06 травня 2014 року 804/6268/14
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Тулянцева І.В., розглянувши матеріали позовної заяви прокурора Царичанського району Дніпропетровської області до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення сесії Могилівської сільради та визнання недійсним договору особистого сервітуту,
05.05.14 року прокурор Царичанського району Дніпропетровської області звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення Могилівської сільради та визнання недійсним договору особистого сервітуту.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що що рішенням сесії Могилівської сільської ради №337-ЗЗЛТ від 25.11.13 «Про надання дозволу на розміщення стаціонарної малої архітектурної форми», фактично було передано земельну ділянку площею 50 м ОСОБА_1 у користування без розроблення відповідної технічної документації, що підтверджується листом відділу Державного агентства земельних ресурсів в Царичанському районі №1/13-940 від 17.12.2013 р., актом проведеної Державною інспекцією сільського господарства у Дніпропетровській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 64/34 від 28 лютого 2014 року. На підставі даного рішення сесії між Могилівською сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення малої архітектурної форми від 30 листопада 2013 року, який позивач вважає таким, що не відповідає вимогам законодавства та просить його визнати недійсним.
Ухвалою суду від 06.05.2014 року провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним рішення Могилівської сільради відкрито.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним договору особистого сервітуту, суддя виходить з наступних обставин.
Відповідно до ч.2 ст.107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Положеннями п.1 ч. 1 ст.109 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Викладені положення кореспондуються з нормами п.1 ч.2 ст.17 КАС України, відповідно до яких юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Згідно ч.2 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на: - спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності;
- спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
- спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, також спори, які виникають з приводу укладення та виконання адміністративних договорів;
- спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках встановлених законом;
- спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Відповідно до законодавства України, є три види прав на землю, право власності, право користування (постійне користування і оренда) та право земельного сервітуту.
Відповідно ст. 403 ЦК України, сервітут визначає прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут не підлягає відчуженню. Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпоряджання цим майном.
Сервітут зберігає чинність у разі переходу до інших осіб права власності на майно, щодо якого він встановлений. Збитки, завдані власникові (володільцеві) земельної ділянки або іншого нерухомого майна, особою, яка користується сервітутом, підлягають відшкодуванню на загальних підставах.
Згідно ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.
Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Особистими вважаються приватні земельні сервітути, які встановлені на користь конкретної особи громадянина або юридичної особи незалежно від місця знаходження земельної ділянки. Юридична природа особистих земельних сервітутів полягає в тому, що особам, на користь яких встановлені такі сервітути, власник земельної ділянки передає право користування земельною ділянкою.
Таким чином, при підписанні договору від 30 листопада 2013 року про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розташування малої архітектурної форми, власник земельної ділянки Могилівська сільська рада Царичанського району Дніпропетровської області - передала право користування земельною ділянкою ОСОБА_1, визнання недійсним договору є сором про право цивільне, отже не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
З викладених обставин розгляд справи за заявою позивача не належить до юрисдикції адміністративного суду, визначеної ст. 17 КАС України, а відтак суддя, з огляду на положення п.1 ч.1 ст. 109 КАС України відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки зазначену заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.. ст.. 8 та 19 Конституції України, ст. ст.. 7-11, 109, ст. 160, 165 КАС України, суддя,-
У відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Царичанського району Дніпропетровської області до Могилівської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору особистого сервітуту - відмовити.
Роз'яснити позивачу, що вказаний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства за правилами Цивільно-процесуального кодексу України.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно ст. 186 КАС України до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили згідно ст. 254 КАС України.
Суддя І.В. Тулянцева