Cправа №201/1325/14-ц
Провадження 2/201/779/2014
24 березня 2014 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
головуючого судді - Браги А.В.,
при секретарі - Обоянській М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
29 січня 2014 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість за кредитним договором №1050ДИ187К від 10 листопада 2005 року в сумі 33 623,38 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 268751,67 гривень та судові витрати по справі, понесені позивачем. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача послався на те, що 10 листопада 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1050ДИ187К, відповідно до умов якого, останній отримав кредит у розмірі 39750,00 доларів США у порядку і на умовах, зазначених у кредитному договорі. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.2.2 кредитного договору позичальник зобов'язався належним чином прийняти, використовувати і повернути банку кредит в повному обсязі, сплатити нараховані проценти, комісії у порядку, терміни та розмірах, що встановлені кредитним договором. Для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором №1050ДИ187К від 10 листопада 2005 року було укладено договір поруки №1050ДИ187П від 10 листопада 2005 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2. Відповідно до укладеного договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Попри взяті на себе зобов'язання, позичальник не виконує умови кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни. Станом на 20 січня 2014 року заборгованість позичальника перед банком складає 33623,38 доларів США, що за курсу НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 268751,67 гривень, з яких: 26 241,58 доларів США, за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 209748,95 гривень - заборгованість за простроченим кредитом; 6266,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 50084,14 гривень - заборгованість по простроченим процентам за користуванням кредитом; 593,68 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 4745,28 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 522,12 доларів США, що за курсом НБУ на 20 січня 2014 року становить 4173,30 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом. В добровільному порядку відповідачі не бажають виконувати взяті на себе кредитні зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим банк і звернувся до суду з даним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте надав до суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, а також просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за його відсутності не надали, з клопотанням про відкладення розряду справи до суду не звернулися, а також не скористалися правом надання заперечень проти позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з чим суд, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, передбачених ст. 157 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 10 листопада 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 1050ДИ187К, згідно п. 1.1 якого банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 39750,00 доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даному договорі (а.с. 6 - 9).
Згідно п. 1.2.1 договору надання кредиту здійснюється в наступний термін - з 10 листопада 2005 року по 09 листопада 2020 року.
Відповідно до п. 1.2.2 договору позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни встановлені графіком погашення кредиту, але в будь - якому випадку не пізніше 09 листопада 2020 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов цього договору та/або згідно умов відповідної угоди сторін.
За користування кредитними коштами у межах встановленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 12,50% річних (п. 1.3.1 договору).
Відповідно до п. 1.3.4 договору термін сплати процентів з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.
Відповідно до п. 7.1 договору за порушення термінів повернення кредиту та/або процентів за кредит та/або комісій позичальник сплачує банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню з розрахунку 0,2 відсотків від суми зазначеної заборгованості (суми кредиту та/або процентів по кредиту та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.
Згідно п. 7.3 договору, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України при порушенні позичальником п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.11, 7.4, ч. 2 п. 9.2 цього договору банк має право самостійно змінити термін повернення кредиту за цим договором в порядку, встановленому розділом 11 цього договору.
Пунктом 11.1 кредитного договору передбачено, що відповідно до ст.ст. 525, 611 ЦК України сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.11, 7.4, ч. 2 п. 9.2 цього договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав, згідно з п. 1.2.2 цього договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит - обов'язковим до повернення з моменту отримання позичальником відповідної письмової вимоги банку. В цьому випадку позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений заново термін в повному обсязі.
В будь-якому випадку, новий строк повернення кредиту та плати за кредит згідно вимоги банку не може перевищувати 14 календарних днів з дати відправлення банком вказаної вимоги позичальнику.
В подальшому між банком та ОСОБА_1 було укладено низку додаткових угод до кредитного договору №1050ДИ187К від 10 листопада 2005 року.
Так, додатковою угодою № 1 від 13 листопада 2006 року до кредитного договору №1050ДИ187К від 10 листопада 2005 року було повідомлено позичальника про зміну програмного забезпечення банку; встановлено новий порядок нарахування штрафних санкцій у випадку порушення термінів погашення кредиту (а.с. 14 - 15).
Додатковою угодою № 1 від 21 січня 2009 року до кредитного договору №1050ДИ187К від 10 листопада 2005 року було змінено строк погашення нарахованих процентів з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за які були нараховані проценти (а.с.16 - 22).
Додатковою угодою № 2 від 24 березня 2009 року до кредитного договору №1050ДИ187К від 10 листопада 2005 року було змінено графік погашення кредиту (а.с. 23 - 29).
Додатковою угодою № 3 від 25 вересня 2009 року до кредитного договору №1050ДИ187К від 10 листопада 2005 року було змінено графік погашення кредиту (а.с. 30 - 34).
Так, п. 1.4 додаткової угоди № 1 від 13 листопада 2006 року до кредитного договору №1050ДИ187К від 10 листопада 2005 року, за порушення відповідачем термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додаткової сплати банку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за укладеним договором про надання споживчого кредиту №1050ДИ187К від 10 листопада 2005 року, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №1050ДИ187П від 10 листопада 2005 року (а.с. 35 - 36).
Відповідно до п. 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_1 усіх його зобов'язань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту №1050ДИ187К від 10 листопада 2005 року, укладеного між кредитором та боржником, існуючих в теперішній час, і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Згідно п. 1.2 договору поручителю добре відомі всі умови вищезазначеного основного договору, зокрема, сума договору 39750,00 доларів США; термін повернення кредиту - до 09 листопада 2020 року; процентна ставка - 12,50% річних.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 1.4 вищевказаного договору поруки передбачено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов'язань по кредитному договору.
Згідно п. 1.3 договору поруки поручитель відповідає за повернення заборгованості за кредитним договором в тому ж обсязі, що і позичальник - за сплату кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки (штрафи, пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язань - в повному обсязі.
Із матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином взяті на себе договірні зобов'язання за кредитним договором №1050ДИ187К від 10 листопада 2005 року, внаслідок чого утворилась заборгованість, розмір якої станом на 20 січня 2014 року у розмірі 33 623,38 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 268751,67 гривень, з яких: 26 241,58 доларів США, за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 209748,95 гривень - заборгованість за простроченим кредитом; 6266,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 50084,14 гривень - заборгованість по простроченим процентам за користуванням кредитом; 593,68 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 4745,28 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 522,12 доларів США, що за курсом НБУ на 20 січня 2014 року становить 4173,30 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом (а.с. 37 - 47).
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище кредитного договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором, який укладається в письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу України.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. ст. 549, 551 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Статтею 543 ЦК України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.
У відповідності до частин 1 і 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
А згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
В силу положень п.п. 1,1, 1.2, 1.3, 1.4 та 2.2 договору поруки №1050ДИ187П від 10 листопада 2005 року ОСОБА_2 взяла на себе на добровільних засадах зобов'язання відповідати перед позивачем за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1, як солідарний із позичальником боржник за повернення основної суми боргу (в т.ч. суми кредиту, регресу), оплату процентів, комісій, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного договору.
Відповідачами не було надано суду жодних доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором або контррозрахунку, на спростування розміру грошового зобов'язання на загальну суму 33 623,38 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 268751,67 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідачів. Враховуючи часткове виконання основним боржником грошового зобов'язання за кредитним договором, згідно графіків погашення кредитного зобов'язання, що підтверджує факт визнання ним грошових зобов'язань, та з огляду на те, що в судовому порядку вищевказаний кредитний договір та договір поруки визнанні недійсними не були, з урахуванням презумпції правомірності правочину, укладеного з додержанням встановленої форми, закріпленої ст. 204 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідачів є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне солідарно стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2687,52 гривень, сплата якого підтверджується відповідним платіжним дорученням № 0009700184 від 22 січня 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 543, 553, 554, 599, 610 - 612, 615, 625, 1048 - 1050, 1054 - 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212-215, 224 - 227 ЦПК України, суд -
Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором №1050ДИ187К від 10 листопада 2005 року в сумі 33 623,38 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 268751,67 гривень, з яких: 26 241,58 доларів США, за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 209748,95 гривень - заборгованість за простроченим кредитом; 6266,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 50084,14 гривень - заборгованість по простроченим процентам за користуванням кредитом; 593,68 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20 січня 2014 року становить 4745,28 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 522,12 доларів США, що за курсом НБУ на 20 січня 2014 року становить 4173,30 гривень - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2687,52 гривень.
Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст.223, 232 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А.В. Брага