Справа № 224/331/13- к
Номер провадження 1-кп/224/2/14
30 квітня 2014 року колегія суддів Дебальцевського міського суду Донецької області
в складі колегіі суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10 ,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду м. Дебальцеве Донецької області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12012050200000071 від 26.11.2012 року за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Єнакієве Донецької області, росіянина, громадянина України, освіта середня спеціальна, одружений, не працюючий, раніше не судимому, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,-
04.12.2009 р. приблизно о 20 год. 10 хв ОСОБА_10 , з метою скоєння розбійного нападу, діючи умисно, з корисних мотивів, за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_11 озброївшись газовим пістолетом і маючи при собі скотч для зв'язування потерпілих, прибули до квартири АДРЕСА_2 , за місцем проживання ОСОБА_8 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 , де стали наполегливо телефонувати в дверний дзвінок квартири з вимогами до ОСОБА_8 викликати до них її співмешканця ОСОБА_13 . Коли на їх наполегливі дії і вимоги ОСОБА_8 відкрила вхідні двері квартири, ОСОБА_11 і ОСОБА_10 проти волі ОСОБА_8 , шляхом недозволеного входу через відчинені двері, проникли в зазначене житло, де вчинили напад на ОСОБА_8 і її дочку ОСОБА_12 , погрожуючи їм негайним застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, що виразилося в демонстрації ОСОБА_10 газового пістолета і висловлюваннями при цьому на адресу потерпілих загроз негайної з ними фізичної розправи, в тому числі загроз використання вражаючих властивостей пістолета, у разі надання ОСОБА_8 і ОСОБА_12 опору.
Враховуючи злочинні дії ОСОБА_11 і ОСОБА_10 , потерпілі ОСОБА_8 і ОСОБА_12 мали реальні підстави побоюватися здійснення цих погроз з боку нападників. Під дією погроз і вимог, потерпіла ОСОБА_12 лягла обличчям вниз на підлогу передпокою, а її мати ОСОБА_8 стала на коліна, після чого ОСОБА_11 обмотав їм зап'ястя рук скотчем, щоб вони не мали можливості чинити їм опір, а ОСОБА_8 також обмотав і голову скотчем, закривши таким чином рот і очі, щоб вони не могли покликати на допомогу і не мали можливості запам'ятати їх зовнішності. Придушивши таким чином своїми злочинними діями волю потерпілих до опору, ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_10 , заволоділи майном потерпілої ОСОБА_8 , чим заподіяли їй матеріальних збитків на загальну суму 11615,28 грн., укрившись з викраденим з місця скоєння злочину і в подальшому розпорядившись майном потерпілої на свій розсуд.
Вироком Дебальцевського міського суду від 22.12.2010 р. у справі № 1-88-2010 ОСОБА_14 засуджено за скоєння вказаного злочину та призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі, матеріали у відношенні ОСОБА_10 були виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком ОСОБА_10 .
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_10 свою вину у вчиненому не визнав та пояснив, що у період, коли було скоєне кримінальне правопорушення, він перебував у Російській Федерації на роботі. Коли він їхав з роботи, його зняли з поїзду. У Російській Федерації він знаходився з 2000 року по 2013 рік, з 2006 року він був працевлаштований офіційно. 04.12.2009 року він перебував в м. Москві. ОСОБА_15 він раніше не знав, може, колись бачив на селищі.
На питання учасників судового засідання обвинувачений суду пояснив, що на Україну приїжджав раз на чотири роки, переважно влітку. Дружина з дитиною проживала на Україні, в с- АДРЕСА_3 , вони до нього приїжджали в гості. Дружина разом із ним працювала в м. Москві. ОСОБА_16 та ОСОБА_14 він не знає. Взимку в 2009 року на Україну він не приїжджав. Дружина сказала, що приходила міліція і шукала ОСОБА_15 і його, він в той момент знаходився в м. Москві. Стосовно проведеного впізнання ОСОБА_10 пояснив, що, коли він перебував у слідчому ізоляторі, до нього прийшли працівники міліції в камеру, забрали, при цьому нічого не пояснюючи. Завели в кабінет, посадили в іншу камеру, пояснили, що зараз буде проводитися впізнання, з потерпілими. Він одразу ж запитав, де адвокат, на що йому пояснили, що у адвоката немає на нього часу, на що він їм відповів, що відмовляється від будь-яких дій без участі адвоката. Слідчий після вийшла з кімнати, з кимось порадилася і назад зайшла, разом із нею зайшов якийсь чоловік, який не представився, він пояснив, що хоче він цього чи ні, впізнання буде проводитися навіть проти його волі, на що ОСОБА_17 знову просив адвоката, після йому знову пролунала фраза, хоче він цього чи ні, але впізнання буде проводитися. Після він погодився провести впізнання, але при цьому відмовлявся підписувати якісь документи. Його поставили з чотирьма людьми, зайшла жінка, пройшла якраз біля них і після вказала на нього пальцем. Слідчий стала говорити, щоб ОСОБА_17 підписував документи, на що він відмовився. Потерпіла пояснила, що впізнала його по погляду і по статурі тіла, про розріз і про кольор очей вона нічого не говорила. Іншого захисника, за призначенням, ОСОБА_17 не пропонували. Йому пропонували ознайомитися з матеріалами справи, на що він без участі захисника відмовився. Зі скаргою на дії слідчого він нікуди не звертався, оскільки некому було. Після його привозили до судді Афанасьєвої, його там сповістили, що він не ознайомився із справою, що у нього є захисник, ОСОБА_17 після пояснили, що справа буде повернута прокурору, після всього цього він зустрівся із захисником . На думку обвинуваченого, у зв'язку з цими діями у нього були порушено право на захист. Наприкінці 1999 року він виїхав на територію м. Москви, після він переїхав туди проживати з дружиною, до того як він переїхав жити до м. Москви він проживав в м. Єнакієве, з сестрою і з мамою. У міграційну службу він звертався у 2000 - 2003 році, у зв'язку з отриманням дозволу на роботу. Одружився він в 2003 році, в м. Єнакієве. Він періодично приїжджав на територію України до родичів, яка була періодичність, він пояснити може. Найчастіше приїжджав раз на рік, міг приїхати три рази на рік, в основному влітку, так як подобається більше природа. У 2009 р. його дружина проживала в м. Єнакієве. Дружина пояснювала, що його шукала міліція, з якої причини, вона не пояснювала. Останній раз він був у м. Єнакієве 3,5 - 4 роки тому, але точно не взимку. Йому невідомо було про те, що він знаходиться в офіційному розшуку, якби він про це знав, то він би звернувся до міліції. До інкриминованого йому злочину взагалі він не причетний, винним себе не визнає.
Показання обвинуваченого про невизнання своєї вини, дані в судовому засіданні, суд оцінює як неправдиві, як такі, що дані ним з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Ці показання спростовуються показаннями потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_12 , показаннями допитаних свідків в судовому засіданні та показаннями свідків на досудовому слідстві, які були оголошені в судовому засіданні відповідно до вимог п. 8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та в порядку ст.306 КПК Україны (1960 року), а також сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні письмових доказів.
Так, потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 04.12.2009 р. приблизно о 20.10 год. вона разом із дочкою знаходилась вдома, за адресою АДРЕСА_4 до них у двері почали звонити. Вона, не відкриваючи дверей, запитала: «Хто ?». Чоловічий голос попросив її покликати ОСОБА_18 , на той момент вона з ним проживала. Вона відповіла, що ОСОБА_18 немає вдома. У дзвінок двері знову хтось став дзвонити. Через час вона відкрила двері, її відразу ж відштовхнули двоє молодих людей. Перший в квартиру зайшов той, хто був одягнений у шапці, ОСОБА_15 був одягнений в капюшоні, він зайшов другим. ОСОБА_15 потерпіла добре розглянула, у першого розглянула очі і зріст, а так само одяг. Одягнені були в чорні спортивні костюми , куртки дуті чорного кольору, черевики. На одному був одягнений капюшон, на іншому була одягнена шапка. У одного був шарф, який закривав ніс. Їм стали погрожувати, вимагати гроші, на що вона пояснила, що грошей немає і щоб по -хорошому йшли, а так само щоб шукали того, кого шукали . Але вони не слухали. Її схопив рукою за халат в області грудей і потягнув рукою вниз, при цьому вона, не втримавшись на ногах, впала на коліна, після з іншої кімнати вийшла донька, її так само повалили на підлогу, після чого і їй і дочці замотали руки скотчем зі спини. Хлопці ходили по квартирі, вимагали гроші, приставили пістолет. ОСОБА_15 сидів з ними поруч, дивився, щоб ОСОБА_8 не вставала, а другий по квартирі бігав, шукав, все перегортав. Вона все намагалася подивитися, після ОСОБА_15 сказав, щоб їй заклеїли очі, щоб вона не дивилася, і рот. Обшукали пальці, шию, шукали золото, але нічого не знайшли. Все це відбувалося близько години, хлопці ходили по квартирі, збирали речі, сміялися. Так само хлопці питали, чи нікого вони не чекають, а якщо прийде хтось, вони пристрелять. Коли йшли, то сказали, щоб вони не надумали викликати міліцію, а якщо викликають, то буде погано, і їй і дітям. Після того, як вони пішли, вони розв'язалися самостійно, так як скотч не був туго зав'язаний. Після виявили пропажу телефонів, монітора, системного блоку, керма із педалями для гри на комп'ютері, ігрового джостику, з гаманця були викрадені гроші в сумі 80 грн., DVD програвача, золота. Через деякий час до них у гості прийшли її подруги і однокласник дочки.
На питання учасників судового засідання потерпіла ОСОБА_8 пояснила, що коли почалися погрози пістолетом, то вона сильно стала побоюватися за життя дочки і своє. Коли хлопці намагалися увійти в квартиру, вона намагалася не впускати, але вони її відштовхнули, поставили ногу. Двоє хлопців шукали ОСОБА_16 . На грунті чого вони це зробили, їй невідомо, ОСОБА_19 приймав наркотики, можливо, це все сталося через наркотики. З ОСОБА_19 вона проживала близько року. ОСОБА_15 і другий хлопець при ній до ОСОБА_19 не приходили. Скотч і пістолет у них був з собою, пістолет був у другого, того, хто був у шапочці. Так само говорили, що будуть лякати праскою, якщо вона не скаже де гроші, тілесних ушкоджень не завдавали. Двері з вулиці відкривається назовні, друга відкривається до квартири. Якби вона двері до квартири не відкрила, то двоє дверей навряд чи можна було вибити. До квартири дзвонили приблизно 30 хвилин. На той момент у неї з дочкою були телефони. Коли вони стукали, вони просили покликати ОСОБА_18 , вона їм повторювала, що ОСОБА_18 немає вдома. При допиті у слідчого вона говорила, що одного вона зможе впізнати, а другого не дуже, бо пам'ятає тільки очі і фігуру. Один був побільше, ніж другий. Вона говорила слідчому, що спробує впізнати другого, так як бачила тільки очі. Впізнання проводилося в СІ - 6 у м. Артемівська, забрали телефон, завели в кімнату. Сказали чекати. Вона чекала, після завели в іншу кімнату, перед нею стояло чотири молодих чоловіка, сидів слідчий, і було двоє понятих, в коридорі стояв прокурор і конвой. Вона подивилася на чотирьох хлопців і за розрізом очей, по зовнішності, по фігурі вона впізнала ОСОБА_17 , очі були у нього «спущені». Після впізнання їй дали підписати документи, в яких були її свідчення. Після її вивели в іншу кімнату. У нападника були світлі очі, тому ОСОБА_8 вирішила, що ця людина не може бути темною.
Потерпіла ОСОБА_12 суду пояснила, що 4 грудня 2009 приблизно о 20.00 до них у квартиру довго стукали і просили покликати співмешканця ОСОБА_8 , матері потерпілої ОСОБА_12 , ОСОБА_18 . Коли ОСОБА_8 відкрила двері, вони увійшли, і ОСОБА_12 почула крик. Потерпіла ОСОБА_12 вийшла із зали, де вона в той момент знаходилася, в передпокій. У передпокої було темно і хтось сказав їй, щоб вона лягла. Після чого ОСОБА_12 лягла на підлогу. ОСОБА_8 посадили поряд із нею на коліна, зв'язали їм руки скотчем за спиною і почали вимагати гроші, ходити по квартирі, погрожувати. Продовжувалося все це довго, близько години, потім вони пішли. Один раз ОСОБА_12 спробувала підняти голову і відчула, як до її спини торкнувся якийсь важкий холодний залізний предмет. Їй сказали, що якщо вона ще раз спробує підняти голову, її застрелять. Більше вона голову не підіймала, так і лежала обличчям вниз.
На питання учасників потерпіла ОСОБА_12 пояснила, що тих, хто війшов, вона не бачила, в передпокої було темно і вона бачила тільки силуети. На підлогу її поклали в передпокої, куди вона увійшла із залу. ОСОБА_8 в цей час посадили на коліна, і, так як вона часто крутила головою, на неї кричали, а потім ОСОБА_8 заклеїли скотчем рот і очі. Хто саме погрожував їй пістолетом, вона не бачила. Про що розмовляли чоловіки, вона не пам'ятає. Загрози вона сприйняла реально, злякалася. Чи казала їй мати про те, що при первісному допиті вона пояснила слідчому, що не зможе впізнати нападників, ОСОБА_12 не пам'ятає. Про те, що мати запросили на впізнання, вона дізналася наступного дня після проведення впізнання, подробиць не знає. Вона вважає, що її мати мала можливість бачити нападників. Після того, що сталося, мати говорила їй, що вона запам'ятала нападників.
Аналогічні показання потерпілі дали і на досудовому слідстві, показання оголошені у судовому засіданні. Крім того, показаннями потерпілих на досудовому слідстві детальніше визначено перелік та характеристики речей, що були похищені, а саме з дитячої кімнати був викрадений рідкокристалічний монітор « Філіпс», комп'ютерний системний блок сірого кольору, кермо з педалями для гри на комп'ютері, ігровий джостік чорного кольору, для комп'ютера, з гаманця, який лежав в жіночій сумці, були викрадені гроші в сумі 80 грн., - із залу був викрадений DVD програвач «LG» в корпусі сірого кольору, мобільний телефон, «розкладачка», в корпусі білого кольору, з SiМ- картою оператора моб. зв'язки «МТС» з номером, у передпокої був викрадений з комоду мобільний телефон «GТ - S5230» - сенсорний, в корпусі рожевого кольору, з SiМ- картою оператора моб. зв'язку «МТС», на рахунку моб. телефону були гроші в сумі 2 грн. 30 коп., з висувного ящика комода були викрадені золота сережка 585 проби у вигляді «зайчика», вагою 1 гр., золота сережка 585 проби у вигляді стрілки, вагою 1 гр., золотий ланцюжок 585 проби вагою приблизно 1 гр., крім того, з пальців потерпілої ОСОБА_12 нападники зняли дві золоті каблучки- вагою 1 гр. та 2 гр.
Суд визнає показання потерпілих в судовому засіданні та на досудовому слідстві належними, допустимими доказами в силу п.8 Перехідних положень КПК України 2012 року, на досудовому слідстві вони були отримані до набрання чинності КПК України 2012 року. як отримані в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством. Показання потерпілих узгоджені з іншими доказами по справі.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 показав, що ОСОБА_17 він знає як мешканця селища. Йому на мобільний телефон подзвонив його знайомий ОСОБА_11 , і попросив відвезти його і ще одного хлопця в м. Дебальцеве, так як ОСОБА_21 в той час підробляв на таксі. Він їх привіз у м. Дебальцеве, точної адреси він не знає, ОСОБА_15 і незнайомий другий хлопець вийшли з машини. ОСОБА_11 попросив його почекати. Через деякий час йому на мобільний телефон подзвонив ОСОБА_15 і попросив його під'їхати назад до будинку. Галінач під'їхав до кута будинку, відкрив багажник, ОСОБА_15 і незнайомий хлопець поклали якісь речі, які саме він не знає, після чого вони сіли і поїхали назад в м. Єнакієве. Коли приїхали в м. Єнакієве , зупинилися біля четвертої школи, він їх висадив біля кочегарки, після чого ОСОБА_15 і незнайомий хлопець пішли. Через деякий час до нього додому прийшли працівники міліції м. Єнакієве , забрали в МВ, як після він зрозумів, ОСОБА_15 і незнайомий хлопець скоїли злочин, його почали допитувати. Там йому сказали, що незнайомий хлопець це ОСОБА_22 , так як йому сказали, так він і підписав. Після його забрали в Дебальцевський МВ, так само його там допитували. На питання учасників судового засідання ОСОБА_21 суду показав, що ці події відбулись взимку 2009 року. ОСОБА_11 і незнайомого хлопця він забрав біля магазину «Водолій», розташованого в с-щі ОСОБА_23 . ОСОБА_11 подзвонив ОСОБА_21 на мобільний телефон і попросив звозити його в м. Дебальцеве для того, щоб забрати речі, це було близько 18-00 - 19-00 годин. Коли ОСОБА_21 під'їхав до вищевказаної крамниці, то там він забрав ОСОБА_11 і хлопця на ім'я ОСОБА_24 . Розмови він їх не чув. У м. Дебальцеве він приїхав в район, що складається з багатоповерхових будинків, ОСОБА_15 і ОСОБА_25 він висадив біля будинку, номер будинку він не знає. Після чого він від'їхав, так як про це його попросив ОСОБА_15 , так само він йому сказав, що потім подзвонить. Хвилин через 30-40 йому подзвонили і попросили його під'їхати до кінця будинку. Сидячи в автомобілі, він відкрив їм багажник, вони завантажили якісь речі в багажник, і присіли до нього в автомобіль, після чого попросили поїхати в п. ОСОБА_23 . Возив він їх на автомобілі Daewoo Nubira, білого кольору. ОСОБА_15 і ОСОБА_24 були одягнені в шапки та куртки, докладно він не може описати, так як не пам'ятає. За поїздку йому заплатили. Хомуткова він знав як жителя селища. Раніше він ОСОБА_17 не бачив. Через кілька днів після поїздки, коли його привезли в Єнакіївський МВ для допиту , то на нього одягали протигаз , знімали взуття , клали на табуретку, били по п'ятах. У Єнакіївському МВ він говорив, що другого хлопця він не знає, на що працівники міліції стверджували, що там був ОСОБА_11 і ОСОБА_26 , хоча він говорив, що це був не ОСОБА_27 . Хто застосовував до нього тортури він не знає, з цього приводу він не звертався зі скаргами, в медичну установу він не звертався, так йому не хотілося на той момент вже нічого.
В судовому засіданні були оголошені показання свідка ОСОБА_20 на досудовому слідстві, відповідно до вимог п. 8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та в порядку ст. 306 КПК Україны (1960 року). Показання свідка ОСОБА_20 в судовому засіданні спростовуються його показаннями на досудовому слідстві. (а.с. 83-85 т.с. 2).
На досудовому слідстві свідок ОСОБА_20 показав наступне. Він підробляє приватним візництвом на особистому автомобілі марки "ДЭУ-нубіра", д/н НОМЕР_1 білого кольору. У багатьох знайомих ОСОБА_20 є його мобільний телефон, по якому його викликають і роблять замовлення. У їх селищі мешкає його знайомий ОСОБА_14 . З ним ОСОБА_20 дружніх стосунків не підтримує, вважає його своїм клієнтом як таксист. 04.12.2009 р. приблизно о 16 годині на моб. телефон ОСОБА_20 подзвонив ОСОБА_14 і попросив його під'їхати до магазину "Водолій", розташованого на сел. К. Маркса і йому треба кудись їхати. Коли ОСОБА_20 під'їхав до магазину, то там стояв ОСОБА_14 разом із хлопцем на ім'я ОСОБА_24 . Прізвища його ОСОБА_20 не знає. Олег також є мешканцем їх селища. Час був приблизно 16.15 година. В автомобіль сіл ОСОБА_14 і сказав ОСОБА_20 , що йому приблизно о 19.00 годині - 20.00 годині необхідно буде проїхати в м. Дебальцеве. ОСОБА_20 погодився його в указаний час відвезти в м. Дебальцеве.
У вказаний час ОСОБА_20 повинен був під'їхати знову до магазину "Водолій". Навіщо ОСОБА_14 треба було їхати в м. Дебальцеве, свідок не знає, але з його слів йому треба проїхатися до свого друга. Після чого ОСОБА_14 виліз з автомобіля і ОСОБА_20 поїхав у своїх справах. Приблизно о 19.00 годині, точний час ОСОБА_20 не пам'ятає, він під'їхав до магазину "Водолій". Біля магазину його чекали ОСОБА_14 , ОСОБА_24 і третій хлопець, якого ОСОБА_20 знає як мешканця їх селища, але імені його він не знає. Чи були ОСОБА_15 і ОСОБА_24 п'яні, ОСОБА_20 сказати не може. ОСОБА_14 і ОСОБА_24 сели на заднє сидіння. Третій хлопець в автомобіль до них не сідав і з ними нікуди не їздив ОСОБА_14 і ОСОБА_24 дали ОСОБА_20 50 грн. У чому були одягнені ОСОБА_14 і ОСОБА_24 , свідок сказати не може, так як не пам'ятає, але на них був верхній одяг чорного кольору. ОСОБА_14 і ОСОБА_24 між собою про щось розмовляли. Їх розмову ОСОБА_20 не чув, оскільки в автомобілі грала музика. Вони під'їхали до поста ДАІ м. Дебальцеве і поїхали прямо. Коли почалися п'ятиповерхові будинки м. Дебальцеве, вони звернули з дороги вліво і проїхали повз якусь будову у вигляді ангара з дахом напівкруглої форми, обнесеної декоративною огорожею. Дорогу ОСОБА_20 показували вони обоє. Потім вони встали на автомобільній стоянці поблизу вказаної будівлі. ОСОБА_14 і ОСОБА_24 вишли з автомобіля і сказали, щоб ОСОБА_20 поставив свій автомобіль в двір будь-якого п'ятиповерхового будинку і коли він їм буде потрібний, вони йому подзвонять на мобільний телефон. Після чого ОСОБА_14 і ОСОБА_24 кудись пошли. ОСОБА_20 від'їхав від парковки в двір одного з п'ятиповерхових будинків і став їх чекати. Потім на мобільний телефон ОСОБА_20 подзвонив ОСОБА_14 і сказав, щоб він під'їжджав до кінця будинку, який розташований уздовж дороги. Номера будинку ОСОБА_20 не знає, але візуально показати зможе. Проїжджаючи по двору цього будинку, ОСОБА_20 побачив ОСОБА_14 і ОСОБА_25 . Вони махнули йому рукою. Біля них лежали якісь речі. Коли ОСОБА_20 зупинився, то вони попросили його відкрити багажник автомобіля. Він, не виходячи з автомобіля, відкрив їм багажник і бачив через дзеркало заднього виду, що вони щось вантажать у багажник. Як здалося ОСОБА_20 , у них була сумка, в якій щось лежало і щось було в руках. Потім вони сіли в автомобіль і всі поїхали в сел. К. Маркса. Звідки у них були речі, ОСОБА_20 не запитував. Поблизу ОШ- 4 і кочегарки селища ОСОБА_20 на прохання ОСОБА_14 і ОСОБА_25 їх висадив. Вони також з багажника забрали свої речі. Після чого ОСОБА_20 поїхав. Про те, що ОСОБА_14 і ОСОБА_24 скоїли злочин, ОСОБА_20 не знав і вони йому про це нічого не говорили.
Свідок ОСОБА_20 ще раз додав, що в м. Дебальцеве з ним їздили тільки ОСОБА_14 і ОСОБА_24 . Більше з ними нікого не було. З якої причини ОСОБА_14 говорить, що з ними їздив в автомобілі ще якийсь ОСОБА_28 , ОСОБА_20 не знає.
Аналогічні показання ОСОБА_20 давав у судовому слідстві по слуханню кримінальної справи за звинуваченням ОСОБА_14 № 1-88-2010. Вирок Дебальцевського міського суду від 22.12.2010 р. № 1-88-2010 у відношенні ОСОБА_14 набув чинності 25.03.2011 р. (а.с. 302-306 т.с. 2). Після оголошення в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_20 на досудовому слідстві та його показань в судовому засіданні, свідок заявив, що до нього були застосовані заходи психічного та фізичного впливу. Але ця заява свідка спростовується постановою старшого слідчого прокуратури м. Дебальцеве від 04.10.2013 р. про закриття кримінального провадження, відповідно до якої постановлено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013050200000061 від 19.09.2013 р. закрити у зв'язку із відсутністю в діях колишнього слідчого Дебальцевського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_29 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України. (а.с. 63 т.с. 4). Відомості про оскарження вказаної постанови в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Свідок ОСОБА_14 суду показав, що ОСОБА_17 він знає з 1998 року, як жителя селища ОСОБА_23 , з ним він не спілкувався. Хомуткова він не бачив на протязі п'яти років. Хомуткова він обмовив, він сказав, що ОСОБА_17 був з ним, бо знав, що він перебуває в Росії , але насправді ОСОБА_17 з ним не було. Він висів на дибі, підключений під електрику, на нього вішають, коли катують, з нього випитували хто подільник, і він назвав ОСОБА_17 , знаючи, що він знаходиться в Росії. Випитували у нього обставини скоєного злочину, тобто нападу на квартиру ОСОБА_19 , в м. Дебальцеве . Він обмовив ОСОБА_17 в тому, що він був з ним на розбійному нападі в квартирі ОСОБА_19 , хто такий ОСОБА_19 він не знає, ОСОБА_19 проживав в м. Дебальцеве, точної адреси він не знає. Обмовив ОСОБА_17 для того , щоб не видати справжнього подільника. Міліція першого відділення м. Єнакієве , а так само в Дебальцевському МВ , катували його, вішали на ломик і підключали під електрику , і він сказав, що з ним був ОСОБА_17 , для того щоб вони від нього відстали.
На питання учасників судового засідання ОСОБА_15 суду пояснив, що раніше він купував у ОСОБА_19 опій. Розбійний напад було скоєно з метою заробити гроші. У 2009 році з ОСОБА_17 він не розмовляв, зв'язок з ним не підтримував. Хомуткова він обмовив, так як він знав, що він знаходиться в Росії. При допиті на стадії досудового слідства слідчий чинив на нього психологічний тиск, допит проводився в Дебальцевському МВ. Давав свідчення щодо ОСОБА_17 для того щоб припинилися муки і не бажаючи видавати подільника. Він кається, що обмовив ОСОБА_17 і просить у нього пробачення.
В судовому засіданні були оголошені показання свідка ОСОБА_14 на досудовому слідстві, відповідно до вимог п. 8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та в порядку ст. 306 КПК Україны (1960 року). Показання свідка ОСОБА_14 в судовому засіданні спростовуються його показаннями на досудовому слідстві.
На досудовому слідстві свідок ОСОБА_14 показав наступне. (а.с. 71-72 т.с. 2):
приблизно 2-3 грудня 2009 р. він на своєму селищі зустрівся зі своїм знайомим ОСОБА_30 ході розмови він сказав йому, що знає, де в м. Дебальцеве мешкають люди що займаються торгівлею наркотиків і запропонував йому вчинити крадіжку їх квартири. Він мав на увазі ОСОБА_31 Хомутков ОСОБА_32 погодився. Він сказав ОСОБА_17 , що постарається знайти машину для виїзду в м. Дебальцеве. Крім того, візьме з собою особистий газовий пістолет, який стріляє тільки газом, щоб залякати ОСОБА_33 , в якому не було газових куль і скотч, щоб зв'язати руки ОСОБА_34 у разі опору.
Він планував ОСОБА_33 упіймати біля його квартири. Точне місце проживання ОСОБА_33 він знав оскільки сам особисто їздив до нього купувати наркотик - опій ацетильований. ОСОБА_31 мешкає на м-не Східний в м. Дебальцеве. Візуально знав його місце проживання. Останній раз він купував у ОСОБА_31 опій ацетильований у кінці жовтня 2009 р. Він з ОСОБА_35 домовлялися зустрічатися в дворах п'ятиповерхових будинків м-на Східний в м. Дебальцеве. Він також знав, що у ОСОБА_33 є дружина, але її він не планував грабувати.
04.12.2009 р. приблизно о 16 годині він подзвонив своєму знайомому таксисту на ім'я ОСОБА_36 і попросив під'їхати до магазину "Водолій" по вул. Промисловій. Коли ОСОБА_36 під'їхав, він сказав йому, що приблизно о 19-20 годині йому необхідно буде проїхати в м. Дебальцеве до свого знайомого. Антон погодився.
04.12.2009 р. він зателефонував ОСОБА_37 , приблизно в період часу з 18.00-19.00 год. за домовленістю зустрілися на вул. Промисловій біля магазину "Водолій". Він був одягнений в спортивні штани чорного кольору, болоневу куртку чорного кольору, в'язану шапку чорного кольору, кросівки чорного кольору і мастерку коричневого кольору з капюшоном. На руках були шкіряні рукавички. З собою він узяв газовий пістолет і скотч білого кольору. Пістолет віддав ОСОБА_37 , а скотч залишив у себе в кишені.
ОСОБА_26 був одягнений у в'язану шапку чорного кольору, матерчату куртку дуту чорного кольору, джинсові брюки чорного кольору, кросівки чорного кольору. На руках у нього також були рукавички чорного кольору.
Цього дня він спожив спиртне для "хоробрості" і пішов до магазину, де зустрівся з ОСОБА_38 . Там же біля магазину він побачив свого знайомого ОСОБА_39 , але йому нічого не говорив про свої плани.
Приблизно о 19 годині він подзвонив таксисту ОСОБА_36 і сказав, що чекає у його в обумовленому місці. ОСОБА_36 під'їхав на автомобілі марки "ДЭУ-нубіра" білого кольору. Коли під'їхав ОСОБА_36 , то він з ОСОБА_30 сіли до нього в автомобіль на заднє сидіння і поїхали в м. Дебальцеве. ОСОБА_39 з ними не їздив.
Коли приїхали до поста ДАІ м. Дебальцеве, то за його вказівкою ОСОБА_36 поїхав прямо і коли з'явилися п'ятиповерхові будинки м-на ОСОБА_40 звернули з дороги вліво і під'їхали до котельної, де ОСОБА_36 зупинив автомобіль і він з ОСОБА_30 вишли з нього. Він показав ОСОБА_36 на двір найближчого будинку і попросив його заїхати туди і почекати. Про те, що вони йшли скоювати злочин, ОСОБА_36 не говорили. Після чого він і ОСОБА_26 пішли до будинку, де мешкає ОСОБА_41 . Вони підійшли до вхідних дверей і подзвонили в дверях, заздалегідь кистю закривши дверний глазок. Жіночий голос із-за дверей запитав: Хто там? Він зрозумів, що це запитує дружина ОСОБА_42 . Він попросив її, щоб вона покликала ОСОБА_18 . Він планував, щоб ОСОБА_18 відкрив двері і далі діятимуть по обстановці. Його дружина дверей не відкрила. Потім він ще раз подзвонив і знову запитав ОСОБА_18 . Таким чином він подзвонив 3 рази. ОСОБА_26 стояв поряд з ним. Після чого дружина ОСОБА_19 відкрила двері і він схопившись за ручку двері, різко потягнув її на себе і таким чином розкрив двері. Двері відкривалися у бік під'їзду. Після чого удвох забігли в передпокій квартири. Першим в передпокій квартири забіг ОСОБА_26 , він забіг за ним услід. ОСОБА_26 відразу ж крикнув жінці, щоб вона лягала на підлогу і схопив її руками за халат в області грудей спереду. Таким чином ОСОБА_26 повалив жінку на підлогу в передпокої на коліна.
В цей час в передпокій зайшла дівчина і вони їй крикнули, щоб вона лягала на підлогу. Дівчина злякалася і лягла в передпокої на підлогу обличчям вниз. Вони сказали жінкам, щоб вони не піднімали голови, щоб не бачили їх. ОСОБА_26 залишився з ними, а він пробіг по кімнатах з метою знайти ОСОБА_33 і його гроші. Пістолет знаходився в руках у ОСОБА_43 . Не знайшовши ОСОБА_33 , він запитав у його дружини, де ОСОБА_41 . Дружина відповіла, що ОСОБА_31 приблизно 2-3 дні тому поїхав. Про всяк випадок він зав'язав скотчем руки, очі і рот його дружині. Дівчині зав'язав скотчем руки. Після чого удвох з ОСОБА_30 стали ходити по квартирі і шукати гроші. Він не говорив жінкам, що їх катуватимемо або їх пристрелить, якщо вони не скажуть, де гроші. Ці слова говорив ОСОБА_27 . Не знайшовши ОСОБА_33 і гроші, вони вирішили забрати побутову техніку. Також вирішили на жінках перевірити золоті вироби. У дружини ОСОБА_33 нічого не виявили. З пальців рук дівчини ОСОБА_26 зняв два кільця із золота. У одній з кімнат виявили рідкокристалічний монітор марки " Филипс" в корпусі сірого кольору, комп'ютерний системний блок, сірого кольору, кермо з педалями для гри на комп'ютері, чорного кольору і ігровий джостик чорного кольору для комп'ютера, з гаманця, який лежав в жіночій сумці синього кольору, викрали гроші в сума приблизно 100 грн, якими є в купюра - 50 грн - 1 шт., 20 грн - 1 шт., 10 грн - 1 шт. і інші є по 1 і 2 грн. Спочатку він спробував висмикнути шнури з системного блоку комп'ютера, але оскільки у нього нічого не виходило, то він сходив на кухню і узяв ніж, який передав ОСОБА_37 і він перерізував комп'ютерний шнур.
У іншій кімнаті вони узяли DVD програвач "LG" в корпусі сірого кольору, на ліжку в спальні узяли мобільний телефон "Самсунг Е-500", "розкладачка", в корпусі білого кольору, з SIМ - картою оператора мобільного зв'язку "МТС" і мобільний телефон "Самсунг - S5230", в корпусі рожевого кольору, з SIМ - картою оператора мобільного зв'язки "МТС". Апаратуру загорнули в кофти. Які також знайшли в спальні і винесли в передпокій до вхідних дверей.
ОСОБА_44 вони сказали, щоб вони упродовж 15-20 хвилин лежали тихо і не вставали. Після чого удвох узяли усю апаратуру і вийшли з квартири. Вийшовши з під'їзду, зашли за будинок і він подзвонивши ОСОБА_36 попросив його під'їхати до них і розповів, де вони коштують. Коли ОСОБА_36 під'їхав, вони навантажили викрадені речі у багажник. Після чого поїхали до них в селище. Про те, що речі викрадені вони ОСОБА_36 не говорили. Коли їхали в автомобілі, то він по дорозі подзвонив своєму знайомому ОСОБА_45 , який також мешкає в їх селищі і попросив його, щоб він тимчасово зберіг речі. Про те, що речі викрадені, йому не говорив. ОСОБА_45 погодився. По дорозі він відключив два викрадених мобільних телефона і SIМ -карти викинув. Приблизно о 21.30 годині. вони на таксі приїхали до ОСОБА_45 . Він разом з ОСОБА_30 узяли речі і понесли додому до ОСОБА_45 . Антон, висадивши їх, поїхав. Залишивши речі і пістолет у ОСОБА_45 і попросив його, щоб він ці речі і пістолет сховав. Про те, що вони вчинили крадіжку речей, ОСОБА_45 не говорили. Він разом з ОСОБА_30 вишли на вулицю і, покуривши, розійшлися по будинках. Два мобільні телефони і золоті кільця, зняті з дівчини, він забрав з собою.
05.12.2009 р. він поїхав на ринок в м. Єнакієве і продав скупникам 2 золоті кільця на суму - 220 грн. Два мобільних телефони продати у нього не вийшло, оскільки на них не було документів. Повернувшись до себе в селище, він своєму знайомому на ім'я ОСОБА_46 , прізвища його не знає, і точного місця проживання також не знає, продав мобільний телефон в корпусі рожевого кольору за гроші в сумі 700 грн. Про те, що телефон викрадений, він ОСОБА_46 не говорив. Виручені гроші витратив на особисті потреби. Мобільний телефон в корпусі білого кольору він запропонував ОСОБА_45 , який запропонував своїй бабусі. Телефон ОСОБА_45 він продавав сам. Про те, що телефон викрадений, він ОСОБА_45 не говорив. ОСОБА_45 за телефон заплатив 200 грн., які йому передала бабуся і виручені гроші він витратив на особисті потреби.
Після оголошення свідчень ОСОБА_15 суду пояснив, що він обмовив ОСОБА_17 під тортурами, щоб припинити муки. Була проведена перевірка, але вона нічого не підтвердила. ОСОБА_47 - це його знайомий, з ним він в м. Дебальцеве не їздив, свідчення щодо ОСОБА_47 він давав під тиском з боку працівників міліції. Того дня, коли було скоєно розбійний напад, ОСОБА_47 він бачив біля магазину. Викрадене майно він привіз ОСОБА_48 . До ОСОБА_48 він приходив з подільником. Панкуліч - це його знайомий. Під час слідства у нього вилучали телефон, чи перевіряли дзвінки з його телефону, він не знає, телефон віддали мамі. До ОСОБА_19 він приїхав з ОСОБА_36 на машині, хто був ще- він відмовляється говорити. Тортури над ним проводив начальник Єнакіївського відділення № 1 Бабаян, дільничний, оперуповноважений, прізвища він їх не пам'ятає, так само там були присутні два оперативних працівника з м. Дебальцеве, хто саме він не пам'ятає, це було 10.12.2009 року, в той день , коли його затримали , так само там були присутні працівники з обласного СБУ, всього було шість чоловік. Тортури проводилися в ОСОБА_49 відділенні міліції № 1, другий поверх, двері направо, номер кабінету він не пам'ятає. Слідчий ОСОБА_50 залякував його, говорив, щоб він давав свідчення, а то буде продовжувати бити.
Заява свідка про застосування відносно нього заходів фізичного та психологічного впливу з боку працівників міліції спростовується постановою слідчого четвертого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області від 25.12.2013 р. про закриття кримінального провадження, відповідно до якої постановлено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013050200000069 від 08.11.2013 р. закрити у зв'язку із відсутністю в діях працівників Єнакіївського та Дебальцевського МВ ГУМВС України в Донецькій області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України. (а.с. 132-133 т.с. 4). Відомості про оскарження вказаної постанови в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_39 показав наступне.
Раніше він з ОСОБА_15 їздив до ОСОБА_51 в м. Дебальцеве, для того щоб придбати наркотики. Обвинуваченого він знає в обличчя, оскільки раніше жили на одному селищі, так само вчилися в одній школі, з ним наркотичні речовини він не вживав. Він не чув про те, що ОСОБА_17 вживав наркотики. Останній раз він бачив ОСОБА_17 в 2007 році, після ОСОБА_17 кудись поїхав. 04.09.2009 року він ОСОБА_17 не бачив. Міліції він говорив про те, що бачив ОСОБА_15 , ще двоє молодих хлопців, після ОСОБА_15 попросив його, якщо хтось питатиме, хто був з ними, щоб він говорив, що ОСОБА_17 , так як він на той момент знаходився в Росії. Розмова про це, відбулася за зустрічі на селищі, після того, як він бачив ОСОБА_15 , вони зустрілися, коли він давав свідчення, біля магазину « Водолій », коли ОСОБА_15 збирався їхати до ОСОБА_19 , потім, через день або два приїхав до нього ОСОБА_15 і сказав, якщо його питатимуть, хто з ОСОБА_15 їздив , щоб він сказав, що ОСОБА_17 . Хто був третя людина в машині, він не бачив. Хомуткова він в машині не бачив. Машина стояла біля магазину «Водолій», білий «Ланос», з машини виходив ОСОБА_15 , водія він не знає, в обличчя бачив, але як його звуть, він не знає, прізвисько у нього « ОСОБА_52 », хто був третій, він не бачив.
В судовому засіданні були оголошені показання свідка ОСОБА_53 на досудовому слідстві, відповідно до вимог п. 8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та в порядку ст. 306 КПК Україны (1960 року). Показання свідка ОСОБА_53 в судовому засіданні спростовуються його показаннями на досудовому слідстві.
На досудовому слідстві свідок ОСОБА_53 показав наступне. (а.с. 245-246 т.с. 2):
Він знайомий з ОСОБА_11 і ОСОБА_54 , з якими підтримує товариські стосунки. ОСОБА_53 і вказані особи періодично вживали наркотичні засоби - опій ацетильований, який купували у мешканця м. Дебальцеве, по кличці ОСОБА_19 , імені і прізвища його ОСОБА_53 не знає. Адреси "Павука", він також не знає, але візуально може показати, оскільки з вищевказаними особами приблизно 10 разів їздив до " ОСОБА_19 " за "ширкой", яку купували у нього за ціною 45 гр., за 1 мл "Ширку" вони покупали у " ОСОБА_19 " упродовж жовтня - листопада місяця 2009 р. Наркотик "Павук" купував у себе вдома.
Нині він наркотичні засоби не вживає і не зберігає. 04.12.2009 року, приблизно о 19-00 годині, ОСОБА_53 проходив біля магазину "Водолій" с-ща Карла Маркса м. Єнакієве, де випадково зустрів ОСОБА_11 і ОСОБА_55 , які чекали таксі. Вони сказали ОСОБА_53 , що їдуть в м. Дебальцеве до "Павука" за "ширкой", запропонували поїхати з ними. Він не мав в розпорядженні часу і їхати з ними до "Павука" відмовився. До них під'їхало таксі "ДЭУ - нубіра" білого кольору, під управлінням їх загального знайомого по прізвищу " ОСОБА_52 ", імені і прізвища його ОСОБА_53 не знає. ОСОБА_15 і ОСОБА_17 сіли в це таксі і поїхали, а ОСОБА_53 я пішов до себе додому.
Які далі відбувалися події з ОСОБА_11 і ОСОБА_54 , свідку невідомо. Пізніше, з чуток на селищі, ОСОБА_53 дізнався, що вони пограбували квартиру в м. Дебальцеве, за яких обставин йому невідомо. Наскільки відомо свідку, ОСОБА_22 ховався в м. Москві, де саме йому невідомо. Більше про відомі мені обставини, ОСОБА_53 нічого пояснити не може. ОСОБА_15 і ОСОБА_17 були одягнені в темний одяг, але який саме він не пам'ятає. На зовнішній вигляд ОСОБА_11 і ОСОБА_22 04.12.2009 року були тверезі.
Після оголошення свідчень свідок ОСОБА_53 суду пояснив, що міліція йому сказала, щоб він підписав свідчення, де було вказано, що з ОСОБА_15 був ОСОБА_17 , показання писав слідчий, він пояснював міліції, що ОСОБА_17 він там не бачив, відштовхувався від слів ОСОБА_15 . Про те, що ОСОБА_17 переховувався в м. Москві, він не знав, йому про це розповіла міліція. Так само йому міліція пояснила, що вони знають, що з ОСОБА_15 був ОСОБА_17 , що він ховається в м. Москві. Працівники міліції чинили на нього тиск, а саме вони говорили про те, що він їздив з ОСОБА_15 і ОСОБА_17 , але насправді такого не було, після вони хотіли забрати його з собою, на що він не погодився. Тоді вони попросили підписати папір, в якому написано, що він бачив ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , якби він не підписав такого паперу, то вони б забрали його з собою для того, щоб катувати, бити чи застосовувати фізичну силу. Машина працівників міліції стояла біля двору, вони ОСОБА_53 туди запросили, для написання документів, в яких буде вказано, що він бачив ОСОБА_15 разом з ОСОБА_17 . Хто саме йому погрожував, він не пам'ятає, вони увірвалися до нього додому, стягували його з ліжка, змушували поїхати з ними в м. Дебальцеве. Міліція змушувала його писати, що там був ОСОБА_17 . ОСОБА_15 просив сказати , що з ним був 04.12.2009 року ОСОБА_17 , так само про це просили написати і працівники міліції. Працівники міліції приїхали до нього додому о 15-00 годині, в той момент він хворів на туберкульоз і лежав в ліжку . Працівники міліції говорили так само, що і він був з ними, хоча його там не було.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_45 показав наступне.
Обвинуваченого він бачить вперше. Увечері він прийшов з роботи, купався, почув стукіт у двері, відкрив двері, перед ним стояв ОСОБА_11 , він приніс з собою комп'ютер, педальку, кермо. Він попросив всі речі покласти у нього, так як на той момент він жив один, тільки переїхав з ОСОБА_56 на ОСОБА_23 , місяці три тому. Батько помер, мати пішла до іншого, залишили їм квартиру з сестрою. Він дав свій дозвіл на те, щоб ОСОБА_15 поклав речі, при цьому ОСОБА_15 пояснив, що його друг посварився з дружиною і забрав речі. Так само ОСОБА_15 запропонував йому купити телефон, на що він погодився, він залишив речі і пішов. Минуло два дні, і до нього додому приїхала міліція, забрала його з дому. Після вони його били, протягом двох днів. На другу добу у них з ОСОБА_15 сталася очна ставка. Працівники міліції писали зі слів ОСОБА_15 , а він кивав тільки головою. На третю добу його так само били і лише на третю добу його відпустили додому.
На питання учасників судового засідання ОСОБА_48 суду пояснив, що точної дати він не пам'ятає, приблизно п'ять років тому, ОСОБА_11 і ще один хлопець, прізвище його він не знає, принесли з собою педалі дитячі, керма, блок від комп'ютера і монітор, і телефон, який він надалі купив. Пістолет він не бачив , працівники міліції пістолет у нього не вилучали . З ОСОБА_15 він був знайомий на той момент близько 2-3 місяців, другого він не знав, так як тільки переїхав на ОСОБА_23 . На очній ставці ОСОБА_15 говорив, що з ним був ОСОБА_17 , а ОСОБА_48 тільки кивав головою. Чи застосовували до нього тиск при допиті, він не пам'ятає. Коли був суд з ОСОБА_15 , свідчення він в суді давав, свідчення давав такі ж, тиск на нього суд не надавав, чинила тиск на нього міліція. Після того, як пройшов суд за звинуваченням ОСОБА_15 , його викликали в Дебальцевський МВ для допиту , допитував слідчий, дівчина. Вона питала, чому розбіжності в показаннях, він їй пояснював, що тоді він просто кивав головою. Після вона на телефоні показала фотографії 4 або 5 чоловік , він їй пояснив, що нікого не знає , після вона сама показав ОСОБА_17 і попросила , щоб він сказав, що це він був з ОСОБА_15 , для того щоб справу закрити, після його опитали і він поїхав додому. Попередній суд був короткий, швидкий , його навіть не допитували, встановили особу і все. На фотографіях були чотири людини, які стояли біля стінки, вона йому показала на фотографію, на якій був ОСОБА_22 , і попросила щоб він указав на його. Провести впізнання вона йому не пропонувала, він їй пояснював, що зможе впізнати другу людину, який був з ОСОБА_15 .
В судовому засіданні були оголошені показання свідка ОСОБА_45 на досудовому слідстві, відповідно до вимог п. 8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та в порядку ст. 306 КПК Україны (1960 року). Показання свідка ОСОБА_45 в судовому засіданні спростовуються його показаннями на досудовому слідстві.
На досудовому слідстві свідок ОСОБА_45 показав наступне. (а.с. 55-56 т.с. 2).
05.12.2009 р. у вечірню пору доби, точно він сказати не може, до нього додому прийшли його знайомі жителі їх селища - ОСОБА_11 разом з ОСОБА_54 по прізвиську "хобот". ОСОБА_11 був одягнений: на голові була в'язана шапка чорного кольору з каймою у вигляді смуги білого кольору, куртка дута-пуховик з капюшоном, спортивні штани чорного кольору, кросівки чорного кольору. ОСОБА_26 був одягнений в шапці в'язаній чорного кольору, куртка болонева чорного кольору, джинсові брюки чорного кольору, кросівки-туфлі чорного кольору. ОСОБА_26 по статурі більше ОСОБА_57 . У ОСОБА_58 під курткою знаходився ДВД-програвач, в корпусі сірого кольору, кермо з педалями для гри на комп'ютері в корпусі чорного кольору, комп'ютерний ігровий джостик чорного кольору. У руках він тримав рідкокристалічний комп'ютерний монітор в корпусі сірого кольору. У ОСОБА_11 в руках був системний блок комп'ютера в корпусі сірого кольору і в кишені у нього лежав мобільний телефон. ОСОБА_45 запропонував їм зайти до квартири. ОСОБА_11 та ОСОБА_26 із вказаними речами зашли до нього в квартиру. При них він скотча не бачив. ОСОБА_45 запитав у них, звідки ці речі. ОСОБА_11 і ОСОБА_26 йому відповіли: «Речі з квартири. Не бійся, малой, все буде нормально.» ОСОБА_45 на їх слова якось не звернув уваги. Вони знаходилися вдома у ОСОБА_45 приблизно 10 хвилин, упродовж яких вони між собою розмовляли і оглядали речі. ОСОБА_15 і ОСОБА_17 сказали ОСОБА_48 , що ці речі треба сховати і попросили його залишити їх у себе вдома, щоб надалі їх забрати.
Потім ОСОБА_15 і ОСОБА_17 запропонували ОСОБА_45 купити у них або допомогти продати мобільний телефон. ОСОБА_11 показав йому мобільний телефон, який був марки "Самсунг" "розкладачка" в корпусі білого кольору. З телефоном були навушники, але не було підзарядного пристрою і документів. Також в телефоні була відсутня сім-карта і він був розряджений. Телефон мав фотокамеру, навколо якої були у вигляді вставки декоративні "камінчики". ОСОБА_15 і ОСОБА_17 сказали ОСОБА_48 , що хочуть за мобільний телефон 200 грн. ОСОБА_45 вирішив, що мобільний телефон потрібний моїй бабусі - ОСОБА_59 , проживаючій: АДРЕСА_5 і узявши телефон, пішов їй показувати.
Бабуся погодилася і дала ОСОБА_45 200 грн., а він їй віддав мобільний телефон. Гроші ОСОБА_45 віддав ОСОБА_11 і сказав, що бабуся погодилася його купити. Узявши гроші, ОСОБА_15 і ОСОБА_17 пішли. У ОСОБА_45 вдома при цьому залишили вищезгадані речі. Коли ОСОБА_11 і ОСОБА_17 йшли, то несподівано для ОСОБА_45 сказали: «Дивися, мобільний телефон крадений». Крім того, коли ОСОБА_15 і ОСОБА_17 взувалися, то показали рукою на пістолет, який лежав на кріслі в залі і сказали: «Його теж сховай.» До цього він цей пістолет не бачив.
З ОСОБА_11 Панкуліч ОСОБА_60 познайомився влітку 2009 р., через спільних знайомих. Після цього він з ОСОБА_11 став підтримувати дружні стосунки. Він знав, що ОСОБА_11 є наркоманом і вживає "ширку". Знав, що він відбував покарання в місцях позбавлення волі, але по якій статті не знав, чув, що за якусь бійку.
З ОСОБА_54 він познайомився приблизно у 2005 році. З ним підтримує дружні стосунки. Раніше ОСОБА_17 вживав наркотики "ширку". Проте, ОСОБА_45 відомо, що приблизно в жовтні 2009 р. ОСОБА_26 пройшов курс лікування від наркоманії в м. Донецьку і перестав вживати наркотики. ОСОБА_26 виїжджає на заробітки в м. Москву.
Коли ОСОБА_15 і ОСОБА_17 пішли, то ОСОБА_45 вирішив сховати речі, які вони йому принесли, оскільки зрозумів, що речі крадені. Відразу ж він став переносити вищезгадані речі в льох, розташований у нього в залі квартири. Пістолет він також сховав в підвалі. Пістолет був сіро-чорного кольору, із слідами іржи. При натисненні на курок пістолет пострілів не робив. ОСОБА_45 не зміг витягнути з руків'я магазин пістолета і не зміг визначити, бойовий він або ні.
Після цього, до 09.12.2009 р. Панкуліч ОСОБА_60 Бондаренко і ОСОБА_17 не бачив. 09.12.2009 р. ОСОБА_45 знаходився на ринку сел. К. Маркса, де побачив ОСОБА_58 Хомутков ОСОБА_32 запитав: «Як у тебе справи?» ОСОБА_45 відповів: «Нормально.» ОСОБА_26 сказав: «Побачимося.» Після чого вони розійшлися.
10.12.2009 р. ОСОБА_45 побачив дільничний інспектор міліції Єнакіївського ГО і сказав, що потрібно побачитися, вони домовилися зустрітися біля ринку. Коли ОСОБА_45 приїхав на ринок, то дільничний інспектор міліції запропонував з ним проїхати до Єнакіївського МВ. Коли ОСОБА_45 приїхав до Єнакіївського МВ, то дізнався, що речі які йому принесли ОСОБА_15 і ОСОБА_17 , дійсно були краденими. В подальшому ці речі були вилучені працівниками ОСОБА_50 .
Розбіжності в показаннях ОСОБА_45 пояснив наступним. Протокол допиту він підписував, але не читав, свідчення він такі не давав, а тільки кивав головою, свідчення давав ОСОБА_11 , це було близько години ночі. Чи давав він свідчення в судовому засідання за обвинуваченням ОСОБА_15 , він не пам'ятає, чому розбіжності в показаннях, він так само не пам'ятає. У суді на нього тиск не чинили. Показання в судовому засіданні він не давав, тільки поцікавився, чи не відмовляється він від даних раніше свідчень і все, від показань раніше даних він не відмовився, питання до нього не задавалися. Взимку, точної дати він не пам'ятає, його забрали працівники міліції та відвезли до Єнакіївського МВ, завели в кімнату, в якій стояла лавка і стіл, дали листок і ручку, і сказали, щоб він писав. Після його почали бити, спочатку руками, били близько 8 чоловік, після били ногами, били по обличчю, по тулубу. Вони хотіли, щоб він написав, як пограбували квартиру. Працівники міліції запитували, звідки у нього телефон, він пояснив, що купив у ОСОБА_57 . Після привезли ОСОБА_15 , його так само били , так як він чув його крики. Вони вимагали, щоб він підписав протоколи, які підтверджують його винність у скоєнні пограбування в квартирі м. Дебальцеве, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_15 . Його фотографували на телефон, після фотографію комусь відправляли. У ОСОБА_61 його привозили в той же день, завели з іншого боку, не з головного входу, завели на другий поверх, кабінет він не пам'ятає, з правого боку, після пристебнули до батареї, відкрили вікно, він посидів пару годин. Били двоє. Після він попросив, щоб закрили вікно, вони закрили, і били його по нирках, били руками, ногами, кийками. Просили, щоб він розповів, як вони брали квартиру. Під час побиття слідчий в кабінет не заходив. Після його відвезли в м. Єнакієве, вмили, дали мастерку, так як кофта було вся розірвана і в крові.
Заява свідка про застосування відносно нього заходів фізичного та психологічного впливу з боку працівників міліції спростовується постановою старшого слідчого четвертого відділу слідчого управління прокуратури Донецької області від 11.02.2014 р. про закриття кримінального провадження, відповідно до якої постановлено кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014050000000031 від 15.01.2014 р. закрити у зв'язку із відсутністю в діях працівників Єнакіївського та Дебальцевського МВ ГУМВС України в Донецькій області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України. (а.с. 177-178 т.с. 4). Відомості про оскарження вказаної постанови в матеріалах кримінального провадження відсутні.
Свідок ОСОБА_62 суду показала, що на початку грудня їй стало відомо, що обікрали ОСОБА_8 . Того дня вона разом з ОСОБА_63 прийшли до них попити чай. Коли прийшли, то побачили, що потерпілі заплакані, вони почали питати, що сталося, на що потерпілі пояснили, що увірвалися до них двоє хлопців, зняли з них прикраси, сережки, кільця. Пройшлися по кімнатах та побачили, що речі були розкидані, коробки. Після викликали міліцію.
На питання учасників судового засідання ОСОБА_62 суду пояснила: коли вона прийшла до ОСОБА_64 , то в квартирі вже був ОСОБА_65 . У ОСОБА_8 був зламаний ніготь, потерпілі пояснювали, що їх зв'язували скотчем. Це було близько 21.00 годин. Біля під'їзду підозрілого вона нічого не бачила. Від ОСОБА_64 вона живе через під'їзд. Михарєви пояснювали, що один з хлопців зв'язував руки, а другий закривав очі, щоб вони не дивилися на них. Михарєви при ОСОБА_62 не говорили про те, що вони можуть впізнати нападників.
В судовому засіданні були оголошені показання свідка ОСОБА_62 на досудовому слідстві, відповідно до вимог п. 8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та в порядку ст. 306 КПК Україны (1960 року). Показання свідка в судовому засіданні підтверджуються її показаннями на досудовому слідстві. (а.с. 158-159 т.с. 2).
Свідок ОСОБА_66 суду показала, що потерпілих вона не знає. Коли ОСОБА_17 було 18 років, він поїхав зі своєю мамою до м. Москви. Приїжджав він приблизно в 2009 році. Хомутков є їй хрещеником. Слідчий приходив до неї додому, запитував, у який період вона бачила ОСОБА_17 , вона йому пояснила, шо бачила ОСОБА_17 приблизно близько двох років тому.
В судовому засіданні були оголошені показання свідка ОСОБА_66 на досудовому слідстві, відповідно до вимог п. 8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та в порядку ст. 306 КПК Україны (1960 року). Показання свідка в судовому засіданні підтверджуються її показаннями на досудовому слідстві. (а.с. 242 т.с. 2).
На питання учасників судового засідання ОСОБА_67 суду пояснила, що з ОСОБА_17 вона тісних зв'язків не підтримує. ОСОБА_17 дуже позитивний, чуйний. Останній раз вона його бачила близько 4-5 років тому.
Свідок ОСОБА_68 суду пояснив, що він купував телефон у ОСОБА_11 , марки « Самсунг», червоного або рожевого кольору, точно не пам'ятає, приблизно за 1000 гр. Даний телефон у нього конфіскували, гроші за телефон не повернули.
На питання учасників судового засідання свідок ОСОБА_69 пояснив, що ОСОБА_15 до нього приходив сам, зустрічалися вони на вулиці.
В судовому засіданні були оголошені показання свідка ОСОБА_68 на досудовому слідстві, відповідно до вимог п. 8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та в порядку ст. 306 КПК Україны (1960 року). Показання свідка в судовому засіданні підтверджуються його показаннями на досудовому слідстві. (а.с. 239-240 т.с. 2).
Свідок ОСОБА_70 суду пояснив, що 04.12.2009 р. він приїхав на вихідні в м. Дебальцеве з м. Донецька. По дорозі додому, приблизно в 20 годин 16 хвилин, він подзвонив своїй знайомій ОСОБА_71 , щоб поспілкуватися з нею, однак виклик був відхилений. Через час він знову передзвонив на мобільний ОСОБА_72 , але її телефон був вже відключений. Він набрав номер матері ОСОБА_73 , однак і її телефон був відключений. Потім він вирішив до них зайти. Прийшовши до ОСОБА_64 додому, побачив, що двері їхньої квартири були зачинені, він постукав, двері відкрила ОСОБА_74 . Вони пояснили, що їх пограбували, коли він пройшовся по квартирі, то побачив бардак, речі всі були розкидані. Після чого вони розповіли, як це все сталося, він бачив скотч, яким зв'язували, нападників було двоє. Він помітив відсутність комп'ютера, ДВД. Потерпілі емоційно були сильно схвильовані, зовні «розкуйовджені». Зі слів ОСОБА_64 , у них було викрадено: золоті сережки і 2 кільця , гроші близько 80 грн. та мобільні телефони. Через деякий час прийшли ОСОБА_75 і ОСОБА_76 , і вони всі разом викликали міліцію.
На питання учасників судового засідання ОСОБА_65 суду пояснив:
До ОСОБА_64 він прийшов близько 20.00 годин. На вулиці нікого не бачив. Після того, що сталося, у потерпілих був шоковий стан. Потерпілі пояснили, що їм погрожували, приставляли пістолет. Потерпілі описували нападників, було двоє чоловіків, одягнені в чорне, в масках, як виглядали маски, він не пам'ятає, обличчя не було видно, тільки очі. Так само ОСОБА_77 пояснювала , що одного з чоловіків вона запам'ятала по очах. Після затримання ОСОБА_78 була на впізнанні, після вона пояснювала, що це був саме той чоловік, який вчинив злочин, так само вона пояснювала , що її завели в кімнату для впізнання, і з представлених чоловіків вона ОСОБА_17 одразу впізнала по очах.
В судовому засіданні були оголошені показання свідка ОСОБА_70 на досудовому слідстві, відповідно до вимог п. 8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та в порядку ст. 306 КПК Україны (1960 року). Показання свідка в судовому засіданні підтверджуються його показаннями на досудовому слідстві. (а.с. 218 т.с. 2).
В судовому засіданні були оголошені показання свідка ОСОБА_63 на досудовому слідстві (а.с. 157 т.с. 2), відповідно до вимог п. 8 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України та в порядку ст. 306 КПК Україны (1960 року). На досудовому слідстві свідок показала, що у неї є знайома ОСОБА_8 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4 разом зі своєю дочкою ОСОБА_79 і співмешканцем ОСОБА_18 .
04.12.2009 р. приблизно о 20.00 годині. вона зателефонувала ОСОБА_8 і вони домовилися, що ОСОБА_63 прийде трохи пізніше до ОСОБА_64 у гості.
Приблизно в указаний час по дорозі ОСОБА_63 зайшла у гості до своєї знайомої ОСОБА_80 , щоб разом з нею піти до ОСОБА_8 . Побувши деякий час у ОСОБА_81 ми разом з нею вийшли з квартири і пішли до ОСОБА_8 . Час був 21.43 год., оскільки це був зафіксований в мобільному телефоні ОСОБА_63 вихідний дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_8 .
В указаний час ОСОБА_63 подзвонила ОСОБА_8 , щоб її попередити, що вони йдуть до неї. Але абонент ОСОБА_8 була недоступна. Коли ОСОБА_63 разом із ОСОБА_81 прийшли до ОСОБА_8 , те вона була разом зі своєю дочкою ОСОБА_79 сильно засмучені і у неї вдома знаходилися знайомі - ОСОБА_70 , ОСОБА_82 , який є хлопцем ОСОБА_73 . У квартирі були розкидані речі, був безлад. На питання, що сталося, ОСОБА_8 розповіла, що до неї в квартиру спочатку подзвонили, а коли вона відкрила двері, то до неї в квартиру увірвалися 2 незнайомі хлопці, які зв'язали скотчем руки їй і дочки і стали лазити по квартирі і викрали: рідкокристалічний монітор, комп'ютерний системний блок, кермо з педалями для гри на комп'ютері, ігровий джостик, гроші, DVD програвач, мобільні телефони, належні ОСОБА_8 і її дочці, і золоті вироби.
Хто міг вчинити крадіжку у ОСОБА_8 , ОСОБА_63 не знає.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_83 суду пояснила, що у неї в провадженні перебувало кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 , обвинуваченого за ст. 187 ч. 3 КК України. Перед тим, як вони збиралися закінчувати справу, вирішили провести впізнання з потерпілою і з ОСОБА_17 . У ОСОБА_17 був адвокат ОСОБА_7 . Раніше вони домовлялися з ОСОБА_7 , у який день вони повинні були зустрітися, для того щоб поїхати в СІ ознайомитися із справою. У ході слідства виникла необхідність провести слідчу дію- впізнання з участю потерпілої, у зв'язку з чим ОСОБА_7 було по телефону повідомлено. Конкретно на час вони не домовлялися, але в першій половині дня вони мали виїхати в СІЗО, так як ОСОБА_17 перебував у СІЗО м. Артемівська. Вони чекали поки їх забезпечать транспортом, і коли вже було все готове, вона ще раз передзвонила ОСОБА_7 , від нього надійшла остаточна відповідь, що якщо немає транспорта, він нікуди не поїде. ОСОБА_7 не раз дзвонили, конкретно вона і начальник слідства ОСОБА_84 . Після чого вони самі без адвоката, поїхали до ОСОБА_17 , в СІЗО, з ними були потерпілі, там вони знайшли понятих. У ході розмови з ОСОБА_17 , йому було роз'яснено, що його адвокат не з'явився, йому було запропоновано іншого адвоката, але ОСОБА_17 відмовився, після чого вони почали проводити впізнання. Поняті були дві жінки, жительки м. Артемівська, їм було роз'яснено, що буде проводитися впізнання. ОСОБА_17 так само було роз'яснено, що буде проводитися впізнання. ОСОБА_17 спочатку говорив , що бажає свого адвоката і іншого він не хоче. Спочатку ОСОБА_17 завели в кімнату, в кімнаті була клітка, посадили його в клітку. Після того, як завели в кімнату статистів, ОСОБА_17 було запропоновано зайняти будь-яке місце, він добровільно вийшов з клітки, і зайняв місце серед статистів. Після в кімнату була запрошена потерпіла, яка в присутності понятих впізнала ОСОБА_17 як людину, яка вчинив стосовно нього розбійний напад. ОСОБА_17 відмовився від яких-либо підписів, про це було зазначено в протоколі, поняті підписали.
На питання учасників судового засідання Торосян суду пояснила, що свідка ОСОБА_48 вона допитувала. Свідкові ОСОБА_48 вона свій телефон не показувала, на фотографію ОСОБА_17 вона не вказувала. Спочатку зустріч з ОСОБА_7 переносила вона, так як вони домовилися зустрітися в першій половині дня, скільки точно разів вона переносила зустріч, вона не пам'ятає, дзвонила кілька разів. Після, в ході розмови, ОСОБА_7 пояснив, що йому необхідно, щоб його забрали з м. Єнакієве, а після поїхати вже в м. Артемівськ. Через час вона йому передзвонила і пояснила, що у них немає можливості забрати його з м. Єнакієве. Спочатку вони збиралися зустрітися у м. Дебальцеве. У кімнаті, в яку привели ОСОБА_17 , йому було запропоновано здійснити заміну адвоката. Впізнання проводилося в суботу. Запасний адвокат був у м. Артемівську. Про те, що ОСОБА_17 відмовився від послуг захисника, вона писала рапорт, чи відображено це в протоколі впізнання, вона не пам'ятає. За первинним показаннями потерпіла говорила, що не зможе впізнати другої людини, на що вона не стала проводити впізнання, так як за показаннями потерпіла не зможе впізнати другої людини. Після того, як слідчий повторно допитала потерпілу ОСОБА_8 , потерпіла сказала, що точно вона не може описати його зовнішність, але вона виявила бажання провести впізнання. ОСОБА_7 вона говорила, що вони збираються їхати в СІЗО для того, щоб провести впізнання та ознайомитися з матеріалами справи.
Показання свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_45 , ОСОБА_53 , ОСОБА_14 , дані в ході судового слідства суд визнає неправдивими, такими, що спростовуються показаннями цих свідків на досудовому слідстві та у судовому слідстві у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_14 . Суд визнає ці показання як засіб захисту обвинуваченого, що спрямовані на уникнення останнього від відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Показання потерпілих, свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_45 , ОСОБА_53 , ОСОБА_14 на досудовому слідстві, показання свідків ОСОБА_62 , ОСОБА_66 , ОСОБА_70 , ОСОБА_83 у судовому засіданні, оголошені показання свідка ОСОБА_63 на досудовому слідстві суд визнає належними та такими, що узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Незважаючи на невизнання вини самим обвинуваченим, його винність у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у приміщення, доводиться наступними письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 04.12.2009 р., оглянуто квартиру АДРЕСА_2 , зафіксовано загальний безлад, виявлено фрагменти скотчу, чим підтверджено показання потерпілих щодо обставин скоєння нападу (а.с. 5 т.с. 2).
Згідно із протоколом огляду квартири АДРЕСА_6 , де мешкає ОСОБА_45 від 10.12.2009 р., виявлено викрадене майно, яке належить ОСОБА_8 і газовий пістолет ОСОБА_14 , тим самим підтверджено показання свідка ОСОБА_45 в ході досудового слідства та судового слідства у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_14 (а.с. 49 т.с. 2).
Відповідно до протоколу огляду від 10.12.2009 р. викраденого мобільного телефону ОСОБА_8 , наданого гр-ном ОСОБА_85 , що співпадає з описом викраденого телефону потерпілою. (а.с. 153 т.с. 2).
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 05.01.2013 р., потерпіла ОСОБА_8 за ростом, розрізом очей, статурі, верхній половичі обличчя впізнала обвинуваченого ОСОБА_10 як хлопця, який разом із ОСОБА_14 скоїв розбійний напад на її квартиру 04.12.2009 р. (а.с. 338-340 т.с. 2). Вказаний протокол колегія суддів вважає належним та допустимим доказом, оскільки при неприбутті для проведення вказаної слідчої дії захисника ОСОБА_10 адвоката ОСОБА_7 слідчий СВ Дебальцевського МВ ГУМВС ОСОБА_83 запропонувала ОСОБА_10 залучити іншого захисника для участі у проведенні впізнання особи, що відповідає вимогам ст. 53 КПК України. Однак ОСОБА_10 відмовився від залучення захисника, про що свідчить рапорт ОСОБА_83 (а.с. 337 т.с. 2) та підтверджується показаннями ОСОБА_83 , даними нею у якості свідка при розгляді даного кримінального провадження.
Згідно з протоколом відтворення обстановки і обставин події від 11.12.2009 р., ОСОБА_14 вказав квартиру потерпілих, прокоментував і продемонстрував події, що відбувалися в ній під час вчиненого ним та ОСОБА_10 злочину, зазначив дії, які вчинив ОСОБА_10 під час скоєння нападу, вказав місцерозташування викрадених ними з квартири речей, що узгоджується зі свідченнями потерпілих в судовому засіданні та на досудовому слідстві (а.с. 74 т.с. 2).
Відповідно до протоколу відтворення обстановки і обставин події від 17.02.2010 р., потерпіла ОСОБА_8 , прокоментувала і продемонструвала події, що відбувалися під час вчиненого ОСОБА_14 та ОСОБА_10 злочину, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.( а.с. 248-251 т.с. 2).
Згідно з протоколом відтворення обстановки і обставин події від 20.02.2010 р., потерпіла ОСОБА_12 прокоментувала і продемонструвала події, що відбуваються під час вчиненого злочину, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, тим самим підтверджено обставини вчинення злочину. ( а.с. 260-262 т.с. 2).
Відповідно до протоколу впізнання предметів від 11.12.2009 р., ОСОБА_8 впізнала викрадений рідкокристалічний монітор ( а.с. 88 т.с. 2), згідно з протоколом впізнання предметів від 11.12.2009 р., ОСОБА_8 впізнала викрадений DVD - плеер. (а.с. 90 т.с. 2), у відповідності до протоколу впізнання предметів від 14.01.2010 р., ОСОБА_8 впізнала викрадений мобільний телефон. ( а.с. 201), відповідно до протоколу впізнання предметів від 14.01.2010 р., ОСОБА_8 впізнала викрадені рульове колесо з педалями для гри на комп'ютері (а.с. 202 т.с. 2), ігровий джостик (а.с. 203 т.с. 2), відповідно до протоколу впізнання ОСОБА_12 впізнала викрадений у неї мобільний телефон (а.с. 207 т.с. 2).
Відповідно до протоколу очної ставки від 10.12.2009 р., проведеної між ОСОБА_45 та ОСОБА_14 підтверджені обставини скоєння злочину та участь у ньому ОСОБА_10 (а.с. 73 т.с. 2).
Колегія суддів визнає вищеперелічені досліджені докази як достовірні докази вини ОСОБА_55 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 187 ч. 3 КК України, такими, що здобуті відповідно до Кримінально -процесуального законодавства України.
Довідку з місця роботи ОСОБА_10 , видану приватним підприємцем ОСОБА_86 20.11.2012 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 41 т.с. 3), колегія суддів відхиляє як доказ по даному кримінальному провадженню, оскількі відомості, зазначені в довідці, а саме- період роботи ОСОБА_10 у м. Москва 04.12.2009 р.- на час вчинення кримінального правопорушення, спростовуються іншими доказами у справі, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_8 , даними нею в ході досудового слідства та у судовому засіданні, показаннями свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_53 , ОСОБА_45 , ОСОБА_14 , даних ними в ході досудового слідства та у судовому слідстві у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_14 ; письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні. Крім того, вказана довідка не є оригіналом та не містить всіх необхідних реквізитів, що передбачені для вказаного офіційного документа.
Відповідно до здобутих доказів колегія суддів приходить до висновку, що вина обвинуваченого повністю доведена і його дії за ч. 3 ст. 187 КК України кваліфіковані вірно, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.
Слід також зазначити, що згідно обвинувального акту (а.с. 203 т.с. 4) помилково зазначено відомості про потерпілу « ОСОБА_87 », хоча відповідно до паспорту (а.с. 35 т.с. 2) та свідоцтва про шлюб (а.с. 39 т.с. 4) вірні анкетні дані про потерпілу є « ОСОБА_12 », відповідно « ОСОБА_12 ». Суд визнає цю помилку технічною, та вважає « ОСОБА_87 » та « ОСОБА_12 » однією особою- потерпілою ОСОБА_12 .
При обранні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого.
Відповідно до ч.5 ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 3 ст. 187 КК України, вчинений обвинуваченим, є особливо тяжким злочином.
Суд при призначенні покарання враховує особу обвинуваченого: ОСОБА_10 за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 351 т.с. 2); раніше не судимий (а.с. 344 т.с. 2); на диспансерному обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває (а.с. 345 т.с. 2); одружений (а.с. 346 т.с. 2); не працює; має неповнолітню дочку ОСОБА_88 27.03.2004 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 348 т.с. 2).
З урахуванням обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_22 затриманий 29.06.2012 року, тому срок відбування покарання обвинуваченому треба обчислювати з 29 червня 2012 року.
Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Артемівському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Донецькій області, застосовану до ОСОБА_10 відповідно до ухвали Дебальцевського міського суду від 03.07.2012 року, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Під час досудового розслідування витрати на залучення експертів за проведення товарознавчої експертизи № 763 від 06.01.2010 р. становили 428,54 грн. (а.с. 147 т.с. 2), витрати на залучення експертів за проведення товарознавчої експертизи № 765 від 05.01.2010 р. становили 321,41 грн. (а.с. 172 т.с. 2), витрати на залучення експертів за проведення дактилоскопічної експертизи № 10 від 15.01.2010 р. становили 535,68 грн. (а.с. 182 т.с. 2), витрати на залучення експертів за проведення трасологічної експертизи № 11 від 15.01.2010 р. становили 535,68 грн. (а.с. 189 т.с. 2), витрати на залучення експертів за проведення криміналістичної експертизи № 14 від 19.01.2010 р. становили 267,84 грн. (а.с. 230 т.с. 2), усі вищеперелічені витрати підлягають стягненню з ОСОБА_10 на користь держави.
Долю речових доказів вирішено Дебальцевським міським судом при винесенні вироку від 22.12.2010 р. у кримінальній справі № 1-88-2010 за звинуваченням ОСОБА_14 . (а.с. 302-306 т.с. 2).
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 323,324 розділом ХІ “Перехідних положень” КПК України, суд -
ОСОБА_55 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України і призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком 9 (дев'ять) років з конфіскацією всього майна, що належить йому на праві власності.
Міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Артемівському слідчому ізоляторі УДПтСУ в Донецькій області ОСОБА_10 залишити в силі до набуття вироком законної сили.
Строк відбування покарання ОСОБА_10 враховувати з 29 червня 2012 року.
Стягнути з ОСОБА_55 на користь держави судові витрати, а саме витрати на залучення експертів за проведення товарознавчої експертизи № 763 від 06.01.2010 р. у сумі 428,54 грн., витрати на залучення експертів за проведення товарознавчої експертизи № 765 від 05.01.2010 р. у сумі 321,41 грн., витрати на залучення експертів за проведення дактилоскопічної експертизи № 10 від 15.01.2010 р. у сумі 535,68 грн., витрати на залучення експертів за проведення трасологічної експертизи № 11 від 15.01.2010 р. у сумі 535,68 грн., витрати на залучення експертів за проведення криміналістичної експертизи № 14 від 19.01.2010 р. у сумі 267,84 грн.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів: ОСОБА_10 , який тримається під вартою, з моменту вручення йому копії вироку, іншими учасниками судового провадження - з дня його проголошення до апеляційного суду Донецької області через Дебальцевський міський суд.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1 .
Суддя Дебальцевського
міського суду ОСОБА_2 .
Суддя Дебальцевського
міського суду ОСОБА_3