"07" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/4315/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Приватного підприємця ОСОБА_2
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011
у справі №2а-15888/09/0470
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2
до Державної податкової інспекції у Бабушкніському районі м.Дніпропетровська
про скасування рішення, -
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011, в позові відмовлено.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, з підстав невірного застосування норм матеріального права.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено позапланову перевірку за дотриманням суб?єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у липні 2009 року, а саме туристичної агенції ФОП ОСОБА_2, за результатами якої складено акт від 15.07.2009.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР) внаслідок не проведення через реєстратор розрахункових операцій та невидачі касового чека при прийнятті від ОСОБА_3 авансу за путівку до Криму в сумі 200 грн.
На підставі акта перевірки прийнято рішення №0002382303 від 28.07.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1000 грн. на підставі п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР.
Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про підтвердження виявленого під час перевірки порушення позивачем положень ст.3 Закону №265/95-ВР, внаслідок незастосування реєстратора розрахункових операцій при прийнятті передоплати за путівку, що є підставою для покладення на неї відповідальності, передбаченої п.1 ст.17 цього Закону.
Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна, з огляду на таке.
Відповідно до Закону «Про туризм» від 15.09.1995 № 324/95-ВР (у редакції Закону України від 18.11.2003 № 1282-IV, зі змінами та доповненнями) туристичний продукт визначено як попередньо розроблений комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалізується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші туристичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалізації сувенірної продукції тощо).
Учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі тощо), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
Крім того, Законом № 324/95-ВР визначено коло господарюючих суб'єктів, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність, до яких належать:
туристичні оператори, які мають статус юридичної особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;
туристичні агенти - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагентську діяльність.
Закон № 265/95-ВР (у редакції Закону України від 01.06.2000 № 1776-III, зі змінами та доповненнями) основний законодавчий акт, що визначає порядок здійснення розрахунків при продажу товарів і послуг (у тому числі при здійсненні операцій з купівлі та продажу іноземної валюти) за готівку, а також з використанням таких платіжних засобів, як платіжні картки, чеки, жетони тощо.
Норми зазначеного Закону містять вимогу щодо застосування РРО при розрахунках з покупцями - суб'єктами господарювання - юридичними або фізичними особами, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування або надають послуги, виконують операції з купівлі-продажу валюти, використовуючи при цьому як готівкову, так і безготівкову форми розрахунків (з використанням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо).
Проте ст. 9 Закону № 265/95-ВР визначено коло суб'єктів господарювання, звільнених від застосування як РРО, так і розрахункових книжок. У цій статті Закону наведено перелік категорій таких суб'єктів, а також установлено певні умови, за дотримання яких можливе застосування окремого порядку здійснення розрахунків і пов'язаного з ним окремого способу обліку розрахункових операцій.
Так, п. 1 ст. 9 цього Закону передбачено, що РРО та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі здійснення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.
Враховуючи загальні принципи та певні особливості діяльності туристичних підприємств, зазначена норма Закону поширюється на суб'єктів господарювання, які здійснюють операції з розрахунків за туристичні послуги.
За договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов'язується забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу туристичних послуг (туристичний продукт). До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов'язання.
Оскільки укладені договори на туристичне обслуговування є, по суті, договорами на надання послуг, незалежно від того, реалізується власний турпродукт або турпродукт інших туроператорів, РРО та розрахункові книжки можуть не застосовуватись за умови оформлення прибуткових (видаткових) касових ордерів та видачі відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено ведення позивачем книги обліку доходів та витрат підприємця, в якій містяться записи про проведену реалізацію товарів (послуг), а також касової книги, яка містить записи про отримання коштів, у т.ч. від ОСОБА_3, а також наявність оформлених на його ім?я квитанції на отримані кошти в сумі 1000 грн. та прибуткового касового ордеру.
З огляду на відсутність у позивачки обов?язку по застосуванню РРО, покладення на неї відповідальності, передбаченої п.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, за незастосування РРО та невидачу касового чеку, є безпідставним.
Враховуючи, що обставини справи судами попередніх інстанцій встановлені повно і правильно, але їм надана неправильна юридична оцінка внаслідок неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, судова колегія доходить висновку, що ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.07.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.01.2011 скасувати.
Прийняти нову постанову. Позов задовольнити. Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська №0002382303 від 28.07.2009.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 (шість) грн. 80 коп.
Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун