25 квітня 2014 р. Справа № 804/5933/14
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіГолобутовського Р.З.
при секретаріВербному Д.С.
без участі представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради до ОСОБА_3 про обмеження права на мирні зібрання, -
24.04.2014 р. о 15 годині 04 хвилин Виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить обмежити (заборонити) ОСОБА_3 проведення параду вишиванок на честь першої Української Національної Армії від кінотеатру «Сучасник» (пр. Гагаріна, 46 у м. Кривому Розі) до пам'ятника Б. Хмельницькому (пр. Металургів у м. Кривому Розі) 28.04.2014 р. з 17:00 до 19:00.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно заяви голови управління Дніпропетровської обласної організації УНП особа, яка подала заявку на проведення вказаного заходу (ОСОБА_3.), не є членом Української Народної Партії і ніякого відношення до Криворізької міської організації УНП не має, а тому просить обмежити (заборонити) проведення заходу. Крім того зазначено, що місце проведення заходу є аварійно-небезпечним у дорожньо-транспортній мережі міста і не пристосовано для проведення масових заходів, зокрема параду вишиванок.
До початку судового засідання Виконавчим комітетом Дзержинської районної у місті ради подана заява про розгляд справи за відсутності його представника.
У судове засідання ОСОБА_3 не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся за номером телефону, зазначеному у позові, що підтверджується телефонограмою, наявною у справі.
Проти задоволення адміністративного позову ОСОБА_3 заперечував, посилаючись на те, що парад вишиванок у кількості 50 громадян не створить ускладнень для забезпечення громадського порядку, а також не створить будь-яку небезпеку.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
07.04.2014 р. до Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради надійшла заява від імені заступника голови УНП м. Кривого Рогу ОСОБА_3 про проведення 28.04.2014 р. з 17:00 до 19:00 параду вишиванок у кількості 50 громадян і більше на честь першої Української Національної Армії, маршрут від кінотеатру «Сучасник» до пам'ятника Богдану Хмельницькому.
22.04.2014 р. до Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради надійшла заява №23/14 від Дніпропетровської обласної організації Української Народної Партії, в якій вимагалось не допустити проведення заходу самозванцями від Української Народної Партії та повідомити правоохоронні органи про злочинне використання викраденої печатки у зв'язку з тим, що особа, яка подавала заявку на проведення 28.04.2014 р. масового заходу «Парад вишиванок», не є членом Української Народної Партії і ніякого відношення до Криворізької міської організації УНП не має.
24.04.2014 р. листом №Л-241-П Виконавчий комітет Дзержинської районної у місті ради повідомив ОСОБА_3, що він не має права виступати від імені Української Народної Партії, оскільки не членом цієї політичної організації, також повідомив, що ця інформація буде направлена до правоохоронних органів. Додатково ОСОБА_3 проінформовано, що з метою упорядкування проведення масових заходів на території району рішенням Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради від 21.06.2006 р. №239 місцем для їх проведення визначено площу біля стадіону «Металург».
Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ст. 39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Частиною 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» закріплено, що національна безпека - захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам у сферах правоохоронної діяльності, боротьби з корупцією, прикордонної діяльності та оборони, міграційної політики, охорони здоров'я, освіти та науки, науково-технічної та інноваційної політики, культурного розвитку населення, забезпечення свободи слова та інформаційної безпеки, соціальної політики та пенсійного забезпечення, житлово-комунального господарства, ринку фінансових послуг, захисту прав власності, фондових ринків і обігу цінних паперів, податково-бюджетної та митної політики, торгівлі та підприємницької діяльності, ринку банківських послуг, інвестиційної політики, ревізійної діяльності, монетарної та валютної політики, захисту інформації, ліцензування, промисловості та сільського господарства, транспорту та зв'язку, інформаційних технологій, енергетики та енергозбереження, функціонування природних монополій, використання надр, земельних та водних ресурсів, корисних копалин, захисту екології і навколишнього природного середовища та інших сферах державного управління при виникненні негативних тенденцій до створення потенційних або реальних загроз національним інтересам.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» об'єктами національної безпеки є: людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи; суспільство - його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні та матеріальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси; держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.
В п. 2 рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про мирні зібрання) від 19.04.2001 р. №4рп/2001 зазначено наступне: «згідно з частиною третьою статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються безпосередньо незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони або інші нормативно правові акти.
Право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, закріплене в статті 39 Конституції України, є їх невідчужуваним і непорушним правом, гарантованим Основним Законом України.
Це право є однією з конституційних гарантій права громадянина на свободу свого світогляду і віросповідання, думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір, права на вільний розвиток своєї особистості тощо. При здійсненні цих прав і свобод не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей. За Конституцією України (стаття 68) кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України. Проводити збори, мітинги, походи і демонстрації громадяни можуть за умови обов'язкового завчасного сповіщення про це органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування. Тривалість строків завчасного сповіщення має бути у розумних межах і не повинна обмежувати передбаченого статтею 39 Конституції України права громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій. Такі строки мають слугувати гарантією реалізації цього права громадян. Упродовж цього строку зазначені органи мають здійснити і ряд підготовчих заходів, зокрема, для забезпечення безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингу, походу чи демонстрації, підтримання громадського порядку, охорони прав і свобод інших людей. У разі необхідності органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування можуть погоджувати з організаторами масових зібрань дату, час, місце, маршрут, умови, тривалість їх проведення тощо.»
Статтею 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Верховною Радою України згідно із Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено право кожного на свободу мирних зібрань і свободу об'єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особами, що входять до складу збройних сил, поліції чи адміністративних органів держави.
Згідно ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» на виконавчий орган міської ради покладено вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів; здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку.
Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 182 Кодексу адміністративного судочинства України органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування негайно після одержання повідомлення про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій тощо мають право звернутися до окружного адміністративного суду за своїм місце знаходженням із позовною заявою про заборону таких заходів чи про інше обмеження права на мирні зібрання (щодо місця чи часу їх проведення тощо).
Суд задовольняє вимоги позивача в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи вчинення кримінальних правопорушень, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Проаналізувавши викладене, та приймаючи до уваги, що суду не надано доказів того, що проведення параду вишиванок на честь першої Української Національної Армії від кінотеатру «Сучасник» (пр. Гагаріна, 46 у м. Кривому Розі) до пам'ятника Б. Хмельницькому (пр. Металургів у м. Кривому Розі) 28.04.2014 р. з 17:00 до 19:00 може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Твердження Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради про визначення рішенням органу місцевого самоврядування місць для проведення масових заходів не приймаються судом до уваги, оскільки рішення від 21.06.2006 р. №239 має рекомендаційний характер і не є умовою для заборони проведення мирних зібрань в інших, не визначених в цьому рішенні, місцях.
Також суд не приймає до уваги посилання Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради на те, що ОСОБА_3 не є членом Української народної партії і ніякого відношення до Криворізької міської організації УНП не має, оскільки в даному випадку позовні вимоги стосуються ОСОБА_3 як фізичної особи, а не політичної організації.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи наявність у ОСОБА_3 права на мирні зібрання, а також те, що кількість учасників параду та тривалість заходу не свідчить про складнощі, які могли б виникнути у зв'язку з забезпеченням громадського порядку, не надання суду доказів на підтвердження існування реальної небезпеки порушення громадського порядку, заворушень чи злочинів, загрози населенню або правам і свободам інших людей, суд вважає позовні вимоги Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради необґрунтованими, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. ст. ст. 11, 14, 69, 71, 86, 158-163, 167, 182, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради до ОСОБА_3 про обмеження права на мирні зібрання - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Р.З. Голобутовський