ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/25799/13 24.04.14
За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпро"
до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"
про стягнення грошових коштів
Суддя Котков О.В.
У засіданні брали участь:
від позивача: Капітанов Д.Г. (представник за довіреністю);
від відповідача: Дей І.А. (представник за довіреністю).
В судовому засіданні 24 квітня 2014 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору:
30 грудня 2013 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпро" (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 7-01/800 від 27.12.2013 року до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (відповідач) в якій викладені позовні вимоги про стягнення грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/25799/13 від 31.12.2013 року позовні матеріали № 7-01/800 від 27.12.2013 року Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпро" до Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про стягнення грошових коштів повернуто без розгляду, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
21 січня 2014 року через канцелярію до суду від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпро" надійшла апеляційна скарга № 7-01/800/2 від 17.01.2014р. на ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/25799/13 від 31.12.2013 року.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2014 року у справі № 910/25799/13 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дніпро" задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/25799/13 від 31.12.2013 року скасовано, а справу направлено для розгляду до Господарського суду міста Києва.
07 березня 2014 року матеріали справи № 910/25799/13 повернуті до Господарського суду міста Києва.
Згідно резолюції від 07.03.2014 року справу № 910/25799/13 передано судді Коткову О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2014 року справу № 910/25799/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 01.04.2014 року о 10:35 год.
26 березня 2014 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 725 від 24.03.2014 року, який долучено судом до матеріалів справи № 910/25799/13.
01 квітня 2014 року через канцелярію суду від позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, які долучено судом до матеріалів справи № 910/25799/13.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 24.04.2014р.
Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -
19 грудня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством - Страхова компанія «Оранта-Дніпро», правонаступником якого є позивач, що слідує з положень п. 1.2. статуту ПАТ "Страхова компанія "Дніпро" (копія статуту в справі) (надалі - Страховик) та ОСОБА_3 (далі по тексту - Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № ТЗ 134 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір або Договір добровільного страхування).
Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Субару Форестер», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.
Зі змісту вступної частини Договору випливає, що вигодонабувачем є ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є відповідач, що підтверджується змінами до статуту, в особі його філії Саксаганського відділення № 8366 (копія статуту в справі).
Позивач зазначає, що в березні 2006 року невстановлені особи незаконно заволоділи об'єктом Договору добровільного страхування за фактом чого СВ Жовтневого РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області було порушено кримінальну справу № 63061339 за ознаками злочину, передбаченого ст. 289 ч. 1 КК України, досудове слідство по якій 28.05.2006 року було зупинене на підставі ч. 3 ст. 206 КК України.
Позивач вказує, що 25.07.2006 року Страховиком було складено страховий акт, відповідно до якого розмір страхового відшкодування склав 204 943,50 грн. та на підставі п. 11 та п. 18.1 Договору цього ж дня між Страховиком та вигодонабувачем було укладено Угоду про порядок виплати страхового відшкодування, згідно з умовами якої Страховик зобов'язався 3-ма платежами перерахувати вигодонабувачу 204 943,50 грн.
До 11.10.2006 року Страховиком в повному обсязі були виконані зобов'язання за угодою та перераховано 204 943,50 грн., у зв'язку із чим позивач, зважаючи на те, що Договір було визнано в судовому порядку недійсним, просить суд стягнути з відповідача 204 943,50 грн., як вигодонабувача за Договором, оскільки мало місце введення Страхувальником Страховика в оману щодо обставин, які мають істотне значення для укладення Договору.
З викладеними позивачем в позовній заяві обставинами відповідач не погоджується та у своєму відзиві зауважив на тому, що частиною 2 статті 216 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню саме винною стороною. Мотивуючи викладені у відзиві заперечення відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову.
Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Як вже було встановлено судом, 19 грудня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством - Страхова компанія «Оранта-Дніпро», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_3 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № ТЗ 134.
Об'єктом Договору добровільного страхування є транспортний засіб «Субару Форестер», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (п. 1.1.).
Вигодонабувачем за Договором є ВАТ "Державний ощадний банк України", правонаступником якого є відповідач в особі його філії Саксаганського відділення № 8366, що витікає зі змісту вступної частини Договору.
25 липня 2006 року між сторонами було укладено угоду про порядок виплати страхового відшкодування б/н (належним чином засвідчена копія угоди міститься в матеріалах справи) за умовами якої угодою сторони дійшли до узгодження порядку та умов виплати ВАТ СК "Оранта-Дніпро" ВАТ "Державний ощадний банк України", страхового відшкодування за викрадений 27.03.2006р. автомобіль марки "Субару Форестер", державний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 який було застраховано відповідно до Договору. Сума страхового відшкодування складає - 204 943,50 грн.
За п. 4. вказаної угоди після повного виконання з боку ВАТ СК "Оранта-Дніпро" умов угоди ВАТ "Державний ощадний банк України", вважається таким, що не має будь-яких претензій до ВАТ СК "Оранта-Дніпро", пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за викрадений 27.03.2006р. автомобіль марки "Субару Форестер", державний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, номер кузову НОМЕР_2 який було застраховано відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів від 19.12.2005р. № ТЗ 134.
З матеріалів справи вбачається, що в період з серпня по жовтень 2006 року позивач перерахував відповідачу 204 943,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 478 від 01.08.2006 року на суму 60 000,00 грн., № 627 від 25.09.2006 року на суму 70 000,00 грн. та № 666 від 11.10.2006 року на суму 74 943,50 грн. (копії платіжок в справі).
За ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Так, з правової конструкції ст. 230 Цивільного кодексу України випливає, що на сторону правочину, яка застосувала обман, покладається обов'язок відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням такого правочину.
Згідно положень ч. 4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Як установлено судом, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.12.2010р. у справі № 2-218/10 (належним чином засвідчена копія рішення міститься в матеріалах справи), позовні вимоги ВАТ - Страхова компанія «Оранта-Дніпро» до Страхувальника та Вигодонабувача про порядок виплати страхового відшкодування та стягнення в рахунок відшкодування збитків - задоволено частково, в тому числі, стягнуто з Страхувальника на користь позивача 204 943,50 грн. збитків.
Зі змісту мотивувальної частини випливає та Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу зауважено, що в силу ч. 3 ст. 230 ЦК України, сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. Відповідно до своїх позовних вимог позивач ВАТ „Страхова компанія „Дніпро» не ставить вимогу про стягнення з відповідача ОСОБА_3 подвійної суми збитку, а ставить вимогу про стягнення лише в розмірі сплаченого страхового відшкодування 204 943,50 грн., таким чином суд діє лише в межах заявлених позивачем вимог, згідно ст. 11 ЦПК України та вбачає підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення з ОСОБА_3 збитку в розмірі 204 943,50 грн., що завдані у зв'язку з вчиненням правочину.
Таким чином, встановленими у цивільній справі є факти щодо стягнення з Страхувальника, як винної особи, сплаченого Страховиком страхового відшкодування в розмірі 204 943,50 грн.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням викладеного, зважаючи на встановлені в рішенні Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20.12.2010р. по справі № 2-218/10 факти щодо стягнення з Страхувальника, як винної особи, сплаченого Страховиком страхового відшкодування в розмірі 204 943,50 грн., враховуючи те, що в силу ст. 230 Цивільного кодексу України саме на сторону правочину, яка застосувала обман, покладається обов'язок відшкодувати другій стороні збитки, що завдані у зв'язку з вчиненням такого правочину, а не на іншу особу, суд, дослідивши матеріали справи в цілому, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 204 943,50 грн., як понесених витрат у вигляді страхового відшкодування, за вказаних позивачем в позовній заяві № 7-01/800 від 27.12.2013 року підстав, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 25.04.2014р.
Суддя О.В. Котков