29.04.14р. Справа № 904/2523/14
За позовом Дніпродзержинського вищого професійного училища, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
про стягнення 71 218,66 грн.
Суддя Рудовська І.А.
Представники:
від позивача: Черненко О.В., довіреність №792 від 10.10.2013р.
Неклеса В.В., директор, наказ №489-к від 10.10.2011р.
від відповідача: Сорока В.М., довіреність №00.01.0130 від 15.04.2014р.
Суть спору:
Дніпродзержинське вище професійне училище (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення зайво сплачених грошових коштів безпідставно набутим відповідачем майном в сумі 71218,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем безпідставно було застосований загальний тариф на теплову енергію, що спожита на потреби гуртожитку, як для бюджетних організацій, оскільки постачання теплоенергії в гуртожиток здійснюється для населення, внаслідок чого позивач надмірно сплатив за теплову енергію протягом спірного періоду (з 01.06.2011 р. по 30.09.2013 р.) суму 71218,66 грн. Проведеною Дніпродзержинською об'єднаною Державною фінансовою інспекцією ревізією фінансово - господарської діяльності Дніпродзержинського вищого професійного училища за період з 01.06.2011 р. по 30.09.2013 р. від 19.11.2013 р. № 830-21/10 встановлено, що всупереч вимогам вищезазначених законодавчих актів КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа" було невірно застосовані тарифи на поставлену тепло енергію, внаслідок чого на рахунок відповідача було зайво сплачені кошти на загальну суму 71218, 66 грн.
Представники позивача підтримали в судовому засіданні свої позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує, зазначає про те, що укладаючи договір № 153 т/166 від 01.11.2007 р. сторони не визначили обсяги спожитої теплоенергії за кожним об'єктом та за категорією споживачів окремо. Відтак позивачеві, який є державним навчальним закладом та кваліфікується як споживач теплової енергії "бюджетні установи", нараховувалась плата за теплопостачання відповідно до умов договору від 01.11.2007 р. за другою "бюджетні установи" для всіх об'єктів споживання. При цьому, будь-яких змін до умов Договору щодо тарифного розмежовування і розміру плати за теплопостачання сторонами не вносились.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини судового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
Теплопостачання Дніпродзержинському ВПУ надавалось відповідно до Договору № 153т/166 від 01 листопада 2007 року про відпуск теплової енергії (далі Договір). Також, відповідно до законодавства про тендери, були підписані Договори про закупівлю послуги з постачання водяної пари і гарячої воли за державні кошти від 19.03.2012 р., від 08.11.2012 р., від 14.12.2012 р., від 25.01.2013р. в яких зазначалось, що позивач зобов'язався прийняти та оплатити теплову енергію на умовах передбачених Договором.
За умовами Договорів відповідач постачає теплову енергію на об'єкти позивача (Споживач) вказані в Договорі. Споживач, у свою чергу, зобов'язується своєчасно і у повній мірі розраховуватися відповідно до діючих тарифів. Укладений договір № 153 т/166 на відпуск теплової енергії, за умовами якого постачальник зобов'язався відпускати позивачеві теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДБН на об'єкти позивача за адресами: пр. Аношкіна, 65, вул. Пеліна 10, джерело - ДТЕЦ.
Підпунктом 5.1 пункту 5 Договору сторони погодили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (Облдержадміністрацією) або в іншій формі згідно з чинним законодавством. В цьому ж пункті договору зазначено, що рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 03.11.2006 р. № 732 визначено, що тариф за 1 Гкал складає 271.05 грн., з ПДВ. Інформація про зміну тарифів доводиться до позивача через засоби масової інформації і не є підставою для переукладення договору. Відповідач (постачальник) має право застосувати нові узгоджені тарифи без додаткового погодження з позивачем (споживачем).
Отже, за договором № 153т/166 від 01.11.2007 р. існували відносини і виникали зобов'язання між КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа" і Дніпродзержинським ВПУ, що є підставою для нарахування плати за теплопостачання і розрахунків за нього.
Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності Дніпродзержинським ВПУ за період з 01.06.2011 по 30.09.2013 роки. За результатами її проведення складено акт ревізії фінансово - господарської діяльності Дніпродзержинського вищого професійного училища за період із жовтя 2013 р. по листопада 2013 р. від 19.11.2013 р. № 830-21/10 (а.с.33-35).
Відповідно до ст.ст. 4, 6, 127 Житлового кодексу Української РСР, затвердженого Верховної Радою УРСР від 30.06.1983 р. № 5465-Х, зі змінами, п. 2.2 Інструкції щодо заповнення форм державного статистичного спостереження № 1 - житлофонд (річна) "Житловий фонд", яка затверджена наказом Держкомстату України від 21.07.2008 р. № 251, гуртожитки віднесено до житлового фонду, та використовуються для проживання робітників, службовців, учнів, а також інших громадян в період роботи або навчання.
Відповідно до Класифікатора державного майна, затвердженого наказом Фонду Державного майна України від 15.03.2006 р. № 461 та Державного класифікатора України "Класифікація основних фондів", затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.1997 р. № 507, гуртожитки відносяться до будівель житлових (код 11), а адміністративні та інші будівлі навчальних закладів віднесені до будівель нежитлових (код 12). Слід зазначити, що у класифікаторі зазначено, що код 1263 "Будівлі навчальних та дослідних закладів" не включає код 1130 "Гуртожитки для студентів та учнів".
Відповідно до п. 38 розділу VI Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.86 № 208, оплата послуг з теплопостачання за проживаючих, в гуртожитку студентів повинна здійснюватись за тарифами, установленими для будинків державного та громадського житлового фонду.
Всупереч вимогам вищезазначених законодавчих актів, згідно рахунків та платіжних вимог, оплата за спожиту теплову енергію на опалення частини житлової площі гуртожитку в розмірі 658, 5 кв.м. протягом жовтня - грудня 2011 р., 2012 р. та січня - квітня 2013 р. здійснювалася училищем за тарифом як для бюджетних установ, тобто оплата за опалення приміщень гуртожитку площею 658, 5 кв. м. здійснювалась завищеним тарифом.
Таким чином, внаслідок необґрунтованого поділу опалювальної площі гуртожитку на житлову та на власні потреби та оплати частини вартості послуг, спожитих мешканцями гуртожитку за тарифами, затвердженими для II категорії споживачів, а не за тарифами для населення (І категорії споживачів), училищем зайво сплачено за спожиті послуги теплопостачання за рахунок коштів загального фонду суму 71218,66 грн. (в тому числі жовтень-грудень 2011 року - 14372,45 грн., 2012 рік - 33810,64 грн., січень - квітень 2013 року - 23035,57 грн.), що є порушенням пп. 40 п.1 ст. 116 Бюджетного Кодексу України №2456-VI, п.п. 1, 5 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996, ст. 6 Житлового кодексу від 30.06.1983 р. № 5464-Х, ст. 29 Цивільного кодексу від 16.01.2001 р. № 435-1, п.п. 2, 38 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 р. № 208. Розрахунок зайво сплачених коштів за послуги теплопостачання у додатку 44 до акта.
Внаслідок допущеного порушення завдано матеріальної шкоди (збитків) училищу та державному бюджету на суму 71218,66 грн.
Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад встановлюють тарифи щодо оплати житлово-комунальних послуг, які надаються підприємствами комунальної власності та погоджують вказані тарифи з підприємствами, які не належать до комунальної власності.
Відповідно до п. 6 Повноважень центральних органів виконавчої влади. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних. Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 "...Міносвіти, МОЗ, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади, до сфери управління яких належать навчально-виховні заклади, за погодженням з Мінфіном встановлюють граничний розмір плати за проживання у студентських гуртожитках. Встановивши граничний рівень оплати за проживання у студентських гуртожитках, бюджети тим самим беруть на відшкодування залишок витрат на житлово-комунальні послуги і планують їх у відповідних кошторисах. "
Укладаючи договір № 153т/166 від 01.11.2007 р., сторони не визначили обсяги спожитої теплоенергії за кожним об'єктом та за категорією споживачів окремо. Відтак позивачеві, який є державним навчальним закладом та кваліфікувався як споживач теплової енергії "бюджетні установи", нараховувалась плата за теплопостачання відповідно до умов договору від 01.11.2007 р. за другою групою "бюджетні установи" для всіх об'єктів споживання. При цьому, будь-яких змін до умов Договору щодо тарифного розмежовування і розміру плати за теплопостачання сторонами не вносилось.
Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу Української РСР для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Пунктом 20 Постанови Ради Міністрів Української РСР віл 03.06.1986 р. № 208 "Про затвердження Примірного положення про гуртожитки" (далі - Постанова № 208) визначено, що експлуатація гуртожитку здійснюється житлово-експлуатаційною організацією, а при її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією, у віданні якої перебуває гуртожиток, відповідно до єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житлового фонду. За своєчасне забезпечення гуртожитків комунальними послугами відповідає юридична особа (балансоутримувача) на балансі якої вони знаходяться.
Ця особа повинна укладати договори на отримання житлово-комунальних послуг, у тому числі на послуги з теплопостачання безпосередньо з надавачем послуг відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 22 Постанови № 208 зазначено, що адміністрація підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток, зобов'язана: утримувати гуртожиток відповідно до встановлених санітарних правил, єдиних правил і норм експлуатації та ремонту житловою фонду; забезпечувати надання мешканцям гуртожитку побутових послуг і виділення для цих цілей приміщень: своєчасно провадити необхідний капітальний і поточний ремонт гуртожитку та ремонт інвентаря; забезпечувати своєчасне фінансування витрат на утримання гуртожитку і проведення культурно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи: забезпечувати в необхідних випадках виділення приміщень для організації в гуртожитку в установленому порядку їдалень і буфетів, оснащення їх за діючими нормами торговельно-технологічним обладнанням, меблями та посудом.
Крім того, правомірність застосування КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа" тарифів для гуртожитків, як для споживачів 2-ої групи, підтверджується також офіційним листом від Міністерства з питань Житлово-комунального господарства України від 03.12.2007р. до якого звертався відповідач за офіційним роз'ясненням. Міністерство, посилаючись на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 роз'яснює, що для гуртожитків нараховується плата по "першій групі" тільки у разі якщо вони переведені до житлового фонду міста. Гуртожиток позивача не переведений до житлового фонду міста, продавцем теплової енергії для його мешканців є балансоутримувач на якого і покладено обов'язок до застосуванню тарифу для "першої групи".
Відтак вбачається, що за законодавством, у період жовтня - грудня 2011р., січень 2012 року, не було жодної підстави, передбаченої законодавством або договором, нараховувати плату для гуртожитку Позивача за "першою" групою. Оскільки плату за опалення його мешканці сплачують не підприємству відповідача, а балансоутримувачу гуртожитку, який нараховує платню для них за тарифами 1-шої групи, а потім отримує відшкодування з бюджету за різницю, оскільки сам платить КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа" за тарифами для 2-ої групи.
Відповідно до листа Дніпродзержинського ВПУ від 31.01.2011р. в умовах Договору № 153т/47 від 01.02.2012 р. (п.п.2.2 п.2 Договору), а також Договорах про закупівлю послуги з постачання водяної пари і гарячої води за державні кошти від 19.03.2012 р., від 08.11.2012р., від 14.12.2012р., від 25.01.2013 р. (п.п.5.2 п.5) визначена житлова площа до опалюваної площі гуртожитку по пр. Аношкіна. 65 (1 група споживачів) віднесено 740.8 кв.м. до 2 групи - 789.0 кв.м.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Позивач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Споживач протягом розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок здійснюється до 20 числа наступного за розрахунковим місяця. Рішенням Дніпродзержинської міської ради від 08.10.2008 р. № 765 "Про затвердження тарифів на надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води", що надаються Комунальним підприємством "Дніпродзержинськтепломережа" та рішенням від 27.10.2009 р. № 528 "Про затвердження тарифів на надання послуг з централізованого опалення", то надаються Комунальним підприємством "Дніпродзержинськтепломережа" визначені окремо тарифи для населення та для бюджетних організацій.
Відповідно до реєстру розрахунків за послуги теплопостачання позивачем за рахунок бюджетних коштів оплачені рахунки у повному обсязі.
На виконання умов Договорів у жовтні-грудні 2011 р., 2012 р. та січні-квітні 2013 р. відповідач здійснив поставку позивачу теплової енергії, про що складені акти про постачання теплової енергії та підписані сторонами без зауважень.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними. та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконай сторонами.
Згідно зі ст.ст. 1, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - не результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.
За приписами статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Законом України "Про теплопостачання" визначені основні правові, економічні та організаційні засади діяльності па об'єктах сфери теплопостачання і згідно зі статтею 1 цього Закону суб'єктами відносин у сфері теплопостачання є фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм та форми власності, які здійснюють виробництво, транспортування, постачання теплової енергії, тепло сервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а споживачами теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
За приписами статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач має щомісячно здійснювати оплати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Таким чином, відносини у сфері постачання теплової енергії, здійснюються виключно на підставі укладеного між сторонами договору. Позивачем не надано доказів розірвання Договорів.
Також згідно з вимогами ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів облік) або за нормами, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відтак КП ДМР "Дніпродзержинськтепломережа" виконувало умови договору належним чином і тому не має підстав вважати, що отримало грошові кошти від позивача неправомірно.
За таких обставин, висновки Дніпродзержинської об'єднаної державної фінансової інспекції викладені в акті перевірки Дніпродзержинського ВПУ щодо оплати послуг з теплопостачання за завищеними тарифами і зайво сплачених коштів в розмірі 71218,66 грн. не відповідають нормам чинного законодавства, а посилання Позивача на них як доказ, є хибним.
Відповідно до пункту 2 статті 19 Закону України "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" №2479-VI від 09.07.2010 р., який набрав чинності з 22.07.2010 р. Національна комісія регулювання електроенергетики України виконує функції державною регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України і до встановлення Національною комісією регулювання електроенергетики України тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.
Виявлені при перевірці фінансово-господарської діяльності Позивача порушення не впливають на умови договірних відносин, які склались між сторонами і не можуть їх змінювати.
Крім того, відповідно до п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 20.01.1997р. №38 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), навчальні заклади у сфері житлово-комунальних послуг надають лише таку послугу, як проживання в гуртожитках навчальних закладів.
Пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 р. № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" передбачено можливість надання закладами освіти комунальних послуг мешканцям гуртожитків, однак позивач не надав доказів надання закладом освіти таких послуг мешканцям його гуртожитку.
Відтак, протягом спірного періоду, позивач, з огляду на приписи ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", не міг вважатись виконавцем житлово-комунальних послуг з теплопостачання для мешканців гуртожитку, а вони, в свою чергу, їх споживачами.
Матеріалами справи підтверджено надання відповідачем послуг позивачу відповідно до укладеного договору, який в судовому порядку недійсним визнано не було. Договір виконувався сторонами відповідно до погоджених сторонами умов, факт надання відповідачем та отримання позивачем житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії, зокрема до гуртожитків, останнім не заперечувався.
Відносно посилання позивача на акт Державної фінансової інспекції яким начебто підтверджується переплата позивача, то по перше, виявлені при перевірці фінансово - господарської діяльності позивача порушення не впливають на умови договірних відносин, які склались між сторонами і не можуть їх змінювати, як і не може звільняти суд від безпосереднього дослідження договірних умов між сторонами спору, по друге, вищевказаний акт не має для господарського суду зазделегіть встановленої доказової сили і є одним з доказів у справі, який оцінений відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, підстави для застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування збитків у суду відсутні.
В силу вимог ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 49 Господарський процесуальний кодекс України судовий збір по справі покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Судовий збір віднести на позивача.
Суддя І.А. Рудовська
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до статті 84 ГПК
України "30" квітня 2014 р.