Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
30 квітня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8
та її представника ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
та його захисника ОСОБА_11
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівне кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 на вирок Острозького районного суду від 14 січня 2014 року
Цим вироком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Кутянка, Острозького району, Рівненської області, громадянин України, одружений, працюючий водієм відділу освіти Острозької районної державної адміністрації Рівненської області, проживаючий в АДРЕСА_1 , раніше не судимий, засуджений:
- за ч.1 ст.119 КК України на три роки позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по 47500 грн. кожному, на відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_7 судовий збір по 114, 70 грн. кожному.
Цивільний позов ОСОБА_8 поданий у власних інтересах та інтересах малолітньої дитини ОСОБА_12 задоволено частково.
Стягнено з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 50 000 грн. на відшкодування моральної шкоду та матеріальну шкоду в розмірі 15 050 грн.
Стягнено з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 60 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та матеріальну шкоду в розмірі 25 200 грн.
Стягнено з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 понесені нею судові витрати : 229,40грн. судового збору та 3000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.
Вирішено питання стосовно речових доказів у справі.
За вироком суду, 20 липня 2013 року приблизно о 21 годині, ОСОБА_10 , перебуваючи на околиці с. Болотківці Острозького району, на території урочища, що прилягає до 31 кварталу лісового масиву Новомалинського лісництва, проявив злочинну недбалість під час незаконного полювання на дикого звіра без дозволу на полювання та у заборонений час, не переконавшись у безпеці своїх дій під час полювання, виконав один постріл із двоствольної гладкоствольної мисливської рушниці моделі „ИЖ-54”, 12 калібру, серійний номер НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_13 , у напрямку кущових та деревних насаджень, в результаті чого поранив ОСОБА_14 , який на той момент знаходився у зазначених насадженнях та поза полем зору ОСОБА_10 . В результаті поранення настала смерть ОСОБА_15 .
В поданих на вирок суду апеляціях:
- прокурор, не оспорюючи кваліфікації дій ОСОБА_10 та доведеності його вини, вважає, що вирок суду підлягає зміні. Вважає, що суд при призначенні покарання ОСОБА_10 , послався на ті обставини та факти, які знаходилися поза межами висунутого ОСОБА_10 обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а також не повинні враховуватися при призначенні покарання як обтяжуючі обставини. Просить вирок суду змінити, виключивши з мотивувальної частини вироку покликання суду на порушення ОСОБА_10 вимог, передбачених ЗУ „Про мисливське господарство та полювання” та Положення про правила проведення полювань, поводження із зброєю та порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин, як обставину, що обтяжує покарання. В решті вирок суду залишити без зміни;
- обвинувачений ОСОБА_10 вважає вирок незаконним через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок тяжкості. Просить вирок суду відносно нього змінити та призначити мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст. 119 КК України із застосуванням ст.75 КК України. При цьому апелянт зазначає, що він щиро розкаявся у вчиненому та своїми діями сприяв у розкриті злочину, надав потерпілому необхідну допомогу безпосередньо після вчинення злочину, добровільно відшкодував заподіяну шкоду в сумі 30 000 грн., позитивно характеризується, не судимий, є учасником бойових дій, неодноразово нагороджувався орденами і медалями;
- захисник обвинуваченого вважає що вирок суду відносно ОСОБА_10 є незаконним, просить його змінити в частині призначеного покарання, у зв'язку із невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та призначити йому покарання за ч.1 ст.119 КК України у виді обмеження волі строком на 3 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_10 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік. Крім того, просить зменшити суми грошових стягнень з ОСОБА_10 на користь потерпілих до зазначених у апеляції сум, оскільки судом не належно враховано матеріальний стан ОСОБА_10 ;
- потерпіла ОСОБА_8 вважає вирок суду відносно обвинуваченого. незаконним в частині призначеного судом покарання та в частині залишених без задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди на її користь та на користь її сина. Крім того, незгідна з вироком суду в частині обґрунтування заявлених нею позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди. Просить вирок суду відносно ОСОБА_10 скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_10 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.119 КК України до 5 років позбавлення волі, стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 у відшкодування моральної шкоди додатково 50 000 грн. Стягнути з ОСОБА_10 на користь малолітнього сина ОСОБА_12 у відшкодування моральної шкоди додатково 225 000 грн. Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 15050 грн. за період до досягнення сином трирічного віку. Стягнути з ОСОБА_10 на користь малолітнього сина ОСОБА_12 матеріальну шкоду в сумі 25200 грн. за період три роки.
Крім того, до початку судового засідання, 30 квітня 2014 року, обвинуваченим ОСОБА_10 подано заяву про застосування до нього п. ”д” ст.1 Закону України „Про амністію у 2014 році” від 8 квітня 2014 року, оскільки він є учасником бойових дій.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила вирок суду змінити в межах апеляційної скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пояснення потерпілих та їх представника які підтримали вимоги апеляційної скарги ОСОБА_8 , доводи обвинуваченого та його захисника про зміну вироку суду з підстав викладених у їх апеляціях, перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до переконання, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.
Розглядаючи справу в межах апеляційних скарг, колегія суддів встановила таке.
Висновок суду про доведеність вини обвинуваченого у вчинені інкримінованого йому злочину доведена сукупністю зібраних у встановленому законом порядку доказів, яким судом дана повна та всебічна оцінка і в поданих апеляційних скаргах не заперечується.
Разом з тим, при призначенні обвинуваченому покарання судом не належним чином враховано вимоги ч.2 ст.65 КК України, а саме те, що більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Так, санкція ч.1 ст.119 КК України передбачає покарання у виді обмеження волі на строк від трьох до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.
Між тим, суд, у вироку не навів переконливих мотивів чому виправлення ОСОБА_10 не можливе у випадку призначеня йому покарання у виді обмеження волі.
Крім того, суд безпідставно врахував, як обтяжуючі вину обвинуваченого обставини: наявність судимості, хоча така погашена; порушення правил полювання, хоча такі йому не ставилися у провину; заподіяння злочином тяжких наслідків - смерті людини, хоча така є кваліфікуючю ознакою злочину, за який його засуджено.
Разом з тим, як встановлено, під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_10 , щиро розкаявся у вчиненному злочині та своїми діями сприяв у розкритті злочину, попросив пробачення у потерпілих, добровільно, частково відшкодував заподіяну шкоду, виключно позитивно характеризується, як за місцем праці так і проживання, є учасником бойових дій в Афганістані, вчинив злочин з необережності, який є середньої тяжкості.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, щодо ОСОБА_10 необхідно обрати покарання у виді обмеження волі, а клопотання Острозької спілки ветеранів Афганістану та трудового коллективу Острозької РДА слід відхилити.
Не підлягає до задоволення і заява обвинуваченого про застосування до нього п.»д» ст.1 Закону України «Про амністію у 2014 році», оскільки відповідно до п. ”є ” ст.4 Закону України „Про застосування амністії” - така не застосовується до осіб, які не відшкодували завдані ними збитки.
При вирішенні питання при стягнення коштів на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди судом належним чином враховано характер та обсяг заподіяних позивачеві ОСОБА_8 страждань, а тому не знаходить підстав для задоволення її вимог щодо значного збільшення суд грошових стягнень.
Разом з тим, слушними є вимоги апеллянта ОСОБА_8 про зазначення строку на який стягнено кошти із обвинуваченого на утримання її дитини.
На підставі наведенного та керуючись ст.ст.405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляції прокурора, потерпілої ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Острозького районного суду від 14 січня 2014 року щодо ОСОБА_10 змінити.
Вважати його засудженим за ч.1 ст.119 КК України на три роки обмеження волі.
Виключити з вироку покликання суду як на обтяжуючі вину ОСОБА_10 обставини: порушення правил полювання та поводження із зброєю; наявність судимості; заподіяння злочином тяжких наслідків.
Вважати, що судом стягнено з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_16 15 050 грн. матеріальної шкоди за період до досягнення сином ОСОБА_17 трирічного віку та на користь ОСОБА_12 25 200 грн. матеріальної шкоди за період три роки.
В задоволенні клопотання загальних зборів трудового колективу Управління освіти, молоді і спорту Острозької РДА та Острозької районної і міської організації української спілки ветеранів Афганістану про передачу їм на поруки ОСОБА_10 - відмовити.
Відмовити ОСОБА_10 в застосуванні до нього Закону України „Про амністію у 2014 році” за безпідставністю.
В решті вирок суду залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим в цей же строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 .
З оригіналом згідно: суддя-доповідач ОСОБА_1