал виконавчого провадження по даній справі та з'ясовано, що стягувач до вказаної заяви додав копію ухвали господарського суду Харківської області від 29.04.2013 р. по справі №5023/6093/12 з відбитком штампу "Згідно з оригіналом" засвідчений 13.01.2014 р. секретарем судового засідання і відбиток круглої печатки господарського суду Харківської області, а також напис про набрання ухвалою законної сили 29.04.2013 р., однак, в порушення вимог чинного законодавства, що на вказаній ухвалі відсутні підписи колегії суддів та відбиток гербової печатки.
До того ж, як вірно зазначає суд першої інстанції, ВДВС безпідставно та незаконно вказано у постанові про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2014 р. суму стягнення у розмірі 9281636,70 грн. за курсом НБУ станом на 25.09.2013 р., оскільки: по-перше, сума заборгованості визначена мирової угодою, яка затверджена ухвалою господарського суду, у доларах США, а не у гривнях; по-друге, заява подана стягувачем 04.02.2014 р., а не 25.09.2013 р.
За такими обставинами, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду ухвали в апеляційному порядку.
Приймаючи до уваги викладене вище, колегія суддів доходить висновку, що наведені стягувачем доводи в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування ухвали господарського суду Харківської області від 03.03.2014 року відсутні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу SG Transportation Leasing Austria GmbH, Відень залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 03.03.2014 року по справі №5023/6093/12 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 29 квітня 2014 року.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
Суддя Білецька А.М.
Суддя Гребенюк Н. В.