"31" березня 2014 р. м. Київ К/9991/1438/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
за участю секретаря Ковтун О.С.
представників: позивача Луцюк С.С
відповідача Маісурадзе З.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010
у справі №2а-6420/10/2670
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.07.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010, в задоволені позову ДП зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м.Києві по роботі з великими платниками податків на правонаступника Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, за результатами якої складено акт від 29.03.2010 №163/41-10/19480600.
За висновками акта перевірки позивачем допущено, зокрема, ч. 3 п.2, ч.1 п. 4 Порядку встановлення нормативів збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, п. 1 р.3 Інструкції «Про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища» затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України, ДПА України від 19.07.1999 №162/379, зареєстрованого в Мін?юсті України 09.08.1999 за №544/387, у зв?язку із чим донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 67740,38 грн., у тому числі по періодам за ІV квартал 2007 року в розмірі 5210,80 грн., І квартал 2009 року 416,86 грн., ІІ квартал 2009 року 12089,05 грн., ІІІ квартал 2009 року 20843,19 грн., ІV квартал 2009 року 29180,47 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.2010 №0000584110/0, яким нараховано податкове зобов?язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 87478,88 грн., у тому числі основний платіж 67740,38 грн. та штрафні (фінансові) санкції 19738,50 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що визнається позивачем, що за період 2007 - 2009 років в приміщенні ДПЗД «Укрінтеренерго», розташованого за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 85 (5 та 6 поверхи), було замінено 175 люмінесцентних лампи, які не були вивезені підприємством для утилізації, або передані іншому підприємству. Для їх зберігання на підприємстві було виділено та обладнано спеціальне приміщення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення, і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.
Відповідно до п. «г» ст. 17 Закону України «Про відходи» суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.
Згідно до ст. 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.
Пунктом 2 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303 визначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється у тому числі за розміщення відходів.
Відповідно до п.3 Порядку №303 нормативи збору за викиди стаціонарними джерелами забруднення та скиди, а також нормативи збору за розміщення відходів встановлюються відповідно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки відходів, наведених у таблицях 1.1, 1.7 і 1.9 додатка 1 до Порядку №303.
Відповідно п.8 Порядку №303 у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір за 2007 - 2008 роки обчислюється в установленому порядку у п?ятикратному розмірі.
Відповідно п.8 Порядку №303, із змінами та доповненнями від 05.08.2009 № 912, у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір за 2009 рік обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.
Як передбачено вимогами ст. 17, ст. 34 Закону України «Про відходи» при наявності у підприємства договору з організацією, яка збирає та приймає небезпечні відходи та має відповідну ліцензію на здійснення таких операцій, таке підприємство не повинно нараховувати та сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища за розміщення небезпечних відходів.
Виходячи з аналізу вищенаведених норм та встановлених фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що відпрацьовані люмінесцентні лампи стали відходами в розумінні ст. 1 Закону України «Про відходи», а за розміщення відходів, відповідно до ст. 39 Закону України «Про відходи», із суб'єктів підприємницької діяльності, які не уклали договір про утилізацію відходів із спеціалізованим підприємством стягується відповідна плата.
Доводи касаційної скарги встановленого судами попередніх інстанцій не спростовують та не можуть бути підставою для їх скасування з наведених мотивів.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 26.07.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2010 - без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун