Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "14" квітня 2014 р. Справа № 906/921/13
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Машевської О.П.
за участю секретаря судового засідання: Павліченко Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Орєхов Р.В. - представник за довір. від 04.04.14р., дійсна до 04.04.15р.
від відповідачів: 1. не з'явився,
2. не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Приватного підприємства Виробничо-комерційна фірма "Геліос"
до 1. Приватного підприємства "Спільне виробничо - комерційне підприємство Інтерінвест" (м. Житомир)
2. Корпорації "Поліська Інвестиційна Корпорація" ( м. Житомир)
про витребування майна
Позивач в особі ліквідатора Вознякевич Н.І. просить в судовому порядку на підставі ст. 388 ЦК України витребувати у Корпорації "Поліська Інвестиційна Корпорація" ( м. Житомир) цокольний поверх, площею 368,77кв.м., що являє собою сукупність матеріалів та обладнання, використаних у процесі будівництва об'єкту незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицькій, 20 в м. Житомирі.
В обгрунтування підстав позову вказує, серед іншого, наступне.
Відповідно до розпорядження голови Житомирської ОДА від 19.07.2001року № 512 позивач набув функції замовника будівництва 64 - квартирного житлового будинку по вул. Ватутіна,52 у м. Житомирі та отримав останній як незавершене будівництво у відповідному обсязі.
28.11. 2002 року між ПП "ВКФ "Геліос" та СВКП "Інтерінвест" ( правонаступник - ПП "СВКП "Інтерінвест") було укладено Договір № 11/3 пайової участі у будівництві цокольного поверху в м. Житомирі по вул. Ватутіна,52 .
03 лютого 2003 року між сторонами підписано акт приймання - передачі, за яким передано цокольний поверх площею 368,77 кв. м вартістю 237 758,81 грн. та земельну ділянку ( з фундаментами) , площею 0,14 га, для подальшого будівництва боксів для автотранспорту.
Однак Договір № 11/3 пайової участі у будівництві як змішаний договір, що містить елементи договорів інвестиційного, купівлі-продажу та підряду, за приписами ч.2 ст. 153 ЦК УРСР не містить всіх істотних умов ( щодо строків оплати та закінчення будівництва, порядку оформлення правовстановлюючих документів), а тому не є укладеним, та, відповідно, не породжує жодних правових наслідків. Окрім того, предметом цього Договору є пайова участь у будівництві ( певне майнове право), тоді як за актом прийому-передачі передано цокольний поверх, як окремий об'єкт нерухомого майна. Крім того, за цим Договором передано земельну ділянку, яка не перебувала в оренді чи власності позивача.
Форма цього Договору не відповідає вимогам ст. 55 Закону України "Про нотаріат" в редакції дати його укладення, оскільки останній нотаріально не посвідчено та відсутнє рішення виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на відчуження житлового будинку, будівництво якого не закінчено.
З врахуванням відсутності правочину, що породив би правові наслідки, право на цокольний поверх в об'єкті незавершеного будівництвом житлового будинку належить позивачу.
Однак на даний час спірний об'єкт перебуває у володінні та користуванні Корпорації "Поліська Інвестиційна корпорація" у зв'язку з наступними обставинами.
28 січня 2005 року між СВКП "Інтерінвест" ( правонаступник - ПП "СВКП "Інтерінвест") та Корпорацією "Поліська Інвестиційна корпорація" було укладено Договір, за яким в рахунок погашення існуючої заборгованості передано у власність об'єкт нерухомого майна, а саме - приміщення цокольного поверху в об'єкті незавершеного будівництва житлового будинку по вул. Народицька,20 ( старі адреси : вул. Ватутіна,52 та вул. Народицька, 6).
31 січня 2005 року між сторонами підписано акт приймання-передачі , за яким передано цокольний поверх в об'єкті незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицькій,20 в м. Житомирі, площею 368,77 кв.м.
Водночас, рішенням господарського суду Житомирської області від 21.03.2011року у справі № 16/5007/15/11 встановлено, що підстави вважати СВКП "Інтерінвест" та Корпорацію "Поліська Інвестиційна корпорація" власниками цього об'єкту відсутні , оскільки право власності за ними не зареєстроване. Оскільки СВКП "Інтерінвест" не мало права власності на цокольний поверх як об'єкт нерухомого майна , воно не могло ним розпоряджатись . Оскільки право власності на цокольний поверх будинку, як об'єкт нерухомого майна, ніколи не було зареєстроване за Корпорацією "Поліська Інвестиційна корпорація", тому, відповідно, останнє у неї не виникло в силу вимог ст. 182, 334 ЦК України.
Окрім того, Договір від 28 січня 2005 року укладено у простій письмовій формі, тоді як відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі , підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. За правилами ст. 220 ЦК України цей договір є нікчемним. За правилами ч.2 ст. 215 та ч.1 ст. 216 ЦК України нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідач -2 не є добросовісним набувачем, оскільки не міг не знати про те, що цокольного поверху як об'єкту нерухомого майна не було на момент укладення договору ; що договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягав нотаріальному посвідченню; що продавець майна не був його власником.
Вибуття спірного майна поза волею власника є підставою для його витребування у відповідача з врахуванням найменування останнього , визначеного у договорах та приписів ч.3 ст. 331 ЦК України.
Ухвалою від 01.07.2013року порушено провадження у справі та вжито відповідні заходи, в тому числі, відстрочено сплату судового збору до винесення рішення у справі.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 10.09.2013 р. припинено провадження у справі № 906/921/13 на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із тим, що відсутній предмет спору.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.13року ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.09.2013р. про припинення провадження у справі №906/921/13 скасовано, оскільки предмет спору не перестав існувати, і справа має розглядатися по суті.
Ухвалою від 06.11.2013р. суддею Машевською О.П. справу №906/921/13 прийнято до свого провадження, призначено засідання суду на 27.11.2013р., вжито заходи по підготовці справи до розгляду у відповідності до ст.ст. 64-65 ГПК України.
Ухвалюю від 19.11.2013року зупинено провадження у справі №906/921/13 на час касаційного провадження.
Постановою ВГСУ від 11.02.14року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.10.13року залишено без змін.
Ухвалою від 02.04.2014року провадження у справі №906/921/13 поновлено та призначено засідання на 14 квітня 2014 р.
Спеціальним витягом з ЄДР від 03.04.14року за № 18464597 було підтверджено , що керівником ПП "ВКФ "Геліос" призначено Борисенко В.К. Відповідно, на дату нового розгляду справи по суті повноваження ліквідатора Вознякевич Н.І. припинились.
До початку розгляду справи по суті, позивачем не подано заяви про зміну предмету або підстав позову, відповідачами, відповідно , зустрічного позову.
Суд перейшов до розгляду справи по суті.
Представник позивача вирішення спору по суті відносить на розсуд суду.
Відповідач -1 ПП "СВКП "Інтерінвест" у відзиві на позов вказує на те, що до підприємства перейшло право власності на спірний об'єкт , оскільки на дату укладення Договору № 11/3 пайової участі від 28 листопада 2002 року не вимагалось його нотаріальне посвідчення, а право власності виникало не з моменту державної реєстрації , а з моменту фактичного виконання умови договору з передання цокольного поверху. Як власник спірного об'єкту підприємство розпорядилось ним на власний розсуд шляхом укладення з відповідачем -2 відповідного договору. Просить у позові відмовити ( а.с. 87).
Відповідач -2 Корпорація "Поліська Інвестиційна корпорація" у відзиві на позов вказує на те, що на дату укладення Договору № 11/3 пайової участі від 28 листопада 2002 року не вимагалось його нотаріальне посвідчення, оскільки його сторонами були дві юридичні особи , тому ст. 227 ЦК УРСР застосуванню не підлягає. Право власності на спірний об'єкт перейшло до відповідача -1 в момент його передачі за актом приймання - передачі , що випливає із ст. 128 цього Кодексу. В подальшому спірний об'єкт було передано відповідачу -2 за договором від 28.01.2005 року. Навіть якщо і поставити під сумнів договір, укладений між відповідачами, позивач не має підстав для витребування спірного майна, оскільки таке право належить виключно власнику, яким позивач не є . Просить у позові відмовити ( а. с. 92-93).
Відповідач -2 Корпорація "Поліська Інвестиційна корпорація" просить також застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог , оскільки з врахуванням вимог ст.ст. 257, ч. ч 3 та 4 ст. 261 ЦК України, абз. 3 та 4 п.п. 4.1 Постанови № 10 Пленуму ВГСУ від 29.05.2013року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", вважає, що перебіг її строку розпочався 03.02.2003 року, а відтак, на дату звернення з цим позовом до суду , останній сплинув ( а с. 50-51).
Відповідач -1 підтримує заяву відповідача -2 про застосування позовної давності (а. с. 87).
Ліквідатор позивача арбітражний керуючий Вознякевич Н.І. станом на 10.09.2013року у відзиві на заяву відповідача -2 про застосування позовної давності вказувала на те, що про порушення права власності на спірний об'єкт стало відомо лише 21.03.2011року , тому строк позовної давності на дату звернення з цим позовом до суду не сплинув ( а. с. 88-89).
Суд ознайомився в засіданні суду зі справами № 16/5007/15/11, № 2/214-НМ , 3/127"д", 4/5007/35/12, №1/1712"НМ" , 7/107"Б" та № 2-2005 Постійно діючого третейського суду при Житомирській торгово-промисловій палаті, з яких долучив до матеріалів справи, що розглядається, копії окремих матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
16.11.1988 року комісією виконкому Житомирської районної Ради народних депутатів колгоспу ім. Калініна було проведено вибір та обстеження земельної ділянки площею 0,1 га під будівництво 16 - поверхового 64 -квартирного монолітного будинку. Рішенням Житомирської районної Ради народних депутатів № 308 від 16.11.1988 року акт вибору земельної ділянки затверджено.
04.02.1989 року головним архітектором міста Житомира було затверджено архітектурно-планувальне завдання на об'єкт: 16-поверховий, 64-квартирний монолітний житловий будинок.
Технічну документацію на будівництво 16-ти поверхового будинку у 1989 році було розроблено центром НТТМ "Енергія" Ватутінським філіалом в м. Києві.
Будівництво розпочато у березні 1991 року АП "Житомирмонолітбуд". За час будівництва споруджено 10 поверхів та із-за відсутності фінансування робіт по будівництву на рівні 11 поверху останнє зупинено у 1995 році без виконання робіт по консервації і охорони об'єкта.
Замовником до 1994 року виступало КСП "Оліївське" , з 1994 року функції замовника перейшли до Управління капітального будівництва Житомирської обласної адміністрації. Будівництво останнього здійснювалось за участю пайовиків (юридичних та фізичних осіб).
В свою чергу, 27.02.1996 року за рішенням засновника ОСОБА_5 було створене Приватне підприємство "Виробничо - комерційна фірма "Геліос" та зареєстроване як юридична особа 29.02.1996року за адресою м. Житомир, вул. Перемоги,3.
За видами економічної діяльності (КВЕД) код 45.21.1 підприємство вправі здійснювати загальне будівництво будівель (нові роботи, роботи з заміни, реконструкції та відновлення).
16.07.1996року власник ПП "ВКФ"Геліос" змінився на ОСОБА_6 Зміни до Статуту в цій частині зареєстровано 23.07.1996року. Станом на дату вирішення спору у цій справі власником позивача залишається фізична особа ОСОБА_6
Судом встановлено, що постановою КМУ від 31.01.2000 року № 168 було затверджено Положення про порядок передачі права на завершення припинених будівництвом об'єктів житла ( далі - Положення № 168).
Цим Положенням було визначено порядок набуття , зокрема, юридичними особами прав замовника - інвестора на завершення припинених будівництвом об'єктів житла із залученням, у разі потреби, нових підрядників.
Судом встановлено, що розпорядженням голови Житомирської ОДА від 19.07.2001 року № 512 "Про передачу функцій замовника на будівництво житлового будинку по вул. Ватутіна, 52 в м. Житомирі " вирішено у місячний термін Управлінню капітального будівництва ОДА передати виробничо-комерційній фірмі "Геліос" проектно-кошторисну документацію, обсяги незавершеного будівництва 64-квартирного житлового будинку по вул. Ватутіна , 52 у м. Житомирі.
Для розрахунків з пайовиками зобов'язано позивача в цей самий термін повернути на рахунок УКБ ОДА 34,805 тис. грн. ( п. 2 цього розпорядження).
Обставини виконання позивачем п. 2 розпорядження голови Житомирської ОДА від 19.07.2001 року № 512 матеріалами цієї справи не підтверджуються. З наявних у справі доказів судом встановлено, що позивач лише на ім'я пайовиків фізичних осіб перерахував кошти в загальному розмірі 70568,00 грн.
В свою чергу, судом встановлено, що учасники будівництва - юридичні особи 30.05.2001 року передали у власність позивача свої частки в обмін на зобов'язання останнього повернути їх вартість житловою площею із ринку вторинного житла орієнтовною вартістю 400 грн. за 1 кв. м. З врахуванням викладеного, суд встановив, що позивач набув також статусу інвестора будівництва.
27.07.2001 року між УКБ ОДА та позивачем складено Акт передачі - прийому функцій замовника незавершеного будівництвом 64-квартирного житлового будинку по вул. Ватутіна,52 в м. Житомирі.
01.08.2001 року було проведено комісійне обстеження 16-ти поверхового монолітного житлового будинку по вул. Ватутіна, 52 у м. Житомирі та встановлено, що за період будівництва виконані роботи по підземній частині будинку, виконані внутрішні і зовнішні стіни на рівні 10,5 поверхів, перегородки, монтаж сходових клітин тощо.
Судом встановлено, що після 01.08.2001 року позивач для продовження будівництва житлового будинку залучив до участі в ньому як юридичних осіб - інвесторів, так і підрядників відповідно до укладених з ними договорів.
Оскільки господарським та загальним судами у період з 2005 року по 2013 рік розглядались спори за участю позивача у справі щодо прав цих учасників будівництва на об'єкт незавершеного будівництва, встановлені у судових рішеннях, що набрали законної сили, юридичні факти стали преюдиційними для цього спору.
Так, судом встановлено, що 07.08.2001 року позивач ПП "ВКФ "Геліос" як замовник будівництва уклав з Відділом будівництва та розквартирування Північно-Західного напряму Прикордонних військ України ( правонаступник - Західне регіональне управління Державної прикордонної служби ) Угоду № 2/07/01 про дольову участь у фінансуванні будівництва 44 - квартирного житлового будинку на 10 поверхів по вул. Ватутіна, 52 у м. Житомирі.
14 серпня 2001 року позивач ПП "ВКФ Геліос" як замовник уклав з Державним комітетом у справах охорони державного кордону України (правонаступник - Адміністрація Державної прикордонної служби України) як інвестором Інвестиційний договір №9/2001 та додаткову угоду до цього договору на інвестування будівництва 44-квартирного, монолітного, 10-ти поверхового житлового будинку по вул.Ватутіна,52 в м. Житомирі. В подальшому сторони уклади ще одну додаткову угоду №2/104 від 17.12.02р. до інвестиційного договору №9/2001.
Матеріалами справи не підтверджуються обставини коригування та затвердження позивачем у встановленому порядку станом на 07.08.2001 року проектно-кошторисної документації на продовження будівництва житлового будинку на рівні 10 поверхів та кількістю квартир у ньому - 44 замість 64.
Разом з тим, 12 вересня 2001 року було складено Акт технічного стану об'єкта " 44 квартирний житловий будинок за адресою: м. Житомир, вул. Ватутіна, буд. 52" за участю позивача у справі, яким зафіксовано, що станом на дату його складання фундаменти виконані на 100%, стіни - цокольний поверх, 1-10 поверхи на 100% , 11 поверх - на 45 %, перекриття 1-9 поверхи на 100%, 10 поверх - на 45%, решта (перегородки, підлога підвалу та по поверх тощо - 0%).
Як встановлено судом, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.06.2002 року № 317 вирішено вважати виробничо-комерційну фірму "Геліос" замовником будівництва багатоповерхового 64-квартирного житлового будинку по вул. Народицькій,6 ( стара адреса -вул. Ватутіна,52) та дозволено продовження будівництва вказаного об'єкта архітектури.
В подальшому, рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.05.04р. № 265 було внесено зміни в пункт 1 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.06.2002 року № 317 , у зв'язку з чим вирішено вважати позивача замовником будівництва 10 - поверхового 44-квартирного житлового будинку по вул. Народицькій, 20 ( стара адреса - Народицька, 6) та дозволено продовження будівництва вказаного об'єкта архітектури.
Таким чином, як встановлено судом у цій справі, позивач за укладеними у 2001 році інвестиційними договорами без достатніх на те правових підстав визначив себе замовником будівництва 44-квартирного, монолітного, 10-поверхового житлового будинку по вул. Ватутіна, 52 ( нові адреси: вул. Народицька, 6 та 20), який на дату їх укладення вже був збудований на рівні 10,5 поверхів.
Разом з тим, на дату винесення рішення у цій справі, судом враховується, що за вище зазначеними інвесторами в судовому порядку ( справи №№ 4/5007/35/12 та 2/214-НМ) визнано право спільної часткової власності на матеріали та обладнання, які були використані в процесі будівництва об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку по вул.Народицькій,20 (старі адреси: вул. Ватутіна, 52, Народицька,6) у м. Житомирі , і зокрема за Адміністрацією Державної прикордонної служби України на загальну суму 3938239,40грн. та за Західним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України на загальну суму 116333,78 грн.
Судом також встановлено, що 22.10.01р. позивач ПП "ВКФ "Геліос" як замовник будівництва уклав з ПП "ВКФ "Сервіс-Нова" як підрядником Договір підряду №47 на виконання робіт по будівництву житлового будинку в м. Житомирі по вул. Народицька, 6 .
20 лютого 2003 року позивач відповідно до укладеного з підрядником Договору №ДГ-7 передав за актом приймання - передачі об'єкт незавершеного будівництва в якості розрахунку за виконані роботи за Договором підряду №47 від 22.10.01р.
Попри це, судом встановлено, що саме позивачу у 2003-2004 роках було затверджено архітектурно - планувальне завдання (АПЗ) на продовження будівництва багатоповерхового 44 - квартирного житлового будинку по вул. Народицькій, 6, надано висновок міської СЕС щодо придатності земельної ділянки для будівництва 10-ти поверхового 44-квартирного житлового будинку, технічні умови щодо водозабезпечення та каналізування цього об'єкта, щодо його телефонізації , щодо розроблення варіантів під'їзду до житлового об'єкта тощо.
20 травня 2004 року саме позивач уклав договір з КП "Житомирпроект" на виконання комплексу проектних робіт по завершенню будівництва 10-поверхового 44 кв. житлового будинку по вул. Ватутіна,52 ( Народицька,6) ум. Житомирі. Позивачем як замовником була отримана частина проектної документації у складі архітектурно - будівельні креслення, внутрішні електричні і слабкострумові мережі, звіт про технічне обстеження, паспорт оздоблення фасадів.
Саме позивачу 25.05.2004 року Житомирською обласною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю позивачу видано припис до 26.06.2004 року узгодити проектну документацію на будівництво будинку та отримати дозвіл на проведення будівельних робіт в обласній інспекції держархбудконтролю.
Як встановлено судом, 22.06.04р. господарським судом Житомирської області було порушено справу про банкрутство позивача, про що було опубліковано оголошення 04.09.04р. в газеті "Голос України", а постановою від 18.02.05р. було винесено постанову про визнання його банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
В свою чергу, підрядник ПП "ВКФ "Сервіс-Нова" отримав у Житомирської торгово-промислової палати експертний висновок № В-2287 від 28 07.2005 року про те, що станом на дату його складання ступінь готовності житлового будинку становить 80,12%.
За позовом підрядника ПП "ВКФ "Сервіс-Нова" рішенням Постійно діючого третейського суду при Житомирській торгово-промисловій палаті по справі №2-2005 від 04 серпня 2005р. було встановлено факт належності йому на праві власності недобудованої будівлі 10-ти поверхового житлового будинку, розташованого в м. Житомирі по вул. Народицькій, 6 .
Рішенням 23 сесії 4 скликання від 09.09.05року Оліївської сільської ради було погоджено надання дозволу на відведення земельної ділянки в оренду ПП ВКФ "Сервіс-Нова" орієнтовною площею 1,0 га для добудови та обслуговування багатоповерхового житлового будинку на землях запасу Оліївської сільської ради по вул. Народицькій, 6 .
Розпорядженням Житомирської РДА від 26.10.2005р. № 658 було надано ПП "ВКФ "Сервіс-Нова" дозвіл на розробку технічної документації по встановленню меж земельної ділянки орієнтовною площею до 2,00 га в натурі (на місцевості) для надання її в оренду для добудови та обслуговування багатоповерхового будинку, в зв'язку з переходом права власності на незавершене будівництво на території Оліївської сільської ради.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.11.2005 року № 770 було надано функції замовника ПП "ВКФ "Сервіс-Нова" на продовження будівництва 10-поверхового житлового будинку по вул. Народицькій, 20 ( стара адреса - вул. Народицька,6), а рішення міськвиконкому від 13.06.2002р. № 317, за яким функції замовника було надано позивачу ПП "ВКФ "Геліос", було визнано таким, що втратило чинність.
Однак судом встановлено, що рішенням господарського суду Житомирської області від 23.03.06р. у справі №1/1712"НМ" , яке набрало законної сили, рішення Постійно діючого третейського суду при Житомирській торгово-промисловій палаті від 04.08.05р. у справі №2-2005 було скасовано.
За протестом прокурора розпорядженням Житомирської РДА № 387 від 20.04. 2007 року було скасовано розпорядження Житомирської РДА від 26.10.2005р. № 658.
Окрім того, рішенням господарського суду від 24.03.2006р. у справі №3/127"Д" , яке набрало законної сили , визнано недійсним договір №ДГ-7 від 20 лютого 2003р. укладений між позивачем ПП "ВКФ "Геліос" і ПП "ВКФ "Сервіс-Нова" . На виконання рішення суду у 2007 році підрядником повернуто позивачу в особі ліквідатора Кульги М.В. об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку по вул. Народицькій, 6 в м. Житомирі.
Як встановлено судом, 28 листопада 2002 року між позивачем ПП "ВКФ "Геліос" як забудовником та відповідачем -1 СВКП "Інтерінвест" як пайовиком було укладено у простій письмовій формі Договір № 11/3 пайової участі у б у д і в н и ц т в і ц о к о л ь н о г о п о в е р х у в м. Житомирі по вул. Ватутіна, 52 ( далі - Договір № 11/3).
За умовами Договору № 11/3 пайовик зобов'язався взяти участь у б у д і в н и ц т в і забудовником ц о к о л ь н о г о п о в е р х у загальною площею 368,77 кв.м в житловому будинку по вул. Ватутіна , 52 у м. Житомирі та б о к с і в для автотранспорту з прилеглою до них земельною ділянкою площею 0,14 га для їх обслуговування , що знаходяться за адресою: вул. Ватутіна, 52 в м. Житомирі.
За умовою п. 2 Договору № 11/3 сума пайової участі ( ціна цокольного поверху та боксів для автотранспорту) становить 237 758,81 грн. Зазначену суму пайовик вносить або шляхом перерахування грошових коштів на рахунок забудовника, або внесенням їх в касу, або передачею матеріалів, виконанням робіт і наданням послуг ( п. 3 Договору № 11/3.
Після повної сплати пайового внеску забудовник передає пайовику ц о к о л ь н и й поверх у вигляді незавершеного будівництва без внутрішнього опорядження та б о к с и для автотранспорту у вигляді незавершеного будівництва (фундаменти) з прилеглою до них земельною ділянкою ( п.4 Договору № 11/3).
Передача ц о к о л ь н о г о поверху, б о к с і в для автотранспорту з земельною ділянкою здійснюється за актом приймання - передачі, підписаним сторонами , у якому визначаються остаточна площа цокольного поверху, кількісна та якісна характеристика боксів та площа земельної ділянки для їх обслуговування. Акт приймання-передачі стає невід'ємною частиною цього договору ( п.п. 5 та 6 Договору № 11/3).
Виконання обов'язку із внесення суми пайового внеску в розмірі 237 758,91грн. шляхом передачі матеріалів, відповідач -1 підтверджує видатковими накладними за період квітень 2001року - травень 2002 року.
03 лютого 2003 року за актом приймання - передачі позивач передав, а відповідач -1 прийняв ц о к о л ь н и й поверх в об'єкті незавершеного будівництва житлового будинку по вул. Ватутіна , 52 в м. Житомирі площею 368,77 кв. м та з е м е л ь н у д і л я н к у площею 0,14 га з розташованими на ній ф у н д а м е н т а м и для подальшого будівництва боксів для автотранспорту на загальну суму 237 758,81 грн. ( а. с. 30).
З врахуванням п. 5 рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.06.2002 року № 317, яке було чинне станом на 03.02.2003 року, судом встановлено, що право позивача на земельну ділянку під об'єктом незавершеного будівництва та навколо нього оформлено не було. Жодним документом не підтверджено юридичний факт забудови земельної ділянки площею 0,14 га ф у н д а м е н т а м и для подальшого будівництва б о к с і в для автотранспорту.
Судом також встановлено, що 28 січня 2005 року між відповідачем -1 СВКП "Інтерінвест" та відповідачем -2 Корпорацією "Поліська Інвестиційна Корпорація" було укладено у простій письмовій формі Договір ( далі - Договір 2005 року) ( а.с 34).
За Договором 2005 року відповідач -1 зобов'язався передати у власність відповідачу -2 в рахунок погашення існуючої заборгованості об'єкт нерухомого майна - п р и м і щ е н н я ц о к о л ь н о г о п о в е р х у в об'єкті незавершеного будівництва житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Народицька, 20 ( старі адреси: вул. Ватутіна, 52 та Народицька,6).
Як визначено у п.2 Договору 2005 року сума боргу відповідача -1 перед відповідачем -2 становить 332671,82 грн. Вартість об'єкта нерухомого майна, вказаного в п.1.1 цього Договору становить 237 758,81 грн. а з ПДВ - 285310,57 грн.
31 січня 2005 року відповідач -1 передав, а відповідач -2 прийняв ц о к о л ь н и й поверх в об'єкті незавершеного будівництва житлового будинку по вул. Народицькій, 20 площею 368,77 кв. м вартістю 237 758,81 грн. , а з ПДВ 285310,57грн.
Оскільки за Договором 2005 року вартість ц о к о л ь н о г о п о в е р х у площею 368,77 кв. м становить 237 758,81 грн. без ПДВ, суд дійшов висновку, що за актом приймання-передачі від 03.02.2003 року за Договором № 11/3 також була визначена лише вартість ц о к о л ь н о г о п о в е р х у, попри наявність у ньому в якості предмета (об'єкта) передачі земельної ділянки площею 0,14 га з розташованими на ній ф у н д а м е н т а м и для подальшого будівництва боксів для автотранспорту.
Судом також встановлено, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Об'єднання промисловців, будівельників та сільськогосподарських виробників" від 03.06.2008 року у справі № 8/4-08 Договір 2005 року визнано дійсним та визнано за відповідачем -2 право власності на приміщення ц о к о л ь н о г о п о в е р х у.
Водночас, судом встановлено, що господарський суд Житомирської області у рішенні від 21.03.2011року у справі № 16/5007/15/11 встановив, що за укладеним між відповідачами Договором 2005 року та актом приймання - передачі від 31.01.2005 року відповідач -1 передав відповідачу -2 в рахунок погашення боргу об'єкт нерухомого майна - п р и м і щ е н н я н е з а в е р ш е н о г о б у д і в н и ц т в а житлового будинку по вул. Народицькій, 20 у м. Житомирі. Рішення суду набрало законної сили.
Ознайомившись в засіданні суду з матеріалами господарської справи № 16/5007/15/11 суд встановив наявність у ній Договору 2005 року , укладеного між відповідачами у цій справі у простій письмовій формі за яким відповідач -1 зобов'язався передати у власність відповідачу -2 об'єкт нерухомого майна, а саме п р и м і щ е н н я н е з а в е р ш е н о г о будівництва житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Народицька, 20 ( старі адреси: вул. Ватутіна, 52 та Народицька,6) вартістю 237 758,81 грн., а з ПДВ - 285310,57 грн.
За актом приймання-передачі від 31.01.2005 року відповідач -1 передав, а відповідач -2 прийняв об'єкт нерухомого майна, а саме п р и м і щ е н н я н е з а в е р ш е н о г о будівництва житлового будинку, що знаходиться за адресою :м. Житомир, вул. Народицька, 20 (старі адреси: вул. Ватутіна,52 та вул. Народицька, 6) площею 3368,77 кв. м на суму 237758,81 грн. , а з ПДВ - 285310,57 грн.
Таким чином, судом встановлено наявність у цій справі та справі № 16/5007/15/11 двох різних редакцій Договору 2005 року в частині такої істотної умови як предмет договору : в одному йдеться про п р и м і щ е н н я ц о к о л ь н о г о п о в е р х у в об'єкті незавершеного будівництва житлового будинку площею 368,77 кв.м , а в іншому про п р и м і щ е н н я н е з а в е р ш е н о г о б у д і в н и ц т в а житлового будинку площею 3368,77 кв.м .
Аналогічно, судом встановлена наявність двох різних редакцій акту приймання-передачі від 31.01.2005 року в частині предмета (об'єкта) передачі.
Інші умови Договору 2005 року, зокрема, ціна об'єктів нерухомого майна - 237758,81 грн. , а з ПДВ - 285310,57 грн., редакційно викладені однаково.
З врахуванням вище викладеного, судом встановлено, що на дату укладення Договору 2005 року, об'єкт незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицькій, 20 вже було передано за Договором №ДГ-7 від 20.02.2003року та актом приймання - передачі від 20.02.2003року Приватному підприємству "ВКФ "Сервіс-Нова", яке рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 24.11.2005 року № 770 було визнано замовником на продовження будівництва 10-поверхового житлового будинку по вул. Народицькій, 20.
Судом також встановлено, що саме Договір 2005 року, за яким відповідач отримав п р и м і щ е н н я н е з а в е р ш е н о г о б у д і в н и ц т в а житлового будинку вартістю 237758,81 грн. та площею 3368,77 кв. м став підставою прийняття головою Житомирської райдержадміністрації розпорядження від 28.02.2008 р. № 271 про надання відповідачу -2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з метою передачі її в оренду для обслуговування незавершеного будівництва житлового будинку на території Оліївської сільської ради, у зв'язку із переходом права власності на нього.
Наступним розпорядженням голови Житомирської районної державної адміністрації від 26 січня 2009 року за № 86 відповідачу -2 було затверджено проект із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею для обслуговування незавершеного будівництва на території Оліївської сільської ради".
На підставі цього розпорядження, між Житомирською районною державною адміністрацією як орендодавцем та відповідачем -2 було укладено Договір оренди землі від 29 січня 2009 року, за яким в оренду було передано земельну ділянку площею 0,5100га , з кадастровим номером 1822085600:04:000:0312 із земель запасу Оліївської сільської ради для обслуговування приміщення незавершеного будівництва житлового будинку .
Однак рішенням господарського суду від 21.03.11 року у справі № 16/5007/15/11, яке набрало законної сили, розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації від 26.01.09р. № 86 визнано протиправним та скасовано, а договір оренди землі від 29.01.09р., укладений між Житомирською районною державною адміністрацією та Корпорацією "Поліська інвестиційна корпорація" , визнано недійсним.
Судом також встановлено, що об'єкт незавершеного будівництва житлового будинку по вул. Народицька, 20 без ц о к о л ь н о г о п о в е р х у був предметом купівлі - продажу вже в ліквідаційній процедурі позивача за укладеним у простій письмовій формі Договором від 14.05.2007р.
Покупець за цим договором ПП "Авест-А" зверталось до Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Об'єднання промисловців, будівельників та сільськосподарських виробників" , рішенням якого від 22.02.2008 р. у справі № 4/4-08 Договір від 14.05.2007 р. був визнаний дійсним, а за покупцем визнано право власності на частину незавершеного будівництва 10-поверхового житлового будинку, в м. Житомирі по вул. Народицькій, 20.
В подальшому, рішенням цього третейського суду від 18.08.2008 р. було скасовано за нововиявленими обставинами попереднє рішення від 22.02.2008 р. про визнання договору дійсним та права власності ПП "Авест-А" на об'єкт незавершеного будівництва.
ПП "Авест-А" звернулось з позовом до Корольовського районного суду м. Житомира щодо визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21.11.2008 р. у справі № 2-2321, договір було визнано дійсним та право власності на 55/100 ідеальних часток об'єкту незавершеного будівництва 10-поверхового житлового будинку, в м. Житомирі по вул. Народицькій, 20 за ПП "Авест-А", крім цокольного поверху.
Однак, ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 05.02.2009 р. рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21.11.2008 р. скасовано через непідвідомчість зазначеного спору загальному суду за суб'єктним складом.
ПП "Авест - А", м. Житомир звернулось з аналогічними позовними вимогами до господарського суду Житомирської області, рішенням якого від 14.09.2010 р. у справі № 12/55-Д у позові було відмовлено. Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 р. рішення господарського суду від 14.09.2010 р. у справі № 12/55-Д залишено без змін.
Приватне підприємство "Авест-А" повернуло позивачу банкруту об'єкт незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицькій, 20 у м. Житомирі, за актом приймання - передачі від 24.05.2012 р. б е з ц о к о л ь н о г о п о в е р х у, а позивач - банкрут повернув сплачені за нього кошти в сумі 1086000,00 грн.
Судом встановлено, що в ході ліквідаційної процедури позивача у 2007, 2008 та 2013 роках були виготовлені звіти про проведення незалежної оцінки вартості 10-ти поверхового незавершеного житлового будинку по вул. Народицька, 20 у м. Житомирі б е з в а р т о с т і ц о к о л ь н о г о п о в е р х у, згідно яких площа забудови становить 476,62 кв.м., об'єм будівництва з цокольним поверхом - 14680 куб.м, об'єм оцінюваної частини - 13346 куб.м.
У звіті 2008 року додатково зазначено, що у ц о к о л ь н о м у п о в е р с і будинку розташовані офісні приміщення. Судом встановлено, що відповідач-2 замовив Робочу документацію "Перепланування цокольного поверху під офісні приміщення Корпорації "Поліська Інвестиційна корпорація" по вул. Народицька,20 в м. Житомирі" (виконавець ТОВ "Гефест"). Оглянувши 18.04.13року цокольний поверх в натурі ліквідатор ПП "ВКФ "Геліос" Вознякевич Н.І. складеним актом зафіксувала, що у ньому встановлено двері та вікна, які зафіксовано замками , у зв'язку з чим доступ у приміщення обмежений.
У 2013 році було виготовлено звіт № 130904-М про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості об'єкту- ц о к о л ь н о г о п о в е р х у у незавершеному будівництвом житлового будинку по вул. Народицька, 20 загальною площею 368,77 кв.м.
Атом інвентаризації майна від 15.07.13року у справі про банкрутство ПП "ВКФ"Геліос" № 7/107"Б" приміщення ц о к о л ь н о г о поверху площею 368,77 кв.м вартістю 237800,00грн. поставлено на баланс та включено до складу ліквідаційної маси.
Судом встановлено, що заперечуючи проти укладення та затвердження мирової угоди у справі про банкрутство ПП "ВКФ"Геліос" № 7/107"Б" власник підприємства ОСОБА_6 доводила, що вказана у проекті мирової угоди площа цокольного поверху 368, 77 кв. м не відповідає дійсності, оскільки згідно проекту остання складає 346,72 кв.м., з якої слід вирахувати додатково площу в розмірі 46,36 кв.м приміщень №№ 16, 17, 20, 21,22,23, 24 та 25 , яке не можуть перебувати у власності підприємства , оскільки вони необхідні для обслуговування всього будинку ( електрощитова, вузви вводу комунікацій, ліфтові приямки тощо). Тим самим площа приміщень цокольного поверху , яку необхідно враховувати у мировій угоді становить 300,36 кв.м.
Ухвалою господарського суду від 31.12.13року у справі № 7/107"Б" про банкрутство позивача у справі було затверджено мирову угоду, що містить умови про частину об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицька, 20 у м. Житомирі загальною площею 907,27 кв.м, з яких цокольне приміщення становить площу 300,36 кв.м., вартістю 863739,24грн. Ухвала господарського суду набрала законної сили.
Судом також встановлено, що на численні запити до Комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське БТІ" Житомирської обласної ради у всіх вище зазначених справах, що розглядались господарським судом Житомирської області до 01.01.13року, останнє підтвердило, що право власності на об'єкт незавершеного будівництвом житлового будинку № 20 вул. Народицькій в м. Житомирі не реєструвалось за жодним суб'єктом. Відсутні також докази про реєстрацію окремо права власності на ц о к о л ь н и й п о в е р х в об'єкті незавершеного будівництва за жодним суб'єктом.
В межах вирішення спору у цій справі як позивач, так і відповідачі не подали доказів на підтвердження реєстрації права власності на цокольний поверх в об'єкті незавершеного будівництвом житлового будинку № 20 вул. Народицькій в м. Житомирі після 01.01.13року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку у позові відмовити, з наступних підстав.
Відповідно до ч. ч. 3 - 5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідач -2 заявив про застосування строку позовної давності до заявленої позовної вимоги про витребування майна.
Початок перебігу позовної давності за віндикаційним позовом пов'язується з моментом вибуття майна поза волею власника в межах загального строку позовної давності в 3 роки ( аналогічне правило містилось у ч. 2 ст. 50 Закону України "Про власність" ( втратив чинність 20.06.2007р.).
Початок перебігу позовної давності за віндикаційними вимогами юридичної особи, проти якої порушено провадження у справі про банкрутство починається з моменту , коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії, оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи , а не прав її керівника ( ліквідатора інше) ( абз. 3,4 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.13 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" ( далі - Постанова № 10).
З врахуванням п. 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України при вирішенні цього спору застосуванню підлягають правила ч. ч. 3-5 ст. 257 Цивільного кодексу України.
Одночасно суд наголошує, що правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання. Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд відмовляє в позові не через пропущення позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги ( п.2.2 Постанови № 10).
Так, право на звернення до суду, як складова права на судовий захист, гарантується статтею 55 Конституції України та пов'язується з переконанням самої особи про наявність порушень її прав, свобод або інтересів і бажанням звернутися до суду (абз. 2 п.6.2 Рішення Конституційного Суду від 13.12.2011 № 17-рп/2011).
Тому особа, яка переконана у наявності порушеного майнового права, вправі звернутися до суду за його захистом у спосіб, визначений ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України, або договором, або іншим законом ( Рішення Конституційного Суду від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів ).
Позивач, як встановлено судом, з 2001 року вважається замовником - інвестором будівництва об'єкта - житлового будинку по вул. Народицька, 20 (старі адреси вул. Ватутіна, 52 та Народицька, 6), який на дату винесення рішення у справі має статус об'єкта незавершеного будівництва.
За визначенням Положення № 168 ( є чинним) замовник - це юридична особа, яка видає замовлення на будівництво , укладає договори підряду, контролює хід його виконання, приймає завершені роботи, здійснює розрахунки за них. Інвестор - це юридична особа , яка вкладає кошти , матеріальні та інші ресурси в об'єкти будівництва , забезпечує його фінансування. Замовник - інвестор - це юридична особа, яка одночасно поєднує в собі функції замовника та інвестора.
Згідно статті 876 Цивільного кодексу України в редакції чинній з 14.01.2006 року власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
Однак згідно ч.3 ст. 331 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння.
Відповідачем за цим позовом є фактичний володілець, особа, що не є її юридичним власником. При цьому відповідач, тобто фактичний володілець речі, може бути як добросовісним, так і недобросовісним її набувачем. Добросовісним буде вважатися такий набувач, який не знав і не повинен був знати, що особа, у якої він придбав річ, не мала права її відчужувати (ст. 388 ЦК України). Недобросовісним буде вважатися такий набувач, який знав або повинен був знати, що особа, в якої він набув річ, не мала права її відчужувати.
Натомість позивач за цим позовом визначив двох співвідповідачів, в тому числі відповідача -1, який вважається особою , у якої відповідач -2 придбав майно, що витребовується.
Позивач, заявляючи позов про витребування майна із чужого незаконного володіння, мав довести, що він є носієм права власності на спірне індивідуально визначене майно; що майно вибуло з його володіння; що майно знаходиться у володінні відповідача -2 ; що відповідач -2 не має правових підстав володіння майном; що майно збережене у натурі.
На дату набуття позивачем статусу замовника - інвестора ц о к о л ь н и й п о в е р х в об'єкті незавершеного будівництвом житлового будинку вже було споруджено на 100%, отже потреби залучати інвестиції , в тому числі власні, для його будівництва не було.
Відповідно до ч. 3 Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( чинний з 21.11.1991р.) за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом.
Тому з огляду на досягнуті домовленості з попередніми інвесторами будівництва, позивач набув права на їх інвестиції у формі матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) та, відповідно, статусу інвестора.
У зв'язку з цим, ц о к о л ь н и й п о в ер х не є об'єктом інвестиційної діяльності, оскільки як " майно" станом на 28.11.02р. не існував.
Так, згідно ст. 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність" ( чинний з 21.11.1991р.) о б ' є к т а м и інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке м а й н о, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.
Під визначенням "майно" станом на 28.11.02р. як о б ' є к т о м інвестування законодавець розумів основні фонди.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ( дія з 01.01.1995 року по 01.01.13р.) до основних фондів належали : будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, у тому числі жилі будинки та їх частини.
Відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000 "Правила визначення вартості будівництва" ( в редакції наказу Держбуду України від 07.05.2002 № 80) до о б ' є к т і в б у д і в н и ц т в а належала кожна відокремлена будівля (виробничий корпус або цех, склад, житловий будинок тощо).
За приписами п. 1.6. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 07.02.2002, № 7/5 ( втратило чинність 01.01.13р.) реєстрації підлягали права власності тільки на о б ' є к т и н е р у х о м о г о м а й н а, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
Чинне станом на 28.11.2002 року цивільне законодавство України не передбачало можливості виділення в натурі частини із об'єкта незавершеного будівництвом житлового будинку в окремий об'єкт нерухомості для його прийняття в експлуатацію.
Навіть правило ч.5 ст. 55 Закону України "Про нотаріат" в редакції 2002 року не передбачало права укладення угод щодо частини жилого будинку, будівництво якого не закінчено. А оскільки на юридичних осіб воно не поширювалось в цілому, що випливало із змісту ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, доводи позивача в цій частині суд відхиляє як безпідставні.
З врахуванням викладеного, станом на 28.11.02року позивач, як юридична особа, не міг вважатися власником цокольного поверху, оскільки останній ще не існував як новостворений об'єкт інвестиційної діяльності (об'єкт нерухомого майна). Відповідно, не міг передати право власності набувачеві за договором за правилом 128 ЦК УРСР України ( втратив чинність 01.01.2004р.) , в даному випадку, відповідачу -1.
Такий висновок суду підтверджується цивільним законодавством України, прийнятим пізніше, і зокрема.
За визначенням Закону України " Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю " ( чинний з 01.01.2004 року) о б ' є к т і н в е с т у в а н н я - квартира або приміщення соціально-побутового призначення (вбудовані в житлові будинки або окремо розташовані нежитлові приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо) в о б ' є к т і б у д і в н и ц т в а, яке після завершення будівництва с т а є о к р е м и м м а й н о м.
За визначенням Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень " ( чинний з 03.08.2004р.) о б'є к т н е р у х о м о г о м а й н а (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
За визначенням Закону України " Про іпотеку" ( чинний з 01.01.2004 року в редакції Закону N 800-VI від 25.12.2008) о б ' є к т н е з а в е р ш е н о г о б у д і в н и ц т в а - об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.
За приписами ч. 2 ст. 331 ЦК України ( чинна з 01.01. 2004р) право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Отже, до прийняття в цілому житлового будинку в експлуатацію та виділення в ньому в натурі цокольного поверху останній не може вважатися об'єктом права власності.
Окрім того, предметом віндикаційного позову завжди є індивідуально визначене майно.
Так, згідно статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.
Поверх цокольний - поверх, позначка підлоги п р и м і щ е н ь якого нижче планувальної позначки землі на висоту не більше половини висоти приміщень, що в ньому розташовані (Державні будівельні норми України будинки І споруди ДБН 2-26: 2010) .
Приміщення - частина внутрішнього об'єму будівлі , обмежена будівельними елементами, з можливістю входу і виходу з нього.
Отже, будівельний об'єм цокольного поверху мав бути визначений також у кубічних метрах, оскільки в квадратних метрах визначається лише площа як горизонтальний перетин по зовнішньому обводу підлоги цокольного поверху.
У матеріалах справи відсутні докази навіть на підтвердження тим обставинам, що площа цокольного поверху станом на 28.11.2002 року становила 368,77 кв. м. Як встановлено судом , власник підприємства ОСОБА_6 доводить, що площа останнього згідно проекту становить 346,72 кв. м. Приймаючи до уваги, що цокольний поверх споруджено на рівні 100% ще у 1995 році, а проект на продовження будівництва виготовлено позивачем у 2004 році, достовірність площі останнього станом на 28.11.2002року належними доказами не підтверджується.
Про будівельний об'єм цокольного поверху вперше йдеться у звіті про оцінку майна станом на 2007 рік, згідно якого площа забудови становить 476,62 кв.м., об'єм будівництва з цокольним поверхом - 14680 куб.м, об'єм оцінюваної частини - 13346 куб.м. Відповідно, об'єм цокольного поверху становить 1334 куб.м.
Відповідно, позивач не довів, а суд не встановив, якими належними та допустимими доказами підтверджуються обставини того, що станом на 28.11.2002 року цокольний поверх мав визначені незамінні індивідуальні ознаки, щоб бути предметом розпорядження за будь-яким договором.
Окрім того, господарський суд враховує, що Конституційним Судом України 10.01.2008 р. прийнято рішення за № 1-рп/2008 у справі 1-3/2008 (справа про завдання третейського суду), у якому роз'яснено, що відповідно до Закону України "Про третейські суди", третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (а не іменем України), які є обов'язковими лише для сторін спорів.
За змістом частини другої статті 35 ГПК України та частини десятої статті 38 Закону України "Про третейські суди" факти (обставини), встановлені рішенням третейського суду, не мають преюдиціального значення для господарського суду, в тому числі і у розгляді ним справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у третейському провадженні.
З врахуванням викладеного, рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Об'єднання промисловців, будівельників та сільськогосподарських виробників" від 03.06.2008 року у справі № 8/4-08 про визнання Договору 2005 року дійсним та про визнання за відповідачем -2 права власності на приміщення цокольного поверху площею 368,77 кв. м. до уваги господарським судом не приймається.
Попри те, що станом на 03.06.2008 року рішення третейського суду про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна визнавалось правовстановлювальним документом (п. 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводилась реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна ( додаток 1 Типового положення), відповідач -2 не зміг зареєструвати на його підставі право власності на цокольний поверх як об'єкт нерухомого майна, оскільки інакше би суперечило п.1.6 Типового положення.
Окрім того, у ч. 5 ст. 3 Закону України " Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" ( в редакції станом на 28.01.2005року) було зазначено, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
Згідно ч. 6 цієї статті правочини щодо нерухомого майна вчиняються, якщо право власності на це майно зареєстровано відповідно до цього Закону.
Судом встановлено, що право власності на цокольний поверх площею 368,77 кв.м на дату набрання цим Законом чинності за жодним суб'єктом не було зареєстровано. Не зареєстроване таке право і станом на дату винесення рішення у справі, оскільки відсутні правочини, за якими таке право виникло.
Окрім того, як свідчать матеріали справи, цокольне приміщення площею 300,36 кв.м., вартістю 863739,24грн. в об'єкті незавершеного будівництвом житлового будинку по вул. Народицька, 20 у м. Житомирі включене до ліквідаційної маси позивача у справі про його банкрутство № 7/107"Б".
Оскільки позивач не довів , що після 28.11.2002 року цокольний поверх як майно, визначене незамінними індивідуальними ознаками вибув з його юридичного володіння та на дату винесення рішення у справі знаходиться у юридичному володінні відповідача -2, підстави для задоволення віндикаційного позову відсутні.
Недоведеність факту порушення права , як і відсутність факту його порушення за приписами ст. 33 ГПК України є підставою для відмови у позові.
Стосовно розподілу судового збору.
Позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння підлягала оплаті судовим збором у розмірі 2 % від вартості майна - 237 758,81 грн. , що становить 4755,18 грн.
Позивач звернувся з клопотанням про відстрочення сплати судового збору до винесення рішення у справі. Ухвалою суду від 01.07.13року клопотання задоволено.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на позивача у разі відмови у позові. Останній підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України.
Судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 573,50 грн. відповідно до загальних правил ст.49 ГПК України та роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п.п. 4.1, 4.4, 4.8 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (із змінами та доповненнями) стягується з позивача на користь другого відповідача у справі.
Судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 573,50 грн. позивачем сплачено в дохід Державного бюджету України, тому не потребує розподілу.
Керуючись ст.ст. 4-3,4-7, 33,43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. У позові відмовити.
2. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" ( 10020, м. Житомир, Богунський район, вул. Маликова, буд. 8, кв.177, код ЄДРПОУ 22049099) в дохід Державного бюджету України (доходний рахунок 312 142 067 8300 2, МФО 811 039, банк одержувача ГУДКСУ у Житомирській області, одержувач УДКСУ у м. Житомирі (м. Житомир), 220300 01, код ЄДРПОУ суду 034 999 16, код одержувача 380 357 26, код судового збору 034 99 16) - судовий збір у розмірі 4 755,18 грн.
Видати наказ.
3. Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Геліос" ( 10020, м. Житомир, Богунський район, вул. Маликова, буд. 8, кв.177, код ЄДРПОУ 22049099) на користь Корпорації "Поліська інвестиційна корпорація" ( 10012, м. Житомир, Корольовський район, вул. Мануїльського, буд. 85, кв. 4, код ЄДРПОУ 32886036) - судовий збір в розмірі 573,50 грн. за подання апеляційної скарги.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.05.14р.
Суддя Машевська О.П.
Віддрукувати: 1 - у справу, 2- позивачу (простою), 3-4 відповідачам (рек.)