"23" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/8814/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
при секретарі: Зубенко Д.М.,
за участю представників сторін: від позивача: Ахметова М.У., від відповідача: Мартиневич А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішень,
Публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" звернулось до суду з позовом до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів: від 14.12.2010 №806000006/2010/001091/3, від 1412.2010 №806000006/2010/001096/3,
14.12.2010 №806000006/2010/001099/3, від 14.12.2010 №806000006/2010/001100/3, від 14.12.2010 №806000006/2010/001101/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001102/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001103/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001104/3; від 15.12.2010 №806000006/2010/001106/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001109/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001112/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001113/3.
Позовні вимоги мотивовано тим, що Полтавською митницею протиправно, на підставі хибного висновку щодо необхідності включення до митної вартості імпортованих товарів, яка була визначена позивачем за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), витрат, пов'язаних з відрядженням працівників підприємства до іноземної країни для проведення демонтажу обладнання на суму 371 787,37 грн., винесено рішення про визначення іншої, ніж заявлено позивачем, митної вартості товару.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано рішення Полтавської митниці про визначення митної вартості товарів від 14.12.2010 №806000006/2010/001091/3, від 1412.2010 №806000006/2010/001096/3, 14.12.2010 №806000006/2010/001099/3, від 14.12.2010 №806000006/2010/001100/3, від 14.12.2010 №806000006/2010/001101/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001102/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001103/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001104/3; від 15.12.2010 №806000006/2010/001106/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001109/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001112/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001113/3.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року скасовано; прийнято нову, якою у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджується, що Полтавською митницею проведено позапланову перевірку стану дотримання законодавства України з питань митної справи при здійснення зовнішньоекономічної діяльності відкритого акціонерного товариства "Полтавакондитер", за результатами якої складено акт перевірки від 21.12.2010 №0010/10/806000000/0000382208.
Перевіркою встановлено, що за окремими вантажними митними деклараціями, а саме: ВМД від 05.12.2008 №№806000003/8/011146, №806000003/8/011147, №806000003/8/011163, №806000003/8/011131, №806000003/8/011148, №806000003/8/011136, №806000003/8/011135, №806000003/8/011134, від 03.11.2009 №806000003/8/009132, від 26.11.2009 №806000004/9/009912, від 25.12.2009 №806000004/9/010922, від 11.05.2010 №8060000043/2010/004372 до митної вартості товарів не включено витрати підприємства, пов'язані з підготовкою до транспортування імпортованих вантажів, які понесені підприємством у вигляді витрат на відрядження працівників до іноземної країни для проведення демонтажу обладнання на суму 371 787,37 грн.
Також перевіркою встановлено не включення в повному обсязі до митної вартості витрат на транспортування вантажів на суму 15 454,00 грн. за ВМД від 05.12.2008 №№806000003/8/011131, №806000003/8/011148, №806000003/8/011136, №806000003/8/011135, №806000003/8/011134, №806000003/8/009132.
На підставі акту перевірки від 21.12.2010 №0010/10/806000000/0000382208 Полтавською митницею прийнято рішення про визначення митної вартості від 14.12.2010 №806000006/2010/001091/3, від 1412.2010 №806000006/2010/001096/3, 14.12.2010 №806000006/2010/001099/3, від 14.12.2010 №806000006/2010/001100/3, від 14.12.2010 №806000006/2010/001101/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001102/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001103/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001104/3; від 15.12.2010 №806000006/2010/001106/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001109/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001112/3, від 15.12.2010 №806000006/2010/001113/3.
Вказуючи на протиправність зазначених рішень, публічне акціонерне товариство "Полтавакондитер" звернулось до суду із даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що витрати підприємства у вигляді витрат на відрядження працівників до іноземної країни для проведення демонтажу обладнання, за своєю суттю не є витратами на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, у зв'язку з чим не враховуються при визначенні митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до положень статті 267 Митного кодексу України.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що під час відрядження працівники позивача здійснювали демонтаж кондитерських ліній з метою підготовки обладнання до транспортування на митну територію України, тобто фактично була здійснена обробка товарів, що пов'язана з транспортуванням на митну територію України, у зв'язку з чим такі витрати додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари на підставі статті 267 Митного кодексу України.
Додатково, судом апеляційної інстанції вказано, що відповідно до наданого розрахунку витрат, включених до митної вартості товарів по оскаржуваним рішенням, крім витрат на обробку товару митницею було проведено донарахування не задекларованих витрат на транспортування, яке позивачем не оскаржувалось.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції та вказує на помилковість скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 267 Митного кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, Митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно з актом перевірки від 21.12.2010 №0010/10/806000000/0000382208 позивачем до митної вартості імпортованого товару не включено витрати на відрядження працівників до іноземної країни для проведення демонтажу обладнання, які митним органом розцінено як витрати з підготовкою до транспортування імпортованих вантажів, тобто витрати з обробки оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням.
Колегія суддів погоджується із доводами суду першої інстанції в частині того, що витрати на відрядження працівників за кордон для демонтажу виробничих потужностей не є витратами з обробки товарів, пов'язані з їх транспортуванням.
Так, чинне законодавство України не містить визначення поняття "обробка товару", як і його тлумачення.
У той же час, виходячи з того, що митним кодексом зазначене поняття для цілей митного законодавства розглядається нерозривно з процесом транспортування, колегія суддів вважає, що під обробкою товару в даному випадку слід розуміти такі процеси, які, по-перше спрямовані на досягнення цілей транспортування товару (переміщення у просторі із збереженням первісного стану товару), по-друге - об'єктом яких є безпосередньо товар, що переміщається. Так, зазначеним характеристикам відповідають такі процеси як пакування, тарування, маркування тощо.
У свою чергу, відповідно до пункту 1.4. розділу ІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 №59, чинної на момент виникнення спірних правовідносин, за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати: а) на проїзд (включаючи попереднє замовлення квитків, користування постільними речами в поїздах, оплату аеропортних зборів, перевезення багажу) як до місця відрядження й назад так і за місцем відрядження; б) на оплату рахунків за проживання в готелях (мотелях) або наймання інших житлових приміщень, а також уключених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, білизни, взуття), за користування холодильником, телевізором (крім каналів, за які встановлено окрему плату), кондиціонером; в) на оплату телефонних рахунків; г) на оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), на комісійні (в разі обміну валютних коштів), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження, включаючи будь-які збори та податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції в частині того, що витрати на відрядження працівників за кордон, не є витратами з обробки товарів, пов'язані з їх транспортуванням, оскільки зазначені поняття є поняттями відмінними.
Той факт, що завданням працівників у відрядженні був демонтаж обладнання не свідчить про те, що витрати з відрядження таких працівників є витратами з обробки товару.
Так, відповідно до пункту 4.2. Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України, затверджених наказом Державної митної служби України від 31.01.2007 №74, діяльність, яка здійснюється покупцем на його власні кошти, крім зазначеної в абзаці другому статті 267, не розглядається як опосередкований платіж продавцеві, хоча вона і може вважатися вигідною для продавця. Таким чином, вартість такої діяльності не додається до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті при визначенні митної вартості.
Так само колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині необґрунтованості посилання митного органу на підтвердження правомірності оскаржуваних рішень на факт віднесення позивачем відповідних витрат на рахунок 1520 (придбання (виготовлення) основних засобів), тобто збільшення вартості основних засобів (імпортованого обладнання) на суму витрат на відрядження, що на думку митного органу, має наслідком збільшення митної вартості товару на суму зазначених витрат.
Так, відповідно до статті 259 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 260 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
У той же час, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності, визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92.
Відповідно до пункту 4 Положення (стандарту) 7, основні засоби матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Первісна вартість історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.
Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Відповідно до пункту 8 Положення (стандарту) 7, первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.
Зазначені витрати у відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 обліковуються на субрахунку 152 "Придбання (виготовлення) основних засобів".
Відповідно до пункту 14 Положення (стандарту) 7 первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта. Залишкова вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів. Первісна (переоцінена) вартість основних засобів може бути збільшена на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням та ремонтом об'єкта, визначену у порядку, встановленому податковим законодавством.
За результатами аналізу наведених норм колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції в частині того, що митна вартість товарів та вартість основних засобів є різними поняттями, засади визначення та формування яких регулюється різними нормативно-правовими актами. Формування вартості об'єкта основних засобів, відмінної від митної вартості імпортованого обладнання, не тягне за собою збільшення митної вартості.
Одночасно з викладеним, зважаючи на те, що оскаржуваними рішеннями митного органу митну вартість визначено за окремими ВМД, на кожну партію товару, виходячи з одиниці імпортованого товару, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень в цілому, незважаючи на те, що по деяким рішенням крім витрат на обробку товару при визначенні митної вартості також враховувались донарахування не задекларованих витрат на транспортування, яке позивачем не оскаржувалось.
Так, суд, з огляду на виключність компетенції митного органу у питаннях визначення митної вартості, позбавлений можливості самостійно провести розрахунок та визначити митну вартість виключно з урахуванням витрат на транспортування вантажів на суму 15 454,00 грн. за ВМД від 05.12.2008 №№806000003/8/011131, №806000003/8/011148, №806000003/8/011136, №806000003/8/011135, №806000003/8/011134, №806000003/8/009132, проти якого позивачем за змістом зазначеного позову не заперечував.
Враховуючи викладене, виходячи із завдання адміністративного судочинства, встановленого статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на протиправність рішень митного органу про визначення митної вартості товару як таких, що прийнято на підставі помилкових висновків щодо необхідності включення до митної вартості імпортованих товарів, яка була визначена позивачем за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), витрат, пов'язаних з відрядженням працівників підприємства до іноземної країни для проведення демонтажу обладнання на суму 371 787,37 грн., колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо наявності підстав для вжиття заходів судового захисту порушених прав та інтересів позивача шляхом скасування оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим вказує на помилковість скасування судом апеляційної інстанції законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Полтавакондитер" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року скасувати, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: