"23" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/27699/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Чалого С.Я.,
при секретарі: Зубенко Д.В.,
за участю представників сторін: від позивача: Зінченка М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2012 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Запоріжкокс» до Запорізького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про скасування рішення -
Відкрите акціонерне товариство «Запоріжкокс» звернулось до суду з позовом до Запорізького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправною та скасування постанови від 23.09.2010 № 210-ЗП.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю рішення відповідача про оголошення позивачу попередження за порушення законодавства про цінні папери як такого, що винесене за відсутності порушення позивачем норм чинного законодавства, зокрема, статті 43 Закону України «Про господарські товариства».
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову Запорізького територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 23.09.2010 № 210-ЗП.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2012 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі публічне акціонерне товариство «Запоріжкокс» із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.08.2010 Запорізьким територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку у зв'язку із виявленням факту порушенням позивачем частини четвертої статті 43 Закону України «Про господарські товариства» в частині прийняття на загальних зборах товариства 30.07.2010 рішень, не включених в порядок денний, по відношенню до відкритого акціонерного товариства «Запоріжкокс» винесена постанова про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів.
08 вересня 2010 року уповноваженою особою відповідача складено акт № 214-ЗП про правопорушення на ринку цінних паперів, яким встановлено порушення відкритим акціонерним товариством «Запоріжкокс» вимог частини четвертої статті 43 Закону України «Про господарські товариства».
За результатами розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів відповідачем винесено постанову від 23.09.2010 № 210-ЗП, якою винесено відкритому акціонерному товариству «Запоріжкокс» попередження за порушення законодавства про цінні папери.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності постанови від 23.09.2010 № 210-ЗП як такої, що винесено на підставі хибних висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог законодавства при прийнятті рішень на загальних зборах товариства 30.07.2010.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що Запорізьке територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за законом не виконує функції з накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, а відтак, і не може бути відповідачем у вказаній адміністративній справі.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, вважаючи за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» державна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право, зокрема, у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку виносити попередження емітентам.
Згідно із статтею 9 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» уповноваженими особами Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку є, зокрема, працівники відповідних територіальних органів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку - за письмовим дорученням начальника відповідного територіального органу Комісії.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів» рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді.
Згідно із пунктами 1, 3 та 16 Положення про Запорізьке територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку останнє є юридичною особою, входить до системи Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та реалізує в м. Запоріжжя та Запорізькій області покладені на Комісію чинним законодавством завдання.
Відповідно до пункту 6 зазначеного Положення Запорізьке територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку має право, у тому числі, накладати на осіб, винних у порушеннях законодавства, штрафи та інші санкції.
Аналіз викладеного дає підстави вважати, що Запорізьке територіальне управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку вправі накладати на суб'єктів господарювання санкції за правопорушення у сфері цінних паперів.
За вказаних обставин, зважаючи на те, що оскаржуване рішення про накладення санкцій прийнято саме Запорізьким територіальним управлінням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, колегія суддів вказує на помилковість позиції суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову з мотивів неналежності відповідача.
Водночас, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 43 Закону України «Про господарські товариства», загальні збори не вправі приймати рішення з питань, не включених до порядку денного.
У той же час, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладення в протоколі загальних зборів від 30.07.2010 прийнятих загальними зборами відкритого акціонерного товариства «Запорожкокс» рішень з 7-12 питання, шляхом включення підпунктів, не свідчить про те, що були розглянуті та прийняті рішення з питань, які попередньо не були включені до порядку денного загальних зборів відкритого акціонерного товариства «Зопорожкокс».
Відповідно до Роз'яснення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.11.1999 № 24 формулювання питань, включених до порядку денного загальних зборів акціонерів, мають давати акціонерам змогу передбачити можливі рішення зборів з кожного питання. Включення до порядку денного зборів питань «Різне», «Організаційні питання» та їх еквівалентів неможливо у зв'язку з тим, що такі дії порушують права акціонерів на попереднє ознайомлення з порядком денним загальних зборів акціонерів, передбачене частиною першою статті 43 Закону України «Про господарські товариства».
Судом першої інстанції встановлено, що всі включені в порядок денний загальних зборів 30.07.2010 питання є зрозумілими та дають змогу повно та всебічно уявити їх обсяг (зміст) та можливість прийняття певних рішень
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність факту порушення з боку позивача статті 43 Закону України «Про господарські товариства», колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції щодо протиправності постанови від 23.09.2010 № 210-ЗП та, відповідно, наявності підстав для задоволення позову, у зв'язку з чим вказує на помилкове скасування судом апеляційної інстанції законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись статями 160, 167, 220, 221, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» задовольнити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2012 року скасувати, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: