28 квітня 2014 року Справа № 5011-73/6148-2012
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Карабаня В.Я.,
суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Гончаренко І.Л.
від відповідача: Зарайський В.В.
прокурори: Яговдік С.М., Пантюхов О.В.
розглянувши касаційну скаргу Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014р.
у справі № 5011-73/6148-2012 Господарського суду міста Києва
за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів",
про стягнення 359 824,49 грн.,
за заявою Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" про визнання наказу №5011-73/6148-2012 від 06.08.2012р. таким, що не підлягає виконанню,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2013 року заяву Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, задоволено частково. Наказ Господарського суду міста Києва №5011-73/6148-2012 від 06.08.2012 року визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 278257,00грн. основного боргу за активну електричну енергію, 1626,05грн. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію, 75561,50грн. двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною та 3446,78грн. пені. В задоволені решти заяви відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. (судді: Федорчук Р.В., Лобань О.І., Майданевич А.Г.) названу ухвалу скасовано, в задоволенні вищезазначеної заяви відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою, Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2013 року залишити в силі.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами встановлено:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2012 року позов задоволений, стягнуто з відповідача на користь позивача 278257,00грн. основного боргу за активну електричну енергію, 1626,05грн. основного боргу за спожиту реактивну електроенергію, 75561,50грн. двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величиною, 3 446,78грн. пені, 220,69грн. інфляційних збитків, 712,47грн. - 3% річних та 7196,50грн. судового збору.
06.08.2012 року на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва виданий наказ про примусове виконання рішення.
Відповідач звернувся до суду із заявою про визнання судового наказу таким, що частково не підлягає виконанню. Вказана заява мотивована тим, що грошові зобов'язання Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" перед стягувачем відсутні у зв'язку зі списанням заборгованості згідно з нормами Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".
Господарськими судами також встановлено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" від 29.12.2010 року №1221 Державне підприємство "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" є учасником Державного концерну "Укроборонпром".
Відповідачем було подано підписані обома сторонами акти звіряння розрахунків між Державним підприємством "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" станом на 01.09.2012 року (а.с. 126-128).
Задовольняючи частково ухвалою від 22.11.2013 року вищезазначену заяву відповідача, суд першої інстанції вказав на те, що названі акти складені в порядку, визначеному частиною 2 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром", тому вказана у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.07.2012 року заборгованість є списаною.
Скасовуючи зазначену ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вказав на те, що з поданих відповідачем актів звіряння розрахунків не можливо встановити, що ці акти складені саме для списання заборгованості, при цьому, позивач стверджував, що ці акти були підписані ним у відповідності до умов договору про постачання електричної енергії №11274 від 29.12.2011року.
Судова колегія касаційної інстанції не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, вважає їх такими, що зроблені всупереч положенням ст.43 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення питання щодо визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у відповідності до вимог ст. 117 Господарського процесуального кодексу України.
Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" набрав чинності з дня його опублікування - 30.12.2012р. ( ч. 1 ст. 4 Закону).
Пунктом 2 частини 1 ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" встановлено, що на умовах, визначених цією статтею, підлягає списанню заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за електричну енергію перед суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії за регульованим тарифом, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.
За приписами частини 2 ст.2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:
1) обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи у тому числі суми пені, штрафних санкцій, 3 відсотки річних та індекс інфляції на дату списання;
2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;
3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;
4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.
З огляду на вищенаведені законодавчі норми, судова колегія касаційної інстанції вважає, що судами попередніх інстанцій не вповні досліджені обставини справи щодо можливості списання сторонами заборгованості за названим судовим рішенням в розрізі дати набрання чинності названим Законом та встановленого Законом порядку складання та підписання вищезазначених актів звіряння розрахунків.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, то прийняті у справі ухвала та постанова підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.11.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2014р. у справі №5011-73/6148-2012 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карабань В.Я.
Судді Жаботина Г.В.
Ковтонюк Л.В.