АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
28 квітня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
з участю прокурора - ОСОБА_5
потерпілої - ОСОБА_6
засудженого - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляційними скаргами потерпілої ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року,
Цим вироком засуджений:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в сел. Перемога Козятинського району Вінницької обл., зареєстрований та до взяття під варту проживав за адресою: АДРЕСА_1 , -
за ч. 1 ст. 187 КК України - на чотири роки позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 152 КК України - на три роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_7 остаточно визначене покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.
Вироком вирішено питання про судові витрати шляхом стягнення з ОСОБА_7 за проведення криміналістичних експертиз 1113 грн. 91 коп.
Також вироком вирішена доля речових доказів у справі.
За цим вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнаний винним у зґвалтуванні, тобто статевих зносинах із застосуванням фізичного насильства та погрози його застосування; у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, та погрозою застосування такого насильства (розбої).
Згідно вироку злочини вчинені за таких обставин.
7.08.2010 р. в період часу з 10:00 годин до 14:00 годин ОСОБА_7 , знаходячись в кв. АДРЕСА_2 , за місцем свого тимчасового проживання, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою заволодіння чужим майном, вчинив напад на ОСОБА_6 . Діючи з цією метою, він, взявши зі столу в кімнаті квартири кухонний ніж та підійшовши до ОСОБА_6 , приставляв ножа до шиї та тулубу потерпілої, погрожуючи при цьому його застосуванням, тобто насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу.
Продовжуючи злочинні дії, ОСОБА_7 , з метою подолання волі до опору потерпілої, став утримувати ОСОБА_6 та наносити їй удари руками в область голови та грудей, а також водити лезом ножа по тулубу, чим спричинив потерпілій ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесні ушкодження. Подолавши таким чином волю потерпілої до опору, ОСОБА_7 заволодів чужим майном, належним ОСОБА_6 , а саме: грошима в сумі 95 грн.; мобільним телефоном “LG КР 105”, вартістю 300 грн.; золотими сережками, вартістю 1000 грн., а всього на загальну суму 1395 грн. Після цього залишив місце події злочину.
Крім того, ОСОБА_7 під час вчинення розбійного нападу, який мав місце 7.08.2010 р. в кв. АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою задоволення статевої пристрасті, після застосування до ОСОБА_6 фізичного насильства, що виразилось в нанесенні середньої тяжкості тілесних ушкоджень та погрозі застосування ножа, почав погрожувати потерпілій, що в разі її відмови вступити з ним в статеві зносини, він знову застосує насильство. Таким чином, реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_7 , долаючи опір ОСОБА_6 , застосовуючи фізичну силу, всупереч волі та бажанню потерпілої, вступив з нею в статеві зносини природнім способом.
На цей вирок суду першої інстанції подані апеляційні скарги потерпілою ОСОБА_6 і прокурором ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи.
В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 , зазначаючи про призначене ОСОБА_7 надто м'якого покарання, невідповідністю висновків суду у вироку фактичним обставинам справи, безпідставним нерозв'язанням судом заявленого нею цивільного позову про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 р. щодо ОСОБА_7 скасувати з поверненням кримінальної справи на новий судовий розгляд.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, зважаючи на невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості та особі засудженого внаслідок м'якості, а також на істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону в частині нерозв'язання судом заявленого потерпілою цивільного позову про відшкодування матеріальної й моральної шкоди, - просить вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10.02.2014 р. щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати, постановити в цій частині апеляційним судом свій вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч. 1 ст. 187 КК України у виді семи років позбавлення волі; за ч. 1 ст. 152 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді семи років позбавлення волі. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити, стягнути на її користь з ОСОБА_7 3825 грн. матеріальної шкоди та 50000 грн. моральної шкоди. В решті вирок залишити без зміни.
При цьому невідповідність висновків суду першої інстанції, викладених у вироку, доведеність винуватості ОСОБА_7 та юридична кваліфікація судом інкримінованих йому діянь, прокурором ОСОБА_9 не заперечуються.
Іншими учасниками процесу даний вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку - не оскаржений.
Заслухавши суддю-доповідача щодо змісту оскарженого вироку та доводів, викладених у апеляційних скаргах; провівши в установлених межах часткове судове слідство; вислухавши пояснення прокурора та потерпілої, які підтримали подані ними апеляційні скарги за наведених у них обставин; пояснення засудженого та захисника, які заперечували відносно задоволення апеляційних скарг; провівши судові дебати, надавши засудженому останнє слово, вивчивши матеріали справи, перевіривши та обміркувавши доводи апелянтів, - колегія суддів уважає апеляційні скарги такими, що підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні зґвалтування, тобто статевих зносин із застосуванням фізичного насильства та погрози його застосування; у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, та погрозою застосування такого насильства (розбої) за обставин, установлених судом, відповідають фактичним обставинам і підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, перевірені, належно оцінені та детально викладені судом у вироку.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним даним, які містяться в наступних джерелах доказів:
- показаннях ОСОБА_7 , допитаного на стадії досудового слідства в якості підозрюваного та обвинуваченого, який, визнавши себе винуватим, зокрема, показував про те, що восени 2009 р. познайомився з ОСОБА_6 та проживав у неї. 7.08.2010 р., ранком, спільно з ОСОБА_10 , розпивали спиртні напої. Потім їй стало погано та вона лягла відпочивати. Коли вона прокинулася, між ними почалася сварка. Тоді він хотів піти та попросив у неї гроші на проїзд. Коли вона, ОСОБА_6 відмовила, розізлився, схопив ножа і приставив до її горла та почав вимагати гроші. Вона погодилася віддати гроші і він відпустив її. Вона принесла і передала йому 87 грн. Продовживши тримати в руці ножа, він, ОСОБА_7 , знову став ним погрожувати і сказав, щоб та зняла золоті сережки, що вона й зробила. Коли направився до виходу, ОСОБА_6 почала йому погрожувати. Він, ОСОБА_7 , повернувся і забрав у неї з рук мобільний телефон. Речі здав в ломбард, а на вилучені гроші купив квітів і пішов до потерпілої, щоб помиритися і віддати залишок грошей. Тоді ж його затримала міліція. Перед тим як піти, він, ОСОБА_7 намагався здійснити з ОСОБА_10 статевий акт. Коли вона відмовила, застосовуючи фізичну силу, він вступив з нею в статеві зносини /т. 1 а. с. 201-204, 223-224/;
- показаннях потерпілої ОСОБА_6 в стадії судового розгляду, яка показала, що з ОСОБА_7 проживала певний час. 6.08.2010 р. ОСОБА_7 попросив грошей та пішов в магазин за спиртним. Потім майже цілу ніч заставляв з ним спілкуватися, а ранком знову кудись пішов. Вийшла за ним і на вулиці сказала йому, що з ним припиняє усякі стосунки. ОСОБА_7 взяв її на руки і поніс її в квартиру. Вона намагалася втекти, але він затяг її в квартиру. Заставляв пити з ним горілку. Коли вона, ОСОБА_6 , лежала, він підійшов, приставив до горла ножа і почав вимагати гроші і мобільний телефон. Погрози сприйняла реально. Намагалася пройти в туалет, але він постійно був поряд і не пускав саму. Сказав “гроші і мобільний на стіл”. Коли вона витягала гроші з гаманця, він, ОСОБА_7 , фактично їх вирвав у неї з рук і забрав мобільний телефон. Потім почав її бити, приставляв ніж до її ока, погрожував розправою. Вона плакала, але він не реагував і порізав їй руку. Після цього затягнув її у ванну та засунув туди головою. Потім заштовхав назад в кімнату. Поклав на коліна і вимагав, щоб просила у нього пробачення. Надалі, забрав гаманець з грошима в сумі 95 грн. та мобільний телефон. Коли ОСОБА_7 вийшов, вона пішла до сусідів та зателефонувала подрузі ОСОБА_11 , яка через деякий час спустилася донизу, та вона показала тій свої пошкодження, усе розповіла, після чого повернулася в квартиру. Туди ж незабаром повернувся ОСОБА_7 , знову пив спиртне, після чого продовжив погрожувати ножем, казав, щоб вона зняла сережки, бо відріже вухо. Вона виконала його вимогу, зняла сережки і передала ОСОБА_7 , який, продовжуючи погрожувати ножем, роздягнув її та всупереч її, ОСОБА_6 , волі здійснив з нею статевий акт. Потім ОСОБА_7 ще погрожував їй розправою, якщо вона повідомить в міліцію, при цьому бив її по вухах. Опір йому чинити вона не могла, оскільки побоювалась реалізації погроз ОСОБА_7 . Про побиття погрози, грабіж та зґвалтування, повідомила в міліцію;
- в цілому аналогічні показання потерпіла ОСОБА_6 надала і на досудовому слідстві, також під час проведення очної ставки з ОСОБА_7 /т. 1 а. с. 121-124, 205-209/;
- показаннях свідка ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні показала, що 7.08.2010 р. її викликала на вулицю потерпіла ОСОБА_6 і показувала свої пошкодження, порізи на руці, в районі живота і жалілася, що ОСОБА_7 її побив;
- показаннях свідка ОСОБА_12 , яка в судовому засіданні показала, що влітку 2010 р., точної дати не пам'ятає, до неї в двері постукала потерпіла ОСОБА_6 і попросила викликати міліцію, у зв'язку з тим, що її побив співмешканець та забрав у неї мобільний телефон та коштовності;
- показаннях свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні показав, що проводив перевірку за заявою ОСОБА_6 ;
- показаннях свідка ОСОБА_14 , який в судовому засіданні показав, що він проводив досудове слідство по даній кримінальній справі і ОСОБА_7 надавав свідчення добровільно, з дотриманням вимог КПК України;
- протоколі огляду місця події, в якому відображено, що в кв. АДРЕСА_3 (місце проживання потерпілої), виявлено та вилучено кухонний ніж, недопалки сигарет, простирадло з плямами речовини бурого кольору, пляшки, жіночі труси, сліди пальців рук /т. 1 а. с. 21-28/;
- протоколі огляду місця події, в якому відображено про вилучення трусів сірого кольору /т. 1 а. с. 29-30/;
- висновку судово-медичної експертизи №888/е від 4.09.2013 р., згідно підсумків якої під час проведення 9.08.2010 р. та послідуючого звернення ОСОБА_6 за медичною допомогою, у неї були виявлені такі тілесні ушкодження: а) закрита травма 3 пальця лівої кисті: синець у ділянці середньої та нігтьової фаланг третього пальця лівої кисті, перелом основи дистальної фаланги 3 пальця лівої кисті (зі зміщенням уламків), яке відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеню тяжкості, що спричинило тривалий розлад здоров'я на строк понад 21 добу; б) синці синьо-фіолетового кольору з зеленуватим забарвленням по периферії - на зовнішній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, на зовнішній поверхні правого передпліччя у нижній третині, на передній поверхні правого плеча у середній третині розмірами від 1,5х2,5 см до 5,5х3 см, садно овальної форми - на слизовій лівої губи по центру з переходом на червону кайму 0,8х0,3 см, подряпини лінійної форми (під буровато-коричневими кірками на рівні неушкоджених тканин, довжиною від 3,5 см до 0,6 см) - на передній поверхні грудної клітки в проекції середньої третини грудини, на лівій молочній залозі в проекції верхнє-внутрішнього квадрату, на передній черевній стінці по правій навкологрудинній лінії у ділянці епігастрію, на тильно-зовнішній поверхні лівого передпліччя у середній третині, на долонній поверхні 1 пальця лівої кисті в проекції основної та нігтьової фаланги, на долонно-зовнішній поверхні 2 пальця лівої кисті в проекції нігтьової фаланги, які за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень. Характер та морфологія виявлених тілесних ушкоджень, відомі часові дані та обставини події, дозволяють стверджувати про те, що вказані тілесні ушкодження утворилися від дії (садно за рахунок ковзання, тертя або удару під кутом, синці - за рахунок удару-співударяння, травма 3 пальця лівої кисті - за рахунок удару-стиснення) тупих предметів (окрім подряпин, які утворилися за рахунок дії гострого краю), у строк 7.08.2010 р. /т. 4 а. с. 85-91/;
- відповідно даних “Акта судово-імунологічного дослідження” № 130 від 12.08.2010 р. - 13.08.2010 р., на тампоні з вмістом із піхви гр. ОСОБА_6 , 1966 р. народження виявлені поодинокі сперматозоїди /т. 1 а. с.49-53/;
- протоколі виїмки про вилучення з Київського ломбардного відділення № 14 по просп. 40-річчя Жовтня, 102/1 в м. Києві, мобільного телефону та коробки, зарядного пристрою, товарного чеку, гарантійного талону на мобільний телефон, інструкції користувача, сережок з металу жовтого кольору, договорів закладу майна /т. 1 а. с. 137-138/;
- вилучених, оглянутих та приєднаних до справи речових доказах /т. 1 а. с.144-151/;
- висновку судово-імунологічної експертизи № 352 від 30.11.2010 р., згідно підсумків якої на трусах червоного кольору, вилучених при огляді місця події в кв. АДРЕСА_2 (місце проживання потерпілої), виявлена сперма без домішку крові. Не виключається можливість походження сперми від обвинуваченого ОСОБА_7 . Виявлена також сперма з домішкою крові людини. Не виключається можливість походження крові в даному сліді від потерпілої ОСОБА_6 , а сперми від обвинуваченого ОСОБА_7 /т. 1 а. с.96-100/;
- висновку судово-імунологічної експертизи № 354 від 30.11.2010 р., за підсумками якої на простирадлі, вилученому при огляді цього ж місця події, виявлена кров людини без домішку сперми та сперми без домішки крові. Не виключається можливість походження крові від потерпілої ОСОБА_6 , а сперми від обвинуваченого ОСОБА_7 . Не виключено також походження крові від обвинуваченого ОСОБА_7 /т. 1 а. с. 106-110/;
- протоколі відтворення обстановки та обставин події, в ході проведення якого ОСОБА_7 розповів та показав про обставини заволодіння майном потерпілої та її зґвалтування /т. 1 а. с. 210-215/;
- висновку стаціонарної судово-психіатричної експертизи №417 від 16.11.2010 р., відповідно з яким у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_7 виявляв ознаки емоційного неврівноваженого розладу особистості, імпульсивного типу (60.30 по МКБ-10), за своїм психічним станом міг усвідомлювати свої дії й керувати ними /т. 2 а. с. 68-71/.
В усіх наведених у вироку суду першої інстанції доказах відповідно до вимог ст. 334 КПК України 1960 р. докладно за формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним, розкритий зміст кожного з них, при цьому кожному з цих доказів і всім їм у сукупності надана об'єктивна оцінка, на підставі яких суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним інкримінованих злочинів.
При цьому всі наведені докази в стадіях досудового та судового слідства, які покладені судом першої інстанції в основу обвинувального вироку в справі, отримані, досліджені та перевірені відповідно до вимог КПК України 1960 р. і нічим не знеславлені.
Отже, вирок суду першої інстанції згідно вимогам ст. 323 КПК України 1960 р. щодо ОСОБА_7 є законним і обґрунтованим лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, оцінені відповідно до положень ст. 67 цього Кодексу за внутрішнім переконанням суду, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин даної справи в їх сукупності, керуючись законом, з вирішенням при його постановленні питань, зазначених у ст. 324 цього ж Кодексу, з правильною юридичною кваліфікацією діянь підсудного за ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 187 КК України.
Таким чином, суд першої інстанції цілком належно дослідив і перевірив усі наявні в матеріалах справи докази, в тому числі кожний зібраний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність усіх зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку для йог постановлення, а тому висновки суду, викладені у вироку щодо ОСОБА_7 , всупереч доводам апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_6 , відповідають фактичним обставинам справи.
За таких обставин, оскільки колегія суддів визнає, що фактичні обставини встановлені судом першої інстанції всебічно, повно й об'єктивно та у спосіб, визначений кримінально-процесуальним законом, а таке стверджується аналізом наведених у вироку доказів та матеріалами справи, підстави для скасування вироку та повернення справи на новий судовий розгляд, про що ставиться питання в апеляційній скарзі потерпілої, відсутні.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б могли перешкодити суду першої інстанції повно та всебічно розглянути справу й постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок у наведеній його частині, перевіркою кримінальної справи в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Між тим, відповідно до ч. 1 ст. 328, ч. 5 ст. 334 КПК України 1960 р., постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності, підстав і розмір цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. В мотивувальній частині вироку викладаються підстави для задоволення або відхилення цивільного позову.
Цих вимог кримінально-процесуального закону суд першої інстанції в справі взагалі не дотримався.
Як убачається з матеріалів справи /т. 3 а. с. 57/, у даній кримінальній справі потерпілою ОСОБА_6 до підсудного ОСОБА_7 18.05.2012 р. заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 3825 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000 грн., заподіяної інкримінованими злочинами.
Проте позовні вимоги потерпілої ОСОБА_6 , про які зазначається в її та прокурора ОСОБА_9 апеляційних скаргах, колегія суддів уважає цілком обґрунтованими, підтвердженими комплексом зібраних в справі доказів та на підставі ст. ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_7 , якого визнано винуватим у вчиненні інкримінованих злочинів, на користь потерпілої ОСОБА_6 заподіяної матеріальної шкоди в сумі 3825 грн. та моральної шкоди в розмірі 50000 грн.
При визначені розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди колегія суддів виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала позивачка та з урахуванням при цьому інших обставин, зокрема, стану здоров'я потерпілої, тяжкості вимушених змін у її життєвих стосунках, ступінь зниження престижу в суспільстві, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає заявлений в кримінальній справі цивільний позов, про що йдеться в апеляційних скаргах потерпілої та прокурора, на підставі ч. 1 ст. 328, ч. 5 ст. 334, ч. 1 ст. 335 КПК України 1960 р. підлягаючим задоволенню повністю.
Що стосується доводів апеляційних скарг потерпілої ОСОБА_6 і прокурора ОСОБА_9 про невідповідність призначеного ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м'якості, колегія суддів із ними погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до змісту положень ст. 50 КК України, покарання за вироком суду, з-поміж інших завдань, має на меті не тільки кару, а повинно досягти мети виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Згідно з вимогами ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, зокрема, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Зазначених вимог кримінального закону при призначенні ОСОБА_7 вироком покарання в мінімальних межах, визначених санкціями ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 187 КК України, суд першої інстанції належно не дотримався.
Так, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, повною мірою не врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які віднесені за класифікацією до середньої тяжкості та тяжкого злочинів (ст. 12 КК України), конкретні обставини справи, зокрема, характер злочинних дій - вчинення злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості, проти власності, життя та здоров'я особи, мету особистого збагачення за рахунок потерпілої та мотиви, якими він керувався (прагнення задовольнити статеву пристрасть із застосуванням фізичного насильства та погрозою застосування такого насильства, користь, нажива (спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна), поєднаного із насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства, застосування в якості знаряддя інкримінованих злочинів - ножа, фактично не зазначив у вироку підстав призначення засудженому покарання в мінімальних межах санкцій ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 187 КК України.
Отже, доводи апеляційних скарг потерпілої ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_9 про невідповідність призначеного ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та особі засудженого в частині розміру позбавлення волі є явно несправедливим внаслідок м'якості.
Тому, слід визнати слушною та виваженою позиції апелянтів в частині призначення ОСОБА_7 більш суворого строку покарання у виді позбавлення волі, ніж призначив йому суд першої інстанції.
Саме таке покарання на переконання колегії суддів буде справедливим і відповідатиме ступеню тяжкості вчинених ним злочинів та особі ОСОБА_7 , необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
За таких обставин, вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 на підставі ст. ст. 367 ч. 1 п. 5, 372 КПК України 1960 р. у частині призначеного засудженому покарання не може залишатися чинним та підлягає скасуванню з постановленням апеляційним судом у цій частині в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 378 КПК України 1960 р., свого вироку.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілої.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів апеляційного суду враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, а також дані про його особу.
Так, ОСОБА_7 раніше не судимий, офіційно не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставин, що пом'якшують покарання, немає.
Обставиною, що обтяжує покарання колегія суддів визнає вчинення злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ставлення винного до вчиненого, колегія суддів апеляційного суду вважає необхідним призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій інкримінованих частин статтей кримінального закону.
Керуючись п. п. 11, 15 розділу ХІ “Перехідні положення” КПК України 2012 р., ст. ст. 365, 366, 378 КПК України 1960 р., колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора ОСОБА_9 , який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та потерпілої ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 лютого 2014 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання - скасувати.
Призначити ОСОБА_7 покарання за злочини, у вчиненні яких він визнаний винним:
за ч. 1 ст. 187 КК України - п'ять років позбавлення волі;
за ч. 1 ст. 152 КК України - чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді п'яти років позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 у відшкодування заподіяної злочинами 3825 (три тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн. матеріальної шкоди та 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. моральної (немайнової) шкоди, а всього - 53825 (п'ятдесят три тисячі вісімсот двадцять п'ять) грн.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
В. Д з ю б і н Л. Б о г о л ю б с ь к а Л. О с і п о в а