Справа №705/810/14-к
1-кп/705/141/14
15 квітня 2014 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючої - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
за участю обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Умань Черкаської області кримінальне провадження по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Няндома Архангельської області, Росія, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, не одруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 29.10.2008 року Бахчисарайським районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився 25.03.2011 року умовно-достроково;
- 17.04.2013 року Уманський міськрайонним судом за ст. 321 ч. 1 КК України, міра покарання штраф 850 грн., судимості в законному порядку не зняті та не погашені;
- 06.02.2014 року Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, судимості в установленому порядку не зняті і не погашені;
- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України ,-
ОСОБА_4 01.01.2014 року близько 14 год. 00 хвилин повторно, діючи умисно і цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з метою викрадення чужого майна, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , таємно, шляхом вільного доступу, викрав із жіночої сумки майно, що належить ОСОБА_5 , а сама: мобільний телефон марки «ЛЕНОВО - А 390», вартістю 870 грн., в якому перебувала карта пам'яті «АДАТА» 32 ГБ, вартістю 355 грн., сім-карта мобільного оператора «Київстар», вартістю 9 грн., сім-карта мобільного оператора «Лайф», вартісю 15 грн. на рахунку якої перебували кошти в сумі 20 грн. та банківську карту «ПриватБанку» № НОМЕР_1 . Продовжуючи свої злочинні дії та маючи єдиний умисел на викрадення чужого майна, в той же день, тобто 01.12.2014 року, ОСОБА_4 близько 14 год. 20 хвилин з допомогою банкомату банку «ПриваБанк», що знаходиться біля магазину «Вігрос» по вул.. Тищика в м. Умань, використовуючи банківську картку зняв кошти в сумі 500 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1 769 гривень.
В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах встановлених судом визнав повністю та дав покази, які за своїм змістом аналогічні викладеному у встановлюючій частині даного вироку. В судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що дійсно в січні 2014 року, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_2 , він таємно викрав із жіночої сумки майно ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон та картку «ПриватБанку». Того ж дня в обід з банкомату, який знаходиться біля магазину «Вігрос», він використовуючи банківську картку ОСОБА_5 зняв кошти в сумі 500 грн., які в послідуючому використав на власні потреби.. Він просив його суворо не карати і вказував, що з потерпілою він розрахувався повністю і вона до нього ніяких претензій не має і в даний час вони з нею помирилися.
З матеріалами справи підсудний ОСОБА_4 ознайомлений в повному обсязі, визнає усі докази, які є у справі, у вчиненому щиро кається.
Показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує. З урахуванням повного визнання вини у вчиненні вище наведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його дії правильно кваліфіковані за ст. 185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна(крадіжка), вчинене повторно.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, яка за місцем проживання характеризується посередньо та обставини, що пом'якшують і обтяжують його покарання.
В якості обставин, які пом'якшують покарання підсудного суд враховує те, що ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину..
В якості обставини, що обтяжує покарання підсудного ОСОБА_4 органом досудового слідства зазначено рецидив злочину. Однак суд не вбачає підстав для врахування рецидиву, як обставини, що обтяжує покарання підсудного, оскільки повторність уже врахована під час кваліфікації дій підсудного ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України.
Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання, у вигляді позбавлення волі в межах передбаченого законом строку, але ближче до мінімального. Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання. Судом достовірно встановлено, що вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_4 вчинив до винесення вироку по іншій кримінальній справі, по якій він 06.02.2014 року був засуджений Уманським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі та на підставі ст.. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки , то остаточне покарання йому слід призначити за сукупністю злочинів, відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України. Однак в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» ( з наступними змінами і доповненнями) вказано, що коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового або повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожан вирок виконується самостійно.
Міру запобіжного заходу, обрану відносно ОСОБА_4 , у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили слід змінити на утримання під вартою.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Долю речових доказів потрібно вирішити відповідно до вимог ст.. 100 КПК України.
Судові витрати по справі відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років 2 (двох ) місяців позбавлення волі.
Покарання призначені ОСОБА_4 за вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 06.02.2014 року, відповідно до якого він був засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі та на підставі ст.. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та за даним вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області, по якому ОСОБА_4 засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком 2 роки 2 місяців - виконувати самостійно.
Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід, у вигляді особистого зобов'язання - змінити до вступу вироку в законну силу, - на взяття під варту.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту фактичного затримання, під варту ОСОБА_4 взяти в залі судового засідання.
Речові докази: мобільний телефон марки «ЛЕНОВО - А 390», в якому перебувала карта пам'яті «АДАТА» 32 ГБ, сім-карта мобільного оператора «Київстар», сім-карта мобільного оператора «Лайф», та банківську карту «ПриватБанку» № НОМЕР_1 , що передані під зберігальну розписку ОСОБА_6 - залишити власнику за належністю.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Черкаської області протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1