Справа № 2-а-236/14
760/5069/14-а
22 квітня 2014 року Соломянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Кізюн Л.І.,
при секретарі: Слепусі О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Київській області Нікітенко Олени Вікторівни про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,
09 березня 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що 07 березня 2014 року отримав постанови від 27 лютого 2014 року, якими його притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення.
Вважаючи, що відповідачем не дотримано вимог ст. 268 КУпАП, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом про скасування вказаних постанов.
Позивач подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, хоча її належним чином було повідомлено про день, час і місце розгляду справи, до суду надійшли заперечення на позов.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 69 ч. 1 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обгрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Судом встановлено, що 27 лютого 2014 року головний державний інспектор праці Територіальної державної інспекції праці у Київській області Нікітенко О.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, постановив притягнути позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП, до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 850 грн.
Як вбачається з даних постанови по справі про адміністративне правопорушення, позивачем, як начальником відокремленого підрозділу Київська дистанція колії Південно-Західної залізниці, у порушення вимог ч.1 ст. 259 КЗпП України, ст. 16 Конвенції МОП №81, ратифікованої Законом України від 08.09.04 №1985-ІV «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», положення про Держпрацю, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №386/2011, 11.02.20114 року було відмовлено головному інспектору праці в здійсненні перевірки, а саме не надано документи для проведення перевірки.
Крім того, 27 лютого 2014 року головний державний інспектор праці Територіальної державної інспекції праці у Київській області Нікітенко О.В., розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, постановив притягнути позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП, до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 1360 грн.
Як вбачається з даних постанови по справі про адміністративне правопорушення, позивачем, як начальником відокремленого підрозділу Київська дистанція колії Південно-Західної залізниці, у порушення вимог ч.1 ст. 259 КЗпП України, ст. 16 Конвенції МОП №81, ратифікованої Законом України від 08.09.04 №1985-ІV «Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі», положення про Держпрацю, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №386/2011, 11.02.20114 року було відмовлено головному інспектору праці в здійсненні перевірки, а саме не допущено до проведення перевірки.
Згідно з вимогами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з даних постанов, в них зазначено про протоколи про адміністративне правопорушення від 25 лютого 2014 року.
Статтею 188-6 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створення перешкод для діяльності цього органу.
Позивач у позовній заяві стверджував, що питання про допуск до проведення перевірки та надання документів на перевірку не відносяться до його компетенції.
Так, відповідно до п.2.3. «Методичного посібника щодо порядку надання інформації представникам контролюючих та правоохоронних органів, в тому числі у випадку перевірок (ревізій) фінансово-господарської діяльності Південно-Західної залізниці», затвердженого наказом начальника ДТГО «ПЗЗ» від 16.02.2006 року №73-Н, необхідним є обов'язкове отримання дозволу начальника залізниці, а за його відсутності - посадової особи, яка виконує його обов'язки (письмова резолюція на документі) на надання інформації (проведення перевірки) правоохоронним та контролюючим органам. Отримання дозволу стосується всіх структурних підрозділів та відокремлених підрозділів.
Також позивач посилався на те, що Київська дистанція колії є відокремленим підрозділом ДТГО «ПЗЗ» і не є юридичною особою.
Відповідачем не було спростовано наведених позивачем доводів та не надано суду документів, які б свідчили про наявність у позивача повноважень надавати документи підрозділу на перевірку та допускати до перевірки.
Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ст. 188-6 КУпАП підлягають скасуванню, а справа закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 160, 163 КАС України, ст.ст. 247, 251, 258, 283 КУпАП, -
Позов ОСОБА_1 до головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Київській області Нікітенко Олени Вікторівни про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Київській області Нікітенко Олени Вікторівни №10-024-10030/1 про накладення штрафу відповідно до статті 188-6 КУпАП від 27 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1, а справу закрити.
Скасувати постанову головного державного інспектора праці Територіальної державної інспекції праці у Київській області Нікітенко Олени Вікторівни №10-024-10030/2 про накладення штрафу відповідно до статті 188-6 КУпАП від 27 лютого 2014 року щодо ОСОБА_1, а справу закрити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Кізюн