Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" квітня 2014 р.Справа № 922/931/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс", м.Харків,
до Малого приватного підприємства "Газсервіс", смт.Комсомольське Зміївського району Харківської області,
про стягнення 261398,35 грн.
за участю представників:
позивача - Норматова С.В. (довіреність б/н від 27.11.2013р.);
відповідача - не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс", м.Харків, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Малого приватного підприємства "Газсервіс", смт.Комсомольське Зміївського району Харківської області, заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № 101-МО від 13.06.2012р. в розмірі 37648,50 грн., а також штрафу в розмірі 221925,80 грн. та 3% річних у розмірі 1824,05 грн. (всього - 261398,35 грн.). Позивач також просить стягнути з відповідача витрати з оплати судового збору в сумі 5227,97 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.03.2014р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/931/14 та розгляд справи призначено на 01.04.2014р. об 11:15 год.
Ухвалою господарського суду від 01.04.2014р. розгляд справи було відкладено на 23.04.2014р. об 11:00 год.
У судовому засіданні, яке відбулося 23.04.2014р., представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Копії ухвал про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи, надіслані на адресу відповідача: 63460, Харківська область, Зміївський район, смт.Комсомольське, вул.Леніна, 6 (згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), повернуті до господарського суду за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (за місцезнаходженням згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), проте не скористався наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правами на участь у судовому засіданні, а також не надав суду жодного доказу в обґрунтування заперечень проти позову або на підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
13.06.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс" (позивачем) та Малим приватним підприємством фірмою "Газсервіс" (відповідачем) було укладено Договір поставки нафтопродуктів № 101-МО, згідно умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати у власність відповідача (покупця) нафтопродукти (товар), а відповідач зобов'язався своєчасно прийняти товар і оплатити його на умовах цього Договору.
Відповідно до п. 2.2.3. Договору, відповідач (покупець) зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплатити вартість поставленого товару, а також витрати на його транспортування.
Згідно п.п. 4.3., 4.4. Договору, відповідач здійснює 100% попередню оплату за товар у безготівковій формі на поточний рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів, указаних в Договорі.
Тобто, відповідач взяв на себе зобов'язання оплачувати товар до здійснення фактичної поставки.
Як вказує позивач, на виконання умов спірного Договору, він прийняв усну заявку від відповідача на поставку товару.
На підставі даної заявки позивачем було відвантажено відповідачу нафтопродуктів в розмірі 9030 л на загальну суму 89848,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 4933 від 09.07.2013р. та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів № УТНФ0004905.
Таким чином, свої зобов'язання за Договором позивач виконав належним чином, жодних зауважень з боку відповідача щодо якості, кількості поставленого товару чи щодо товаросупроводжувальних документів від відповідача не надходило.
Проте, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, оплату вартості отриманого товару здійснив частково у розмірі 52200,00 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 37648,50 грн.
12.11.2013р. позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. № 03/12-11 щодо здійснення оплати суми боргу, але відповіді від відповідача не отримав.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 2 вищевказаної статті, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до п. 5.2 Договору поставки нафтопродуктів, в разі прострочки покупцем строків розрахунків, обумовлених Договором, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 1% від вартості товару за кожен день прострочення виконання зобов'язання за весь час прострочення.
Вартість поставленого товару, згідно видаткової накладної № 4933 від 09.07.2013р. становить 89848,50 грн. з урахуванням ПДВ.
Суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 10.07.2013р. по 13.03.2014р. (247 днів) в розмірі 1% від вартості товару - 89848,50 грн., що становить 221925,80 грн.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 1824,05 грн. - 3% річних за період прострочення з 10.07.2013р. по 13.03.2014р. законними та обґрунтованими.
Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 261398,35 грн., у тому числі: 37648,50 грн. основного боргу, 221925,80 грн. штрафу та 1824,05 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "торговий Дім "Укрнафторесурс" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Малого приватного підприємства фірми "Газсервіс" (63460, Харківська область, Зміївський район, смт.Комсомольське, вул.Леніна, 6; код ЄДРПОУ: 14099893; р/р 260004235 у ПАТ "Мегабанк", МФО 351629; р/р 26008052313755 у ХГРУ ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Укрнафторесурс" (61017, м.Харків, вул.Пащенківська, 15; код ЄДРПОУ: 37999481; р/р 26005301794301 у Філії АБ "Південний" в м.Києві, МФО 320917; р/р 26004075832001 у ПАТ "Банк Національний кредит", МФО 320702) - загальну суму заборгованості у розмірі 261398,35 грн.; витрати з оплати судового збору в розмірі 5227,97 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 28.04.2014 р.
Суддя Н.М. Кухар