Справа № 192/623/13-к
Провадження № 1-кп/192/1/14
Іменем України
"06" травня 2014 р. смт.Солоне
СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю прокурораів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
потерпілого ОСОБА_8 ,
експертів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відносно
ОСОБА_11 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, що має середню спеціальну освіту, військовозобов'язаного, непрацевлаштованого, холостого, в порядку ст.89 КК України несудимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч.2 ст.121 КК України,
ОСОБА_6 обвинувачується за ч.2 ст.121 КК України в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, вчиненому за наступних обставин.
« 19 жовтня 2012 року близько 15-ї години, ОСОБА_6 , знаходячись в будинку ОСОБА_12 по АДРЕСА_2 , на грунті раптово виниклої сварки, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , наніс йому два удари долонею руки в область правого ока та потилиці, чим спричинив ОСОБА_12 тілесні ушкодження у вигляді: синця на повіках правого ока, забій м'яких тканин правої тім'яно-потиличної ділянки внутрішньо-мозкового крововилива, крововилива під м'які мозкові оболонки, які у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті».
Дане обвинувачення у судовому засіданні свого об'єктивного підтвердження не знайшло і суд приходить до висновку про визнання ОСОБА_6 невинуватим у пред'явленому йому обвинуваченні, виходячи з наступного.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою вину по суті пред'явленого йому обвинувачення не визнав.
При допиті у судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що на початку жовтня 2012 року на прохання свого знайомого ОСОБА_13 він з ним та його співмешканкою ОСОБА_14 приїхали з Дніпропетровська у село Якимівка Солонянського району, щоб допомогти з ремонтом будівель їхнього домоволодіння. 15 жовтня 2012 року ОСОБА_15 поїхав у Дніпропетровськ, обіцяв повернутися наступного дня, але повернувся 19 жовтня 2012 року близько 13-ї години.
Між ними виникла сварка з того приводу, що ОСОБА_12 тривалий час був відсутній вдома, вживав спиртні напої, а він був вимушений сам робити ремонт у нього вдома. Біля 15-ї години, коли вони знаходилися в кімнаті будинку: залі, де стояв телевізор та диван, ОСОБА_12 став його нецензурно ображати, обвинувачував його у близьких стосунках із ОСОБА_16 . У кімнаті був також і сусід ОСОБА_14 та ОСОБА_12 - ОСОБА_17 .
Щоб заспокоїти ОСОБА_12 , він спочатку вдарив кулаком своєї руки по долоні другої своєї руки, щоб налякати його, а потім несильно вдарив ОСОБА_18 долонею лівої руки в обличчя. Він хотів вдарити його по щоці: дати ляпаса, але ОСОБА_19 повернувся вбік і удар прийшовся йому в око. Сильно він не міг його вдарити, оскільки він не шульга, ліва рука в нього була раніше травмована. Він був тверезим і міг контролювати свою силу. ОСОБА_12 після удару взявся за око і сів на диван. На підлогу ОСОБА_12 не падав. Об стіну або будь-які інші предмети ОСОБА_12 головою не вдарився. ОСОБА_20 був із спинкою, стіни ОСОБА_12 не торкнувся. Все це відбувалося у присутності сусіда ОСОБА_21 . ОСОБА_22 була у сусідній кімнаті, готувала їжу.
Після удару вона зайшла до них, зауважила, щоб вони припинили сварку та принесла з морозильника пельмені, приклала їх до ока ОСОБА_13 , де проявився слід удару.
Він вийшов на подвір'я, палив сигарету. ОСОБА_17 вийшов після нього через декілька хвилин. Коли він повернувся, в кімнаті нікого не було. Бондар пішов з дому, а він подивився телевізор і близько 21-ї години пішов до ОСОБА_23 . Повернувшись, він побачив ОСОБА_13 , який спав на підлозі. Близько 1-ї години ночі у ОСОБА_18 почалися судоми, до ранку він стогнав. Зранку ОСОБА_16 зателефонувала до швидкої, в цей же день ОСОБА_12 відправили до лікарні. Через декілька днів йому повідомили, що ОСОБА_12 помер.
ОСОБА_12 він вдарив один раз і не мав наміру заподіяти йому будь-які тілесні ушкодження. З ОСОБА_12 у нього були хороші стосунки, ніяких мотивів позбавити його життя або заподіяти тяжкі тілесні ушкодження у нього не було і він не мав такого умислу. Від одного його удару в обличчя ОСОБА_12 померти не міг. Другого удару він не наносив. У його присутності інші особи в область голови ОСОБА_12 не били. У смерті ОСОБА_12 він невинуватий.
На досудовому розслідуванні та на початку судового слідства він визнавав свою вину в убивстві з необережності, оскільки він дійсно вдарив ОСОБА_12 один раз в обличчя і слідчий пояснив, що від цього удару ОСОБА_12 помер.
Свої показання щодо конкретних обставин справи, механізму нанесення удару ОСОБА_12 підозрюваний ОСОБА_6 підтвердив при слідчому експерименті, проведеному 26.03.2013 року в приміщенні Солонянського РВ УМВС. При проведенні даної слідчої дії ОСОБА_24 пояснив та показав на статистові, що він наніс ОСОБА_12 лише один удар долонею в обличчя, що відображено у протоколі даної слідчої дії та фототаблицях до протоколу.
(т.1, а.с.67-70 матеріалів провадження).
Повторно слідчий експеримент було проведено з обвинуваченим ОСОБА_6 під час судового провадження, з виходом на місце події: 13.01.2014 року на підставі ухвали суду про судове доручення, за участю судово-медичного експерта ОСОБА_10 , статиста, у присутності захисника обвинуваченого та понятих. Показання обвинуваченого, хід слідчого експерименту відображені в протоколі слідчої дії та фототаблицях до нього
(т.1, стор.198-205).
Оскільки дані слідчі дії проведені у відповідності до ст.ст.223, 240 КПК України та з дотриманням вимог інших процесуальних норм, суд уважає протоколи слідчих екпериментів з ОСОБА_6 належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні.
Під час обох слідчих експериментів ОСОБА_6 показав ідентичні своїм показанням при допитах конкретні обставини події: нанесення ним одного удару долонею по обличчю ОСОБА_12 , ОСОБА_12 не падав, а сів на диван із спинкою.
Допитаний повторно у судовому засіданні 5.05.2014 року ОСОБА_6 уточнив, що при слідчому експерименті 13.01.2014 року він вказав, що ОСОБА_12 не впав, а залишився стояти, маючи на увазі, що він простояв декілька секунд, після чого присів на диван, тобто, не впав від удару.
З показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_14 , співмешканки ОСОБА_12 , убачається, що у жовтні 2012 року у них у АДРЕСА_2 гостював ОСОБА_25 , допомагав з ремонтом. ОСОБА_12 тривалий час зловживав спиртними напоями. 19 жовтня 2012 року вони з ОСОБА_26 повернулися з ОСОБА_27 додому, в Якимівку. ОСОБА_12 скаржився на біль в голові, погано себе почував. Вона дала йому таблетку цитрамону.
Біля 15-ї години, вона знаходилася у суміжній із залою кімнаті, де готувала їжу. У залі були ОСОБА_6 , ОСОБА_12 та ОСОБА_28 . Вона чула сварку між ОСОБА_29 та ОСОБА_12 , потім почула два «хлопки». Коли зайшла до зали, то побачила, що ОСОБА_12 сидить на дивані, на правому оці в нього був синець. Вона зробила зауваження ОСОБА_30 , він вийшов надвір покурити, а вона принесла з морозильника пельмені, дала ОСОБА_26 , щоб він приклав їх до ока. ОСОБА_23 пішов додому, а вони втрьох пообідали. ОСОБА_19 з ОСОБА_31 лягли відпочити. Вона була на городі, а потім пішла до сусіда ОСОБА_23 , де з ним поминали його дядька. Пізніше до них прийшов ОСОБА_6 і розповів, що ОСОБА_12 блукав по селу, прийшов дуже п'яним. Повернувшись додому, вона побачила, що ОСОБА_12 лежав на підлозі. Диван, де він відпочивав, був мокрим. ОСОБА_12 повідомив, що він обмочився. Зранку наступного дня ОСОБА_12 дуже погано себе почував. Вона думала, що у нього похмільний синдром, давала горілки похмелитися, але йому не стало краще, вона визвала швидку, яка забрала його до лікарні. ОСОБА_12 помер в лікарні ім.Мечникова.
Свідок ОСОБА_28 показав у судовому засіданні, що вдень 19 жовтня 2012 року він прийшов додому до ОСОБА_14 та ОСОБА_12 . Пізніше до хати зайшли ОСОБА_15 з ОСОБА_29 , які почали сваритися. ОСОБА_6 вдарив долонею руки ОСОБА_12 по обличчю, від чого ОСОБА_26 присів на диван із спинкою. Якою рукою, та в яку сторону, він не пам*ятає. Перед тим, як ОСОБА_30 вдарив ОСОБА_26 , він кулаком однієї руки вдарив себе в долоню другої руки. Він вийшов з кімнати і пішов додому. Надвечір до нього прийшла ОСОБА_16 , вони поминали дядька, а пізніше до них приєднався і ОСОБА_30 , який випив чарку та пішов додому до ОСОБА_32 . Наступного дня ОСОБА_16 повідомила, що ОСОБА_26 погано, шукала телефон лікаря. Удень він бачив ОСОБА_26 у будинку, йому було зле.
Повторно допитаний у судовому засіданні 5 грудня 2013 року, свідок ОСОБА_28 підтвердив, що він сидів на дивані у тій кімнаті, де сварилися ОСОБА_6 та ОСОБА_12 , який спочатку також сидів на дивані. ОСОБА_6 у сварці спочатку вдарив себе по долоні кулаком, після чого вдарив ОСОБА_12 , який вже стояв, один раз долонею по обличчю, інших ударів не наносив. ОСОБА_12 після удару присів на диван. ОСОБА_33 занесла в кімнату заморожені пельмені, щоб прикласти до обличчя ОСОБА_12 , в області правого ока якого була припухлість.
Після повторного допиту свідка ОСОБА_28 у судовому засіданні, на підставі судового доручення 13 січня 2014 року з метою перевірки показань свідка, встановлення обставин події, було проведено слідчий експеримент з ОСОБА_28 в присутносмті понятих, за участю експерта-доповідача комісії судових медичних експертів ОСОБА_10 .
Під час слідчого експерименту свідок ОСОБА_28 розповів та показав за участю статиста обставини події так, як він їх повідомив при допиті: нанесення ОСОБА_29 одного удару ОСОБА_12 долонею по обличчю. Свідок не підтвердив факт нанесення ОСОБА_29 інших ударів ОСОБА_12 .
Показання свідка ОСОБА_28 щодо обставин події, що мала місце 19 жовтня 2012 року, процесуально закріплені у протоколі слідчої дії та фототаблицях до нього з дотриманням вимог КПК України, що свідчить про належність та допустимість письмового доказу: протоколу проведення слідчого експерименту
(т.1, стор.206-213).
Свідок ОСОБА_34 показав суду, що зранку 20 жовтня 2012 року він прийшов додому до ОСОБА_13 , щоб допомогти з ремонтом будинку, але його співмешканка ОСОБА_16 сказала, що ОСОБА_19 погано себе почуває. ОСОБА_19 лежав на підлозі в кімнаті, його дуже «трусило». Від ОСОБА_35 він дізнався, що напередодні ОСОБА_12 вжив велику кількість алкогольних напоїв. Він був вдома у ОСОБА_36 , коли приїхала швидка. При огляді ОСОБА_18 вони помітили в нього синець на оці і запитали, звідки він в нього. ОСОБА_25 сказав, що він його вдарив один раз рукою.
З копії попереднього лікарського свідоцтва про смерть, виданого судово-медичним експертом ОСОБА_9 29.10.2012 року на підставі розтину трупа ОСОБА_12 , убачається, що він помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від закритої внутрішньочерепної травми, посттравматичного менінгоенцефаліту, внаслідок одержаної 19 жовтня 2012 року травми: ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом
(т.1, а.с.23 матеріалів к/п).
У висновку судово-медичного експерт ОСОБА_9 №2138/216-Е від 14.11.2012 року констатується, що у ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження: зовнішні - забій м'яких тканин тім'яно-потиличної ділянки справа, синець на повіках правого ока, синець на грудній клітці справа, синець на передній поверхні правого плеча в середній третині, три садна на передній поверхні лівої гомілки в середній треті, садно на передній поверхні правої гомілки; внутрішні - внутрішньомозкова гематома в правій скронево-тім'яній ділянці об'ємом 80 мл. Гнійний менінгоенцефаліт з проявами фібриноїдного некрозу та запалення стінки судин м'якої оболонки та речовини мозку. Масивний крововилив на одній з поверхонь твердої мозкової оболонки, розшаровуючі крововиливи у товщі оболонки, ознаки гнійного запалення оболонки на протилежній від крововиливу стороні. Субарахноїдальні крововиливи, масивні крововиливи з вираженою перифокальною лейкоцитарною реакцією та некротичними змінами у речовині головного мозку, набряк головного мозку.
Вищевказані тілесні ушкодження у вигляді саден, синців, крововиливів у речовину мозку виникли прижиттєво, можливо, в термін 19.10.2012 року, від дії тупих твердих предметів, конкретну характеристику яких встановити неможливо із-за відсутності об'єктивних судово-медичних даних.
Пошкодження в області голови у вигляді: синця на повіках правого ока, забою м'яких тканин правої тім'яно-потиличної ділянки, внутрішньо- мозкового крововиливу, крововиливу під м'які мозкові оболонки у своїй сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя в момент спричинення і знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
Ушкодження у вигляді синця на повіках правого ока, пошкодження мозку могли виникнути внаслідок удару долонею руки в праву частину обличчя.
(т.1, а.с.49-50 матеріалів провадження).
Як убачається з додаткового висновку судово-медичного експерта ОСОБА_9 №2138/49-Е від 14.02.2013 року, гнійний менінгоенцефаліт не є тілесним ушкодженням, а має посттравматичний характер, тобто виник як ускладнення після утворення закритої внутрішньочерепної травми з крововиливом у речовину та під м'яку мозкову оболонку головного мозку
(т.1, а.с.54-55 матеріалів к/п).
При допиті у судовому засіданні експерт ОСОБА_9 свої висновки підтвердив. На питання сторін кримінального провадження та суду роз'яснив, що у даному конкретному випадку черепно-мозкова травма ОСОБА_12 виникла від сукупності двох ударів або інших механічних дій в різні частини голови: в область ока та тім'яно потиличну ділянку голови.
Наявні на голові трупа зовнішні тілесні ушкодження у вигляді синця на повіках правого ока та забою м'яких тканин тім'яно-потиличної частини голови відповідають внутрішнім пошкодженням мозку (крововиливам), які стали причиною смерті ОСОБА_12 . Виявлені внутрішні пошкодження мозку не можуть розглядатися окремо до кожного із двох вказаних зовнішніх пошкоджень. Об'єктивно, через хірургічне втручання не можна визначити проміжок часу між двома зовнішніми пошкодженнями голови, але достовірно і об'єктивно підтверджується на підставі медичної документації та дослідження трупу ОСОБА_12 , матеріалів провадження, що черепно-мозкова травма, від якої настала смерть ОСОБА_12 , виникла від ударів (не менше 2-х) в сукупності.
З висновку комісійної судово-медичної експертизи за №158 від 06.09.2013 року, проведеної під час судового провадження за ухвалою суду, убачається, що характерологічні властивості зовнішніх (синець повік з жовтими контурами, наявність значно вираженої лейкоцитарної реакції в м'яких тканинах) та внутрішніх ушкоджень (значно виражена лейкоцитарна реакція в арахноїдальних оболонках мозку та під ними, в речовині головного мозку, тім'яній ділянці праворуч, гнійне запалення твердої мозкової оболонки праворуч, судинного сплетіння правобічного шлуночку, набряк та вогнища некрозу в речовині мозку, судинних сплетіннях шлуночків мозку) дає можливість вказати, що ушкодження внутрішньочерепні та зовнішні мають один термін виникнення, тобто могли бути спричинені практично одномоментно і в період часу з 16 до 19 години 19 жовтня 2012 року.
Сукупність ушкоджень (зовнішніх - голови, обличчя та внутрішньочерепних) знаходяться в прямому причинному зв'язку з настаннім смерті і за своїм характером носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя та призвели до фатальних наслідків.
Наявність зовнішніх ушкоджень (синець повік правого ока, забій м'яких тканин правої тім'яно-потиличної ділянки) дає можливість комісії лікарів вважати, що ушкодження виникли від механічної дії не менш двох ударів тупих твердих предметів, що підтверджується різноплощинною локалізацією цих ушкоджень.
Виявлені на тілі трупа інші тілесні ушкодження виникли у інший, ніж травма голови, час: синці грудної клітини та правого плеча - за одну добу до настання смерті; садна гомілок - за 5-8 діб до настання смерті, та не знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті.
(т.1, а.с.161-180 матеріалів к/п).
Допитаний у судовому засіданні 6.03.2014 року судово-медичний експерт ОСОБА_10 висновок комісії експертів підтвердив та відповів на питання прокурора та захисника, суду.
Пояснив, що члени комісії одностайно дійшли висновку про те, що черепно-мозкова травма ОСОБА_12 , що стала причиною його смерті, виникла від 2-х ударів в різні частини голови, які знаходяться у різних площинах: в область правого ока, та в тім'яно-потиличну частину.
Оскільки після травми постраждалий жив 8 діб, тканини втратили свої властивості, критерій визначеності часу заподіяння ушкоджень втратив доказову здатність, тому не можна визначити конкретний точний проміжок часу між двома ударами у зазначені частини голови. Зазвичай у судово-медичній експертній практиці критерій одномоментності визначається не менше 6 годин і не більше однієї доби, але у даному випадку цей критерій не може бути застосований.
Враховуючи дані гістологічноого дослідження тканин трупа, можна сказати, що розрив між двома ударами може бути до однієї години.
Не можна оцінювати виникнення черепно-мозкової травми від одного удару долонею в область ока, оскільки об'єктивно встановлено, що мало місце сукупна дія 2-х різних ударів твердих предметів або травмуюча дія одного предмету в кожне місце, визначене за зовнішніми пошкодженнями у різних місцях голови, якщо характеризуючі властивості предмета співпадають з площинами розташування зовнішніх тілесних пошкоджень.
Однак, у даному кримінальному провадження будь-яких даних за інший предмет, з конкретними травмуючими властивостями, придатний до нанесення двох ударів одномоментно по різних площинах, не встановлено.
Дослідивши у судових засіданнях надані суду докази та проаналізувавши їх з позицій належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного висновку.
Обвинуваченому ОСОБА_6 інкримінується умисне заподіяння ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень, що потягли смерть останнього, шляхом нанесення двох ударів рукою по голові: по обличчю - в область правого ока, та в тім'яно-потиличну частину голови, що відповідає двом зовнішнім тілесним ушкодженням: синцю на повіках правого ока та забою м'яких тканин тім'яно-потиличної ділянки праворуч.
За висновками судово-медичних експертиз, які роз'яснені у судовому засіданні експертами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , який був доповідачем при проведенні комісійної судово-медичної експертизи, виявлені на трупі ОСОБА_12 вищезазначені зовнішні тілесні ушкодження в області голови, та внутрішньочерепні, які у своїй сукупності стали причиною смерті ОСОБА_12 , виникли практично одномоментно і були наслідком механічної дії не менше двох ударів тупих твердих предметів, що підтверджується локалізацією зазначених тілесних ушкоджень в різних площинах голови.
Дані висновки експертів суд уважає достовірними, оскільки усі експерти мають значний стаж роботи: більше 10, 20 та 30 років, вищу кваліфікаційну категорію або науковий ступінь, попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, висновки експертів відповідають вимогам ст.ст.101, 102 КПК України.
Судово-медичні експерти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 приймали участь у слідчих експериментах за участю обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_28 , який був очевидцем подій і при допиті у судовому засіданні експерт ОСОБА_10 підтвердив висновок комісії експертів про те, що черепно-мозкова травма, яка стала причиною смерті ОСОБА_12 , стала наслідком сукупності дії не менше двох ударів тупих твердих предметів в область голови: правого ока та тім'яно-потиличної ділянки праворуч. Зовнішні (і відповідні їм внутрішні) тілесні ушкодження знаходяться в різних площинах, що свідчить про неможливість завдання їх одним ударом долонею руки.
Можливість виникнення виявлених тілесних ушкоджень будь-яким іншим предметом жорсткої конструкції, з обмеженими контактуючими поверхнями і т.ін. не розглядається, оскільки даних за інший предмет у кримінальному провадженні не встановлено.
Дані висновки експертів не протирічать іншим доказам у провадженні, узгоджуються з показаннями обвинуваченого та свідків, письмовими доказами, тому не викликають сумніву у їх правдивості, об'єктивності та достовірності.
Обвинувачений ОСОБА_6 , свідок ОСОБА_28 , який був присутній у кімнаті під час конфлікту обвинуваченого з ОСОБА_12 , допитані у судовому засіданні 2.07.2013 року. Повторно допитувалися, в тому числі, стороною обвинувачення: ОСОБА_6 - 4.12.2013 року та 5.05.2014 року, ОСОБА_28 - 5.12 2013 року.
З підозрюваним ОСОБА_29 проводився слідчий експеримент на досудовому розслідуванні. Після допиту у судових засіданнях, для уточнення показань обвинуваченого та свідка ОСОБА_28 , слідчий експеримент проводився з кожним із них під час судового провадження за участю судово-медичного експерта ОСОБА_10 .
Під час допитів обвинуваченого ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_28 у судових засіданнях досліджувалися їх показання і на досудовому розслідуванні. Як обвинувачений, так і свідок дали аналогічні показання, підтвердивши їх під час слідчих експериментів, про те, що ОСОБА_6 19 жовтня 2012 року у кімнаті будинку ОСОБА_12 та ОСОБА_14 по АДРЕСА_2 вдарив ОСОБА_12 один раз долонею по обличчю, в праве око, від чого виник слід удару «синець», «припухлість», що узгоджується з показаннями свідка ОСОБА_14 , яка дала ОСОБА_12 заморожені пельмені прикласти до ока.
Співпадають і показання ОСОБА_6 , ОСОБА_28 про те, що перед ударом по обличчю ОСОБА_12 . ОСОБА_6 здійснив «хлопок» руками, що узгоджується і з показаннями свідка ОСОБА_14 , яка знаходилася у сусідній кімнаті і чула два «хлопки» - удар ОСОБА_6 своїми руками, одна по другій, та його удар долонею по обличчю ОСОБА_12 .
Таким чином, сукупністю належних і допустимих доказів, що узгоджуються між собою, що свідчить про їх достовірність, об'єктивно встановлено, що ОСОБА_6 наніс ОСОБА_12 один удар в область правого ока, який сам по собі, без урахування тілесного ушкодження в тім'яно-потиличній частині голови, з послідуючими внутрішніми пошкодженнями мозку, не може оцінюватися як тяжке тілесне ушкодження, яке потягло смерть ОСОБА_12 .
Причетність ОСОБА_6 до нанесення іншого удару або ударів ОСОБА_12 , які у сукупності з першим ударом могли стати причиною тяжкого тілесного ушкодження та смерті ОСОБА_12 , факт нанесення ним іншого, другого удару, який йому інкримінується, стороною обвинувачення не доведено. Показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_28 обвинуваченням не спростовано жодним з доказів.
Посилання стороною обвинувачення на недостовірність показань обвинуваченого нічим не обгрунтована. ОСОБА_6 протягом усього кримінальнального провадження: як на досудовому розслідуванні, так і в суді давав ідентичні показання. Його показання на досудовому розслідуванні стороною обвинувачення під сумнів поставлені не були, хоча вже і в первинному обвинувальному акті було зазначено про наявність тілесних ушкоджень, які локалізовані в різних площинах голови: на обличчі та на тім'яно-потиличній ділянці голови.
Доводи сторони обвинувачення про те, що свідок ОСОБА_28 дав завідомо неправдиві показання на користь обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки він є сусідом обвинуваченого ОСОБА_6 та знаходиться з ним у дружніх стосунках, нічим не підтверджуються та є неспроможними, оскільки вказані особи взагалі не є сусідами. ОСОБА_6 мешкає у м.Дніпропетровську, ОСОБА_28 - у селі Якимівка. З показань ОСОБА_6 у судовому засіданні убачається, що він з ОСОБА_28 познайомився у жовтні 2012 року, коли приїхав до ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , бачився з ним під час кримінального провадження, нормально до нього відноситься, але з ним не спілкується і ніяких стосунків не підтримує.
Стороною обвинувачення не перевірялися інші версії заподіяння тілесних ушкоджень та причетність до них інших осіб, за інших обставин.
В новому обвинувальному акті (т.2, а.с.1) стороною обвинувачення не конкретизовано умисел обвинуваченого на заподіяння саме тяжких тілесних ушкоджень, як вони інкримінуються обвинуваченому. Автор обвинувального акту обмежився визначенням умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, не зазначивши ступінь їх тяжкості. Не зазначено в обвинувальному акті й дати смерті ОСОБА_12 . Прокурором обвинувачення у цій частині під час судового провадження не уточнено, не змінено.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Презумпція невинуватості є однією із загальних засад кримінального провадження, що закріплена у п.10 ч.1 ст.7 та у ст.17 КПК України.
Відповідно до вказаних норм ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Таким чином, розглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 у межах пред'явленого йому обвинувачення за ч.2 ст.121 КК України, на підставі наданих стороною обвинувачення та досліджених судом доказів, суд приходить до висновку про недоведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.121 КК України: умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого.
За таких обставин, встановивши недоведеність стороною обвинувачення винуватості ОСОБА_6 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.121 КК України суд має визнати ОСОБА_6 невинуватим та постановити щодо нього виправдувальний вирок.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_11 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та виправдати за недоведеністю його вини.
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити виправданому та прокурору.
Головуючий