Справа № 22-ц/793/1239/14Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 37 Орендарчук М. П.
Доповідач в апеляційній інстанції
Бородійчук В. Г.
30 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючогоБородійчук В. Г.
суддівПодорога В. М. , Демченко В. А.
при секретаріРибасюк О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу прокуратури Христинівського району Черкаської області на рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Шукайводської сільської ради Христинівського району Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, колегія суддів, -
13 березня 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Шукайводської сільської ради Христинівського р-ну, Черкаської обл. про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його мати ОСОБА_7.
Після її смерті відкрилась спадщина. До спадкового майна належить земельна ділянка площею 3,02 га розташована в адміністративно-територіальних межах Шукайводської сільської ради Христинівського р-ну, Черкаської обл., що підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧР № 011437, виданим 16 квітня 2002 року Шукайводською сільською радою Христинівського р-ну, Черкаської обл., який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 6.
Маючи намір переоформити спадщину на своє ім'я, позивач звернувся до нотаріуса, проте, у прийнятті заяви було відмовлено в зв'язку з пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину в зв'язку із відсутністю у спадкодавця оригіналу правовстановлюючих документів на спадкове майно. При цьому роз'яснено, що питання про визначення додаткового строку для подання заяви може бути вирішено судом.
Просив ухвалити рішення, яким визначити ОСОБА_6 додатковий строк терміном у три місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
25 березня 2013 року від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій він просив визнати за ним право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,02 га, кадастровий номер 7124688500:04:003:0155, яка знаходиться в адміністративних межах Шукайводської сільської ради Христинівського р-ну, Черкаської обл., яка належала його матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2013 року позов ОСОБА_6 задоволено.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,02 га, кадастровий номер 7124688500:04:003:0155, яка знаходиться в адміністративних межах Шукайводської сільської ради Христинівського р-ну, Черкаської області, яка належала матері ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
В апеляційній скарзі прокуратура Христинівського р-ну, Черкаської області просить скасувати рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2013 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з слідуючих підстав.
Ст. 213 ЦПК України вказує, що рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак, дане рішення суду вказаним вимогам не відповідає.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Ч. 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Звертаючись до суду з позовною заявою (а.с. 3-4), ОСОБА_6 в обґрунтування позовних вимог вказував, що він після смерті ОСОБА_7 вступив в управління спадковим майном, що згідно ЦК 1963 року відповідало прийняттю спадщини, про необхідність подачі заяви до нотаріального органу про прийняття спадщини він не був обізнаний і не звертався, а тому вважає, що пропустив строк звернення із заявою про прийняття спадщини з поважних причин. Також вказував, що в нього відсутній оригінал державного акту на право приватної власності на землю, що позбавило його можливості оформити спадщину на своє ім'я у встановленому Законом порядку.
В заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 22) та зміненій позовній заяві (а.с. 23-24) позивач просив поновити строк звернення до суду, як такий, що пропущений з поважних причин та визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,02 га, кадастровий номер 7124688500:04:003:0155, яка знаходиться в адміністративних межах Шукайводської сільської ради Христинівського р-ну, Черкаської області.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в обґрунтування висновків свого рішення (а.с. 29) зазначав, що позивач ОСОБА_6 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 спадщину фактично прийняв, а тому визнав за ним право власності на спадкове майно, що є предметом позову.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком районного суду, виходячи з наступного.
Переглядаючи законність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та наявних матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що розглядаючи в одному провадженні два взаємовиключаючих позови по суті та приймаючи по них рішення, суд не визначив характер спірних правовідносин, не встановив законодавство, яке підлягало до застосування, порушив вимоги цивільного процесуального права, що призвело до ухвалення протиправного рішення.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Дана обставина підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 (а.с. 8).
Отже, на час смерті спадкодавця ОСОБА_7 спадкові відносини в Україні були врегульовані нормами ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв.
Вважалося, що спадкоємець прийняв спадщину:
1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;
2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Цивільний кодекс України, який вступив в силу з 01 січня 2004 року прийняття спадщини пов'язує із подачею заяви до нотаріального органу або фактом спільного проживання особи із спадкодавцем на час смерті останнього.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Судом встановлено, що позивач спільно із померлою не проживав, тому колегія суддів вважає, що визначальним при розгляді вказаної справи є встановлення моменту прийняття спадщини, а відтак і ЦК, норми якого підлягають до застосування.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції вважав встановленим той факт, що ОСОБА_6 фактично прийняв спадщину протягом 6 місяців після смерті матері. Такий висновок був зроблений районним судом на підставі довідок Шукайводської сільської ради Христинівського району Черкаської області №№ 376, 377, 380 від 19 жовтня 2012 року (а.с. 11-13), № 48 від 02 квітня 2013 року (а.с. 26). Колегія суддів вважає такий висновок суду помилковим, оскільки вказані довідки були видані через 9 років після смерті ОСОБА_7 та в них фактично не зазначено дії, які б свідчили про прийняття позивачем спадщини.
Згідно ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З матеріалів справи не вбачається, а також дана обставина була встановлена в судовому засіданні, що ОСОБА_6 звертався до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, але не міг його отримати з підстав, що не залежали від його волі.
Як на одну з підстав задоволення позову, суд послався на відсутність у спадкодавця оригіналу правовстановлюючих документів.
Однак, колегія суддів зазначає, що позивачем в судовому засіданні не було надано в підтвердження таких доводів відомостей про втрату, пошкодження, неотримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Крім того, в якості письмового доказу до позовної заяви позивачем надано копію державного акту (а.с. 9), що спростовує доводи позивача про відсутність у спадкодавця оригіналу правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Відповідно до п. 4.11 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 22 червня 2009 року № 325 зі змінами від 30 серпня 2010 року, який діяв на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, новий державний акт на ім'я спадкодавця) взамін зіпсованого, втраченого (пошкодженого) видається також спадкоємцю на запит нотаріуса щодо витребовування документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, відповідно до ст. 4 ЗУ «Про нотаріат».
Відмова територіальних органів Державного комітету земельних ресурсів у видачі дублікату державного акта про право власності на земельну ділянку підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що на час розгляду справи в суді, законодавцем був чітко врегульований порядок відновлення втраченого державного акту та оформлення на його підставі спадкових прав через нотаріальну контору. Звернення до суду із позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування в зв'язку з втратою правовстановлюючого документа не можна визнати належним способом захисту прав спадкоємців.
Крім того, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності на неї через 10 років після смерті матері і поважності пропуску строку на таке звернення суду позивач не надав. На думку колегії суддів, суд першої інстанції не дав правової оцінки факту звернення позивача із таким позовом до суду та не перевірив поважність причин пропуску та наявність або ж відсутність підстав для його поновлення.
Також, колегія суддів вважає, що всупереч ст. 31 ЦПК України суд прийняв до розгляду фактично новий позов, який розглянув по суті разом із попереднім.
Так, ст. 31 ЦПК України наділяє позивача правом до початку розгляду судом справи по суті шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову. При цьому зміна і предмету, і підстави позову в одному провадженні чинним законодавством не допускається.
Однак, суд задовольнив заяву про продовження строків для подання заяви про прийняття спадщини одночасно визнав право власності на земельну ділянку, що вказує на вирішення двох різних по суті спорів одночасно в одному провадженні.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було ухвалене помилкове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6, висновки якого не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги є суттєвими, були предметом дослідження судової колегії і дають можливість для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокуратури Христинівського району Черкаської області задовільнити.
Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 03 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до Шукайводської сільської ради Христинівського району Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до Шукайводської сільської ради Христинівського району Черкаської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий :
Судді :