"26" березня 2014 р. м. Київ К/9991/418/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
за участю секретаря Гончарук І.Ю.
представника позивача Заєць Ю.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 у справі №2а-3147/10/0670 за позовом Приватного підприємства «МФК-Звягель» до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія
На розгляд суду передано вимоги Приватного підприємства «МФК-Звягель» (далі - ПП «МФК-Звягель», позивач) до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Новоград-Волинська ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.06.2009 №0005612320/0.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.09.2010, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що постановами Новоград-Волинського міськрайонного суду від 29.07.2009 та від 16.06.2009 встановлено вину директора і бухгалтера ПП «МФК-Звягель» у веденні податкового обліку з порушенням встановленого порядку, що зафіксовано актом перевірки від 21.05.2009 №783/05-53/23-20/34394741.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 02.09.2010 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 №0005612320/0.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 №0005612320/0 винесено безпідставно, оскільки позивач на законних підставах включив до складу валових витрат витрати, пов'язані з виплатою процентів за кредитними договорами.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Новоград-Волинська ОДПІ 27.12.2010 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 07.02.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог Новоград-Волинська ОДПІ посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 та підпункту 8.4.9 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статтей 72, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що Новоград-Волинською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПП «МФК-Звягель» з питань дотримання вимог податкового законодавства.
Перевіркою встановлено порушення підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 та підпункту 8.4.9 пункту 8.4 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення валових витрат за 2008 рік на суму 382495,00грн. та заниження амортизаційних відрахувань на суму 147092,00грн.
Так, ПП «МФК-Звягель» віднесено до валових витрат суму витрат по сплачених процентах за використання кредитних коштів для придбання вантажівок.
За наслідками перевірки Новоград-Волинською ОДПІ складено акт від 21.05.2009 №783/05-53/23-20/34394741 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.06.2009 №0005612320/0, яким ПП «МФК-Звягель» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 61733,00грн., в тому числі основний платіж - 51444,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 10 289,00грн.
Відповідно до підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою чи нарахуванням процентів по боргових зобов'язаннях (в тому числі по будь-яких кредитах, депозитах) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено ряд кредитних договорів з ВАТ «Райффайзен банк «Аваль», метою яких було придбання вантажних автомобілів для здійснення господарської діяльності ПП «МФК-Звягель».
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності включення позивачем до складу валових витрат суми витрат на сплату процентів за фінансові кредити, використані на придбання основних фондів.
Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є лише питання чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.
Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.
Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
З огляду на зазначене, Вищий адміністративний суд України вважає вірним висновок суду апеляційної інстанції про те, що доводи податкового органу, якими відповідач обґрунтовує свою правову позицію по справі, не спростовують правомірності включення позивачем до складу валових витрат суми витрат, пов'язаних з виплатою процентів за кредитними договорами.
Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 160, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, та ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -
Касаційну скаргу Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв