07 квітня 2014 року м. Київ К/9991/5740/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції (ДПІ) у м.Сімферополі
на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010
у справі №2-а-12956/09/12/0170
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Світлолюкс Україна»
до ДПІ у м.Сімферополі
про скасування податкового повідомлення-рішення , -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.02.2010, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Сімферополі №0012682301/0 від 16.09.2008.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Балатон» за жовтень 2007 року, з ТОВ «Будмонтажтехнології» та ТОВ «Сателіт-Стайл» за листопад 2007 року, з ПП «Торгбудсервіс» та ПП «Арком і К» за грудень 2007 року, за результатами якої складено акт №6825/23-4/30451004 від 12.09.2008.
За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги п.1.8 ст.1, пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неможливості підтвердження в ряд.25.1 Декларації по ПДВ відповідних періодів суму 123013,5 грн., у т.ч. по періодах: листопад 2007 року - 73710,13 грн., грудень 2007 року - 14754,17 грн., січень 2008 року - 34549,20 грн.
Таким чином сума бюджетного відшкодування, заявлена позивачем у розмірі 123013,5 грн. на розрахунковий рахунок, вважається непідтвердженою.
На підставі акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012682301/0 від 16.09.2008, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 123013,5 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачу відбулося внаслідок того, що суми податку на додану вартість, які заявлені до відшкодування, не підтверджені зустрічними перевірками по ланцюгу придбання товарної групи до виробника, оскільки у ланцюзі постачальників позивача не встановлені кінцеві виробники та відсутній факт надмірної сплати податку на додану вартість до Державного бюджету України за договорами постачання з ПП «Балатон», ТОВ «Будмонтажтехнології», ТОВ «Сателіт-Стайл», ПП «Торгбудсервіс» та ПП «Арком і К».
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій обґрунтували своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт послуг), віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентами позивача з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону. Проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено та відповідачем не спростовано.
З аналізу норм пп.7.7.1 - 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), виходячи з суті бюджетного відшкодування, розкритій в п. 1.8 ст. 1 названого Закону, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Однак, таких доказів відповідачем, всупереч положенням ч.2 ст.71 КАС України суду не надано.
Відповідачем не спростовано, що на момент здійснення операцій з поставки товару позивачу, його контрагенти були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, та перебували на обліку як платники податків і зборів. Не надано доказів встановлення в діях посадових осіб зазначених суб'єктів господарювання ознак злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.
З огляду на підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 123013,5 грн. та виконання ним усіх передбачених законом умов щодо отримання відшкодування, висновки судів попередніх інстанцій про протиправність податкового повідомлення-рішення є правильними.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду АРК від 11.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2010 залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун