Справа № 158/138/14-а
Категорія 10.3.
28 квітня 2014 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Невара О.В.,
при секретарі Долі О.І.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Бесарабчук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі Волинської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі Волинської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона працювала на посаді судді Ківерцівського районного суду Волинської області. Згідно постанови Верховної Ради України від 15.01.2009 року позивача було звільнено із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків. З 4.02.2009 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі та отримує пенсію відповідно до Закону України „Про державну службу". Позивач вважає, що у зв'язку із прийняттям Закону України „Про судоустрій і статус суддів" та підвищенням посадових окладів працюючим суддям Ківерцівського районного суду вона має право на перерахунок пенсії відповідно до положень ст. 37-1 Закону України „Про державну службу". В грудні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі із заявою про перерахунок пенсії, однак їй в цьому було відмовлено, про що повідомлено листом № 51/02-25 від 6.01.2014 року. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі провести їй перерахунок та виплату пенсії за період з 1.01.2012 року відповідно до положень ст. 37-1 Закону України „Про державну службу", ст. 129 Закону України „Про судоустрій і статус суддів".
Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 28.04.2014 року поданий ОСОБА_1 адміністративний позов до управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі Волинської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії за період з 1.01.2012 року по 14.07.2013 року залишено без розгляду.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просила зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі провести їй перерахунок та виплату пенсії в межах визначеного КАС України строку звернення до суду з адміністративним позовом та в подальшому відповідно до положень ст. 37-1 Закону України „Про державну службу", ст. 129 Закону України „Про судоустрій і статус суддів".
Представник відповідача Бесарабчук Л.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, проти їх задоволення заперечує. Вважає, що пенсія позивачу нараховується та виплачується відповідно до вимог діючого законодавства. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не містить положень про перерахунок раніше призначених пенсій суддям у відставці у разі зміни грошового утримання діючих суддів загальної юрисдикції. Підстав для перерахунку пенсії, яка виплачується позивачу, немає, оскільки згідно ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" перерахунок пенсії, призначеної за цим законом, здійснюється у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям в порядку, встановленому КМУ, та на підставі рішень КМУ, тобто вимоги ст. 37-1 Закону України „Про державну службу" можуть бути застосовані у випадку прийняття відповідної постанови КМУ про підвищення заробітної плати працюючим державним службовцям, однак таких рішень КМУ не приймалось, а тому в задоволенні позову просила відмовити за безпідставністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є підставним і підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органимісцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 43 Закону України „Про статус суддів" (в редакції, яка була чинна на момент призначення пенсії позивачу) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків. Судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст. 37 Закону України „Про державну службу". Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді менше 20 років і досяг 55-річного віку (для жінок - 50 років), розмір щомісячного грошового утримання обчислюється пропорційно кількості повних років роботи на посаді судді. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на одержання щомісячного довічного грошового утримання в зазначеному розмірі, або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України „Про державну службу".
Згідно ст. 37 Закону України „Про державну службу" (в редакції, яка була чинна на момент призначення пенсії позивачу) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Відповідно до ст. 37-І вказаного Закону у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Згідно ч. 1-3 ст. 129 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", яка введена в дію з 1 січня 2012 року, суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України „Про Конституційний Суд України" та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді судді Ківерцівського районного суду Волинської області. Згідно постанови Верховної Ради України від 15.01.2009 року позивача було звільнено із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків. З 4.02.2009 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі та отримує пенсію відповідно до Закону України „Про державну службу". 27.12.2013 року позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі із заявою про перерахунок пенсії відповідно до положень ст. 37-1 Закону України „Про державну службу" у зв'язку з підвищенням посадових окладів працюючим суддям, однак їй в цьому було відмовлено, про що повідомлено листом № 51/02-25 від 6.01.2014 року. Зазначене підтвердила позивач в судовому засіданні, вказані обставини не оспорюються представником відповідача, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, заяви про призначення пенсії від 4.02.2009 року, розпоряджень управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі № 155617 від 6.02.2009 року, заяв про проведення перерахунку пенсії від 27.12.2013 року та 3.03.2014 року, постанови Верховної Ради України від 15.01.2009 року про звільнення суддів, посвідчення судді у відставці № 00714, повідомлення управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі № 51/02-25 від 6.01.2014 року, повідомлення територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області № 2360/04-27 від 4.12.2013 року, довідок територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області № 401-406 від 9.08.2013 року про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, довідок територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області № 26-27 від 28.01.2009 року про складові заробітної плати для призначення пенсії відповідно до Закону України „Про державну службу", довідок територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області № 95-97, № 99-100, № 105 від 5.02.2014 року про заробітну плату для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям.
Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що у зв'язку із підвищенням посадового окладу працюючого судді Ківерцівського районного суду наявні підстави для перерахунку пенсії позивачу, яка працювала на посаді судді цього суду, була звільнена із займаної посади у зв'язку з поданням заяви про відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків, отримує пенсію відповідно до ст. 37 Закону України „Про державну службу".
Згідно п. 4 постанови КМУ № 865 від 31.05.2000 року „Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року № 432-IV „Про внесення змін до Закону України „Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України „Про державну службу", визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії. Відповідно до п. 5 вказаної постанови перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.
Необхідні для проведення перерахунку пенсії довідки були представлені позивачем відповідачу.
Суд не бере до уваги положення постанови КМУ № 865 від 31.05.2000 року „Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" в тій частині, що перерахунок пенсії непрацюючим пенсіонерам слід здійснювати у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям лише відповідно до рішень Кабінету Міністрів України, оскільки вони суперечать ст. 37-І Закону України „Про державну службу", яка не пов'язує право особи на перерахунок пенсії із рішеннями КМУ.
Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачу застосуванню підлягає ст. 37-І Закону України „Про державну службу".
Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні № 3-рп/2013 від 3.06.2013 року визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Згідно ст. 63, 69 Закону України „Про Конституційний Суд України" від 16.10.1996 року рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Крім того, представником відповідача не враховано, що згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч зазначеним нормам КАС України представником відповідача не було подано відповідних доказів в обгрунтування заперечень на заявлені позивачем вимоги.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 подано адміністративний позов до управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі про зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії лише 15 січня 2014 року. Будь-яких поважних причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом позивачем в поданій до суду позовній заяві не вказано, а тому суд вважає, що під час вирішення даного спору слід застосовувати шестимісячний строк звернення до суду.
Суд вважає, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача проводити перерахунок та виплату в подальшому пенсії на підставі положень ст. 37-1 Закону України "Про державну службу", ст. 129 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" до задоволення не підлягають, оскільки ст. 6 КАС України передбачено право звертатися з адміністративним позовом за захистом вже порушених прав, свобод чи інтересів, у зв'язку з чим відсутні правові підстави прийняти постанову відносно ще не порушених прав.
Згідно ст.ст. 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії… При вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії… Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що слід визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Ківерцівському районі щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 37-І Закону України „Про державну службу", ст. 129 Закону України „Про судоустрій і статус суддів" та зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 15.07.2013 року по 28.04.2014 року на підставі положень ст. 37-1 Закону України „Про державну службу", ст. 129 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст.ст. 88, 94 КАС України з позивача ОСОБА_1, якою на час ухвалення судового рішення у справі не сплачено судовий збір та не представлено суду документів, що надають право на звільнення від його сплати, підлягає стягненню на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду - Маневицький районний суд Волинської області) 73 гривень 08 копійок судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7-14, 71, 86, 94, 104-105, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 37, 37-1 Закону України „Про державну службу", ст. 129 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2013 від 3.06.2013 року, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі Волинської області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до вимог ст. 37-1 Закону України „Про державну службу", ст. 129 Закону України „Про судоустрій і статус суддів".
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Ківерцівському районі Волинської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 15 липня 2013 року по 28 квітня 2014 року на підставі положень ст. 37-1 Закону України „Про державну службу", ст. 129 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду - Маневицький районний суд Волинської області) 73 (сімдесят три) гривень 08 копійок судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо постанову було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя районного суду О.В. Невар