29 квітня 2014 року 810/2374/14
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,
час прийняття постанови : 13 год. 00 хв.
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лиска І.Г.
при секретарі: Васковець М.С. , за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол - С" до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Текссол-С" (далі - ТОВ "Текссол-С" або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Міндоходів, в якому просить визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 07.11.2013 року №125110000/2013/010247/2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у декларації митної вартості, до якої було додано усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно переліку, визначеному Митним кодексом України. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.
За наведених обставин, позивач вважає рішення митного органу незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлені факти та застосовано норми закону.
Позивач також зазначає, що з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг він подав митному органу заяву про митне оформлення товарів під гарантійне зобов'язання, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішенням митного органу, подавши нову митну декларацію, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, а також різницю між сумою митних платежів, розрахованою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, розрахованою згідно з митною вартістю товарів, яка визначена митним органом.
Київська митниця Міндоходів позов не визнала, заперечення надала суду у письмовій формі та просила суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень відповідач вказав, що оскаржуване рішення прийнято з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.
Київська митниця Міндоходів також зазначила, що у листопаді 2013 року позивачем було пред'явлено до митного оформлення на митному посту "Східний термінал" товар. Під час контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, спрацювала автоматизована система аналізу і управління ризиками, що вказувало на можливе заниження декларантом митної вартості імпортованого товару. У зв'язку з цим, на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України, митницею було запропоновано декларанту ТОВ "Текссол-С" надати додаткові документи (виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалістами експертних організацій та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини) для підтвердження заявленої митної вартості товару.
На виконання вимог митного органу позивачем були подані додаткові документи.
Однак, оскільки надані позивачем документи містили суперечливі відомості, неточності та неповну інформацію, митним органом було прийнято рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості товару.
У судовому засіданні представник позивача Джулай Г.В. підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача Чех А.С. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволені позову, з підстав зазначених у письмових запереченнях на позовну заяву та оскільки позовні вимоги є безпідставними і доводи, наведені у позові не можуть бути підставою для задоволення позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши сторони, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини та вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ТОВ "Текссол-С", ідентифікаційний код 35892372, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, буд. 22, зареєстроване як юридична особа Солом'янською районною у місті Києві державною адміністрацією 09.04.2008, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зроблено запис №10731020000015361.
Як вбачається з матеріалів справи, між компанією "Dawood Exports (PVT) LTD", Пакістан (продавець) та ТОВ "Текссол-С" (покупець) укладено контракт № 1012/12 від 12.10.2012 , відповідно до якого продавець продав, а покупець купив на умовах FOB Карачи (Пакистан) товар - тканини власного виробництва (полікатон 52/48 (р/с 52:48%).
04.11.2013 року на Митному посту «Східний термінал» Київської митниці Міндоходів до митного контролю та митного оформлення за вантажною митною декларацією № 125110000/2013/342202 , яка була подана у формі електронного декларування ТОВ «Текссол -С» через уповноважену особу на декларування товарів було заявлено товар «тканина полікотон (p/с) змішана, з вмістом штапельних волокон поліестеру 52% та бавовни 48%...», країна виробництва Пакистан.
До митного оформлення зазначеного товару були зокрема подані в електронній формі наступні документи: Контракт №1012/12 від 12.10.2012 та доповнення до контракту від 20.08.2013 № 2; Комерційний інвойс № DE/INV/3095/13 від 20.08.2013 (на суму 91 789,80 доларів США); Міжнародна автомобільна накладна CMR A № 0612481; Коносамент MSCUK8351534 від 25.08.2013; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №122081 від 31.10.2013; Договір № 1342/08/02 на перевезення товарів від 02.07.2012р.; Пакувальний лист б/н від 20.08.2013 до інвойсу № DE/INV/3095/13; Сертифікат країни походження товару форми А (в графі 10 міститься посилання на номер інвойсу № DE/INV/3095/13 від 20.08.2013); Сертифікат країни походження невизначеної форми (в графі «Description of goods» міститься постання на номер інвойсу № DE/INV/3095/13 від 20.08.2013р.; Копія експортної декларації країни відправлення (в графах якої було зазначено: гр.23 - номер інвойса; гр. 29 - умови поставки FOB; гр. 43 - ціна за одиницю товару 3,40 (що співпадає з відомостями зазначеними в інвойсі); гр. 50 - загальна ціна 91789, 80 грн.; Декларація митної вартості від 04.11.13 року; Технічні умови.
Продавцем зазначеного товару згідно зовнішньоекономічного контракту №1012/12 від 12.10.2012 року є компанія «DAWOOD EXPORTS (PVT) LTD» (Пакистан).
Поставка відповідного товару за митною декларацією № 125110000/2013/342202 (випуск товарів під фінансову гарантію відбувався за митною декларацією № 125110000/2013/342514 у сумі 64764,17 грн.) відбувалась згідно доповнення № 2 від 20.07.2013 до зовнішньоекономічного контракту №1012/12 на комерційних умовах поставки FOB Карачі, Пакистан.
Відповідно до положень міжнародних правил «Інкотермс», затверджених Міжнародною торговою палатою термін «FOB» означає, що витрати на перевезення та страхування товару (здійснюється на добровільній основі) мають бути оплачені покупцем від зазначеного місця - тобто в даному випадку, витрати на перевезення та страхування вищезазначеного товару (у разі проведення його страхування ) від порту Карачі, зокрема, до кордону України зобов'язаний був нести покупець ТОВ «Текссол -С». Позивачем дані витрати були задекларовані у декларації митної вартості на підставі документа про вартість перевезення №122081 від 31.10.2013, який був виданий транспортною компанією Тесей. В довідці було зазначено вартість послуг транспортування товару від порту Карачі (назва порту Касім) до порту Іллічівськ. Отже, дані витрати позивачем були включені до митної вартості товару .
Враховуючи зазначене, та керуючись ч. 1 ст. 1 Угоди про застосування ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України (далі- МКУ) позивач в особі уповноваженої на декларування товарів здійснив декларування митної вартості вказаного товару за ціною договору (контракту), оскільки поставка товару не містила жодних критеріїв передбачених в ч. 1 ст. 1 Угоди про застосування ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року та ч. 1 ст. 58 МКУ які були б підставою неможливості застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).
Так, у митній декларації № 125110000/2013/342202 в графі 42, а також в декларації митної вартості № 125110000/2013/342202 позивач вказав ціну товару в гривнях, що була вказана в інвойсі по курсу НБУ на день подання митної декларації.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою Київської митниці Міндоходів шляхом направлення електронного повідомлення було запропоновано декларанту подати додаткові документи на підтвердження митної вартості товару та обраного методу її визначення.
Перелік необхідних документів було зазначено в електронному повідомленні від 04.11.2013, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товар; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Водночас, 7 листопада 2013 року Київською митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 07.11.2013 № 125110000/2013/010247/2, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну, а саме резервного.
Позивач на підставі частини сьомої статті 55 Митного кодексу України після прийняття відповідного рішення здійснив заходи щодо випуску товару у вільний обіг під фінансову гарантію здійснювався за митними деклараціями № 125110000/2013/342514 від 07.11.2013. (сума фінансової гарантії по податку на додану вартість складала -64764,17грн.), № 125110000/2013/343245 від 18.11.2013. (сума фінансової гарантії по податку на додану вартість складала - 62 917,70 грн.) та № 125110000/2013/343982 від 25.11.2013. (сума фінансової гарантії по податку на додану вартість складала - 63 733,23 грн.)
Відповідно до вимог частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Позивачем на виконання приписів Митного кодексу України Київській митниці Міндоходів разом із відповідною заявою № 02911/13 від 29.11.2013р. (вх. № 11856/06.1-45 від 12.12.2013р.) було надано: Каталог виробника; Експортна декларація UBL 113667 від 20.08.2013р.; Прайс - лист; Калькуляція виробника; Платіжне доручення № 1640 від 22.10.2013р.; Рішення експертної організації №Ц-563 від 30.08.2013.
18.12.2013 року № 06.1-45/2/15-5561 Київська митниця Міндоходів повідомила позивача, що надані позивачем додаткові документи були розглянуті та взяті до уваги, але не стали підставою для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки містять розбіжності. Також, у разі не згоди з рішенням про коригування митної вартості товарів від 07.11.2013р. №125110000/2013/010247/2, рекомендував звернутись до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду .
Також, з метою доведення заявленої позивачем митної вартості товарів, випуск яких здійснювався під фінансову гарантію за митними деклараціями № 125110000/2013/343245 від 18.11.2013 № 125110000/2013/343982 від 25.11.2013 р. відповідачу 16.01.2014 були подані заяви №160114/14, №170114/14 щодо розгляду додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Відповідачу із заявами були надані наступні документи: Із заявою № 160114/14: Калькуляція виробника; Прайс-лист; Інвойс № DЕ/3101/13 від 09.09.2013р.; Доповнення №3/1 від 09.09.2013р. до контракту 1012/12; Залізнодорожня накладна № 0682121 від 30.10.2013р.; Рахунок на перевезення № 20137948 від 16.10.2013р. ; Платіжне доручення № 1630 від 17.10.2013р. ; Сертифікат про походження товару № 119389 та № 119390 від 13.09.2013р. ; Сертифікат про походження товару № 13-05400 від 14.09.2013р.; Технічні умови від 09.09.2013р. ; Пакувальний лист.
Із заявою №170114/14 було подано: Калькуляція виробника; Прайс - лист; Інвойс № DЕ/3101/13 від 10.09.2013р.; Доповнення №4/1 від 10.09.2013р. до контракту 1012/12; Залізнодорожня накладна № 0683504 від 15.11.2013; Рахунок на перевезення № 20138186 від 24.10.2013; Платіжне доручення № 1657 від 25.10.2013; Сертифікат про походження товару № 119593 від 23.09.2013; Сертифікат про походження товару № 13-05616 від 23.09.2013;Каталог продукції.
22.01.2014 року № 06.1-47/2/15-508 Київська митниця Міндоходів повідомила позивача, що надані позивачем додаткові документи були розглянуті та взяті до уваги, але не стали підставою для підтвердження заявленної митної вартості, оскільки надані не в повному обсязі.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частини четверта та п'ята статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Сторонами не заперечувався факт подання позивачем всіх документів, перелік яких наведений у положеннях статті 53 Митного кодексу України.
В силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (частини третя та четверта статті 53 Митного кодексу України).
Тобто, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Крім цього, відповідно до пункту 1 статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.
Згідно з пунктом 3 даної статті контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.
Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 361 Митного кодексу України передбачено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.
Однією із цілей застосування системи управління ризиками є запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 362 Митного кодексу України передбачено, що аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Зокрема до об'єктів аналізу ризику належать характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.
Статтею 363 Митного Кодексу України передбачено одне із завдань діяльності митних органів з оцінки та управління ризиками, що полягає у формуванні інформаційної бази даних системи управління ризиками митних органів.
Пунктом 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, встановлено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.
Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, визначено, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості посадові особи, що здійснюють такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірному визначенні митної вартості товарів. Робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків може включати інші заходи, передбачені законодавством України з питань державної митної справи. Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України; перевірки включення/невключення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.
Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).
Суд зазначає, що орган доходів і зборів при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Як встановлено у судовому засіданні, оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято у зв'язку із спрацюванням автоматизованої системи аналізу і управління ризиками, що вказувало на можливе заниження декларантом митної вартості імпортованого товару.
Разом з цим, та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
При цьому, безліч чинників можуть впливати на формування ціни товару, зокрема, характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, періоди поставки, наявності попиту та пропозиції тощо.
Разом з цим, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
А тому, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем, іншими особами розмитнювався за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами.
У свою чергу, при наданні декларантом пакету документів, визначених у статті 53 Митного кодексу України, факт недостатності інформації, яка б підтверджувала заявлену митну вартість за ціною договору органу, який здійснює митне оформлення і пропуск товару на територію Україні слід обґрунтувати і підтвердити відповідними доказами.
Як вбачається із рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 07.11.2013 року №125110000/2013/010247/2 та електронного повідомлення, яким позивачеві було запропоновано надати додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, вони не містять підстав для їх витребування.
Таких обставин не було наведено і у ході розгляду справи.
Суд також звертає увагу на те, що відповідачем не було надано жодних доказів спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
А відтак, суд констатує, що митний орган не довів суду, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів та наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлена позивачем митна вартість товару не відповідає ціновій інформації, яка наявна у відповідача.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що у митного органу не було підстав витребовувати додаткові документи, перелік яких наведений у частині третій статті 53 Митного кодексу України.
Крім цього, наявність права на витребування додаткових документів не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів.
Київською митницею Міндоходів не надано жодних доказів як щодо розмитнення аналогічного чи подібного товару, з урахуванням найбільш наближеної країни походження, дати виготовлення, періоду поставки, тощо за цінами, що є значно вищими від задекларованих позивачем так і проведення консультацій з позивачем.
Посадовою особою органу доходів і зборів в зазначеному рішенні про коригування митної вартості товарів було зазначено, зокрема, що метод за ціною договору не застосовується тому, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості.
Суд зазначає, що відповідачем в оскаржуваному рішені не наводяться аргументи в яких документах є розбіжності і чи ці розбіжності стосуються числового значення митної- контрактної вартості товару.
Крім цього, вирішуючи питання про наявність обґрунтованих підстав для застосування відповідачем саме резервного методу визначення митної вартості товару, суд вважає за необхідне звернути увагу на позицію Верховного Суду України при вирішенні такого виду спорів.
Зокрема, в постановах № 21-222а11 від 21 листопада 2011 року, № 21-138а12 від 5 червня 2012 року, № 21-439а13 від 17 грудня 2013 року, Верховний Суд України вказав на те, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару, останній відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, при цьому кожний наступний метод застосовується у разі неможливості застосування попереднього із наведенням відповідних аргументів.
Як вбачається з матеріалів справи, окрім необґрунтованої відмови в митному оформленні товару за заявленою декларантом митною вартістю відповідач не провів обов'язкових в цьому випадку згідно з частиною 4 статті 57 Митного кодексу України попередніх консультацій з декларантом.
Також, суд зазначає, що відповідачем 10.09.2013р. згідно митної декларації №125110000/2013/337775 було здійснено митне оформлення ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, що поставлялися на адресу позивача за ціною зовнішньоекономічного контракту. Тобто митна вартість заявлена позивачем була визнана за ціною договору. Відповідна інформація є наявна у відповідача і повинна була бути врахована при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та подальших відмов у визнанні заявленої митної вартості товару.
Відповідна митна декларація підтверджує факт здійснення митного оформлення товарів і випуску їх у вільний обіг за ціною договору, тобто згідно першого методу митної оцінки передбаченого ст. 58 Митного кодексу України та ст. 1 Угоди про застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Так, відповідно до інвойсу № DE/INV/3070/13, який подавався до митної декларації від 10.09.2013 року № 125110000/2013/337775 було здійснено митне оформлення наступного товару: 398 BALES 24937 kgs (97678 meters) 52/48% PC Printed fabrics 220 cm (stock) - вартість 3,27 дол. США.; 26 BALES 1601 kgs (6329 meters) 52/48% PC Bleashed fabrics 220 cm (stock) - вартість 3,27 дол. США.;33 ROLLS 481 kgs (1882 meters) 52/48% PC Printed fabrics 220 cm (stock) - вартість 3,27 дол. США.;
В митній декларації № 125110000/2013/337775 в графі 31 було зазначено наступне найменування товару і його характеристики: Тканина полікотон (p/с) змішана, з вмістом штапельних волокон поліестеру 52% та бавовни 48 %, полотняного переплетення вибивна, поверхнева щільність 116 г/м2, завширшки 220см, без покриття, без просочення. 30x30/76x68 - 99560,0 м. п., - 219032,0 м. кв. ; Тканина з поліефірних штапельних волокон 52% та бавовни 48 %, відбілена, полотняного переплетення, завширшки 220см, з поверхневою щільністю - 115г/м2 -6329, м.п. - 13923,8 м. 2, 30x30/76x68, без покриття, без просочення, не призначена для дитячого асортименту - 106337,0 м.п.,-233941,40 м.кв.
Отже, друга товарна позиція зазначеної митної декларації по характеристикам товару є ідентичними з товаром, що переміщувався через митний кордон України за митними деклараціями № 125110000/2013/342514 від 07.11.2013, № 125110000/2013/343245 від 18.11.2013. По вартості товару - згідно інвойсу № DE/INV/3070/13, який подавався до митної декларації від 10.09.2013 року № 125110000/2013/337775 становить 3,27 доларів США за кг., а згідно інвойсів № DE/INV/3095/13 який подавався до митної декларації від 07.11.2013 № 125110000/2013/342514 становить 3,40 доларів США за кг, № DE/INV/3100/13, який подавався до митних декларацій від 18.11.2013 № 125110000/2013/343245, від 25.11.2013 № 125110000/2013/343982 становить 3,40 доларів США за кг.
Даними обставинами підтверджується відсутності факту подання неправдивих відомостей до органу доходів і зборів про митну-контрактну вартість товару, яка збільшилась, але знаходиться в межах ринкового діапазону цін вказаного в експертному висновку № Ц-563 Київської Торгово - промислової палати.
Таким чином, твердження, що у відповідача була відсутня інформація щодо ціни договору ідентичних товарів є неправомірним.
Дана обставина вказує на неправомірність прийняття оскаржуваних рішень, оскільки попереднє митне оформлення товару здійснювалось за ціною договору.
Крім того, визнання заявленої митної вартості товарів за попередньою митною декларацією відбулось з урахуванням поданих до митного оформлення, зокрема, наступних документів: інвойсу № DE/INV/3070/13, експертного висновку Київської Торгово - промислової палати № Ц -563 від 30.08.2013.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.
Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.
З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено, у зв'язку з цим судові витрати розподілу не підлягають. Представник позивача в судовому засіданні відмовилась від відшкодування судових витрат.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Текссол - С" до Київської митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 07.11.2013 року №125110000/2013/010247/2.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Лиска І.Г.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 05 травня 2014 р.