Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
"23" квітня 2014 р. Справа № 911/600/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль";
до Приватного підприємства "Адара-Агро";
про стягнення 28 893,89 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
В засіданні приймали участь:
від позивача: Рудяк О.І. (довіреність № 20-12/13-20 від 20.12.2013 р.);
від відповідача: не з'явився.
В провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до Приватного підприємства "Адара-Агро" про стягнення 28 893,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок порушення умов укладеного між сторонами Договору фінансового лізингу № LС5418-06/11 від 21.06.2011 року, за відповідачем утворилась заборгованість по лізинговим платежам за період з 02.09.2013 року по 03.02.2014 року у загальній сумі 28 893,89 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.02.2014 року порушено провадження у справі № 911/600/14 та призначено до розгляду на 17.03.2014 року.
В судове засідання, яке відбулось 17.03.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 26.02.2014 року не виконав, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 15.04.2014 року.
В судове засідання 15.04.2014 року представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено на 23.04.2014 року.
В судовому засіданні 23.04.2014 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 23.04.2014 року не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, письмовий відзив на позов не надав.
Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.
Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд,-
21.06.2011 року між позивачем (Лізингодавець) та відповідачем (Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу № LС5418-06/11 відповідно до умов якого Лізингодавець зобов'язується передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в Специфікації (Додаток № 2 до цього Договору), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору).
Предметом Договору є Жатка 9,15 м, с-р. № СВJ041203 у кількості 1 одиниця, марка Case, модель 2030, рік випуску 2008, вартістю 273 700,00 грн. (Додаток № 2 до Договору).
Згідно п. 1.7 Договору строк лізингу складається з Періодів лізингу у кількості 48 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього Договору та додатків до нього.
Пунктом 1.3 Договору передбачено, що зобов'язання Лізингодавця за договором виникають після сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу та адміністративної комісії згідно цього Договору та додатків до нього.
Розмір авансового лізингового платежу за цим Договору становить 15 % від вартості Предмета лізингу, визначеної в п. 2.1 цього Договору, та сплачується Лізингоодержувачем на підставі відповідного рахунку Лізингодавця та у зазначені в такому рахунку строки (п. 3.4 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору вартість Предмета лізингу на момент підписання цього Договору становить 273 700,00 грн.( в тому числі 20 % ПДВ).
Згідно п. 4.7 Договору Лізингоодержувач одночасно зі сплатою авансових платежів сплачує адміністративну комісію за організацію правочину в розмірі 2737,00 грн.
Оплата всіх платежів за цим Договором здійснюється Лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця (п. 4.6 Договору).
Відповідно до п. 5.2 Загальних умов Фінансового лізингу (Додаток № 4 до Договору) Лізингоодержувач сплачує авансовий лізинговий платіж на підставі рахунку протягом 5 днів з дня укладення Договору. Рахунок на оплату авансового лізингового платежу надається Лізингодавцем при укладенні Договору.
Додатком № 1 до Договору сторони погодили складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів.
На виконання умов Договору, відповідач - Приватне підприємство «Адара-Агро» 30.06.2011 року перерахував на рахунок позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" авансовий платіж за Договором № LС5418-06/11 в сумі 41055,00 грн. та 05.07.2011 року адміністративну комісію за Договором № LС5418-06/11 в сумі 2737,00 грн, що підтверджується випискою з банку по рахунку № 2600514928 (оригінал наявний в матеріалах справи), що стало підставою виникнення зобов'язання Лізингодавця перед Лізингоодержувачем (п. 1.3 Договору).
У зв'язку з чим 05.07.2011 року Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв предмет лізингу і відповідно належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, про що сторонами складено Акт приймання-передачі предмета лізингу від 05.07.2011 року, який підписаний обома Сторонами (копія наявна в матеріалах справи).
Укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором лізингу, за яким, згідно ст. 806 ЦК України, одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Частиною другою статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до п. 4.3 Договору та п. 5.3 Загальних умов фінансового лізингу Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує Лізингодавцю авансом до 8 числа поточного місяця поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості Предмета лізингу та комісії Лізингодавця, з врахуванням п. 5.4 цих Загальних умов на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку.
У разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до Лізингодавця та отримати відповідний рахунок самостійно.
Суд встановив, що позивач щомісяця в період з 02.09.2013 року по 03.02.2014 року виставляв відповідні рахунки на оплату відповідачеві, але в порушення умов Договору, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань по оплаті лізингових платежів і як наслідок прострочив оплату шести щомісячних лізингових платежів по таким рахункам - фактур: № LС5418-06/11/26-057 від 02.09.2013 року на суму 5 621,31 грн., № LС5418-06/11/27-059 від 01.10.2013 року на суму 5 627,27 грн., № LС5418-06/11/28-061 від 01.11.2013 року на суму 5 585,79 грн., № LС5418-06/11/29-063 від 02.12.2013 року на суму 5 581,81 грн., № LС5418-06/11/30-066 від 02.01.2014 року на суму 665,68 грн., № LС5418-06/11/31-068 від 03.02.2014 року на суму 5 812,03 грн., в результаті чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 28 893,89 грн., що відповідачем в ході розгляду справи не заперечено і не спростовано.
У зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів в строк визначений Додатком № 4 до Договору, 20.11.2013 року та 10.12.2013 року позивач направив на адресу відповідача - Приватного підприємства «Адаро-Агро» листи від 18.11.2013 року № 1976-11/13 та від 10.12.2013 року № 2112-12/13 з вимогами оплатити протягом трьох днів прострочену заборгованість та попередженням про дострокове припинення Договору та звернення до Господарського суду з метою примусового погашення заборгованості в повному обсязі, на які відповідач не відповів, доказів звернення до позивача з заявами або листами про неотримання рахунків не надав, заборгованість на день звернення позивача до суду не погасив.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин 1, 3, 7 ст. 292 ГК України, лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до Господарського кодексу України та інших законів. Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначаються положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг". Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку, з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, судом за наслідками розгляду спору встановлено заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті лізингових платежів в період з 02.09.2013 року по 03.02.2014 року в сумі 28 893,89 грн., що відповідачем не заперечено та не спростовано.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 55, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Адаро-Агро» (08436, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Стовп'яги, вул. Миру, 22, код 34218496) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, код 34480657) 28 893,89 (двадцять вісім тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. основного боргу та 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат по сплаті судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено: 28.04.2014 р.
Суддя Карпечкін Т.П.