"19" березня 2014 р. м. Київ К/9991/12545/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
за участю секретаря: Гончарук І.Ю.
представників позивача Новотурова О.Я.
відповідача Маісурадзе З.А.
прокуратури Клюге Л.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 у справі №2а-4910/10/1270 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, за участю прокуратури Луганської області про скасування податкових повідомлень-рішень.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2010, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин» (далі - ВАТ «Луганськмлин», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, яка є правонаступником Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську (далі - відповідач), за участю прокуратури Луганської області, задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 №00002308011/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1350311,00грн., №00002408011/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 6041790,00грн. У задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2010 №00002408011/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 51770,00грн. відмовлено за необґрунтованістю.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 21.02.2011 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 14.03.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, п.п.11.1, 11.5, 11.7 ст. 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, ст.ст. 69, 70, 71, ч. 1 ст. 72, ст. 79, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до приписів ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено заміну відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у місті Луганську її правонаступником - Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку ВАТ «Луганськмлин» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 07.06.2010 №567/08-1/00952737.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 №00002308011/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування за декларацією за червень 2008 року на суму 700036,00грн., за декларацією за липень 2008 року на суму 650275,00грн. та №00002408011/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6093560,00грн., у тому числі 3046780,00грн. за основним платежем та 3046780,00грн. штрафними (фінансовими) санкціями.
Фактичною підставою для визначення позивачу зобов'язань став висновок податкового органу про порушення ВАТ «Луганськмлин» п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок заниження податку на прибуток в періоді що перевірявся, на загальну суму 3046780,00грн., у тому числі, заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3020895,00грн., та завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1350311,00грн. При цьому податковий орган дійшов висновку про нікчемність укладеного правочину від 23.06.2008 за №32/1 між позивачем та ТОВ «Кватро-Центр» про придбання пшениці та висівок пшеничних на загальну суму 12083333,33грн., про відсутність документального підтвердження сплати брокерської винагороди та платіжних документів по витратах на відрядження - на суму 25843,00грн. та 42,00грн. відповідно. А також, пп. 7.7.1, п.п. 7.7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок завищення позивачем податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді що перевірявся, на загальну суму 1350311,00грн., у тому числі за червень 2008 року на суму 700036,00грн., за липень 2008 року на суму 650275,00грн.
Законодавець дозволяє платнику податку зменшувати оподатковуваний прибуток на суму валових витрат, однак при цьому наголошує на тому, що такими витратами є витрати, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Отже, виходячи з положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведеного вбачається, що наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому продавцями товару первинних документів, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата податку на додану вартість продавцям у складі вартості товару є достатніми підставами для визначення податкового кредиту при реальному проведенні господарських операцій.
Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету у разі невиконання своїх податкових зобов'язань контрагентами позивача.
Як вбачається із матеріалів справи між позивачем та ТОВ «Кватро-Центр» укладено договір купівлі-продажу №32/1 від 23.06.2008, відповідно до якого, останній зобов'язується передати у власність ВАТ «Луганськмлин» товар загальною вартістю 14500000,00грн., а позивач зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах цього договору.
Факт здійснення оплати та придбання товарів на підставі вказаного договору підтверджується наявними в матеріалах справи накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, актами приймання-передачі, накладними на поставку висівок та приймальним актом на висівки. Заборгованість ВАТ «Луганськмлин» перед ТОВ «Кватро-Центр» станом на 31.12.2009 відсутня.
Вказаний договір був спрямований на реальне настання правових наслідків та реальне здійснення операцій, особливістю якого було відповідальне зберігання на території ВАТ «Луганськмлин» товару, який належав ТОВ «Кватро-Центр» без його транспортування та переміщення, що пояснює відсутність товарно-транспортних накладних.
Згідно довідки, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Кватро-центр» з питань взаємовідносин з ВАТ «Луганськмлин» за період червень 2008 року, за результатами якої не встановлено порушень діючого законодавства. Крім того, на час розгляду справи дані щодо скасування реєстрації та виключення з державного реєстру ТОВ «Кватро-Центр» відсутні.
Посилання відповідача на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 24.03.2009, якою було закрито провадження у кримінальній справі за звинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України та ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 205, ч. 1, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, як на підтвердження фіктивності відносин між позивачем та ТОВ «Кватро-Центр» є необгрутованим, оскільки формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість на придбання пшениці та висівок пшеничних, відповідно до згаданого договору, у постанові від 24.03.2009 Вишгородським районним судом Київської області не встановлювалось. Первинні документи по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Кватро-центр» в постанові не досліджувалися, правова оцінка їм не надавалася.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду про закриття провадження у кримінальній справі, не є документом, який встановлює обставини, які не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про реальний характер виконання договору купівлі-продажу №32/1 від 23.06.2008, внаслідок чого, позивач правомірно збільшено розмір податкового кредиту та валових витрат, та про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку ВАТ «Луганськмлин».
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2009 у справі №2а-24815/09, залишеною без змін увалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009, позовні вимоги ВАТ «Луганськмлин» до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, підтверджено законність та правильність визначення сум відшкодування ПДВ за період з березня 2008 по травень 2009, в тому числі і за спірний період, який визначено в акті перевірки та податковому повідомленні-рішенні №00002308011/0 - червень, липень 2008 року.
Відповідно до ч 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судами також встановлено, що позивач так як і його контрагенти є платниками податку на додану вартість та перебувають на обліку в податкових органах. ВАТ «Луганськмлин», придбавши у ТОВ «Кватро-Центр» пшеницю та висівок пшениці та сплативши в безготівковому порядку її вартість, на підставі отриманих оригіналів податкових накладних відніс до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів зазначені суми ПДВ з дотриманням приписів статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Колегія суддів вважає, що обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваних повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит.
До того ж, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення господарських операцій (укладення і виконання договору купівлі-продажу), контрагент позивача був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що не заперечується сторонами, та був зареєстрований платником податку на додану вартість.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній у його постановах від 22.10.2010 у справі №21-3а10, від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі №21-47а10.
Більш того, вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Відповідачем не надано доказів отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операцій виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб, доказів отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від інших осіб, ніж сторони за правочинами.
Доводи касаційної скарги зазначеного висновку судів не спростовують і не дають підстав вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 55, 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 01.12.2010 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв