24 квітня 2014 року м. Київ К/9991/36936/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення,
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення від 25.12.2009 №317 та зобов'язання відповідача повернути сплачені позивачем кошти згідно з вказаним рішенням.
Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами апеляційного оскарження рішення відповідачем не дотримано строки розгляду скарги, у зв'язку з чим скарга позивача відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення ревізії та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, вважається задоволеною. Позивач вказує, що при здійсненні ним нарахування та виплати сум премії після звільнення працівників з посад, а також допомоги по тимчасовій непрацездатності вагітним на період оздоровлення в спеціалізованих відділеннях санаторно-курортних закладів, вимоги Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» порушено не було.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Виконавчою дирекцією Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності за період з 01.10.2008 по 01.10.2009 проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», за результатами якої складений акт від 15.12.2009.
Перевіркою встановлено факт несвоєчасного перерахування сум часткової вартості за путівки, придбаних за рахунок коштів Фонду, в сумі 35968,80 грн. Факт порушення термінів перерахування до бюджету Фонду часткової вартості за путівки підтверджується розрахунком, який долучено до акту перевірки та який підписано головним бухгалтером ПАТ КБ «Приватбанк».
25.12.2009 Виконавчою дирекцією Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було прийнято рішення №317 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» нарахована пеня у розмірі 73,66грн. та накладено штраф у розмірі 17984,40 грн.
За несвоєчасність сплати страхувальником сум часткової вартості за путівки, придбаних за рахунок Фонду накладено штраф у розмірі 17984,40 грн. (50 відсотків від суми, належної до сплати, - 35968,80 грн.). Пеню у розмірі 73,66 грн. розраховано виходячи із 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернулось до відповідача із скаргою вих. №30.1.0.0/01-2 від 11.01.2010, яка отримана відповідачем 19.01.2010.
08.02.2010 відповідачем за результатами розгляду скарги прийнято рішення про відмову в її задоволенні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не порушено строки розгляду скарги, а під час прийняття рішення №317 від 25.12.2009 про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФССзТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб що передбачені чинним законодавством України.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно пункту 2 частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (в редакції. яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов'язаний нараховувати та сплачувати страхові внески в установлені строки та у повному обсязі.
За приписами пунктів 2, 6 частини 1 статті 28 цього Закону страховик має право здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, установах та організаціях, незалежно від форм власності, накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб у відсотках:
для роботодавців - до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;
для найманих працівників - до сум оплати праці, які включають основну та додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб;
для застрахованих осіб, зазначених у частинах другій і третій статті 6 цього Закону, - до сум оподатковуваного доходу (прибутку).
Страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється щороку на рівні п'ятнадцяти розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, та є розрахунковою величиною при обчисленні допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітності та пологах.
Статтею 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 цього Закону.
Статтею 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» передбачено, що страхувальник - роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів. Фізична особа, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, додатково несе відповідальність за ухилення від взяття на облік як платника страхових внесків. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником (у тому числі фізичною особою, яка не має статусу підприємця та використовує найману працю, через ухилення від подання заяви про взяття на облік як платника страхових внесків) або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. За несвоєчасність сплати страхувальником страхових внесків на нього накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми належних до сплати страхових внесків за весь період, який минув з дня, коли страхувальника було взято на облік. За неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої (заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми. Право застосовування фінансових санкцій, передбачених цією статтею, мають керівники виконавчої дирекції Фонду та його відділень, їх заступники.
Враховуючи наведене/, та зважаючи на наявність доказів про несвоєчасність сплати вартості путівок, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у відповідача підстав для прийняття оскаржуваного рішення про накладення штрафу за несвоєчасність сплати страхувальником сум часткової вартості путівок, придбаних за рахунок Фонду та нарахування пені.
Щодо доводів позивача про не дотримання відповідачем строків розгляду скарги, то колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про їх необґрунтованість з огляду на нижченаведене.
Відповідно до пункту 16.1 Інструкції про порядок проведення ревізії та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №38 від 19.09.2001, у разі коли платник страхових внесків вважає, що орган Фонду невірно визначив суму фінансових та штрафних санкцій або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, або виходить за межі його компетенції, встановленої законодавством, такий страхувальник має право звернутися до органу Фонду із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які страхувальник вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана органу Фонду протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання страхувальником рішення органу Фонду, що оскаржується. Орган Фонду зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги страхувальника на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли орган Фонду надсилає страхувальнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий страхувальник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до органу Фонду вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Судами встановлено, що рішення за результатами розгляду скарги прийнято на двадцятий день з дня отримання скарги - 08.02.2010 і в той же день направлено позивачу, що підтверджується касовим чеком від 08.02.2010, повідомленням про вручення поштового відправлення. Рішення про результати розгляду скарги отримано позивачем 12.02.2010, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що рішення про результати розгляду скарги позивача було прийнято та направлено скаржнику у строки, встановлені Інструкцією №38.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: