36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
29.04.2014 р. Справа №917/434/14
За позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці, м. Кременчук
до Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод", м. Кременчук
про стягнення грошових коштів у сумі 16579,40 грн.
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1, м. Кременчук
Суддя Мацко О.С.
Представники:
від позивача: Шепілов О.В., довіреність №172/01-21 від 08.01.2014 р.
від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином.
від третьої особи: не з'явився, повідомлений належним чином.
У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено дату складання повного рішення.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 16579,40 грн. переплати пенсії за період з 30.05.2006 року по 31.03.2013 р. колишньому працівнику відповідача - громадянину ОСОБА_1
Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягає з мотивів, значених у позовній заяві, та надав письмові додаткові пояснення та оригінал пенсійної справи №147873 ОСОБА_1 для огляду в судовому засіданні.
Попереднє судове засідання було відкладене через задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи для надання йому можливості підготувати відзив на позовну заяву. Відповідач в засідання суду 29.04.2014 р. не з'явився, вимог попередніх ухвали суду не виконав, відзив на позовну заяву не надав. Через канцелярію суду відповідачем надано клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване неможливістю направити свого уповноваженого представника у призначене судове засідання.
Розглянувши надане відповідачем клопотання, суд зазначає, що статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду відкласти в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд відмовляє в задоволенні даного клопотання відповідача, оскільки про дату, час та місце судового засідання відповідач був повідомлений заздалегідь, а тому мав об'єктивну можливість забезпечити реалізацію своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення для участі в судовому засіданні іншого компетентного представника. Явка представника у засідання обов"язковою не визнавалася за умови подання відзиву на позов (п.2,3 ухвали від 08.04.2014р.), однак відзив не був направлений ні суду, ні позивачу, що дає підстави суду оцінювати таку поведінку відповідача як зловживання своїми правами з метою затягування судового процесу.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює неявку представника відповідача у судове засідання як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає спір за наявними матеріалами.
Третя особа, повідомлена належним чином про час та місце слухання справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення попередньої ухвали суду (в матеріалах справи), в засідання суду не з"явилась, письмові пояснення по суті спору не надала, ухвалою суду від 08.04.2014 року явка третьої особи у судове засідання визнавалася необов'язковою.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 384/2011, органи Пенсійного фонду України є органами виконавчої влади, що призначають пенсії та акумулюють кошти на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій. Одним з основних завдань органів Пенсійного фонду України є ефективне та цільове використання коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів.
Як вбачається з позовної заяви, 07.06.2001 року гр.ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці (далі - УПФ України в м. Кременчуці) з заявою про призначення пенсії (а.с. - 5). Для здійснення нарахування пенсії ОСОБА_1 надана довідка Публічним акціонерним товариством "Кременчуцький сталеливарний завод" (далі - ПАТ "КСЗ") від 25.05.2001 року за вих. № 109 про заробіток для обчислення пенсії за період з 01.01.1991 року по 31.12.1995 року (а.с.- 5 , на звороті). На підставі даної довідки ОСОБА_1 призначено пенсію. Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, при поданні даної довідки достовірність викладених у ній відомостей не перевіряється (контролюється тільки дотримання встановленої форми), а чинне законодавство не містить обмежень щодо строків проведення достовірності та правильності викладеної у ній інформації.
Як зазначає позивач, 15.10.2012 року працівниками УПФ України в м. Кременчуці складено Акт № 950 перевірки характеру виконуваної роботи та умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення та довідок про заробітну плату (а.с. - 6-7). Перевірка проводилась з питань обґрунтованості видачі довідки про заробіток для обчислення пенсії від 25.05.2001 року № 109. В ході перевірки виявлено завищення заробітної плати, зазначеної у довідці № 109 від 25.01.2001 року.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 15.10.2012 року надано нову довідку № 1598 про заробіток для обчислення пенсії ОСОБА_1 за період 01.01.1991 року по 31.12.1995 року (а.с. 7, на звороті). Як зазначає позивач, дані, викладені в довідці № 1598 від 15.10.2012 року, відповідають даним первинних документів ПАТ "КСЗ".
Таким чином, за даними позивача, внаслідок перерахунків пенсії за період з 30.05.2006 року по 31.03.2013 року (тобто з моменту досягнення ОСОБА_1 пенсійного віку до передачі матеріалів пенсійної справи №147873 з новою довідкою від 15.10.2012 р. №1598 до Управління з координації і контролю за виплатою пенсій ГУ ПФ України в Полтавській області, де було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1) виникла переплата пенсії ОСОБА_1 у розмірі 16579,40 грн.
Матеріалами справи підтверджено, що переплата пенсії виникла у зв'язку з поданням ПАТ "КСЗ" (страхувальником) недостовірних даних про заробітну плату ОСОБА_1, які викладені у довідці про заробіток для обчислення пенсії від 25.05.2001 року № 109.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача за вих. № 7577/06-21 від 25.05.2013 року направлено лист, в якому зазначено, що вказана сума переплати пенсії підлягає відшкодуванню. Відповідь на адресу управління не надходила, відповідач вказану вимогу не задовольнив, матеріальної шкоди не відшкодував, що стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Крім того, з даним позовом позивач звертався до відповідача в порядку адміністративного судочинства. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2013р. у справі №816/5398/13-а адміністративний позов було задоволено; при перевірці у апеляційному порядку провадження у справі було закрито з вказівкою на те, що вимоги про відшкодування шкоди мають розглядатися у порядку господарського судочинства; ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.02.2014р. відмовлено у відкритті касаційного провадження у даній справі. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.06.2013р. у справі № 21-204а13, прийнятої за результатом перегляду судового рішення в адміністративній справі з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
При винесенні рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із ч. 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" довідки про заробітну плату видаються підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Як було встановлено вище судом, надмірна виплата сум пенсій відбулася внаслідок видачі відповідачем недостовірної довідки, в якій відповідачем було вказано завищені розміри заробітної плати ОСОБА_1, що враховується при обчисленні пенсій. Доказів в спростування вищевикладеного відповідач суду не надав.
Встановлені обставини свідчать про те, що завдана шкода у вигляді переплати пенсії в розмірі 16579,40 грн. відбулася внаслідок неправомірних дій відповідача за його вини. Відшкодування вказаної шкоди покладається на відповідача за нормами статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Усні заперечення відповідача, наведені у судовому засіданні 08.04.2014 р., згідно яких суми переплати пенсії вже стягувалися з третьої особи, не відповідають дійсності, оскільки згідно наданої позивачем копії постанови Крюківського районого суду м. Кременчука Полтавської області визнано протиправним та скасовано рішення №88 від 11.03.2013 р., прийняте колегіальним органом з призначення (перерахунку) пенсій УПФ України в м. Кременчуці, яким було вирішено утримувати переплату пенсії ОСОБА_1 по 20% щомісяця до повного утримання. Дана постанова залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2013 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2013 р. Також позивачем надано копію Рішення управління Пенсійного фонду України у м.Кременчуці з питання призначення (перерахунку) пенсій №691 від 25.12.2013р., яким вирішено переплату пенсії, яка виникла по пенсійній справі гр.ОСОБА_1 не утримувати та згідно судових рішень повернути утримані кошти пенсіонеру.
Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач наданими йому правами не скористався, жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги суду не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України покладається на відповідача.
На підставі матеріалів справи та керуючись статтями 32, 33,43,49, 75, 80, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 05756783, інші реквізити невідомі) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці (вул. 50-річчя СРСР, буд. 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630; ідентифікаційний код 37895789; р/р № 25606300120462 в ФПОУ АТ «Ощадбанк», МФО 331467) 16579,40 грн. відшкодування шкоди з переплати пенсії.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький сталеливарний завод" (вул. Івана Приходька, буд. 141, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 05756783, інші реквізити невідомі) в дохід Державного бюджету України 1827,00 грн. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05.05.2014р.
Суддя О.С. Мацко