Апеляційний суд Житомирської області
Справа №289/1390/12-к Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.ст.125 ч.1, 126 ч.1 КК України Доповідач ОСОБА_2
06 травня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю виправданої ОСОБА_5
та представника особи, яка звільнена від кримінальної відповідальності - адвоката ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями ОСОБА_7 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 січня 2014 року щодо ОСОБА_5 та постанову цього ж суду від 03 січня 2014 року щодо ОСОБА_7 ,
Встановив:
Зазначеним вироком від 3.01.2014 року
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, проживаючу в АДРЕСА_1 , раніш не судиму,
за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, виправдано за відсутністю в її діях складу зазначеного злочину.
Постановою цього ж суду від 3.01.2014 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, проживаючу в АДРЕСА_1 , раніш не судиму,
звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, а провадження по кримінальній справі щодо неї закрито.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 на відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди грошові кошти в сумі 815 грн. 40 коп., та на відшкодування моральної шкоди 2000 грн.
За змістом скарги приватного обвинувачення, що була подана ОСОБА_7 стосовно ОСОБА_5 , остання обвинувачувалась у тому, що 27.12.2011 року вона, маючи особисті неприязні стосунки з ОСОБА_7 , та знаходячись на АДРЕСА_1 , ображала ОСОБА_7 нецензурними словами, нанесла деклька ударів по голові та тулубу ОСОБА_7 , внаслідок чого остання отримала фізичну біль і втратила свідомість. Крім того під час зазначеного конфлікту нею була втрачена золота сережка, приведено у непридатність одяг, пошкоджено куртку.
Зі свого боку ОСОБА_5 у скарзі приватного обвинувачення, що була нею подана стосовно ОСОБА_7 обвинувачувала останню у тому, що вона 25.12.2011 року в обідній час в подвір'ї домоволодіння ОСОБА_5 , що розташоване в с.Потіївка Радомишльського району Житомирської області, висловлюючи нецензурну лайку та погрози на адресу власниці домоволодіння по мотивам особистої ворожості на грунті неприязнених відносин, обвинувачуючи її в інтимних стосунках зі своїм чоловіком - ОСОБА_8 умисно, з метою нанесення тілесних ушкоджень, декілька разів вдарила потерпілу руками і ногами по голові та тулубу. Продовжуючи свої дії, з метою заподіяння шкоди здоров'ю та майну ОСОБА_5 , ОСОБА_7 в ніч на 27 грудня 2011 року біля 2-ої години, повторно прийшла на подвір'я домоволодіння ОСОБА_5 , вибила віконні шибки у будинку та погрожувала побиттям ОСОБА_5 . Не зупиняючись на вчиненому, ОСОБА_7 27 грудня 2011 року біля 2-ої години, повторно прийшла на подвір'я домоволодіння ОСОБА_5 , де знов стала наносити ОСОБА_5 удари руками та ногами, про цьому розбила телефон та інші деякі речі домашнього вжитку. Внаслідок зазначених дій заподіяла потерпілій ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синців кінцівки, тулубу, саден та синців на обличчі, які відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.
В поданих апеляціях ОСОБА_7 порушує питання про скасування вироку та постанови суду, оскільки судом першої інстанції допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду першої інстанції, викладені у зазначених судових рішеннях, на її думку, не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, стверджує, що суд, постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_5 за обвинуваченням її у вчиненні злочину, передбаченого за ч.1 ст.126 КК України, надав однобічну оцінку дослідженим доказам, зокрема, залишив поза увагою показання самої ОСОБА_7 та інших свідків, що викликались за її клопотанням.
Стосовно постанови суду, якою ОСОБА_7 звільнена від кримінальної відповідальності, то в апеляційній скарзі посилається на те, що суд, на її думку, порушив вимоги закону, оскільки надав оцінку доказам винуватості, сформулювавши самостійно обвинувачення, яке було викладене в скарзі приватного обвинувачення, що фактично повинно було б вирішуватись лише при постановленні вироку у відповідності до ст.ст.323, 324 КПК України.
Крім того, стверджує, що судом залишені без уваги її власні показання, а також показання свідків, викликаних та допитаних в суді за її ініціативою.
Звертає увагу й на те, що, суд, звільняючи її від кримінальної відповідальності, вирішив по суті заявлений ОСОБА_5 цивільний позов, стягнув на користь останньої суми на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, що суперечить вимогам закону.
Заслухавши доповідь судді, представника особи, яку звільнено від кримінальної відповідальності, - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав доводи поданих ОСОБА_7 апеляцій з вищевказаних підстав, виправдану ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляцій, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляцію ОСОБА_7 на постанову суду слід задовольнити частково, а у задоволенні її ж апеляції на вирок суду відмовити з наступних підстав.
Висновки суду першої інстанції, викладені у вироку суду, яким ОСОБА_5 виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України, ґрунтуються на сукупності досліджених під час судового засідання доказах, яким суд першої інстанції дав належну оцінку, з якою погоджується й колегія суддів.
Посилання ОСОБА_7 в апеляції про те, що суд, постановляючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_5 надав однобічну оцінку дослідженим доказам, зокрема, залишив поза увагою показання самої ОСОБА_7 та інших свідків, що викликались за її клопотанням, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки твердження ОСОБА_7 у скарзі приватного обвинувачення та в судовому засіданні про те, що нібито ОСОБА_5 нанесла їй побої, будь-якими об'єктивними доказами, не підтверджені.
Як вбачаться з протоколу судового засідання жоден з допитаних в судовому засіданні свідків не підтвердив факт нанесення ОСОБА_7 побоїв з боку ОСОБА_5 .
Крім того, відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 49, яка мається в матеріалах справи (а.с.103-104), згідно судово-медичним даним (амбулаторної картки на ім'я ОСОБА_7 ) будь-яких достовірних даних про те, що у ОСОБА_7 , мались видимі тілесні ушкодження не мається.
Що ж стосується посилань ОСОБА_7 в апеляції, як на підтвердження нанесення їй побоїв, факт втрати нею свідомості 27.12.2011 року, з приводу чого вона зверталась за медичною допомогою у дільничну лікарню, то, на думку колегії суддів, вони є неспроможними, оскільки зазначений причинний зв'язок будь-якими медичними документами не підтверджений. До того ж в судовому засіданні в суді першої інстанції в якості свідка була допитана ОСОБА_9 , яка пояснила, що вона проживає неподалік від сторін у справі і в обідню пору 27.12.2011 року до неї приходила ОСОБА_7 , яка розповіла, що вночі в неї був конфлікт з ОСОБА_5 з приводу подружньої зради її чоловіка, після якого вона втратила свідомість, з приводу чого до неї викликали лікаря. При цьому ствердила, що за змістом розповіді ОСОБА_7 втрата останньою свідомості була наслідком її внутрішніх переживань, а не якихось інших причин.
За вказаних обставин вважати, що висновки суду першої інстанції, викладені у вироку суду не відповідають фактичним обставинам справи, на думку колегії суддів, підстав немає.
Безпідставними вважає колегія суддів й аналогічні твердження ОСОБА_7 про незаконність іншого судового рішення - постанови суду, якою вона звільнена від кримінальної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.125 КК України у зв'язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності із закриттям кримінального провадження щодо неї.
Так, відповідно до роз'яснень, що містяться у п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися (незалежно від того, надійшла вона до суду першої інстанції з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком, а до апеляційного та касаційного судів - з обвинувальним вироком), що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.
Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції в повній мірі дотримався вищевказаних вимог, ретельно дослідивши докази, на підставі який дійшов обґрунтованого висновку про те, що інкриміноване ОСОБА_7 діяння дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні. При цьому, з огляду на наявність підстав, передбачених ст.49 КК України, звільнив обвинувачену від кримінальної відповідальності.
Отже, посилання ОСОБА_7 в апеляції на те, що суд першої інстанції при винесенні зазначеної постанови вийшов за межи своїх повноважень, оскільки, закриваючи провадження по справі, не мав права з'ясовувати питання про доведеність її винуватості та наводити відповідні докази, на думку колегії суддів, є безпідставними.
Разом з тим, доводи апеляції ОСОБА_7 в тій частині, де вона стверджує про незаконність вирішення цивільного позову при закритті провадження у зв'язку із звільненням її від кримінальної відповідальності, колегія суддів вважає обґрунтованими, оскільки чинним законодавством, можливість вирішення цивільного позову в кримінальній справі при звільненні особи від кримінальної відповідальності не передбачена.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції змінити, виключивши з неї вказівку про вирішення цивільного позову ОСОБА_5 та стягнення на її користь з ОСОБА_7 грошових сум на відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), колегія суддів
Постановила:
апеляційну скаргу ОСОБА_7 на вирок Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 січня 2014 року щодо ОСОБА_5 залишити без задоволенні, а вищевказаний вирок без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 03 січня 2014 року щодо ОСОБА_7 частково задовольнити.
Виключити з вищевказаної постанови вказівку про вирішення цивільного позову ОСОБА_5 та стягнення на її користь з ОСОБА_7 грошових сум на відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди.
Роз'яснити ОСОБА_5 про її право звернутись до суду з вищевказаним позовом в порядку цивільного судочинства.
В решті цю ж постанову залишити без змін.
Судді