23 квітня 2014року м. Київ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Соколової В.В.
суддів: Усика Г.І., Нежури В.А.,
при секретарі: Соколюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04.12.2013 у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В грудні 2011 року представник ПАТ «Кредитпромбанк» звернувся до суду із позовом, в якому просив, з урахуванням уточнень, стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 71 065,66 дол. США, що за курсом НБУ складає 568 027,82 грн., та яка складається з заборгованості за кредитом - 424 475,38 грн.; заборгованості за відсотками - 129 436,80 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 14 115,64 грн. В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов договору кредиту та поруки від 27.06.2006.
Справа № 2-3325/12
№ апеляційного провадження: 22-ц-796/2686/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Кириченко Н.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Соколова В.В.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 04.12.2013 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» в рахунок заборгованості за договором кредиту № 49.28\182\С-Н-06 від 27.06. 2006 - 568 027,82 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» в рахунок відшкодування понесених судових витрат -3012,00 грн.
А всього стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк»- 571 039,82 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі - 429 грн.
В решті заявлених позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідачем ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій зазначається про незаконність рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи. Зокрема, відповідач посилається на розгляд справи в односторонньому порядку, приймаючи до уваги лише доводи позивача, не взявши до уваги невідповідності суми боргу встановлені висновком судово-економічної експертизи, тобто вказує на невірний розрахунок суми заборгованості. Також апелянт заперечує проти права вимоги до неї ПАТ «Дельта Банк», вважає його набутим незаконно. Враховуючи зазначене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ПАТ «Кредитпромбанк» до ОСОБА_1 відмовити
Представник позивача заперечувала проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення суду законним і обґрунтованим, просила залишити його без змін.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи судом повідомлений в установленому законом порядку, причину своєї неявки суду не повідомив, а тому, керуючись положеннями ч.2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим розглядати справу в його відсутність.
Заслухавши доповідь судді Соколової В.В., пояснення сторін, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобов'язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що 27.06.2006 між ВАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого було ПАТ «Кредитпромбанк» та на даний час є ПАТ «Дельта Банк», і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 49.28/182/С-Н-06, згідно якого їй було надано кредит на придбання нерухомого майна в розмірі 54 000 доларів США строком по 27.06.2031 включно (а. с. 12 -14).
Процентна ставка за кредитом з 27.06.2006 складає 12,49% річних, а відповідно до рішення Фінансового комітету з 27.04.2007 процентна ставка дорівнює 12,83%, про що листом від 21.03.2007 було повідомлено відповідача ОСОБА_1 (а. с. 27, 28).
Крім того, між банком та позичальником 07.07.2011 був укладений додатковий договір № 1 до Кредитного договору, яким встановлена процедура та умови повернення отриманого кредиту, нарахування та сплати процентів за отриманим кредитом, сплати комісій, а також взаємні права та зобов'язання, що виникають при обслуговуванні кредиту (а. с. 16 - 20).
З метою виконання зобов'язань за Кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 27.06.2006 був укладений договір поруки № 1 (49.28/182/С-Н- 06), за яким поручитель взяв на себе зобов'язання солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором (а. с. 21 - 22).
Відповідно до розділу 3 даного договору, він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного погашення позичальником та/або поручителем заборгованості за Кредитним договором. Всі зміни та доповнення до цього договору дійсні лише у тому разі, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими на це представниками обох сторін.
Протягом дії кредитного договору, ОСОБА_1 несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувала залишок заборгованості по кредиту та відсотки за користування кредитом в зв'язку з чим станом на 14.02.2013 у неї утворилась заборгованість по кредиту в сумі 71 065,66 дол. США, що за курсом НБУ складає 568 027,82 грн., та складається з заборгованості за кредитом - 424 475,38 грн.; заборгованості за відсотками - 129 436,80 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів -14 115,64 грн.
26.06.2013 між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір-купівлі продажу прав вимоги, відповідно до якого відбулася передача (відступлення) права вимоги за Кредитним договором № 9.28/182/С-Н-06 від 27.06.2006, укладеним між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 умови кредитного договору належним чином не виконує, має заборгованість перед банком, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Даніель Банк», який є правонаступником ПАТ «Кредитпромбанк» є обґрунтованими. Відмова в задоволенні
позову в частині стягнення суми заборгованості солідарно із поручителя мотивована тим, що банк з 27.04.2007 збільшив процентну ставку по Кредитному договору № 49.28/182/С-Н-06 до 12,83% річних, повідомивши при цьому лише позичальника ОСОБА_1, та не повідомив належним чином поручителя по вказаному Кредитному договору ОСОБА_2, тому суд вважав договір поруки, укладений між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 припиненим, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідають вимогам закону.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду в частині відмови в задоволенні частини позову сторонами не оскаржується, оскільки не наведено доводів щодо неправильності висновків суду в цій частині. А тому, в порядку ч.1 ст. 303 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог в частині солідарного стягнення суми заборгованості не підлягає перегляду судом апеляційної інстанції.
Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно п. 3 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом: сплата неустойки.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, складеного та завіреного відповідно до вимог чинного законодавства, станом на 14.02.2013 заборгованість відповідача ОСОБА_1 у зв'язку з неналежним виконанням умов Кредитного договору № 49.28/182/С-Н-06 становить 71 065,66 дол. США, що за курсом НБУ складає 568 027,82 грн., та складається з заборгованості за кредитом - 424 475,38 грн.; заборгованості за відсотками - 129 436,80 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів -14 115,64 грн.
У своїй апеляційній скарзі, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції під час ухвалення судового рішення не було прийнято до уваги обставини, що були з'ясовані експертом та підтверджені висновком судово-економічної експертизи.
У висновку № 44/12-45 судово-економічної експертизи у цивільній справі від 04.01.2013 зазначено, що ПАТ "Кредитпромбанк" невірно здійснив розрахунок заборгованості за Кредитним договором станом на 03.11.2006 та зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 перед Банком станом на 03.11.2006 складає 60 241 доларів США, в тому числі 51 726,10 доларів США за основним боргом та 8 514,90 доларів США за нарахованими процентами.
При задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" суми заборгованості суд першої інстанції виходив з наданого представником позивача розрахунку заборгованості станом на 14.02.2013, та не прийняв до уваги заперечення відповідача та її представника щодо неправильності здійснення нарахування з посиланням на висновок експертизи, оскільки розрахунок суми заборгованості по результатам експертизи здійснювався станом на 03.11.2011. Після цього представником банку були надані до суду збільшення позовних вимог, оскільки Кредитний договір № 49.28/182/С-Н-06 продовжує діяти, а відповідачкою та її представником до суду не було надано доказів які б підтверджували їхні заперечення щодо неправильності здійснення розрахунку заборгованості.
Доводи скаржника про те, що Банк не мав права вимагати від апелянта дострокового повернення кредиту, посилаючись на те, що на момент звернення з позовом та на дату ухвалення судового рішення були відсутні обставини та документальні докази, які б свідчили про порушення споживачем умов кредитного договору, а тому підстави для застосування до відповідача обов'язку дострокового повернення кредиту відсутні.
Можливість банком вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань передбачена умовами кредитного договору (п. 3.2.4). При цьому пред'явлення вимоги про розірвання кредитного договору є правом, а не обов'язком банку.
Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" передбачено, що право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове повернення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, тощо) належить виключно позивачеві (ч. 1 ст. 20 ЦК, ст.ст. 3 і 4 ЦПК).
Як встановлено в судовому засіданні судом першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов'язання за кредитним договором № 49.28/128/С-Н-06, тому суд вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу з неї є цілком законними та обгрунтованими.
Таким чином, вищенаведені доводи скаржника підлягають відхиленню.
Посилання апелянта на те, що ПАТ «Дельта Банк» не є неналежним кредитором у даних правовідносинах, а тому не має права на пред'явлення права вимоги до неї є безпідставними. Оскільки, як вбачається з матеріалів справи 26.06.2013 між ПАТ "Кредитпромбанк" та ПАТ Дельта Банк" укладено договір-купівлі продажу прав вимоги, відповідно до якого відбулася передача (відступлення) права вимоги за Кредитним договором № 9.28/182/С-Н-06 від 27.06.2006, укладеним між ПАТ "Кредитпромбанк" та ОСОБА_1, тому стягнення заборгованості по вказаному кредитному договору в сумі 568 027.82 грн. підлягає на користь ПАТ "Дельта Банк".
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують та на їх правильність не впливають, а тому не можуть бути прийняті до уваги.
Норми матеріального права застосовані судом відповідно до спірних правовідносин, рішення суду ухвалено з дотриманням процесуального закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04.12.2013 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: