Номер провадження 2-а/754/174/14
Справа №754/2600/14-а
Іменем України
05.05.2014 року Деснянський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді - Панченко О.М.
при секретарі - Буцко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок раніше призначеної пенсії, надбавок, грошової допомоги, -
Позивач ОСОБА_1 в січні 2007 року звернувся до Деснянського районного суду м. Києва, як місцевого адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про перерахунок раніше призначеної пенсії, надбавок, грошової допомоги. Протягом судового розгляду справи позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги.В останній письмовій заяві, щодо уточнення позовних вимог, ОСОБА_1 просив:
- визнати бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо перерахунку розміру його пенсійного забезпечення і виплати недоплаченої суми пенсії за минулий час протиправною;
- визнати його право на перерахунок пенсії з урахуванням підвищеного посадового окладу і надбавок за таємність;
- зобов'язати КМВК виконати донарахування різниці сум пенсійних надбавок, грошової допомоги та підвищення до пенсії, обрахованих не за фактичними розмірами мінімальної пенсії за віком і реально отриманими коштами, з наступним поданням ГУ ГІФУ в м. Києві відповідних розрахунків для виконання сплати їх за вищенаведеними складовими:
1.1 щомісячного підвищення пенсії учасника війни за період з 01.01.1998 року по 30.11.02 року;
1.2 щомісячного підвищення пенсії інваліда війни II групи з 01.12.2002 року до дати прийняття судом постанови по справі;
1.3 щомісячного підвищення пенсії за догляд за самотнім інвалідом війни 2 групи з 01.12.02 року до дати прийняття судом постанови по справі;
1.4 щорічної разової грошової допомоги учаснику війни з 1998 року по 2002 рік;
1.5 щорічної разової грошової допомоги інваліду війни II групи з 2003 року до дати прийняття судового рішення.
- визнати неправомірною бездіяльність КМВК щодо встановлення розміру посадового окладу у 185 грн., як старшому науковому співробітнику, кандидату технічних наук і зобов'язати вчинити відповідні донарахування за період з 01.11.2002 року до дати прийняття судового рішення;
- зобов'язати здійснити перерахунок з урахуванням надбавки в розмірі 15% посадового окладу за роботу з таємними документами з 01.10.1996 року по 31.12.2002 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести розрахунок недоплачених сум підвищення пенсій, надбавок і разової щорічної грошової допомоги, а також подати до ГУ ПФУ м. Києва подання на їх виплату, в зв'язку з порушенням строків їх виплати за період заборгованості з 01.01.1998 року по даний час з урахуванням компенсації у відповідності з п. 2 постанови КМУ від 21.02.2001 року№ 159 в порядку, встановленому постановою КМУ від 20.12.1997 року № 1427 і Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІП і Порядком, затвердженим постановою КМУ від 21.02.2001 року №159;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати в ГУ ПФУ в м. Києві подання на виплату мінімальної компенсації за нанесену моральну шкоду:
1.1 учаснику війни та інваліду Вітчизняної війни 2 групи шляхом недоплати законної пенсії і щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі рівному мінімальній матеріальній шкоді, яка нанесена за період з 01.01.1998 року до дати прийняття судового рішення по справі - 50 тис. грн.;
1.2 інваліду Вітчизняної війни, а також його рідним і близьким шляхом недоплати надбавки за догляд за одиноким інвалідом в розмірі мінімальної пенсії за віком (щомісячно) за період з 01.12.2002 року до дати прийняття судом рішення по справі - 15 тис. грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15.10.2007 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов'язано Київський міський військовий комісаріат провести перерахунок ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня з 1998 по 2002 рік та щорічної разової грошової допомоги інваліда 2 групи з 2003 по 2007 рік в розмірах встановлених ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням проведених виплат.
Постановою Київського Апеляційного адміністративного суду від 10.09.2008 року постанову Деснянського районного суду м. Києва від 15.10.2007 року скасовано. Постановлено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення щорічної разової грошової допомоги учаснику війни з 1998 року по 2002 рік та щорічної разової грошової допомоги інваліду війни 2 групи з 2003 року по 2006 рік - відмовлено. Зобов'язано Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Київської міської державної адміністрації здійснити перерахунок позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік та стягнути на його користь перераховану суму. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Ухвалами Вищого Адміністративного суду України від 24.05.2012 року та 30.01.2014 року постанову Деснянського районного суду м. Києва від 15.10.2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2008 року скасовано.
В судове засідання позивач не з'явився, в своїй письмовій заяві просив суд про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача Київського міського військового комісаріату в судове засідання не з'явився, в своїй письмовій заяві просив суд проводити розгляд справи без його присутності.
Представники відповідачів Головного Управління пенсійного фонду України в м. Києві та Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог ОСОБА_1 та просили відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позовних вимог.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 05.05.2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідачів в частині щодо стягнення щорічної грошової допомоги як учаснику війни з 1998 по 2002 рік та щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни 2 групи з 2003 по 2005 рік залишено без розгляду.
Вислухавши заперечення представників відповідачів, вивчивши письмові матеріали справи, матеріали пенсійної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував на військовій службі, в даний час отримує пенсію по інвалідності з урахуванням вислуги років, є інвалідом війни 2 групи, має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - інвалідів війни.
З приводу позовних вимог позивача в частині стягнення щорічної грошової допомоги за 2006 рік, то суд звертає увагу на наступне.
Дію статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги інвалідам війни на 2006 рік було зупинено згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12,2005 року №3235-У, а тому до спірних правовідносин за 2006 рік не може бути застосована норма статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги, оскільки у зазначений період вона не діяла.
З приводу позовних вимог про стягнення з відповідачів розміру щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік, то дані вимоги позову підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач ставить вимоги про стягнення з відповідача разової щорічної грошової допомоги на момент постановлення судом рішення по справі, а саме станом на жовтень 2007 року.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком на 2007 рік складав 410,06 грн.
Таким чином, на користь позивача - ОСОБА_1 підлягає стягненню сума у розмірі 2870,42 грн.(410,06х7).
Якщо у 2007 році позивачу було виплачено до 5 травня 2007 року щорічну разову грошову допомогу, то стягненню з відповідача на його користь підлягає сума 2870,42 грн. від якої слід відняти фактично виплачений розмір грошової допомоги за 2007 рік.
Тому, суд вважає за необхідне зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік та стягнути на його користь перераховану суму.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Київський міський військовий комісаріат провести перерахунок позивачу сум щорічної разової грошової допомоги, то суд вважає, що перерахунок та виплата зазначених сум має здійснюватись Київським міським центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, виходячи з наступного.
Відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.01.2007 року № 65 «Про заходи щодо впорядкування діяльності Київського центру по нарахуванню та виплаті пенсій і допомоги» Київський міський центр по нарахуванню та виплаті пенсій і допомоги перейменовано на Київський міський центр по нарахуванню та здісненню соціальних виплат.
Відповідно до п, 4.1 Положення про Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, одним з головних завдань Центру є здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових витрат. Тому, органом, який зобов'язаний провести перерахунок та з якого має бути стягнуто суму одноразової щорічної грошової допомоги до 5 травня є Київський міський Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.
Що стосується іншої частини позовних вимог позивача, то суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні виходячи з наступного.
Відповідно до ч. З ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" (в новій редакції «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб») пенсії особам, які мають право за цим Законом, обчислюються з урахуванням відповідного окладу за посадою, військового та спеціального звання, відсоткової надбавки за вислугу років, надбавки за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби в порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. У Законі будь-яких обмежень щодо розміру пенсії не встановлено.
Згідно із п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення:
- окладу за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням;
- окладу за військове та спеціальне звання;
- відсоткової надбавки за вислугу років;
- додаткових видів грошового забезпечення, що надаються щомісяця (надбавка
за вчене звання і науковий ступінь, кваліфікацію та умови служби).
При цьому розмір додаткових видів грошового забезпечення визначається за вибором особи, що звертається за пенсією за 24 останніх місяці служби поспіль перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців служби поспіль протягом усієї служби перед зверненням за пенсією, незалежно від наявних перерв у службі.
Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
У відповідності із п. 2, 3 рішення Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали, або мали місце. Проте, надання зворотньої сили в часі нормативно-правовим актам, може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно- правовому акті.
Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 15.04.2005 року "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" при розгляді справ зазначеної категорії, суди мають враховувати, що відповідно до ч. З ст. 43 ікону № 2262-ХІІ (в редакції Закону України від 15.06.2004 року № 1769-ІУ "Про внесення змін до ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу внутрішніх справ та деяких інших осіб", що набув чинності 01.01.2005 року), особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також особам, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХП, та членам їх сімей, пенсії нараховуються виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням з урахуванням відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, встановлених законодавством.
Перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 452, не є вичерпним, оскільки іншими нормативно-правовими актами запроваджені інші щомісячні надбавки, доплати та підвищення, які теж є щомісячними додатковими видами грошового забезпечення і також мають зараховуватися при нарахуванні пенсій, проте лише тим особам, котрі отримували їх під час проходження служби і були звільнені з неї вже після їх запровадження.
Абзацом 3 п. 8 вказаної Постанови передбачено, що законодавством з питань пенсійного забезпечення, що діяло до 01.01.2005 року, не було передбачено можливості перерахунку раніше призначених пенсій у зв'язку із запровадженням після звільнення військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом № 2262-ХП, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, яких вони не отримували під час служби, а також премій. Закон № 1769-ІУ, що набув чинності 01.01.2005 року, не має зворотньої сили, а тому вимоги щодо перерахунку пенсії з урахуванням запроваджених і після звільнення із служби нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за минулий час, тобто, до 01.01.2005 року задоволенню не підлягають.
З огляду на все вище зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про перерахунок пенсії позивача з урахуванням надбавки в розмірі 15% за роботу з таємними документами також не підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання Київський міський військовий комісаріат виконати донарахування різниці щомісячного підвищення пенсії за догляд за самотнім інвалідом війни 2 групи з 01.12.2002 року до дати прийняття судом постанови по справі, то судом було встановлено наступне.
Позивач є інвалідом 2 групи Великої Вітчизняної війни і перебуває на обліку в Головному управління ПФУ в м. Києві, де отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Відповідно до вимог п. б ч. 1 ст. 16 вказаного Закону до пенсії за вислугу років, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також особам, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, нараховується державна соціальна допомога на догляд інвалідам 1 групи внаслідок причин, вказаних в п. б ст. 20 цього Закону, або внаслідок трудового каліцтва, професійного чи загального захворювання, або одиноким пенсіонерам, які за висновком лікарсько - консультативної комісії потребують догляду, у порядку і на умовах, передбачених Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» (ст.16 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 04.02.94 р. № 3946-ХІІ, від 25.03.96 р. №103/96-ВР, у редакції Закону України від 04.04.2006 року №3591-ІУ).
Згідно до вимог п. б. ч. 1 ст. 24 вказаного Закону, до пенсії по інвалідності, що призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, а також особам, які мають право на пенсію згідно із цим Законом, нараховується державна соціальна допомога на догляд у порядку і на умовах, передбачених Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» (ст. 24 зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 25.03.96 р. №103/96-ВР у редакції ЗУ від 04.04.2006 р. №3591-ІУ).
В той же час, згідно вимог п. б ч. 2 ст. 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам» №1227 від 18.05.2004 року державна соціальна допомога на догляд призначається особам, які належать до інвалідів війни відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та одержують пенсії за віком, по інвалідності або за вислугу років, крім зазначених у п. 1 цієї частини, є інвалідами 2 та 3 груп, які є одинокими і за висновком лікарсько - консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду.
Між тим, в матеріалах пенсійної справи позивача №ФА-93280 відсутні, передбачені законодавством - висновок лікарсько-консультативної комісії про те, що особа потребує постійного стороннього догляду, дані про відсутність працездатних родичів, зобов'язання за законом їх утримувати, довідка про склад сім'ї. В матеріалах пенсійної справи в наявності є витяг з акту огляду МСЕК від 14.11.2002 року про встановлення позивачу 2 групи інвалідності, внаслідок виконання обов'язків військової служби, проте записів, що він потребує постійного стороннього догляду немає.
Крім того, в матеріалах пенсійної справи є інформація про те, що у позивача є працездатна донька, що мешкає в м. Києві, вказана обставина вказує на наявність у позивача працездатного родича - доньки, що відповідно до вимог Сімейного Кодексу України зобов'язана утримувати батька, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги. Тому позивач не може бути віднесений до категорії одиноких осіб, що має право на державну соціальну допомогу на догляд як інвалід війни.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень суд перевіряє чи вчинені вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією України.
Зважаючи на те, що позивачем не надано відповідачу заяву про призначення допомоги на догляд із висновком лікарсько-консультативної комісії про те, що він потребує постійного стороннього догляду із довідкою про склад сім'ї, а наявні у справі докази вказують на відсутність правових підстав для призначення позивачу державної соціальної допомоги на догляд як інваліду війни, а тому ГУ ПФУ в м. Києві правомірно відмовило позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, дії відповідача є законними, оскільки нарахування та виплата пенсії позивачу проводиться відповідно до вимог чинного законодавства України.
Також суд звертає увагу на те, що відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 13.03.2014 року, судом було розглянуто позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії, якою було відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку до пенсії як одинокому інваліду війни з 14.11.1992 року по березень 2014 року. (а.с. 27-30 т. 3 справи).
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», Законом України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію та інвалідам», Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 15.04.2005 року "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік та стягнути на його користь перераховану суму.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Судові витрати по справі компенсувати за рахунок коштів з Державного Бюджету України.
Постанова суду може бути оскаржена сторонами до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Деснянський районний суд міста Києва протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами, які беруть участь у справі і не були присутні при її розгляді - з дня її отримання.
Суддя: