ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
30 квітня 2014 року Справа № 813/8828/13-а
17 год. 17 хв.
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддя Кравців О.Р.,
секретар судового засідання Небесна М.В.,
від позивача Якубович Ю.П.,
від відповідача Сенишин Я.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області про зобов'язання вчинити дії Товариство з обмеженою відповідальністю «Барком».
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Державна екологічна інспекція у Львівській області (далі - позивач, Держекоінспекція) з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Барком» (далі - відповідач, ТОВ «Барком») в якому просить суд зобов'язати допустити працівників Держекоінспекції до проведення перевірки вимог природоохоронного законодавства та надати необхідні документи відповідно до ст. 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч ст. 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) не надав необхідної для проведення документації та звітності, що унеможливило належне проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та належне оформлення матеріалів перевірки. У зв'язку з цим складено акт про не допуск до перевірки. Вважає, що державними інспекторами вчинено дії в межах закону та передбачених законом підстав для недопуску до перевірки не було.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні. Вважає, що акт про недопущення на об'єкт для проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 10.10.2013 року складено безпідставно, оскільки інспектори Держекоінспекції фактично були допущені до перевірки та проводили перевірку на об'єктах ТОВ «Барком» з 03.10.2013 року. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Суд заслухав пояснення представників сторін, допитав свідків, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -
На підставі наказу Держекоінспекції № 646-і/п від 24.09.2013 року видано направлення № 1990 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Барком» у термін з 24.09.2013 року по 14.10.2013 року /а.с.7-8/.
На підставі наказу Держекоінспекції № 665-і/п від 03.10.2013 року видано направлення № 2018 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ТОВ «Барком» у термін з 03.10.2014 року по 14.10.2013 року /а.с.9-10/.
Інспекторами Держекоінспекції 10.10.2013 року складено акт № 95.1.3 про недопущення на об'єкт для проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, в якому зазначено, що старшого державного інспектора з ОНПС у Львівській області ОСОБА_3 та державного інспектора з ОНПС у Львівській області ОСОБА_4 було недопущено на територію ТзОВ «Барком» для проведення перевірки вимог природоохоронного законодавства на підставі направлення № 1990 від 24.09.2013 року /а.с.11/.
Вважаючи, що такі дії ТОВ «Барком» є незаконними позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках передбачених Конституцією та законами України, згідно ч. 3 ст. 6 КАС України.
Вирішуючи дану справу суд керується наступним.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) врегульовано Законом України від 05.04.2007 р. № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 877-V).
Відповідно до Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Згідно зі ст. 5 вищевказаного Закону № 877-V, органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу. Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю). Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку. Суб'єкт господарювання має право не допускати посадову особу органу державного нагляду (контролю) до здійснення планового заходу в разі неодержання повідомлення про здійснення планового заходу.
Аналогічні приписи містяться і у Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464, у якому передбачено, що для здійснення перевірки керівником відповідного органу Держекоінспекції або його заступником видається наказ про проведення перевірки, який має містити: найменування суб'єкта господарювання, підстава перевірки та предмет перевірки; період, за який буде здійснюватись перевірка; визначення виконавців перевірки із залученням, у разі потреби, спеціалістів інших органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій (за погодженням з їх керівниками). На підставі наказу оформляється направлення на проведення перевірки (додаток 1), яке підписується керівником або заступником керівника органу Держекоінспекції (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. Планова перевірка здійснюється відповідно до квартального плану діяльності органу Держекоінспекції і проводиться за наказом органу Держекоінспекції. Орган Держекоінспекції не пізніше як за десять днів до початку проведення перевірки надсилає рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу Держекоінспекції, або вручає особисто посадовій особі суб'єкта господарювання під розписку повідомлення про проведення планової перевірки. У повідомленні про проведення планової перевірки зазначається дата початку та закінчення перевірки, найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється перевірка, найменування органу Держекоінспекції.
При цьому, за правилами п. 4.10 вказаного Порядку у разі, якщо державний інспектор не допускається до проведення перевірки, ним складається акт про відмову в проведенні перевірки. В цьому акті зазначаються посада, прізвище, ім'я, по батькові особи керівника суб'єкта господарювання або уповноваженої ним особи, яку ознайомлено з актом та якій вручено акт під розписку, або робиться відмітка щодо відмови від ознайомлення з актом та його отримання. У разі, якщо керівник або уповноважена ним особа суб'єкта господарювання відмовляється від отримання акта про відмову особисто, такий акт із зазначенням в ньому реєстраційного номера передається через канцелярію суб'єкта господарювання або відправляється рекомендованим листом.
Проте, державними інспекторами 10.10.2013 року складено акт № 95.1.3 саме про недопущення на об'єкт для проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, в якому зазначено, що двох інспекторів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недопущено на територію ТзОВ «Барком» для проведення перевірки /а.с.11/.
Таким чином, на переконання суду, форма акту складена державними інспекторами 10.10.2013 року не відповідає формі відповідного документу передбаченій п. 4.10 згаданого вище Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства. У цьому сенсі суд не бере до уваги покликання сторони відповідача на те, що у Держекоінспекції є лише така форма акту, яким засвідчується відмова у проведенні перевірки, оскільки складений інспекторами акт не відповідає фактичним обставинам справи.
Крім того, у ході розгляду справи з пояснень позивача та свідків зі сторони позивача судом встановлено, що факт недопуску полягає у ненаданні певних документів до перевірки керівництвом ТОВ «Барком».
З цього приводу судом викликано та допитано свідків зі сторони позивача та відповідача.
Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що перебуває на посаді керуючого Ожидівським напрямком ТОВ «Барком». 03.10.2013 року під час перевірки державні інспектори ОСОБА_9, ОСОБА_10, та ОСОБА_4 просили його надати певні документи, однак він повідомив їх, що документи знаходяться в офісі. 09.10.2013 року державні інспектори ОСОБА_9 та ОСОБА_11 проводили обстеження і вимагали певні документи, у відповідь на що їх знову повідомлено, що документи є у центральному офісі товариства. Також зазначив, що факту не допуску на об'єкт перевірки на його напрямку не було.
Свідок ОСОБА_6 пояснив суду, що працює на підприємстві неповні 4 роки, під час даної перевірки обіймав посаду головного інженера; перевірка проводилася близько 2 тижнів. Під час перевірки його викликав директор ОСОБА_7 і представив перевіряючи - інспекторів ОСОБА_3 і ОСОБА_4. Інспектори затребували низку документів і всі документи були надані, зокрема, ліміти викидів, паспорти свердловин, дозволи на вивіз сміття і т ін. також зазначив, що не допуску на перевірку при ньому не було; хто не допускав до перевірки - не знає.
Свідок ОСОБА_8 дав суду покази, що працює на посаді начальника юридичного відділу; відповідну перевірку проводили 15 інспекторів; з інспекторами ОСОБА_9, ОСОБА_4 ОСОБА_10, ОСОБА_3 спілкувався особисто. Вони перебували в головному офісі по вул. героїв УПА у м. Львові; працівники товариства на їх вимогу надавали всі необхідні документи; по об'єкту в с. Підбірці ОСОБА_3 відмовився засвідчити своїм підписом отримання ним документів.
Свідок ОСОБА_3 дав суду покази, що з 27.09.2013 року проводив перевірку ТОВ «Барком» і в перший день проведення перевірки разом з інспектором ОСОБА_4 перебували у приміщенні товариства за адресою: вул. Героїв УПА, 80А; документи були представлені до перевірки частково, підприємство велике, тому матеріали були підібрані не всі. Відтак, інспектори залишили перелік питань з яких хотіли перевірити документи. В наступні дні перевірки його було допущено до візуального обстеження об'єктів, куди він виїжджав. Однак, 10.10.2013 року, коли він повернувся до офісу ТОВ «Барком», директор товариства сказав, що запитуваних документів до перевірки не надасть. Тому, разом з інспектором ОСОБА_4 склав акт про не допуск на об'єкт.
Свідок ОСОБА_4 дав суду покази аналогічні до показів ОСОБА_3 та пояснив, що акт складав ОСОБА_3, а він лише підписував.
Таким чином, в ситуації коли свідки зі сторони позивача та свідки зі сторони відповідача дають протилежні свідчення щодо факту надання/ненадання документів, суд зазначає, що належним доказом вимоги інспекторів про надання певних документів є оформлена у належний спосіб письмова вимога з переліком конкретних документів. Проте жодних письмових доказів, що свідчили б про вимогу надати до перевірки конкретні документи позивач суду не надав.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Таким чином, суд не бере до уваги покази свідків зі сторони позивача про ненадання документів до перевірки, оскільки такі не підтверджуються будь-якими іншими доказами у справі та суперечать показам свідків зі сторони відповідача.
На противагу позиції позивача, відповідач довів факт проведення Держекоінспекцією перевірки об'єктів відповідача, зокрема надавши акти обстеження від 08.10.2013 року у с. Закомор'я, від 03.10.2013 року у с. Підлисся, с. Гончарівка, с. Поляни Золочівського району, від 03.10.2013 року у с. Поляни Золочівського району, від 08.10.2013 року в с. Ожидів /а.с.34-37/.
Крім того, факт допуску преревіряючих на територію структурних підрозділів відповідача позивачем не заперечується. При цьому, позовні вимоги позивача стосуються саме допуску посадових осіб позивача до проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства та надання необхідних документів.
Суд звертає увагу, що у даному випадку позивач помилково ототожнює поняття недопуску до перевірки та поняття невиконання вимог перевіряючих щодо надання документів до перевірки.
Так, на переконання суду, недопуск до перевірки полягає саме у відсутності права доступу або відмові у праві доступу, зокрема, до перевірки. Проте, факт недопуску посадових осіб на територію структурних підрозділів позивача у судовому засіданні не підтверджено та спростовано самим позивачем та показами свідків з обох сторін.
Крім того, суд зауважує, що невиконання суб'єктами господарювання законних вимог органів державного нагляду у ході проведення перевірок та реалізації їх наслідків тягнуть за собою, зокрема, адміністративну відповідальність.
Так, ст. 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено накладення штрафу на громадян за невиконання законних розпоряджень чи приписів, інших законних вимог посадових осіб органів, які здійснюють державний контроль у галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, радіаційної безпеки або охорону природних ресурсів, ненадання їм необхідної інформації або надання неправдивої інформації, вчинення інших перешкод для виконання покладених на них обов'язків.
Втім, доказів притягнення посадових осіб відповідача до даного виду відповідальності позивачем також суду не надано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту недопуску до перевірки та факту ненадання документів суб'єктом господарювання, а відтак про необґрунтованість позовних вимог, а відтак про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 5 ст. 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, а також залишення адміністративного позову без розгляду судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.
Оскільки відповідачем суми витрат понесених у цій справі не заявлено, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 КАС України, суд -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сторін не стягувати.
Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано о 17.40 год. 05.05.2014року.
Суддя Кравців О.Р.